Рішення

від 23.04.2024 по справі 523/9758/21

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/9758/21

Провадження №2/523/2367/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Томілко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7, в м. Одесі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

До Суворовськогорайонного судум.Одеси надійшовпозов ОСОБА_1 ,в інтересахякої діє ОСОБА_4 ,до ОСОБА_2 ,в якій позивач просила :

-визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухоме та рухоме майно, а саме:

квартиру АДРЕСА_1 ;

гараж № НОМЕР_1 ( ряд НОМЕР_2 ), розташований в АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ 13915468);

автомобіль GEELY CK, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1498 см.куб., який зареєстрований в МРЕВ - 1 м. Одеси;

- визнати за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 , за кожним, право власності на:

1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;

1/2 частину гаража № НОМЕР_1 ( ряд НОМЕР_2 ), розташованого в АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ 13915468 );

1/2 частину автомобіля GEELY CK, 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1498 см.куб., який зареєстрований в МРЕВ - 1 м. Одеси.

Позов мотивований тим, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, сім`я у складі трьох чоловік, отримала квартиру АДРЕСА_3 , яку приватизували в рівних частках по 1/3 частині кожний та отримали Свідоцтво про право власності № 1181 від 06.11.2000 року. У 2011 році сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстрували на відповідача ОСОБА_2 . Спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана у шлюбі шляхом оформлення договору іпотеки від 22.12.2011 року на ім`я відповідача, позивач виступала поручителем. У 2013 році сторони продали квартиру АДРЕСА_3 та за отримані грошові кошти анулювали борг за іпотекою.

З 07.08.2013 року сторони були зареєстровані та проживали у квартирі АДРЕСА_1 .

Крім того у період шлюбу, було придбано: в 2014 році гараж № НОМЕР_1 (ряд НОМЕР_2 ), розташований в АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ 13915468), та у 2018 році автомобіль марки «GEELY СК», 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , об`єм двигуна 1498 см.куб., який зареєстрований в МРЕВ - 1 м. Одеси.

Посилаючись на те,що після фактичного припинення шлюбних відносин відповідач ОСОБА_2 чинить позивачу перешкоди у користуванні квартирою, проживанні в ній,спроби врегулювати відносини щодо розподілу майна добровільно виявились безрезультатними, так як відповідач не бажає спілкуватись і вирішувати дане питання, позивач змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

До Суворовського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_3 з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій просив залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, визнати за ним право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що у 2000 році він, його матір ОСОБА_1 , батько ОСОБА_2 отримали квартиру АДРЕСА_3 , яку приватизували в рівних частках по 1/3 частині кожний та отримали Свідоцтво про право власності № 1181 від 06.11.2000 року.

У 2011 році сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстрували на відповідача ОСОБА_2 . Спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана у шлюбі шляхом оформлення договору іпотеки від 22.12.2011 року на ім`я відповідача, позивач виступала поручителем. У 2013 році сторони продали квартиру АДРЕСА_3 та за отримані грошові кошти анулювали борг за іпотекою.

З 07.08.2013 року сторони були зареєстровані та проживали у квартирі АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що на даний час відповідач ОСОБА_2 використовує квартиру для власного проживання, спроби врегулювати відносини щодо розподілу квартири добровільно виявились безрезультатними, так як відповідач не бажає спілкуватись і вирішувати дане питання, він змушений звернутися до суду з вказаним позовом. ( а.с.87-91)

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимог на предмет спору- ОСОБА_3 .Позовну заявутретьої особи,що заявляєсамостійні вимогищодо предметаспору ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 провизнання прававласності прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, та обєднано вказані вимоги в одне провадження з первісним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Костинчук В.В. просили задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 не з`явився, при цьому в матеріалах справи наявна заява в якій останній просить справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відзиву на позовну заяву не подав. При цьому в матеріалах справи наявна заява (а.с.198) в якій, останній визнає що квартира АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 , розташований в МПП «Юність» та автомобіль марки «GEELY СК», державний номерний знак НОМЕР_4 , є єдиною спільною власністю ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . ОСОБА_3 .

З огляду на положення частини другоїстатті 223 ЦПК України, згідно з якою неявка усудове засіданнябудь-якогоучасника справиза умови,що йогоналежним чиномповідомлено продату,час імісце цьогозасідання,не перешкоджаєрозгляду справипо суті, суд вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 23 жовтня 1993 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, актовий запис № 878, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу ( а.с.10).

Відповідно до Свідоцтва про право власності № НОМЕР_5 від 06.11.2000 року видане Одеським державним припортовим заводом, квартира за адресою: АДРЕСА_4 , належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частках по 1/3 квартири АДРЕСА_5 ( а.с.165 зворот).

Вказане також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.12-17).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 грудня 2011 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 передали у власність ( продали), а ОСОБА_2 прийняв у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_6 . Продаж згаданої квартири вчиняється за 421 683 (чотириста двадцять одну тисячу шістсот вісімдесят три) гривні 00 копійок. Покупцем сплачено Продавцям 216 683 (двісті шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят три) гривні 00 копійок за рахунок власних коштів до підписання цього договору, а сума в розмірі 205 000 (двісті п`ять тисяч) гривень 00 копійок сплачується Покупцем за рахунок кредиту отриманого у ПАТ «ФОЛЬКСБАНК». Сума в розмірі 205 000 (двісті п`ять тисяч) гривень 00 копійок, яка сплачується за рахунок кредиту, отриманого Покупцем у ПАТ «ФОЛЬКСБАНК», буде сплачена Покупцем Продавцям після підписання цього договору за рахунок кредитних коштів до двадцять другого грудня дві тисячі одинадцятого року (а.с.143-144).

З заяви ОСОБА_1 , посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Штогріною О.І., вбачається, що « ОСОБА_1 , дає свою згоду моєму чоловіку, гр. ОСОБА_2 , на витрачання спільних коштів для придбання квартири АДРЕСА_1 (двадцять дев`ять), та підписання ним договору купівлі-продажу цієї квартири за ціну та на умовах за його розсудом. При цьому я стверджую, що умови договору купівлі-продажу (у тому числі зазначену договорі ціну), який буде укладатися моїм чоловіком гр. ОСОБА_2 , ми попередньо обговорили і вважаємо вигідними. При цьому я свідчу, що шлюбний договір між нами не посвідчувався ( а.с.152).

Згідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 222791381, квартира за адресою: АДРЕСА_6 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу р. 1637 від 22.12.2011 року ( а.с.18-20).

З копії договору купівлі-продажу від 16 липня 2013 року вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 передали у власність ОСОБА_7 квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ( а.с.163-164).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , власником автомобіля марки «GEELY CK», номер шасі : НОМЕР_7 , 2015 року випуску, колір: білий, державний номерний знак НОМЕР_4 , об`єм двигуна 1498 см.куб., з 25 жовтня 2018 року є ОСОБА_2 ( а.с.188, 188 зворот).

Щодо позовних вимог в частині визнання нерухомого майна- квартири спільною частковою власністю.

Позивач ОСОБА_1 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 , стверджують, що квартира за адресою: АДРЕСА_6 , була придбана у період шлюбу за грошові кошти отримані від продажу квартири, яка належала на праві спільної часткової власності сторонам.

Відповідач ОСОБА_8 заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відзиву на позовні заяви не подав. При цьому, надав власноручно написану заяву (а.с.198) в якій зазначив, що квартира АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 , розташований в МПП «Юність» та автомобіль марки «GEELY СК», державний номерний знак НОМЕР_4 , є єдиною спільною власністю ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . ОСОБА_3 .

Зазначену заяву суд розцінює, як згоду відповідача ОСОБА_2 з наявністю права власності у ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на рівні частки в спірному майні.

Відповідно до ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно достатті 60 Сімейного кодексу Українимайно, набутеподружжям зачас шлюбу,належить дружиніта чоловіковіна правіспільної сумісноївласності незалежновід того,що одинз нихне мавз поважноїпричини (навчання,ведення домашньогогосподарства,догляд задітьми,хвороба тощо)самостійного заробітку(доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Підставою набуття подружжям права спільної сумісної власності є лише одна обставина: набуття (придбання, виготовлення, спорудження) майна за час шлюбу, крім випадків, встановлених законом або договором. Тобто, ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі.

Поширення цього правового режиму на кожну набуту у шлюбі річ (презумпція права спільної сумісної власності існує доти, доки в суді не доведено інше кимось із подружжя, зокрема, що майно придбано ним до шлюбу або за особисті кошти. Саме сторона, яка заперечує право спільної сумісної власності, відповідно до частини 3 статті 10 ЦПК України довести протилежне (спростувати матеріально-правову презумпцію), зокрема, що майно було придбано нею до шлюбу, або було придбано у шлюбі, але за її особисті кошти.

Верховний Суд України в постанові від 03.06.2015 року в справі № 6-38цс15 дійшов правового висновку, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи статтю 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: 1) час набуття такого майна, 2)кошти, за таке майно було набуте (джерело набуття), 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя. Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма статті 60 СК України вважається правильно застосованою.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2641цс15.

Таким чином, судом встановлено, що нерухоме майно- квартира АДРЕСА_1 , було придбане та зареєстроване на ОСОБА_2 в період перебування у шлюбі з позивачем ОСОБА_1 та за грошові кошти отримані від продажу іншої спільної нерухомості, належної на праві власності, зокрема і ОСОБА_3 , тому є спільним майном сторін, отже, частки сторін у вищевказаному спірному нерухомому майні є рівними.

Доказів, що договір купівлі-продажу від 22 грудня 2011 року ОСОБА_2 укладався не в інтересах сім`ї та за особисті кошти одного з сторін, суду не надано.

Відтак, суд вважає за необхідне, задовольнити вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

З аналогічнихобставин,суд визнає спільноюсумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , яка складається в цілому з трьох кімнат, загальною площею 72,1 кв.м,, в тому числі житловою площею 39,3 кв.м.

Суд вважає, що спільне нерухоме майно подружжя, враховуючи частку третьої особи, повинно бути поділено наступним чином, а саме по 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка складається в цілому з трьох кімнат , загальною площею 72,1 кв.м,, в тому числі житловою площею 39,3 кв.м., кожному з подружжя.

З врахуванням зазначеного, на думку суду, такий розподіл нерухомого майна по відношенню до сторін буде справедливими, відповідатиме інтересам осіб та не буде порушувати їх прав.

Щодо поділу транспортного засобу, суд зазначає наступне.

Згідно ч.4ст.71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦивільним кодексом України.

На вимогу ч.5ст.71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Приписами частин 1 та 2статті 372 Цивільного кодексу Українипередбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Кафідової О.В., Фаловської І.М., в Ухвалі від 1 лютого 2017р. у справі 541/642/13-ц зазначила, що кожен з подружжя має право на поділ майна, яке є об`єктом спільної власності, шляхом виділення його в натурі в особисте майно та припинення спільної власності взагалі. Відповідност. 71 СК Україниу випадку неподільності об`єкту спільного майна, він присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Тобто, при наявності такої кількості об`єктів спільного неподільного майна, суд повинен справедливо присудити частину об`єктів майна одному з подружжя, частину - іншому і, таким чином, припинити як спільну власність, так і сам спір, як існуючий, так і такий що ймовірно виникне у майбутньому між подружжям.

У постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі № 369/7613/17, від 09 червня 2021 року в справі № 523/15462/16-ц, від 14 квітня 2021 року в справі № 127/7830/17 наголошується: «... вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п`ятоїстатті 71 СК Українищодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя у цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності».

Оскільки стороною позивача не заявлялось вимоги про грошову компенсацію за транспортний засіб марки «GEELY CK», державний номерний знак НОМЕР_4 , останній придбаний в період шлюбу, суд визнає транспортний засіб спільною сумісною власністю подружжя та в рахунок поділу визнає право власності по частки транспортного засобу за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Щодо поділу спірного майна гаражу.

Так, судом встановлено, що звертаючись з позовною вимогою про поділ спільного майна подружжя - гаражу № НОМЕР_1 (ряд НОМЕР_2 ), розташований в МПП «Юність» (67562, Лиманський р-н, Одеська область, с. Крижанівка, вул. Паустовського, 13, Код ЄДРПОУ 13915468) стороною позивача надано членську книжку власника гаражу та квитанцію до прибуткового касового ордеру ( а.с.21-25).

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1,5ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, розподілу підлягає виключно те майно, яке офіційно належить будь-кому з подружжя.

Втім, суд зазначає, що членська книжка не є належним доказом підтвердження права приватної власності відповідача на вказаний гараж.

Оскільки, стороною позивача не надано до суду правовстановлюючі документи на гараж № НОМЕР_1 ( ряд 16), розташований в МПП «Юність», тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 - задоволенню .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 звільнені від сплати судового збору, як учасники бойових дій.

Судовий збір за подання 28.05.2021 року позовної заяви ОСОБА_1 складав 1816,00 грн. ( 908,00 грн. х на дві вимоги).

Судовий збір за подання позовної заяви 31.01.2023 року третьою особою ОСОБА_3 складав 1073,60 грн.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позовні вимоги третьої особи ОСОБА_3 задоволені у повному обсязі, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає стягненню, в рівних частинах, на користь держави судовий збір у розмір 1073,60 грн.

Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст.5, 6, 10, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_8 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_9 ) нерухоме та рухоме майно, а саме:

- 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , яка складається в цілому з трьох кімнат, загальною площею 72,1 кв.м,, в тому числі житловою площею 39,3 кв.м.;

- автомобіль «GEELY CK», номер шасі : НОМЕР_7 , 2015 року випуску, колір: білий, державний номерний знак НОМЕР_4 , об`єм двигуна 1498 см.куб.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_8 ) право власності на:

-1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка складається в цілому з трьох кімнат, загальною площею 72,1 кв.м,, в тому числі житловою площею 39,3 кв.м.

-1/2 частки автомобіля «GEELY CK», номер шасі : НОМЕР_7 , 2015 року випуску, колір: білий, державний номерний знак НОМЕР_4 , об`єм двигуна 1498 см.куб.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_9 ) право власності на:

-1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка складається в цілому з трьох кімнат, загальною площею 72,1 кв.м,, в тому числі житловою площею 39,3 кв.м.

-1/2 частки автомобіля «GEELY CK», номер шасі : НОМЕР_7 , 2015 року випуску, колір: білий, державний номерний знак НОМЕР_4 , об`єм двигуна 1498 см.куб.

В решті позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_10 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 ) право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка складається в цілому з трьох кімнат, загальною площею 72,1 кв.м,, в тому числі житловою площею 39,3 кв.м.

Стягнути, в рівних частинах, з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_8 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_9 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_9 ) на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення абоскладення, має право на поновленняпропущеногострокуна апеляційнеоскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 03.05.2024 року .

Суддя: