Постанова

від 28.05.2024 по справі 904/6264/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2024 року м. Дніпро Справа № 904/6264/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Назаренко Н.Г.) від 06.02.2024р. у справі № 904/6264/23

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Свемон-Дніпро", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

У лістопаді 2023 року Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Свемон-Дніпро" про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 060218 від 01.02.2011, а саме: 133 031,38 грн. - основного боргу, 61 843,07 грн. - пені, 14 346,27 грн. - інфляційних втрат, 6 204,07 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору про постачання теплової енергії № 060218 від 01.02.2011 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої теплової енергії.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі № 904/6264/23 позов Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Свемон-Дніпро" на користь позивача основний борг у розмірі 133 031,38 грн., 3% річних у розмірі 6 204,07 грн., пеню в розмірі 6 365,77грн., інфляційні втрати в розмірі 14 346,27 грн, судовий збір у розмірі 1919,37 грн. У решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано відсутністю на момент розгляду справи доказів оплати відповідачем вартості поставленої теплової енергії у розмірі 133 031,38 грн, що свідчить про обгрунтваність позовних вимог у відповідній частині. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у визначених позивачем розмірах. Щодо стягнення пені суд зазначив, що позивачем не правильно визначено період її нарахування, а саме без врахування об`явленого карантину. При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що загальна сума інфляційних втрат має бути більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в цій частині задовольнив їх у розмірі, визначеному позивачем 14 346,27 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі № 904/6264/23 у частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 55 477,30 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення відповідних позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом застосовані до відносин між сторонами приписи законодавства про житлово-комунальні послуги, зокрема обмеження нарахування пені про плату послуг, пов`язані з дією карантину, однак, на думку позивача, оскільки 01.02.2011 між сторонами укладено договір постачання теплової енергії , за яким він отримує теплову енергію як товарну продукцію для цілей, не пов`язаних з особистим використанням, тому не являється споживачем поставленої теплової енергії як житлово-комунальної послуги, у зв`язку з чим Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" від 17.03.2020, згідно з якими забороняється нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, на відповідача не розповсюджуються.

На переконання скаржника, судом не з`ясовані обставини, що мають значення для справи щодо природи правовідносин з постачання теплової енергії та порушено норми матеріального права, що полягає у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню, а саме Закону від 17.03.2020 та незастосуванні Закону України "Про теплопостачання".

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

21.03.2024 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 01.04.2024, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито провадження за апеляційною скаргою та постановлено розглянути її без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 55 477,30грн, то відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2011 між Комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради ( енергопостачальною організацією) та Публічним акціонерним товариством "Свемон-Дніпро" (споживачем) укладено договір про постачання теплової енергії № 060218, відповідно до п. 1.1 якого енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

За умовами п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (172 діб); гаряче водопостачання - протягом 172 доби; технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Споживач теплової енергії зобов`язується: додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягам які визначені в додатку 1; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. На кінець опалювального сезону проводити звіряння розрахунків з енергопостачальною організацією, у разі заборгованості і відсутності акта звіряння розрахунків на початок опалювального сезону споживач до мереж тепло-постачання підключений не буде (п.3.2.1 та п.34.2.2 договору).

Згідно правил користування тепловою енергією, споживач зобов`язується встановити прилади обліку теплової енергії (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками приладів обліку, встановлених на вводах опалення по вул. Набережна Перемоги, 44, корп.1 (адмін. приміщення).

Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку 3 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п. 5.4. договору).

Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором установлюються Дніпропетровською міською радою народних депутатів. Тариф для розрахунків по цьому договору складає: Теплова енергія - 1Гкал 686,50грн. (п. 6.1. договору).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск-отримання теплової енергії по формі додатку 4. (п. 7.2. договору).

Відповідно до п. 7.4 договору, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов`язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.02.2014 року (п. 11.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (11.4. договору).

Згідно з рішенням Дніпровської міської ради №28/12 від 27.07.2016 Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" об`єктів і мереж теплопостачання, акту приймання - передачі об`єктів і мереж теплопостачання, КП "Теплоенерго" отримало засоби теплопостачання об`єктів відповідача, у зв`язку з чим сторони уклали додаткову угоду до договору від 10.10.2016.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем виконані прийняті на себе зобов`язання з постачання теплової енергії, обумовлені Договором. За період березень 2022, листопад 2022 - березень 2023 позивач поставив для опалення приміщення, яке знаходиться за адресою вул. Набережна Перемоги, 44/1, м. Дніпро теплову енергію на загальну суму 256 951,50 грн., що підтверджується актами приймання передачі теплової енергії від 31.03.2022 на суму 47 970,29 грн., від 30.11.2022 на суму 26 669,05 грн., від 31.12.2022 на суму 48 618,90 грн, від 31.01.2023 на суму 52 245,02 грн., від 28.02.2023 на суму 50 876,21 грн., від 31.03.2023 на суму 30 572,03 грн. (а.с. 33- 35).

Позивач направив відповідачу вказані акти та відповідні рахунки на оплату вартості поставленої теплової енергії.

Відповідач частково оплатив вартість поставленої теплової енергії 30.05.2023 на суму 13 200,00 грн., з яких на заявлений період враховано 6 020,12грн., а решта зараховано на погашення заборгованості за попередні періоди, 29.06.2023 на суму 4800,00 грн., 20.07.2023 на суму 12 000,00 грн., 27.07.2023 на суму 30 000,00 грн., 10.08.2023 на суму 12 000,00 грн., 22.08.2023 на суму 7 000,00 грн., 06.09.2023 на суму 8 700,00 грн., 11.09.2023 на суму 1 500,00 грн., 19.09.2023 на суму 18 000,00 грн., що підтверджується випискою про рух коштів .

Позивач направив досудову вимогу про сплату заборгованості, відповіді на яку відповідач не надав.

З огляду на викладене, за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 133 031,38 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем за договором послуг з постачання теплової енергії, позивачем нараховано 61 843,07 грн. пені, 14 346,27 грн. інфляційних втрат, 6 204,07 грн. 3% річних.

Не оплата відповідачем вказаних сум і стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У даному випадку, у матеріалах справи відсутні заперечення та претензії відповідача, як споживача, щодо факту отримання поставленої позивачем теплової енергії у гарячій воді у період березень 2022 року, листопад 2022 року березень 2023 року, а також щодо обсягів, якості та термінів її постачання.

Викладене свідчить про те, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання з постачання теплової енергії, обумовлені договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію у вказаних вище обсягах.

Разом з тим, відповідачем не виконано зобов`язання за договором у частині повної та своєчасної оплати поставленої у спірний період теплової енергії у сумі 133 031,38 грн та не надано доказів, які б спростовували таке порушення.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

Щодо досліджуваної справи, то у п. 8.2.3 договору про постачання теплової енергії сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи порушення відповідачем зобов`язання з оплати поставленої теплової енергії, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення пеню у розмірі 61843,07грн. за період 19.04.2022 по 11.10.2023.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Зміст укладеного між сторонами договору свідчить про те, що позивач є виконавцем послуги з постачання теплової енергії, а відповідач є споживачем зазначеної послуги. Вказані послуги у розумінні чинного законодавства України є комунальними послугами, а отже регулюються нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

При цьому слід зазначити, що позивач в обґрунтування доводів, викладених у позовній заяві, у тому числі посилається й на положення вказаного вище Закону.

Відповідно до п.п. 4 п. 3 розд. ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" 12.03.2020 на усій території України було встановлено карантин, дія якого тривала до червня 2023 року.

Таким чином, дія п.п. 4 п. 3 розд. ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" у частині правовідносин, що виникли на підставі Договору , укладеного сторонами, розповсюджується на відповідача.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню зі стягненням її з відповідача у загальному розмірі 6365,77грн, з яких: 944,70 грн. за період з 31.07.2023 по 14.08.2023 за рахунком за січень 2023; 2 821,19 грн. за період з 31.07.2023 по 14.09.2023 за рахунком за лютий 2023 та 2 599,88 грн. за період з 31.07.2023 по 11.10.2023 за рахунком за березень 2023.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у позові у частині стягнення з відповідача пені у розмірі 55 477,30 грн..

Доводи апеляційної скарги про те, що на відповідача не розповсюджується дія Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" про заборону нарахування пені не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи, є такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства України та не спростовують викладених вище висновків суду.

Також, колегія суддів критично ставиться до тверджень скаржника про те, що рішення прийнято судом при не з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, оскільки у даному випадку, за переконанням апеляційного господарського суду, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, зміст оскаржуваного рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши відповідних висновків.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі № 904/6264/23 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль