Ухвала

від 28.05.2024 по справі 910/12647/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"28" травня 2024 р. Справа№ 910/12647/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 28.05.2024 у справі №910/12647/23(в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ Лоджистік»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023, повний текст якого складений 13.12.2023,

у справі № 910/12647/23 (суддя Князьков В.В..)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ Лоджистік»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про заборону вчиняти дії та зобов`язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В.., Шаптала Є.Ю. перебуває справа № 910/12647/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ Лоджистік» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023, розгляд якої відкладено на 28.05.2024 об 11:50 год.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено наступне.

У позові позивач просить суд:

- заборонити відповідачу та/або його структурним підрозділам та/або підприємствами, які йому підпорядковані, вчиняти будь-які дії по забороні допуску вагонів №№ 56739857, 56739675, 56740004, 56739832, 56739881, 56739733, 56739709, 56739667, 56739576, 56740061, 56739568, 56740046, 56739741, 56739535, 56739873, 56739824, 56739931, 56739949, 56739717, 56739758, 56739956, 56739600, 56739865, 56739683, 56740012, 56739618, 56739766, 56739923 для курсування на шляхах загального користування залізницями України у вантажному стані з 31.12.2026;

- зобов`язати відповідача внести до Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо вагонів № 56739857, 56739675, 56740004, 56739832, 56739881, 56739733, 56739709, 56739667, 56739576, 56740061, 56739568, 56740046, 56739741, 56739535, 56739873, 56739824, 56739931, 56739949, 56739717, 56739758, 56739956, 56739600, 56739865, 56739683, 56740012, 56739618, 56739766, 56739923 у частині граничних строків (дати) експлуатації цих вагонів на коліях загального користування, які вказані у технічних рішеннях № 1336 від 16.04.2020, № 1339 від 22.04.2020, №1346 від 12.05.2020, № 1348 від 19.05.2020, № 1349 від 21.05.2020, № 269 від 09.04.2019, № 238 від 28.03.2019, №447 від 21.06.2019, № 682 від 12.09.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- відповідач, з огляду на прийняття Міністерством інфраструктури України наказу № 647 від 30.11.2021 «Про затвердження Порядку проведення комплексу діагностичних, ремонтних та реєстраційних операцій, спрямованих на продовження строку експлуатації вантажних вагонів (крім вантажних вагонів підприємств технологічного залізничного транспорту, що призначені для переміщення вантажів у виробничих цілях в межах території таких підприємств), установленого виробником, строків продовження експлуатації таких вагонів», фактично змінив граничний термін експлуатації спірних вагонів, які були визначені відповідними технічними рішеннями;

- оскільки вказаний наказ прийнято після надання технічних рішень, а його положення не місять будь-яких посилань на те, що продовжені до його прийняття строки експлуатації вагонів, зменшуються, а відповідні технічні рішення на продовження, якими були продовжені такі строки, є недійсними/незаконними та/або підлягають застосуванню, відповідач не мав правових підстав для зміни строків використання вагонів зі встановлення менших строків, які відображаються в Автоматизованій базі даних парку вантажних вагонів.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославши на те, що:

- відлік граничних строків експлуатації вагонів, встановлений наказом №647 Міністерства інфраструктури України, починається від року побудови кожного окремого вагону, а отже, останні було вірно застосовано до вагонів позивача й внесено відповідні зміни до автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів;

- підстави стверджувати про порушення ним принципу незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі, та відповідно, ст. 58 Конституції України під час застосування наказу №647 Міністерства інфраструктури України, відсутні з огляду на відсутність двох нормативно-правових актів, які б діяли у один і той самий період часу й регулювати однакові правовідносини;

- позивачем обрано неефективний спосіб захисту прав, оскільки існують інші причини заборони випуску вагонів, як то технічні або по експлуатаційним показникам та на тому, що позовні вимоги заявлені передчасно, оскільки на даний час його права не порушені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2023, повний текст якого складений та підписаний 13.12.2023, у справі № 910/12647/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за наявності технічних рішень № 1336 від 16.04.2020, № 1339 від 22.04.2020, №1346 від 12.05.2020, № 1348 від 19.05.2020, № 1349 від 21.05.2020, № 269 від 09.04.2019, № 238 від 28.03.2019, №447 від 21.06.2019, № 682 від 12.09.2019, яким строк служби вагонів був продовжений, що також відображено в довідок ГІОЦ УЗ щодо таких вагонів, відповідач не має підстав для зміни строку використання вагону на підставі Наказу № 647.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- право на превентивний захист може бути застосоване судом у разі реальної загрози порушення будь-якого цивільного права, а не лише тих, які визначені законом, а підставою виникнення права на превентивний судовий захист є юридичні факти, які породжують чи спричиняють виникнення реальної загрози (небезпеки) порушення суб`єктивних цивільних прав та інтересів, завдання шкоди об`єктам цивільних прав;

- загроза (небезпека) порушення суб`єктивних цивільних прав та інтересів є підставою виникнення права на превентивний захист за наявності таких ознак: 1) реальність (загроза не має бути уявною); 2) висока ймовірність реалізації (можливість відвернення є незначною); 3) конкретність. Особа, яка звертається до суду за превентивним захистом має довести належними та допустимими доказами ці ознаки. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 26.05.2021 по справі №911/2532/18.

- водночас, всупереч наведеного позивачем не доведено наявності одночасно всіх складових загрози (небезпека) порушення його суб`єктивних цивільних прав та інтересів у 2026 році, а саме її реальності, високої ймовірності реалізації та конкретності;

- заявляючи позовні вимоги про заборону вчиняти будь-які дії по забороні допуску вагонів для курсування на шляхах загального користування залізницями України у вантажному стані з 31.12.2026 позивачем не враховано, що закінчення граничних строків (дати) експлуатації вантажних вагонів не є єдиною підставою для недопуску таких вагонів для курсування на шляхах загального користування залізницями України. Зокрема, такі, що визначені Положенням про систему управління безпекою руху на залізничному транспорті, яке завтерджене наказом №842 від 24.12.2020 Міністертсва інфраструктури України, та Технічним регламентом безпеки рухомого складу залізничного транспорту, затвердженого постановою №1194 від 30.12.2015;

- наведене вказує, що задоволення вимоги позивача про заборону відповідачу та/або його структурним підрозділам та/ або підприємствами, які йому підпорядковані, вчиняти будь-які дії по забороні допуску спірних вагонів для курсування на шляхах загального користування залізницями України у вантажному стані з 31.12.2026 може призвести до неможливості заборони допуску вагонів позивача у разі виникнення інших підстав для вчинення таких дій відповідачем в межах забезпечення управління безпекою руху на залізничному транспорті;

- з представлених до матеріалів справи карток з АБД ПВ щодо спірних вагонів вбачається, що останні містять дані стосовно дати закінчення терміну служби вагона з урахуванням продовження, яка визначена у відповідності до наведених позивачем технічних рішень. Поряд з тим, заявником не надано суду належного доказового обгрунтування обставин, що зазначення в картках з АБД ПВ щодо вагонів у наступному рядку дат закінчення граничного терміну експлуатації дійсно порушує його права та законні інтереси, зокрема, унеможливлює їх курсування на шляхах загального користування залізницями України станом на теперішній час, або становить реальну, дійсну небезпеку порушення суб`єктивних цивільних прав та інтересів відповідача з високою ймовірністю реалізації з урахуванням наявності в картотечних даних відомостей дати закінчення терміну служби вагона з урахуванням продовження.

З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, колегією суддів встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 11.04.2024 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу № 910/3992/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флайбрідж» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» предметом розгляду у якій, серед іншого, є позовні вимоги про заборону відповідачу та/або його структурним підрозділам та/або підприємствами, які йому підпорядковані, вчиняти будь-які дії по забороні допуску вагонів для курсування на шляхах загального користування залізницями України у навантаженому стані з 01.02.2023 та про зобов`язання відповідача внести до Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо вагонів у частині граничного строку (дати) їх експлуатації на коліях загального користування, вказаному у технічному рішенні від 03.10.2019 № 747.26.06.2023.

Ухвала Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 910/3992/23 мотивована, зокрема, тим, що:

- 07.06.2023 Верховний Суд прийняв постанову у справі № 910/8493/22 у подібних правовідносинах, якою залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранслоджистік» про заборону АТ «Укрзалізниця» вчиняти будь-які дії по допуску вагона та зобов`язання останнього внести до Автоматизованої бази даних парку вантажних вагонів дані щодо вагона та відмову в іншій частині позову про стягнення грошових коштів;

- суди послалися на те, що наказ № 647 набрав чинності з 01.01.2022 і він не містить посилання на те, що його положення мають зворотну силу. До його прийняття не існувало порядку продовження строку експлуатації вантажних вагонів, які належать власникам на території України, і цей наказ не містить будь-яких посилань на те, що продовжені до його прийняття строки експлуатації вагонів зменшуються, а відповідні технічні рішення, якими були продовжені такі строки, є недійсними/незаконними та/або не підлягають застосуванню. Узагальнено висновки судів зводяться до того, що наказ № 647 взагалі не діяв тоді, коли приймалося технічне рішення щодо строку служби спірного вагону, він не має зворотної сили у часі і не скасовує технічні рішення, видані до набуття ним чинності;

- суд касаційної інстанції, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій, послався на те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Наказ № 647 який набрав законної сили 01.01.2022, не встановлює застосування його положень зі зворотною силою, і не містить положень про те, що технічні рішення, якими продовжений строк експлуатації вантажних вагонів, видані до цього наказу, скасовуються чи втрачають чинність. Позивач, реалізуючи повноваження власника спірного вагона, вчинив необхідні у відповідний період дії з визначення строку служби вагона, які давали йому можливість у розумних межах передбачити використання майна у своїй господарській діяльності та розраховувати на таке майно. За наявності технічного рішення, яким продовжений строк служби вагону, відповідач не мав підстав для зміни строку використання вагону на підставі названого наказу;

- у касаційній скарзі АТ «Укрзалізниця» наполягає на тому, що у раніше ухваленій постанові суд касаційної інстанції застосував положення статті 58 Конституції України та статті 5 ЦК України у контексті загального правила без урахування специфіки спірних правовідносин. До введення в дію наказу № 647 у системі нормативно-правових актів України не існувало іншого аналогічного нормативного акта, який би врегулював подібні правовідносини та процедури, тоді як суди помилково ототожнили технічні рішення з нормативно-правовим актом;

- у зв`язку з покладенням в основу постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 910/8493/22 висновку про те, що наказ № 647 не має зворотної сили у часі і не скасовує технічні рішення, видані до набуття ним чинності, наразі є необхідність у відступленні від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.06.2023 у справі № 910/8493/22;

- оскільки викладені у постанові від 07.06.2023 у справі № 910/8493/22 висновки Верховного Суду були неодноразово враховані судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні аналогічних спорів та, як зазначає скаржник, стосуються правовідносин у справах, в яких визначаються строки експлуатації 15 402 вагонів, то задля недопущення можливостей довільного трактування установлених законодавцем строків для експлуатації рухомого складу на залізничних коліях загального користування, та формування за наведених вище обставин єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає за необхідне передати цю справу на підставі ч. 2 ст. 302 ГПК України на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Отже, правовідносини у даній справі та у справі №910/3992/23 є тотожними, як за предметом, так і за підставами заявлених позовів.

Ухвалою судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2024 справу № 910/3992/23 прийнято до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Наданий час касаційний розгляд вказаної справи ще не завершено.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У такому випадку, згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З огляду на те, що правовий висновок судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/3992/23 матиме суттєве значення для вирішення цієї справи, що переглядається, а також для єдності судової практики, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі №910/12647/23 відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до прийняття відповідного рішення судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/3992/23.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 228,229, 234, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Зупинити апеляційне провадження у справі 910/12647/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ Лоджистік» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 910/3992/23, та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

2. Зобов`язати сторони негайно повідомити суд про закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 910/3992/23, та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

3. Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

4. Копію ухвали направити учасниками справи.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко