Постанова

від 23.05.2024 по справі 915/67/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/67/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників сторін у справі:

Від ОСОБА_1 адвокат Серт О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 про забезпечення позову, суддя суду першої інстанції Смородінова О.Г., м. Миколаїв, повний текст ухвали складено та підписано 07.03.2024

по справі №915/67/24

за позовом:

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

до відповідачів:

1) Приватного підприємства «ПРОМІНЬ»

2) ОСОБА_3

3) ОСОБА_4

4) ОСОБА_5

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1) ОСОБА_6 , Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Вознесенської міської ради

2) Приватний нотаріус Фролова Руслана Валеріївна

3) Приватний нотаріус Кірнас Ірина Володимирівна

про: витребування часток статутного капіталу, переведення прав покупця частки в статутному капіталі, визначення розміру часток в статутному капіталі, скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

24.01.2024 до Господарського суду Миколаївської області від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Трушківської Лесі Вікторівни надійшла позовна заява б/н від 17.01.2024 (вх. № 988/24) (з додатками) про витребування часток статутного капіталу, переведення прав покупця частки в статутному капіталі, визначення розміру часток в статутному капіталі, скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

05.03.2024 до Господарського суду Миколаївської області від позивачів надійшла заява б/н від 04.03.2024 (вх. № 2616/24) про забезпечення позову, в якій заявники просять суд:

- Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно належної ОСОБА_4 30% частки в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, до набрання законної сили рішення у справі.

- Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно належної ОСОБА_5 70% частки в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, до набрання законної сили рішення у справі.

- Накласти арешт на частку в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133 у розмірі 30% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_4 , до набрання законної сили рішення у справі;

- Накласти арешт на частку в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133 у розмірі 70% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_5 , до набрання законної сили рішення у справі;

- Заборонити Приватному підприємству «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, до набрання законної сили рішення у справі відчужувати будь-яке майно;

- Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру речових прав, проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції:

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 вирішено:

« 1. Заяву представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н від 04.03.2024 (вх. № 2616/24) про забезпечення позову у справі № 915/67/24 задовольнити частково.

2. Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно належної ОСОБА_4 30% частки в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» (65112, Одеська обл., місто Одеса, вул.Корольова академіка, будинок 112, корпус 2, квартира 20; ідентифікаційний код 32600133).

3. Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно належної ОСОБА_5 70% частки в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» (65112, Одеська обл., місто Одеса, вул.Корольова академіка, будинок 112, корпус 2, квартира 20; ідентифікаційний код 32600133).

4. Накласти арешт на частку в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» (65112, Одеська обл., місто Одеса, вул. Корольова академіка, будинок 112, корпус 2, квартира 20; ідентифікаційний код 32600133) у розмірі 30% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_4 .

5. Накласти арешт на частку в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» (65112, Одеська обл., місто Одеса, вул. Корольова академіка, будинок 112, корпус 2, квартира 20; ідентифікаційний код 32600133) у розмірі 70% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_5 .

6. В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н від 04.03.2024 (вх. № 2616/24) про забезпечення позову в іншій частині відмовити.»

Приймаючи дане рішення в оскаржуваній частині суд першої інстанції вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову в частині застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони Приватному підприємству «ПРОМІНЬ» до набрання законної сими рішення у справі відчужувати будь-яке майно, а також заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру речових прав, проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», заявник просив заборонити Приватному підприємству «ПРОМІНЬ» відчужувати будь-яке майно, не вказуючи чіткий перелік майна та його ідентифікуючих показників. Аналогічно, без зазначення відповідного переліку майна викладена і вимога заявника про заборону державним реєстраторами проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» (без визначення переліку реєстраційних дій).

Також, на переконання суду, заборона Приватному підприємству «ПРОМІНЬ» відчужувати будь-яке майно, а також заборона державним реєстраторам проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» може призвести до неможливості повноцінного функціонування даного господарюючого суб`єкта, що є очевидно неспівмірним з предметом позову.

Крім того, суд зауважив, що доводи заявника про відчуження наявного у ПП «ПРОМІНЬ» майна третім особам до завершення розгляду цієї справи є лише припущеннями, які не ґрунтуються на відповідних доказах, які свідчать про ті, чи інші обставини, а, отже, не можуть бути прийняті судом до уваги. Позивачами не надано суду переліку майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», доказів наявності у власності юридичної особи будь-якого рухомого та/чи нерухомого майна, щодо якого позивач просить вжити заходів до забезпечення позову. Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 367300850 від 26.02.2024 надана заявником, як додаток до заяви, не підтверджує доводи позивачів в обґрунтування заявленої вимоги, і взагалі не відображена в тексті заяви.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 про забезпечення позову по справі №915/67/24.

Апелянт вказав, що посилання Господарського суду Миколаївської області на те, що накладення арешту на майно може призвести до неможливості повноцінного функціонування даного господарюючого суб`єкта, є безпідставними, оскільки накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачам, не позбавить їх конституційних прав на володіння та користування вказаним майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідачів реалізувати вказане майно третім особам. Ці заходи спрямовані на запобігання ймовірним порушенням корпоративних прав позивачів та забезпечують збалансованість інтересів сторін.

На думку апелянта, вжиття судом заходів забезпечення позову, а саме заборона ПП «Промінь» відчужувати будь- яке майно до набрання законної сили рішення у справі, а також проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» прямо стосуються предмета спору та не суперечать, зокрема, приписам ч. 5 ст. 137 ГПК України.

Апелянт також зазначає, що такий спосіб забезпечення позову, як накладення арешту на майно у корпоративному спорі, може узгоджуватися, зокрема, з такою вимогою майнового характеру, як стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Апелянт також вказує, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднить можливість для позивачів вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення їхніх прав. Тобто, існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 у справі №915/67/24 у частині відмови у застосуванні заходів забезпечення позову у вигляді заборони Приватному підприємству «ПРОМІНЬ», до набрання законної сили рішення у справі відчужувати будь-яке майно, а також заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь- яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру речових прав, проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким заборонити Приватному підприємству «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, до набрання законної сили рішення у справі відчужувати будь-яке майно, заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь- яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру речових прав, проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133. В іншій частині ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024р. у справі №915/67/24 залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/67/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/67/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 про забезпечення позову по справі №915/67/24 до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 про забезпечення позову по справі №915/67/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 про забезпечення позову по справі №915/67/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 про забезпечення позову по справі №915/67/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 06.05.2024; призначено справу №915/67/24 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 23.05.2024 о 11:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

23.05.2024 у судовому засіданні прийняв участь представник ОСОБА_1 адвокат Серт О.В.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2-4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024, якою призначено справу №915/67/24 до розгляду на 23.05.2024 о 11:00, була отримана в електронному кабінеті ПП «ПРОМІНЬ» - 18.04.2024.

Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копія даної ухвали засобами поштового зв`язку була отримана ОСОБА_7 24.04.2024, ОСОБА_8 25.04.2024, ОСОБА_6 01.05.2024, ОСОБА_3 27.04.2024.

Також, копія даної ухвали направлялася засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , однак повернулась до суду без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Крім того, представник ОСОБА_5 адвокат Ворошилова Д.Ю. повідомлялася про дату, час та місце проведення судового засідання засобами телефонного зв`язку, що підтверджується наявною у матеріалах справи телефонограмою секретаря судового засідання.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 27.05.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 про забезпечення позову по справі №915/67/24, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 про забезпечення позову по справі №915/67/24 по суті, не дивлячись на відсутність представників окремих учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

24.01.2024 до Господарського суду Миколаївської області від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Трушківської Лесі Вікторівни надійшла позовна заява б/н від 17.01.2024 (вх. № 988/24) (з додатками) про витребування часток статутного капіталу, переведення прав покупця частки в статутному капіталі, визначення розміру часток в статутному капіталі, скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у якій позивачі, з урахуванням позовної заяви в новій редакції б/н від 08.02.2024 (вх. № 1735/24), просять суд:

- Витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 частку в розмірі 12% статутного капіталу Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133.

- Витребувати від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 частку в розмірі 28% статутного капіталу Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133.

- Витребувати від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 частку в розмірі 4,5% статутного капіталу Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133.

- Витребувати від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 частку в розмірі 10,5% статутного капіталу Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133.

- Перевести на ОСОБА_1 права покупця частки в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, за договорами купівлі-продажу частки в статутному капіталі, укладеними із ОСОБА_4 та із ОСОБА_5 , в розмірі 36% статутного капіталу.

- Перевести на ОСОБА_2 права покупця частки в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, за договорами купівлі-продажу частки в статутному капіталі, укладеними із ОСОБА_4 та із ОСОБА_5 , в розмірі 9% статутного капіталу.

- Визначити розмір часток в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, наступним чином: частка ОСОБА_1 складає 76% статутного капіталу, що становить 760 000,00 грн, частка ОСОБА_2 складає 24 % статутного капіталу, що становить 240 000,00 грн, всього статутний капітал підприємства (100 %) складає 1 000 000,00 грн.

- Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Приватне підприємство «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, внесений 09.10.2021р., №1005211070026000202, ОСОБА_6 , Виконавчий комітет Вознесенської міської ради;

- Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Приватне підприємство «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, внесений 24.12.2021р., №1005211070027000202, ОСОБА_6 , Виконавчий комітет Вознесенської міської ради;

- Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Приватне підприємство «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, внесений 18.10.2022р., №1005211070028000202, ОСОБА_7 , Приватний нотаріус Фролова Р.В;

- Скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Приватне підприємство «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, внесений 11.11.2022р., №1005211070029000202, ОСОБА_8 , Приватний нотаріус ОСОБА_8

Позов, у якому об`єднано кілька позовних вимог, мотивований тим, що позивачі ОСОБА_9 та ОСОБА_2 03.03.2021р. придбали у ОСОБА_3 частки у розмірах 40% та 15% відповідно в статутному капіталі відповідача ПП «ПРОМІНЬ», про що сторони уклали письмові договори та підписали акти приймання-передачі часток, підписи на яких посвідчені нотаріально. Також, 03.03.2021р. єдиний на той момент учасник відповідача ПП «ПРОМІНЬ» ОСОБА_3 прийняв рішення, які оформлені протоколом №18/02-21 від 03.03.2021р., підпис на якому також посвідчений нотаріально, згідно до яких розподілено статутний капітал відповідача ПП «ПРОМІНЬ» наступним чином: ОСОБА_3 належить 45% частки, позивачу ОСОБА_10 належить 40% частки, позивачу ОСОБА_2 належить 15% частки. Однак, попри вказане, наразі учасниками відповідача ПП «ПРОМІНЬ» згідно відомостей ЄДР значаться відповідач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_11 , яким належить 30% частки та 70% частки відповідно, тобто ОСОБА_3 повторно відчужив 100% частки статутного капіталу відповідача ПП «ПРОМІНЬ», попри те, що після 03.03.2021р. він міг розпоряджатись винятково своєю 45% частки, хоча навіть відчуження її на користь сторонніх осіб порушує переважне право позивачів.

Позивачі вважають, що ОСОБА_3 , вже не будучи власником 100% частки статутного капіталу відповідача ПП «ПРОМІНЬ», та не маючи інших речових прав на таку частку, не мав права її повторно відчужувати, відповідні дії суперечать нормам ЦК України, Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Також, навіть відчуження 45% частки статутного капіталу відповідача ПП «ПРОМІНЬ», якою володів ОСОБА_3 після 03.03.2021р., порушило переважне право позивачів.

Позивачі посилаються на те, що їх позбавлено права власності на частки статутного капіталу відповідача ПП «ПРОМІНЬ», у зв`язку з цим, вказані частки були набуті відповідачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_11 незаконно, з порушенням прав позивачів, в тому числі, їхнього переважного права.

У зв`язку з викладеним, позивачі вважають, що відповідні частки підлягають витребуванню у відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_12 у розмірах 15% та 40%, а в іншій частині - мають бути переведені із відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_12 на позивачів права та обов`язки покупців частини частки пропорційно належним позивачам часткам, оскільки переважне право позивачів було порушене.

05.03.2024 до Господарського суду Миколаївської області від позивачів надійшла заява б/н від 04.03.2024 (вх. № 2616/24) про забезпечення позову, в якій заявники просять суд:

- Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно належної ОСОБА_4 30% частки в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, до набрання законної сили рішення у справі.

- Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно належної ОСОБА_5 70% частки в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, до набрання законної сили рішення у справі.

- Накласти арешт на частку в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133 у розмірі 30% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_4 , до набрання законної сили рішення у справі;

- Накласти арешт на частку в статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133 у розмірі 70% статутного капіталу, яка належить ОСОБА_5 , до набрання законної сили рішення у справі;

- Заборонити Приватному підприємству «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133, до набрання законної сили рішення у справі відчужувати будь-яке майно;

- Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру речових прав, проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», код в ЄДР 32600133.

Позивачі в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначили, що вони 03.03.2021 набули право власності на свої частки у статутному капіталі відповідача ПП «ПРОМІНЬ», цього ж дня вони набули корпоративних прав в силу закону. Попри це, після 03.03.2021 відповідач ОСОБА_3 повторно продав свої частки в статутному капіталі ПП «ПРОМІНЬ» іншим відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , чим порушив як право власності позивачів на частки, так і їхні корпоративні права.

Позивачі вказали, що згідно до витягу з ЄДР від 09.01.2024 їм стало відомо, що після 03.03.2021р. щодо відомостей про ПП «ПРОМІНЬ» вносились такі зміни:

- Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 09.10.2021, №1005211070026000202, Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., ОСОБА_6 , Виконавчий комітет Вознесенської міської ради;

- Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 24.12.2021, №1005211070027000202, Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань., ОСОБА_6 , Виконавчий комітет Вознесенської міської ради;

- Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 18.10.2022, №1005211070028000202, Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань., ОСОБА_7 , Приватний нотаріус Фролова Р.В.;

- Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 11.11.202., №1005211070029000202, Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань., ОСОБА_8 , Приватний нотаріус Кірнас І.В.

Також, згідно до витягу з ЄДР від 09.01.2024 позивачам стало відомо, що учасникми ПП «ПРОМІНЬ» в ЄДР наразі значаться відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Позивачі зазначили, що оскільки після 03.03.2021 відповідач ОСОБА_3 повторно продав свої частки в статутному капіталі ПП «ПРОМІНЬ» іншим відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , чим порушив як право власності позивачів на частки, так і їхні корпоративні права, це дає підстави обґрунтовано припускати можливість безперешкодного відчуження відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 своїх корпоративних прав, зокрема, часток у статутному капіталі ПП «ПРОМІНЬ», третім особам на підставі договорів та актів до завершення розгляду цієї справи, внаслідок чого (у разі задоволення позовних вимог) виконання судового рішення неможливим, а позивачі змушені будуть звертатись до суду із аналогічним позовом до вже нових відповідачів.

Також, оскільки відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наразі значаться в ЄДР як власники 100% частки в статутному капіталі ПП «ПРОМІНЬ», це дає їм змогу безперешкодно впливати на відчуження наявного у ПП «ПРОМІНЬ» майна третім особам до завершення розгляду цієї справи, внаслідок чого (у разі задоволення позовних вимог) виконання судового рішення неможливим, а позивачі змушені будуть опосередковано через ПП «ПРОМІНЬ» звертатись до суду із новими позовами до вже нових відповідачів.

Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на частки в статутному капіталі ПП «ПРОМІНЬ» третім особам, передача права власності на майно ПП «ПРОМІНЬ» третім особам, які не беруть участі в даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачі також вказали, що оскільки предметом спору є стягнення часток, розподілення статутного капіталу ПП «ПРОМІНЬ», який складає 1 000 000,00 грн, позивачами вбачається, що накладення арешту на майно, що належить відповідачу ПП «ПРОМІНЬ» на праві власності, заборони вчинення реєстраційних дій щодо такого майна, накладення арешту на корпоративні права відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Позивачі також зазначили, що у разі набуття частки, яка є предметом спору у даній справі, у статутному капіталі ПП «ПРОМІНЬ» іншими особами, позивачі будуть змушені звертатись за захистом своїх прав з позовами до таких осіб, а з урахуванням приписів статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» подальше оспорення таких протиправних дій може стати неефективним, що буде означати неможливість поновлення порушеного права позивача за результатами розгляду та вирішення даної справи.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У даному випадку ухвала Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 у справі №915/67/24 оскаржується виключно в частині відмови у застосуванні заходів забезпечення позову у вигляді заборони Приватному підприємству «ПРОМІНЬ», до набрання законної сили рішення у справі відчужувати будь-яке майно, а також заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь- яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру речових прав, проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ».

Таким чином, оскаржувана ухвала підлягає перегляду саме в частині застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони Приватному підприємству «ПРОМІНЬ», до набрання законної сили рішення у справі відчужувати будь-яке майно, а також заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь- яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру речових прав, проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ».

В іншій частині ухвала Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 про забезпечення позову у справі №915/67/24 колегією суддів не переглядається.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що вжиття судом заходів забезпечення позову можливе, зокрема, у разі наявності загрози для реалізації особою своїх прав та інтересів або неможливості їх захисту (відновлення) у подальшому.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Предметом позову в даній справі виступають вимоги позивачів про витребування часток у статутному капіталі, переведення прав покупця частки в статутному капіталі, визначення розміру часток в статутному капіталі, скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатись у ціні заявленого позову.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19.

У даній справі позивачами заявлено ряд позовних вимог, що мають як майновий, так і немайновий характер.

При цьому, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якою не вимагатиме примусового виконання, то у даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Умовою ж застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.

Отже, звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру, заявник повинен довести за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів той факт, що предмет спору, наявний станом на момент пред`явлення позову, може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення в результаті об`єктивних (незадовільний фінансовий стан, відкриті виконавчі провадження щодо відповідача тощо) або суб`єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування майна; вчинення інших дій з метою уникнення майнової відповідальності або перешкоджанню поверненню майна законному власнику) причин.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як було зазначено вище, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 09.09.2019 у справі № 924/433/19.

При цьому, заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто така заборона має стосуватися виключно спірного майна.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20 та від 21.12.2020 у справі №910/9627/20, неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

В той же час, звертаючись із заявою про забезпечення позову в частині забезпечення позову у вигляді заборони Приватному підприємству «ПРОМІНЬ» до набрання законної сили рішення у справі відчужувати майно, а також заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Державного реєстру речових прав, проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», заявник просив заборонити Приватному підприємству «ПРОМІНЬ» відчужувати будь-яке майно, не вказуючи чіткий перелік майна та його ідентифікуючих показників. Аналогічно, без зазначення відповідного переліку майна викладена і вимога заявника про заборону державним реєстраторами проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» (без визначення переліку реєстраційних дій).

Отже, вказані у заяві про забезпечення позову вимоги щодо майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» можуть мати опосередкований зв`язок із предметом спору.

Однак, розмір частки фізичної особи в статутному капіталі юридичної особи визначає наявність певних корпоративних прав у цієї особи. Юридична ж особа володіє активами майном (рухомим чи нерухомим), яке надає можливість відповідному суб`єкту здійснювати господарську діяльність.

При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, поняття «будь-яке майно» має досить широке трактування (зокрема, грошові кошти, товари також є майном).

Отже, заборона судом відчуження будь-якого майна підприємства фактично може зупинити господарську діяльність юридичної особи, що є неприпустимим.

Водночас, при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 Господарського кодексу України).

Така стала правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 19.10.2020 у справі №916/3844/19, від 30.06.2021 у справі №922/145/21, від 28.07.2021 у справі №910/3704/21 та від 15.08.2018 у справі №907/835/17.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність юридичної особи.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25.01.2021 у справі №902/775/20, від 19.01.2021 у справі №902/774/20 та від 16.11.2020 у справі №910/7596/20.

Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26.09.2019 у справі №521/10766/18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі просять забезпечити позов, зокрема, шляхом заборони Приватному підприємству «ПРОМІНЬ» відчужувати будь-яке майно, а також заборони державним реєстраторам проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вжиття такого заходу забезпечення може призвести до неможливості повноцінного функціонування даного господарюючого суб`єкта, що є очевидно неспівмірним з предметом позову.

У п. 6.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» зазначено, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Зокрема, не допускається винесення ухвал про накладення арешту на все майно підприємства.

В свою чергу, посилання апелянта на можливість відчуження наявного у ПП «ПРОМІНЬ» майна третім особам до завершення розгляду цієї справи є лише припущеннями, які не ґрунтуються на відповідних доказах, які свідчать про ті, чи інші обставини, а, отже, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Апелянтом не надано суду переліку майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ», доказів наявності у власності юридичної особи будь-якого рухомого та/чи нерухомого майна, щодо якого позивач просить вжити заходів до забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суд не наділений правом самостійно вирішувати за заявника, які обставини підтверджуються наданими доказами, за відсутності відповідних обґрунтувань.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку відсутні підстави для вжиття у даній справі заходів забезпечення позову у вигляді заборони Приватному підприємству «ПРОМІНЬ» відчужувати будь-яке майно, а також заборони державним реєстраторам проводити реєстраційні дії відносно майна Приватного підприємства «ПРОМІНЬ».

В свою чергу достатніми та співмірними з предметом спору у даній справі є вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірні частки у статутному капіталі Приватного підприємства «ПРОМІНЬ» та заборони вчинення реєстраційних дій щодо цих часток.

Таким чином, інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 про забезпечення позову по справі №915/67/24 в оскаржуваній частині, за результатами її апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 про забезпечення позову по справі №915/67/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 про забезпечення позову по справі №915/67/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 про забезпечення позову по справі №915/67/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран