Постанова

від 15.05.2024 по справі 927/298/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2024 р. Справа№ 927/298/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Кузмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 15.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2023 (повний текст складено 20.06.2023)

у справі № 927/298/23(суддя - Демидова М.О.)

за позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:

позивача 1 - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,

позивача 2 - Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області,

до відповідача Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп",

про відшкодування 1 071 206, 98 грн шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області до Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп", у якому прокурор просить стягнути з відповідача 1071206,98 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування одержувачам: 321362,09 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України; 214241,40 грн. до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 535603,49 грн. на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" 1 071 206, 98 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування одержувачам: 321 362, 09 грн до спеціального фонду Державного бюджету України; 214 241, 40 грн до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету; 535 603, 49 грн на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області. Стягнуто з Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" на користь Чернігівської обласної прокуратури 16 068, 10 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 10.07.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Новгород-Сіверське районне дочірньо агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2023 у справі № 927/298/23, в якій просить скасувати у повному обсязі рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2023 у справі №927/298/23 та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" про стягнення 150 620, 37 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що cуд першої інстанції 19.04.2023 року не розкрив зміст мотиву необґрунтованості заяви відповідача щодо недотримання прокурором порядку подачі позову, хоча такий мотив суду був би доречним, потребував розгорнутої відповіді, щоб відповідач отримав правову впевненість щодо дотримання прокурором вимог закону, які висуваються до позову. Зазначені відповідачем факти недотримання прокурором порядку подачі позову не могли (не повинні) бути мовчазно відкинуте судом першої інстанції і мали бути детально розглянуті. Оскільки цього не було зроблено. таке судове рішення (ухвалу суду від 19.04.2023 року про відмову перевіряти факти недотримання прокурором вимог закону щодо змісту позову) не можна вважати достатньо обґрунтованими.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що суд першої інстанції повинен був залишити позов без розгляду (спираючись на норми п.4 ч.1 ст.226 ГПК України, які пов`язують залишення позову без розгляду з тією підстави, що позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору) вирішення судом першої інстанції клопотань відповідача неодмінно призвело б до залишення позову без розгляду, оскільки позивачі без поважних причин двічі не з?явилися в підготовче засідання до суду першої інстанції, не повідомили про причини неявки, не надали доказів причин такої неявки, при цьому позивачі не подавали до суду жодних доказів на підтвердження того, хто є їх представником, повноважною особою, а отже всі документи, що підписані від позивачів особами, чиї повноваження не підтверджені належними доказами, зокрема про розгляд справи без участі позивачів, не повинні були прийматися судом до розгляду, як наслідок розглядатися, а мали бути повернуті судом без розгляду.

В матеріалах справи наявна заява відповідача, якою він просить суд все ж такі вирішити клопотання відповідача від 24.04.2023 року та від 10.05.2023 року щодо залишення позову без розгляду, шляхом постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, в частині позивачів (що не були вирішені судом), оскільки відпадає підстава закривати підготовче провадження та призначати розгляд справи по суті. Суд першої інстанції, при наявності юридичного факту - невиконання прокурором ухвали суду від 20.04.2023 року станом на 09.05.2023 року, а також і після цієї дати - закриваючи підготовче провадження та призначаючи справу до розгляду по суті не мотивував незастосування п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, як наслідок протиправно ухвалив рішення по суті справи від 15.06.2023 року.

Скаржник вказує, що у суді першої інстанції разом з відзивом зазначалось, що прокурором не доведено абсолютним, безопірним допустимим доказом факту вчинення відповідачем природоохоронного правопорушення, в частині порушення порядку охорони лісу, який у справі про стягнення шкоди може бути підтверджений виключно актом контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання природоохоронного законодавства.

Скаржник зазначає, що Державна екологічна інспекція у Чернігівській області направивши на адресу прокурора лист від 23.12.2023 року Nє06/2370 не зазначила норму права, яка надає їй повноваження виконувати для прокурора розрахунок розміру шкоди, при тому, що перевірку відповідача інспекція не здійснювала, акт про порушення відповідачем порядку охорони лісу не складала.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Станік С.Р., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2023 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/298/23 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.

24.07.2023 від Господарського суду Чернігівської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 927/298/23.

Суддя Станік С.Р. з 27.07.2023 по 28.07.2023 перебував у відпустці.

Суддя Гончаров С.А 31.07.2023 перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 апеляційну скаргу Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2023 у справі № 927/298/23 залишено без руху. Роз`яснено Новгород-Сіверському районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству "Новгород-Сіверськрайагролісгосп", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі чи уточнення до апеляційної скарги з урахуванням оскаржуваної частини рішення. Попереджено Новгород-Сіверське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" що якщо відповідна заява про усунення недоліків не буде подана особою в зазначений строк, суд апеляційної інстанції не приймає таку апеляційну скаргу до розгляду та повертає скаржнику.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р, який входив до складу суду, у відпустці відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 прийнято справу № 927/298/23 до провадження за апеляційною скаргою Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.

16.10.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023, а саме докази сплати судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №182 від 10.10.2023 на суму 24 102, 15 грн.

Головуючий суддя Гончаров С.А. з 14.10.2023 по 24.10.2023 перебував у відрядженні, а з 25.10.2023 по 10.11.2023 перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2023 у справі № 927/298/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2023 у справі № 927/298/23. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 13.12.2023.

23.11.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якомк прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та просить суд залишити її без задоволення.

Зокрема відзив обгрнутовано тим, що питання щодо правомірності визначення органів Держекоінспекції України як позивача у справах про стягнення шкоди, заподіяної незаконною вирубкою лісових насаджень неодноразово була предметом дослідження Верховного Суду, зокрема, в ухвалі від 06.04.2021 у справі №927/565/20, постанові від 28.09.2023 у справі №927/32/23 та ін. Таким чином, визначення Держекоінспекції в області в якості одного з позивачів відповідає вимогам чинного законодавства та правовим висновкам Верховного Суду.

Прокурор вказує, що звернення до суду з позовом в інтересах визначених прокурором суб?єктів, за умови дотримання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Також прокурор зазначає, що на підтвердження розміру заподіяних збитків прокурором долучено копію розрахунку розміру шкоди складеного 22.12.2022 спеціалістами Держекоінспекції у Чернігівській області. Таким чином, долучені прокурором до позовної заяви докази підтверджують відповідні обставини, які необхідно встановити під час розгляду справи та вирішення спору по суті. При цьому, вказані докази отримано прокурором у межах компетенції та відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відзив вмотивовано також тим, що під час розгляду справи №927/298/23 Господарським судом області задоволено клопотання відповідачів про витребування у прокурора доказів, щодо наявності повноважень в особи, якою підписано позовну заяву, та частини оригіналів документів, долучених до позовної заяви. На виконання вимог суду прокурором 10.05.2023 надано суду копії наказу призначення Никифорука А.С. на посаду заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури. Ураховуючи, що частину доказів, долучених до позовної заяви, прокурором отримано у 2021 році з матеріалів кримінального провадження №12020270190000227, яке було втрачено під час бойових дій у березні 2022 року на території чернігівської області внаслідок агресії російської федерації проти України, 10.05.2023 прокурором надано суду копії заяви про відновлення втраченого кримінального провадження та відповідної ухвали Новгород-Сіверського районного суду від 19.04.2023. При цьому, слід врахувати, що ухвалу Новгород-Сіверського районного суду від 19.04.2023 про відновлення відповідно до ст. 615 КПК України матеріалів кримінального провадження №12020270190000227 винесено на підставі доказів, що мають юридичну силу, кожен з яких покладено в основу ухвали від 19.04.2023, є достовірним та таким, що повністю відповідає втраченому оригіналу, не містить жодного сумніву щодо нього. Відтак, зміст відновленого кримінального провадження фактично відповідає його втраченому оригіналу та документи, що знаходяться у ньому прирівнюються до їх оригіналів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2023 у справі № 927/298/23 на 07.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2023 у справі № 927/298/23 на 27.03.2024.

15.02.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури надійшли пояснення по справі, в яких він зазначає, що з аналізу чинного законодавства та судової практики вбачається, що документи відновленого судом кримінального провадження фактично є оригіналами документів, на підтвердження своєї позиції додає до матеріалів справи судову практику.

27.03.2024 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням Головуючого судді Гончарова С.А. з 26.03.2024 по 30.03.2024 у відрядженні, з 31.03.2024 по 13.04.2024 у відпустці та з 15.04.2024 по 26.04.2024 у відпустці

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 призначено до розгляду у судовому засіданні справу №927/298/23 за апеляційною скаргою Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2023 на 15.05.2024.

13.05.2024 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" надійшли пояснення, в яких скаржник вказує, що прокурор не надав суду оригінали доказів, копії яких були додані до позову (зокрема, які не входили до матеріалів кримінального провадження), і оригінали яких витребував суд першої інстанції, причини такого ненадання прокурор не повідомив суду, отож, за відсутності оригіналів доказів, суд першої інстанції протиправно взяв до уваги копії доказів і поклав їх в обґрунтування рішення (судом порушено абз.2 ч.6 ст.91 ГПК України).

При цьому, суд першої інстанції протиправно не досліджував безпосередньо навіть відновлені матеріали кримінального провадження, які за твердженням прокурора були відновленні (факт відсутності дослідження відновлених матеріалів кримінального провадження підтверджується протоколами судового засідання), проте не надані прокурором до суду, чим суд порушив ч. 1 ст. 86, ч. 1 ст. 210 ГПК України.

Скаржник вказував, що в суді першої інстанції він ініціював вирішення питання щодо недопустимості доказів (отримання доказів з порушення закону), які прокурор надав з матеріалів кримінального провадження, оскільки прокурор Андрій Никифорук, Трутень Олена не мають відношення до розслідування кримінального провадження, матеріали з якої було додано до позову, зокрема вони не входять до складу прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво, як наслідок прокурори не підтвердили суду яким чином у них опинилися матеріали кримінального провадження, законність отримання доказів, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема прокурором не надано дозволу слідчого, прокурору розголошувати відомості досудового розслідування, а це передбачено законом - ч. 1 ст. 222 КПК України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що разом с поясненнями прокуратурою та скаржником надано нові докази по справі, в тому числі ті які не існували на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали дослідження (висновок), який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2020 року у справі №908/1908/19.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не приймає до розгляду нові докази та розглядає справу за наявними на момент прийняття оскаржуваного рішення доказами.

У судове засідання , що відбулось 15.05.2024, з`явились прокурор та представник відповідача, надали свої пояснення щодо суті спору та просили суд задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах. Позивачі в судове засідання не з`явились, своїх представників не направили, про час дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується інформацією з системи «Електронний суд».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Новгород-Сіверське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" (ідентифікаційний код юридичної особи 31188244) зареєстровано в якості суб`єкта господарювання 31.01.2001, дата запису 24.02.2005, реєстраційний номер 10521200000000025, про що внесено відповідну інформацію (а.с.170-175).

У відповідності до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧН №002376, ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп", на підставі розпорядження Новгород-Сіверської районної державної адмінстрації від 15.08.2002 №249, надано у постійне користування для ведення лісового господарства 3340,4 га землі в межах згідно з планом землекористування на території Шептаківської сільської ради (а.с. 67-70).

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" за наслідком самовільної вирубки дерев у кварталах 163, 168, складено акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 01.09.2020, у яких зазначено кількість, породу, стан та діаметри пнів вирубаних дерев (а.с.16-29).

01.09.2020 до Новгород-Сіверського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області надійшов лист №318 ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" про виявлення на його території самовільної порубки дерев у кварталах 163, 168, у якому заявник просить встановити невідомих осіб та притягнути їх до відповідальності (а.с.30).

За фактом зазначеної події Новгород-Сіверським відділом поліції ГУНП в Чернігівській області відкрито кримінальне провадження №12020270190000227 від 02.09.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України (а.с.31).

У ході огляду місця події, за участю слідчого та у присутності понятих виявлено незаконну порубку дерев породи сосна звичайна в кварталі 168 виділі 18, квартал 168 виділі 5, кварталі 168 виділі 3, кварталі 163 виділі 42, кварталі 168 виділі 4, кварталі 168 виділі 23, кварталі 168 виділі 25, що перебувають у користуванні ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" та розташовані біля с. Шептаки Новгород-Сіверського району Чернігівської області, що зафіксовано у протоколі огляду місця події від 16.09.2020 (а.с.32-35).

Відповідно до листа ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" №376 від 22.10.2020, адресованого ст.слідчому СВ Новгород-Сіверського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, квартали 168, 163 не відносяться до об?єктів природо-заповідного фонду (а.с.181).

02.03.2022 кримінальне провадження №12020270190000227 закрито на підставі ч.1 ст. 284 КПК України п.2 (а.с.36).

Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, на прохання Чернігівської обласної прокуратури, проведено розрахунки розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев породи сосна, що перебуває у користуванні ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" на території Шептаківської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (згідно протоколу огляду місця події, наданого листом №12-732вих-22 від 16.12.2022 Чернігівської обласної прокуратури), відповідно до яких сума збитків з урахуванням індексації за попередні роки становить: у кварталі 168 виділі 3 - 22349,97 грн., кварталі 168 виділі 4 - 99720,33 грн., квартал 168 виділі 5 - 369369,65 грн., кварталі 168 виділі 18 - 193275,58 грн., кварталі 168 виділі 23 - 72057,76 грн., кварталі 168 виділі 25 - 93439,94 грн., кварталі 163 виділі 42 - 220993,75 грн. (а.с.48-55). Всього збитків на загальну суму 1071206,98 грн.

За доводами прокурора шкода, завдана державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища в розмірі 1071206,98 грн., постійним лісокористувачем у добровільному порядку не сплачена, що стало підставою звернення з цим позовом до суду.

13.05.2024 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" надійшли пояснення, в яких скаржник вказує, що посилання суду першої інстанції на аналогічність висновку, що викладений в постанові суду касаційної інстанції від 09.08.2018 у справі №909/976/17 є протиправним, оскільки правовідносини в даній справі та в справі №909/976/17 не є подібними, оскільки прийняті за різних фактичних обставин справи, зокрема в справі №909/976/17 з позовом зверталася Державна екологічна інспекція, яка в період з Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.05.2024 5 25.10.2016 по 28.10.2016 за участю лісогосподарського підприємства здійснила позапланову перевірку такого лісогосподарського підприємства щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду, перевірка призначалася на підставі наказу Державної екологічної інспекції та направлення на проведення перевірки. За результатами позапланової перевірки було складено акт, який підписаний всіма особами, що брали участь у перевірці. В акті відсутні відомості про наявність зауважень будь-кого із посадових осіб відповідача з приводу інформації, зазначеної в акті, та встановлених обставин. Державна екологічна інспекція звернулася до лісогосподарського підприємства з претензією про сплату шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної рубки дерев та пошкодження дерев до ступеня не припинення росту, не очистки лісосіки та невивезеної у встановлені терміни деревини.

14.05.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури надійшли пояснення по справі, в яких він зазначає, що клопотання від 07.04.2023 слідчого у кримінальному провадженні про відновлення матеріалів кримінального провадження № 12020270190000227 від 02.09.2020 за ч. 4 ст. 246 КК України погоджено прокурором Новгород-Сіверської окружної прокуратури Сергієм Шевченком, та 07.04.2023 передано до новгород-Сіверського районного суду (вхідний суду 1637/23 від 07.04.2023). За результатами розгляду клопотання Новгород-Сіверським районним судом 19.04.2023 винесено ухвалу про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження (справа № 739/668/23, 1кс/739/283/23). Указана ухвала суду опублікована на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, та з нею можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/110414833. Таким чином, доводи відповідача, наведені у поясненнях від 13.05.2024, не відповідають дійсності та спростовуються зокрема, відомостями, опублікованими на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення лісового та природоохоронного законодавства (ст. 19, 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України).

Розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору потрібно дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури у позові зазначив про неналежне виконання відповідачем, як постійним лісокористувачем, обов?язків із забезпечення охорони лісу та допущення незаконної вирубки дерев, що призвело до заподіяння значних збитків та порушення інтересів держави, що вимагає вжиття заходів реагування, тобто становить як державний, так і суспільний інтерес.

Позов подано заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області.

У відповідності до приписів Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області (нова редакція, ідентифікаційний код 38053846), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №56 від 02.02.2021 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів.

Пунктами 3, 9, 10 Положення визначено, що Інспекція проводить перевірки, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійсненого державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства; розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства; виступає, зокрема, позивачем у судах.

Чернігівська обласна прокуратура у листі №12-726вих-22 від 13.12.2022, адресованого Державній екологічній інспекції у Чернігівській області, просила повідомити позицію щодо можливості звернення до суду з позовом до ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев породи сосна у кварталах 163, 168 на території Шептаківської сільської ради Новгород-Сіверського району (а.с.71).

Листом №12-5вих-23 від 03.01.2023 Чернігівська обласна прокуратура, у відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" просила Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області проінформувати щодо можливості звернення до суду з позовом до ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою безпосередньо прокурором.

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області листами №15/2358 від 22.12.2022, №15/61 від 10.01.2023 проінформувала Чернігівську обласну прокуратуру, що з позовом про стягнення з ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев породи сосна у кварталах 163, 168 не зверталась, щодо здійснення представництва інтересів Інспекції в суді не заперечує.

Таким чином, не вжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом - Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, свідчить про бездіяльність позивача-1.

Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції (ст.15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Правопорушення - незаконна порубка дерев, вчинене на території Шептаківської сільської ради (наразі Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області), яка є органом місцевого самоврядування.

Чернігівська обласна прокуратура у листі №12-725вих-22 від 13.12.2022, адресованого Новгород-Сіверській міській раді Чернігівської області, просила повідомити позицію щодо можливості звернення до суду з позовом до ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев породи сосна у кварталах 163, 168 на території Шептаківської сільської ради Новгород-Сіверського району.

Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області листом №04-18/2471 від 21.12.2022 повідомила Чернігівську обласну прокуратуру, що до суду з таким позовом не зверталася та зважаючи на обмеженість фінансування і відсутність відповідних підтверджуючих документів стосовно розміру та обставин завдання шкоди звертатися до суду не планує (а.с.76).

В свою чергу, Новгород-Сіверською міською радою Чернігівської області не було вжито заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави та територіальної громади і відшкодування заподіяної шкоди, що свідчить про неналежне здійснення позивачем-2 своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

Листами №12-194вих-23 від 17.02.2023 та №12-195вих-23 від 17.02.2023 Чернігівська обласна прокуратура, у відповідності до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомила Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області та Новгород-Сіверську міську раду Чернігівської області про підготовку позовної заяви про стягнення з ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" шкоди, заподіяної незаконною порубкою.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невжиття компетентними органами жодних заходів протягом розумного строку після того, як цим органам стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про їх бездіяльність.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено про правомірність та обґрунтованість звернення заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області з цим позовом та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах, що спростовує доводи відповідача про те, що прокурором протиправно зазначено позивачами Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області та Новгород-Сіверську міську раду Чернігівської області та не доведено, що вони мають змогу скласти позов, але свідомо цього не роблять.

За приписами ст. 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Згідно з ст. 1, 2, 3 Лісового кодексу України, усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також, зокрема, лісовим законодавством, та іншим спеціальним законодавством.

Таким чином, норми Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин, слід визнавати спеціальними стосовно до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.

Приписами статей 16, 17 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Положеннями ст. 63 та п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).

Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі і на відповідача у даній справі.

Згідно з пунктом е) ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Приписами частини четвертої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини. Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

При цьому, за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідача як постійного лісокористувача відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧН № 002376, ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп", на території Шептаківської сільської ради (яка увійшла до складу Новгород-Сіверської міської ради) знаходиться земельна ділянка площею 3340,4 га для ведення лісового господарства, на якій було виявлено незаконну порубку.

Згідно з п. 2.1., 2.2. статуту Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп", затвердженого наказом генерального директора КП "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради від 19.02.2018 №9, підприємство створене з метою охорони та відновлення лісів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень, передбачених цим Статутом. Предметом діяльності підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, зокрема, охорона і захист лісів від самовільних рубок.

Пунктом 3.4. Статуту визначено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна, згідно з чинним законодавством України.

Підприємство є лісокористувачем, згідно рішення обласної ради від 27.03.2001 "Про надання у постійне користування земель лісового фонду" та здійснює діяльність згідно з положеннями Лісового фонду України та інших нормативних актів (п. 3.8. Статуту).

Відповідно до п. 6.4. Статуту, підприємство виконує норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Згідно з посадовою інструкцією лісника ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп", затвердженої в.о. директора ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" 16.04.2020, до посадових обов`язків лісника, зокрема входить: охорона лісів і увіреного йому майна в закріпленому обході з вживанням заходів щодо запобігання і припинення незаконних порубок; контроль за станом, охороною і захистом лісів в районі знаходження обходу.

Лісник несе відповідальність за: неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, передбачених цією інструкцією в межах, визначених чинним законодавством України; правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України; за завдання матеріальної шкоди в межах, визначених чинним цивільним та кримінальним законодавством та законодавством про працю України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду агролісгоспу.

Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем, який повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку.

Зазначене свідчить, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку (кв.168 виділи 18, 5, 3, 4, 23, 25; кв. 163 виділ 42), проте не здійснював належних заходів охорони лісу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо належного підтвердження протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.

Доводи скаржника щодо відсутності та не надання прокурором нормативно-правового акту, який встановлює порядок охорони і захисту лісів від незаконних порубок та, як наслідок, не зазначення конкретного спрямованого заходу на збереження лісів від незаконних порубок, якого відповідачем не було вчинено, судом першої інстанції правомірно відхилені, оскільки Статутом Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" та посадовою інструкцією лісника, визначено цілі та обов`язки підприємства та його працівників з охорони лісу, а відсутність визначеного переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.

Щодо розрахунку шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Завдану шкоду від незаконної порубки у спірних правовідносинах підтверджено актами огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 01.09.2020, складеними посадовими особами ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп", за наслідком самовільної вирубки дерев у кварталах 163, 168, у яких зазначено кількість, породу, стан та діаметри пнів вирубаних дерев, а також протоколом огляду місця події від 16.09.2020, яким виявлено та підтверджено незаконну порубку дерев породи сосна звичайна у кварталі 168 виділах 18, 5 ,3, 4, 23, 25, кварталі кварталі 163 виділі 42, що перебувають у користуванні ДП "Новгород-Сіверськрайагролісгосп" та розташовані біля с.Шептаки Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Розмір шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев у розмірі 1 071 206,98 грн розраховано Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, на прохання Чернігівської обласної прокуратури, і у відповідних розрахунках зазначено, що сума збитків з урахуванням індексації за попередні роки становить: у кварталі 168 виділі 3 - 22 349,97 грн, кварталі 168 виділі 4 - 99 720,33 грн, квартал 168 виділі 5 - 369 369,65 грн, кварталі 168 виділі 18 - 193 275,58 грн, кварталі 168 виділі 23 - 72 057,76 грн, кварталі 168 виділі 25 - 93 439,94 грн, кварталі 163 виділі 42 - 220 993,75 грн.

Вказаний розрахунок виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, додаток №1.

Будь-яких спростувань зазначених розрахунків, їх оскарження, а також власного контррозрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев у спірних правовідносинах, скаржником до суду першої інстанції не надано .

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).

Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.

Вищевикладене спростовує доводи скаржника про недоведення прокурором неправомірної поведінки відповідача щодо забезпечення охорони лісу, що перебуває в його постійному користуванні, та факту порушення відповідачем порядку охорони лісових насаджень від незаконних порубок, а також ненадання прокурором допустимих доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідачем не доведено, що шкоду державі в розмірі 1 071 206,98 грн завдано не з його вини. Виходячи з приписів Статуту, підприємство відповідача несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна, згідно з чинним законодавством України.

В свою чергу, нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом та Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17.

Доводи скаржника про те, що винних осіб, які здійснили незаконну порубку не встановлено, припис Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про усунення відповідачем порушень відсутній, судом до уваги не приймаються з урахуванням вищевикладеного, оскільки не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.

Щодо посилань відповідача, що обов`язки запобігати правопорушенням проти довкілля, зокрема, злочини передбачені ст. 246 Кримінального кодексу України, покладено на органи поліції та прокуратури, а не на відповідача, суд зазначає наступне.

Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки.

За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому. Розгляд юридичної відповідальності саме в цьому контексті дозволяє з`ясувати її роль і значення в системі забезпечення і гарантування прав і свобод особи, їх охорони і захисту від незаконних порушень.

Юридична відповідальність є важливим засобом забезпечення законності та правопорядку, належної реалізації чинного законодавства. З іншого боку, вона стимулює правомірну поведінку суб`єктів суспільних відносин, сприяє формуванню в населення поваги до права та закону, а отже, виступає істотним фактором побудови правової держави в Україні.

А тому, покладення відповідальності виключно на правоохоронні органи та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов`язків з охорони лісу.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Так, не може правоохоронний орган відповідати за збереження усього державного або комунального майна на усій території держави, для цього створено відповідні правові інститути. У державі розмежовуються повноваження з контролю за використанням та збереженням державного та комунального майна між певними компетентними органами, і такі повноваження встановлені спеціальними законами.

Загалом недоречним та нелогічним є покладення на поліцію обов`язку безпосередньо щодо охорони (патрулювання) усієї території держави (зокрема, усіх лісів) і покладення відповідальності за вчинення усіх правопорушень щодо усіх об`єктів правовідносин.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 691 Бюджетного кодексу України (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області до Новгород-Сіверського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Новгород-Сіверськрайагролісгосп", у якому прокурор просить стягнути з відповідача 1071206,98 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2023 у справі № 927/298/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2023 у справі № 927/298/23 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на апеллянта.

Матеріали справи повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 28.05.2024

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала