Рішення

від 20.05.2024 по справі 904/1167/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024м. ДніпроСправа № 904/1167/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛІНО ЛОГІСТІК", м. Вільнянськ, Запорізька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Млин Синельникове», м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки

Представники:

Від позивача: Борисенков В.С., свідоцтво № ЗП 0011202 від 05.01.2017, Горлова Т.В., довіреність від 11.01.2024

Від відповідача: Усенко А.О., посвідчення №2879 від 19.02.2021

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МУЛІНО ЛОГІСТІК" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Млин Синельникове (далі - відповідач) заборгованість за договором №03/02МЛ від 22.02.2023.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 350 605,60 грн - заборгованість за договором,

- 9 466,35 грн - інфляційні втрати

- 9 791,92 грн - 3% річних

- 82 282,71 грн - пеня

- 17 530,28 грн - штраф.

Ухвалою від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16.04.2024 .

03.04.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив.

12.04.2024 від позивача через "Електронний суд" надійшли наступні документи:

- заяви про призначення судового засідання в режимі відеоконференції;

- відповідь на відзив.

В судове засідання 16.04.2024 позивач та відповідач повноважених представників не направили .

Ухвалою від 16.04.2024 у задоволенні заяви позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено, відкладено підготовче засідання на 06.05.2024.

18.04.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 22.04.2024 задоволено заяви позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

06.05.2024 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення зі справою.

Позивач проти клопотання заперечив.

Ухвалою від 06.05.2024 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Млин Синельникове» про відкладення підготовчого засідання відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20.05.2024.

07.05.2024 через систему "Електронний суд " від позивача надійшли заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 08.05.2024 задоволено заяви позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

20.05.2024 відповідач в судовому засіданні надав клопотання про судової почеркознавчої експертизи.

Клопотання обґрунтоване тим, що видаткову накладну № 101 від 08.04.2023 директор ТОВ «Млин Синельникове» не підписувала, підпис в даній накладній не відповідає підпису Комської М.М., яка на той час була директором підприємства та 08.04.2024 перебувала у відрядженні в м. Київ.

Позивач проти задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи заперечив.

Розглянувши подане клопотання суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України "Про судову експертизу).

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Частиною 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Вирішуючи питання призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення лежить на стороні, яка на них посилається, а судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування; якщо наявні в матеріалах справи докази є взаємно суперечливими.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Аналогічний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20.

Разом з цим, частиною 1 статті 181 ГПК України встановлено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (частина 2 статті 177 ГПК України).

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (пункт 3 частини 2 статті 185 ГПК України).

Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 відкрито провадження у справі №904/1167/24, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.04.2024.

Ухвалою від 16.04.2024 у задоволенні заяви позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено, відкладено підготовче засідання на 06.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 закрито підготовче провадження (у присутності представників позивача та відповідача) та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 20.05.2024.

При цьому, суд зазначає, що приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено процесуальної дії суду після закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті, повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (частина 2 статті 207 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що відповідач не був позбавлений права та можливості ініціювати призначення судової експертизи у справі протягом всього часу підготовчого провадження. Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Частиною 1 статті 14 ГПК України визначено принцип диспозитивності, що полягає в обов`язку суду здійснювати розгляд справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Відповідачем не доведено поважності причин неподання в підготовчому провадженні заяви (клопотання) про призначення експертизи у справі №904/1167/24, якщо відповідач вважав, що існує необхідність у проведенні почеркознавчої експертизи.

Разом із тим, відповідачем не подано клопотання про продовження строку на подання клопотання про призначення експертизи.

Крім того, у відзиві на позов відповідач зазначив про те, що він не підписав спірну накладну № 101 від 08.04.2023 через те, що борошно було неналежної якості, а не через те, що директор перебував у відрядженні.

В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

20.05.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору в частині оплати за отримання товару за договором №03/02МЛ від 22.02.2023.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що згідно видаткової накладної №93 від 22.03.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 223 201,20 грн. з урахуванням ПДВ. Проте, з поставленого товару: 22 тон борошна пшеничного вищого ґатунку прийнято було лише 9 тон, оскільки 13 тон борошна було неналежної якості.

08 квітня 2023 року відбулась чергова поставка борошна вищого ґатунку згідно видаткової накладної №101 від 08.04.2023 року. Проте дане борошно не було прийнято на підприємстві через неналежну якість. При цьому видаткову накладну, яка є підтвердженням поставки та відвантаження товару, уповноважена особа ТОВ «Млин Синельникове» не підписувала, підпис, наявний на видаткові накладній №101 від 08 квітня 2023 року належить іншій особі.

Відповідач стверджує, що директор ТОВ «Млин Синельникове» Комська Марія Миколаївна не підписувала видаткову накладну №101 від 08 квітня 2023 року через те, що поставлений товар не було прийнято на склад ТОВ «Млин Синельникове» через неналежну якість борошна.

Відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження факту поставки товару 08 квітня 2023 року. Видаткова накладна №101 від 08 квітня 2023 року, на яку посилається позивач, як на підтвердження факту поставки товару, не підписані відповідачем. Підпис, що міститься на видатковій накладній належить іншій невстановленій особі. Тобто відсутні належним чином оформлені (підписані) відповідно до положень пунктів 3.2 договору поставки №03/02МЛ первинні документи, які б свідчили про здійснення господарських операцій та підтверджували факт поставки 08 квітня 2023 року позивачем товару, а надана позивачем податкова накладна від 08.04.2024, за відсутності інших належних та допустимих доказів поставки товару відповідачу за підписаним договором поставки №03/02МЛ не свідчать беззаперечно про поставку 08 квітня 2023 року позивачем відповідачу товару.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначає, що Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин які звільняли би його від виконання ним в установленні Договором, укладеним з Позивачем, строки взятих на себе зобов`язань.

Відповідач у відзиві підтвердив, що згідно видаткової накладної №93 від 22.03.2023 Позивачем Відповідачу було поставлено партію товару вартістю 223 201,20 грн. з урахуванням ПДВ.

Проте Відповідач зазначив, що з поставленого товару: 22 тонн борошна пшеничного вищого ґатунку прийнято було лише 9 тонн, оскільки 13 тонн борошна начебто було неналежної якості.

Однак, Відповідач на підтвердження цих обставин не надав суду жодного належного та допустимого доказу.

Позивач зазначив, що між сторонами була підписана видаткова накладна №93 від 22.03.2023, згідно з якою відповідно до п. 3.2. Договором поставки №03/02МЛ, право власності на партію товару кількістю 22 тонн борошна пшеничного вищого ґатунку та вартістю 223 201,20 грн. перейшло до Відповідача, а отже товар вважається прийнятим, а отже підлягає оплаті в повному обсязі.

Також Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що 13 тонн борошна, отриманого ним за видатковою накладною №93 від 23.03.2023 було неналежної якості.

Позивач наголошує, що Відповідач не заявив заперечень щодо отримання товару згідно видаткової накладної №95 від 24 березня 2023 року, та вказав, що він прийняв продукцію без зауважень та сплатив вартість поставленого товару в повному обсязі.

Позивач зазначає, що попри те, що Відповідач заперечує факт приймання товару згідно видаткової накладної №101 від 08.04.2024 та факту її підписання, він здійснив частково розрахунок за поставлений товар згідно видаткової накладної №101 від 08.04.2024 у сумі 100 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №22eb52773e від 08.04.2023.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із обставинами укладання договору, встановленням факту поставки товару та порушення відповідачем домовленості з оплати товару на обумовлену суму, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "МУЛІНО ЛОГІСТІК" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Млин Синельникове (далі - Покупець) укладено договір поставки №03/02МЛ від 22.02.2023 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник приймає на себе зобов`язання передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах даного договору.

Ціна договору складається із вартості продукції, зазначеної у всіх видаткових накладних, оформлених в рамках цього договору (п. 1.3. договору).

Асортимент, кількість та ціна продукції визначаються сторонами у рахунках, які є підставою для оплати вартості продукції. (п. 1.4. договору).

Згідно п. 2.2. договору, якість продукції підтверджується посвідченням якості та/або протоколом випробувань на показники безпеки, копії яких, належним чином засвідчуються уповноваженим представником та печаткою постачальника та передаються покупцю разом з продукцією.

Продукція поставляється партіями. Партією є продукція, передана постачальником покупцю за однією товарно-транспортною накладною. (п. 3.1. договору).

Відповідно до п.3.2. договору, перехід права власності на продукцію відбувається в момент передачі продукції та підтверджується підписанням видаткової накладної. Разом із правом власності до покупця переходить ризик випадкового знищення або пошкодження продукції.

Продукція передається покупцю на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України. Разом з продукцією постачальник зобов`язаний передати покупцю первинні та супроводжувальні документи: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, посвідчення про якість, копію протоколу випробувань на показники безпеки, а також рахунок на оплату продукції.

В разі відвантаження продукції у неробочий час постачальника після 17:00, видаткова накладна надсилається у вигляді скан-копії на електронну адресу покупця не пізніше найближчого наступного робочого дня з дати відвантаження продукції, а оригінал - поштою на адресу покупця, зазначену в договорі протягом 7 робочих днів.

Одночасно постачальником надсилається рахунок-фактура та видаткова накладна в електронному вигляді через КП «М.Е.Doc». (п. 3.5. договору).

Згідно п. 3.6. договору відвантаження продукції здійснюється протягом 24 годин з моменту прибуття транспортного засобу під завантаження, про що робиться відмітка (дата і час) у подорожньому листі, пред`явленому водієм покупця у пункті завантаження продукції.

Передача продукції здійснюється у присутності уповноважених представників постачальника та покупця. Уразі відсутності уповноваженого представника покупця при прийманні/завантаженні продукції або відмови покупця від приймання продукції, зазначений час не вважається простоєм транспортного засобу та постачальником не оплачується.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що оплата кожної партії продукції здійснюється покупцем згідно рахунку постачальника попередньою оплатою в розмірі 100% вартості.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку в частині виконання зобов`язань до повно їх виконання. (п. 8.1. договору).

У разі, якщо ні одна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, письмово не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік й на тих самих умовах (п. 8.2. договору).

На виконання умов Договору, Позивач здійснив поставку наступних партій Товару:

- згідно видаткової накладної №47 від 23.02.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товару вартістю 242 002,20 грн.,

- згідно видаткової накладної №51 від 25.02.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товару вартістю 242 001,80 грн.,

- згідно видаткової накладної №52 від 26.02.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партії товару загальною вартістю 233 204,40 грн.,

- згідно видаткової накладної №54 від 27.02.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 242 002,20 грн.,

- згідно видаткової накладної №59 від 28.02.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 237 600,00 грн.,

- згідно видаткової накладної №61 від 02.03.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 237 600,00 грн.,

- згідно видаткової накладної №62 від 02.03.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 237 600,00 грн.,

- згідно видаткової накладної №78 від 11.03.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 237 600,00 грн.,

- згідно видаткової накладної №80 від 13.03.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 157 500,00 грн.,

- згідно видаткової накладної №91 від 22.03.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 230 600,40 грн.,

- згідно видаткової накладної №93 від 22.03.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 223 201,20 грн.,

- згідно видаткової накладної №95 від 24.03.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 40 800,00 грн.,

- згідно видаткової накладної №98 від 28.03.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 102 000,00 грн.,

- згідно видаткової накладної №101 від 08.04.2023 року Позивачем на адресу Відповідача було поставлено партію товар вартістю 226 604,40 грн.

Вказані накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Позивач зазначає, що Відповідач поставлений товар прийняв без зауважень, проте в порушення умов Договору, розрахунки за товар до теперішнього часу не здійснив частково, а саме: за поставлений Відповідачу згідно видаткових накладних №93 від 22.03.2023 року на суму 223 201,20 грн., №95 від 24.03.2023 року на суму 800,00 грн. та №101 від 08.04.2023 року на суму 126 604,40 грн.

Таким чином, заборгованість ТОВ «МЛИН СИНЕЛЬНИКОВЕ» за поставлену Продукцію перед ТОВ «МУЛІНО ЛОГІСТІК» складає 350 605,60 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. До правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 ЦК України.

Так, згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як встановлено судом, строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару на вказану суму є таким, що настав.

На момент розгляду справи доказів оплати відповідачем вартості поставленого товару у розмірі 350 605,60 грн суду не надано.

Суд не приймає заперечення відповідача стосовно неприйняття ним товару за спірними накладними, у зв`язку з тим, що він був неналежної якості, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме п.п3.7-3.8 Договору, сторонами врегульовано правовідносини з перевірки якості та кількості товару.

Згідно п. 3.7. договору, приймання продукції за кількістю здійснюється у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1995 № П-6.

Приймання продукції за якістю здійснюється у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1995 № П-7 (п. 3.8. договору).

Відповідно до п.14 Інструкції П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється у точній відповідності із стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також по супровідних документам, що засвідчують якість і комплектність тієї, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення о якості, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поступила, і в акті вказується, які документи відсутні..

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поступила, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам(еталонам) договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 Інструкції П-7), одержувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішуванню з іншою однорідною продукцією (п.16 Інструкції П-7)

Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах постачання, інших обов`язкових правилах чи договорі.

За результатами приймання продукції за якістю і комплектності за участю представників, вказаних в пп. 19 і 20 Інструкції П-7, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

Акт має бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено приписами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 76 ГПК України).

Між тим, відповідних доказів, щодо проведення перевірки якості товару за видатковими накладними №93 від 22.03.2023 та № 101 від 08.04.2023 у порядку передбаченому вищенаведеними положеннями договору та Інструкції П-7, відповідачем суду не надано, отже суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами неприйняття товару у зв`язку з неналежною якістю.

Крім того, матеріали справи містять докази часткової оплати вартості товару за видатковою накладною № 101 від 08.04.2023. Так, в платіжній інструкції №22eb52773e від 08.04.2023 в графі призначення платежу зазначено "Оплата за борошно згідно рахунка № 45 від 07.04.2023". Зазначені в цьому рахунку товар, його кількість та загальна вартість співпадають із зазначеними в видатковій накладній №101 від 08.04.2023.

Також відповідач у відзиві зазначив, що за поставлений товар 24.03.2023 згідно видаткової накладної №95 на суму 40 800,00 грн. та 28.03.2023 згідно видаткової накладної №98 на суму 102 000,00 грн. у обох сторін відсутні будь-які зауваження чи претензії один до одного.

Відповідач стверджує, що прийняв продукцію без зауважень та сплатив вартість поставленого товару в повному обсязі, при цьому доказів повної оплати вартості поставленого товару за вказаними видатковими накладними останнім не надано.

Таким чином, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 350 605,60 грн. підлягає задоволенню.

Правомірність нарахування пені та штрафу.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що за порушення термінів оплати за товар покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 82 282,71 грн. за період прострочення з 10.04.2023 по 08.10.2023.

При перевірці розрахунків судом помилок не виявлено, тому позовна вимога підлягає задоволенню в розмірі 82 282,71 грн.

Відповідно до п. 5.3. Договору за порушення строків оплати товару більш ніж на 30 днів крім пені покупець сплачує штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

Відповідно до зазначених умов договору, Позивач просить стягнути з Відповідача штраф у розмірі 5% від простроченої суми заборгованості, який за його розрахунком становить 17 530,28 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд помилок не виявив, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 17 530,28 грн.

Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за період прострочення з 10.04.2023 по 14.03.2024, розмір яких склав суму 9 791,92 грн.

Суд перевірив розрахунки позивача, помилок не виявив, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 9 791,92 грн.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 9 466,35 грн. нараховані за період з 10.04.2023 по 14.03.2024.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що сума інфляційних втрат має бути більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі, визначеному позивачем 9 466,35 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 350 605,60 грн, інфляційних втрат у розмірі 9 466,35грн, 3% річних у розмірі 9 791,92 грн, пені в розмірі 82 282,71 грн, штраф у розмірі 17 530,28 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки, при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру (469676,86грн.), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 5 636,12грн. За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 7 045,15грн., про що свідчить платіжна інструкція № 2997 від 15.03.2024.

Як встановлено п. 1.ч. 1 ст. 7 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 1 409,03грн.

Суд не вирішує питання повернення судового збору в цій частині, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

В іншій частині витрати зі сплаті судового збору судом покладаються на відповідача в розмірі 5 636,12 грн.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Млин Синельникове про призначення почеркознавчої експертизи відмовити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛІНО ЛОГІСТІК" до Товариства з обмеженою відповідальністю Млин Синельникове про стягнення заборгованості за договором поставки задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Млин Синельникове (49082, м. Дніпро, вул. Березанівська, буд. 42, ідентифікаційний код 44847786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛІНО ЛОГІСТІК" (70002, Запорізька область, Вільнянський район, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна, буд. 4, ідентифікаційний код 39985486) основний борг у розмірі 350 605,60 грн., 3% річних у розмірі 9 791,92 грн., інфляційні втрати в розмірі 9 466,35 грн., пеню в розмірі 82 282,71 грн., штраф у розмірі 17 530,28 грн., судовий збір у розмірі 5 636,12 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 28.05.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко