Рішення

від 29.04.2024 по справі 910/2098/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.04.2024Справа № 910/2098/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард-Добробут»

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

про стягнення 293.729,79 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору:

22.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард-Добробут» до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення 293.729,79 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії № 7560727 від 22.11.2028 позивачем були здійснені сплати за поставлену теплову енергію, що підтверджується платіжними інструкціями № 2561 від 03.10.2022 на суму 105.000, 00 грн, № 2634 від 02.11.2022 на суму 105.000,00 грн, № 2706 від 02.12.2022 на суму 40.000,00 грн та № 2781 від 22.12.2022 на суму 60.019,97 грн. Позивач в грудні 2022 року звертався до відповідача про здійснення коригування нарахувань за теплову енергію згідно умов договору, у зв`язку з чим останнім здійснено відповідне коригування в бік зменшення. Представником позивача на адресу відповідача був направлений адвокатський запит № 199-11/23 від 21.11.2023, у відповідь на який отримано лист № 30/3/2/13138 від 01.12.2023 з якого вбачається, що станом на 01.11.2023 у позивача є переплата за договором у розмірі 276.144,25 грн. У зв`язку з цим, позивачем на адресу відповідача були направлені листи № 4 від 20.02.2023, № 5 від 13.03.2023 та № 7 від 28.04.2023 з вимогою про повернення надмірно сплачених коштів, проте відповідачем гроші не повернуто. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 293.729,79 грн, з яких 276.144,25 грн основного боргу, 9.734,44 грн інфляційних втрат та 3% річних в сумі 7.851,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 відкрито провадження у справі № 910/2098/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 29.02.2024 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 01.03.2024 о 13:29 год., що підтверджується наявним у справі відповідним повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 16.03.2024 включно.

05.03.2024 від представника позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про надання доступу до матеріалів справи в електронному вигляді.

18.03.2024 відповідачем подано до суду відзив на позов, відповідно до якого відповідач просить закрити провадження у справі № 910/2098/24 в частині стягнення 276.144,25 грн, у зв`язку зі сплатою відповідачем суми основної заборгованості, а в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідач просить відмовити в позові, з огляду на те, що через введення Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України воєнного стану споживачі комунальних послуг своєчасно не вносили та не вносять оплату, що призвело до значної заборгованості перед відповідачем.

20.03.2024 позивачем подано до суду заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 25.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

20.03.2024 позивачем подано до суду заяву, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

22.03.2024 позивачем подано до суду заяву, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу - 276.144.25 грн, а в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних позивач просить позовні вимоги задовольнити.

04.04.2024 відповідачем подано до суду клопотання про зменшення витрат позивача на правову допомогу до 500,00 грн.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2028 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (енергопостачальна організація, відповідач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Авангард-Добробут» (абонент, позивач) було укладено договір на постачання теплової енергії № 7560727 (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору визначено, що предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем у грудні 2022 року було здійснено коригування нарахувань за теплову енергію згідно з договором № 7560727 від 22.11.2018, у зв`язку з чим у позивача виникла переплата за відповідним договором у розмірі 276.144,25 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 9.734,44 грн та 3% річних у розмірі 7.851,10 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначають Правила користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила № 1198).

Правила № 1198 є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (п. 4 Правил № 1198).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Пунктом 8.1 договору сторонами погоджено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Згідно з п. 8.2 договору та на підставі ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовилися про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018.

Відповідно до п. 8.4 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення однією із сторін небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір є чинним.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Пунктами 2.3.1 та 2.3.2 договору визначено, що абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Додатком № 4 «Порядок розрахунків за теплову енергію» до договору передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії (п. 2 додатку № 4).

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вул. Будівельників, 25: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено відповідачу 310.019,97 грн за теплову енергію згідно договору № 7560727, що підтверджується наступними платіжним інструкціями:

- № 2561 від 03.10.2022 на суму 105.000,00 грн;

- № 2634 від 02.11.2022 на суму 105.000,00 грн;

- № 2706 від 02.12.2022 на суму 40.000,00 грн;

- № 2781 від 22.12.2022 на суму 60.019,97 грн.

Відповідач не заперечує щодо факту сплати позивачем вказаних коштів.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань вузлів обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду;

Згідно з наявними в матеріалах справи акту приймання-передавання товарної продукції за грудень 2022 року № 121/2022-7560727 від 31.12.2022 та акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.12.2022, за підписом заступника начальника управління продажу теплової енергії СП «Енепргозбут» КП «Київтеплоенерго» - Олександра Пилипенка, за позивачем рахується переплата за теплову енергію у розмірі 276.144,25 грн.

Пунктом 24 Правил № 1198 встановлено, що у разі коли обсяг постачання теплової енергії менший, ніж зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 630 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Листами (претензіями) № 4 від 20.02.2023, № 5 від 13.03.2023 та № 7 від 28.04.2023 позивач звертався до відповідача з вимогою у найкоротший термін повернути грошові кошти у сумі 276.144.25 грн.

В свою чергу відповідачем не було виконано вимогу викладену у вище вказаних листах та кошти не повернуто.

Адвокатським запитом № 199-11/23 від 21.11.2023 позивачем витребувано у відповідача інформацію щодо наявної переплати за договором № 7560727 від 22.11.2018, період виникнення такої переплати та її розмір.

Листом № 30/3/2/13138 від 01.12.2023 відповідачем надано відповідь, відповідно до якої відповідач підтвердив, що станом на 01.11.2023 переплата за договором № 7560727 становить 276.144,25 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не було виконано вимог позивача, викладених у листах (претензіях) № 4 від 20.02.2023, № 5 від 13.03.2023 та № 7 від 28.04.2023, та суму переплати за теплову енергію у розмірі 276.144,25 грн не повернуто.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Тобто, суд, закриваючи провадження у справі не здійснює судовий розгляд позовних вимог по суті спору та не встановлює обставини справи з наданням ним юридичної оцінки, що, відповідно, виключає встановлення фактів відносно будь-якої з позовних вимог, що могло потягти за собою висновки щодо наявності підстав визнати обґрунтованими або необґрунтованими позовні вимоги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Відповідачем разом з відзивом на позов подано до суду докази сплати суми основної заборгованості у розмірі 276.144,25 грн, а саме надано платіжну інструкцію № 733 від 14.03.2024.

Позивач у поданому до суду клопотанні про закриття провадження у справі № 910/2098/24 в частині суми основної заборгованості підтверджує факт сплати відповідачем суми переплати за договором у розмірі 276.144,25 грн, і також надає копію платіжної інструкції № 733 від 14.03.2024.

Надані сторонами докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 276.144,25 грн основного боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного повернення переплати за теплову енергію у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 9.734,44 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму 276.144,25 грн за період з 21.02.2023 по 01.02.2024) та 7.851,10 грн 3% річних (нарахованих на суму 276.144,25 грн за період з 21.02.2023 по 01.02.2024).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За змістом статей 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Разом з цим, стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає нарахування інфляційних втрат та 3% річних саме за період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд звертає увагу на те, що умовами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560727 від 22.11.2018 не врегульовано питання щодо встановлення строків та порядку повернення переплати за теплову енергію.

В свою чергу позивач звертаючись до відповідача з листом (претензією) № 4 від 20.02.2023 (яку отримано відповідачем 20.02.2023) вимагав від відповідача повернути грошові кошти у сумі 276.144.25 грн у найкоротший термін.

Суд відзначає, що із заявленої позивачем вимоги «у найкоротший термін» фактично не встановлено строк виконання зобов`язання у добровільному порядку.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що прострочення виконання зобов`язання відповідача починається зі спливом 7 днів після отримання листа (претензії) № 4 від 20.02.2023, а саме з 28.02.2023.

Суд розглянувши заперечення відповідача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних не приймає їх до уваги з огляду на те, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження наявності значної заборгованості споживачів перед КП «Київтеплоенерго», при цьому суд звертає увагу відповідача на те, що про необхідність повернення позивачу суми переплати відповідачу було відомо ще з 20.02.2023, проте відповідач не скористався своїм правом на добровільне повернення вказаної суми заборгованості.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 7.692,22 грн 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню (розрахунок суду міститься в матеріалах справи).

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, зокрема невірно визначено період прострочення.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 9.734,44 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард-Добробут» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому судом враховано ту обставину, що основний борг сплачений після відкриття провадження у справі.

Стосовно розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 25.000,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивачем зазначено, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50.000,00 грн (орієнтовно).

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У поданій заяві про розподіл витрат на професійну правничу допомогу позивач просить суд стягнути з відповідача 25.000,00 грн відповідних витрат.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

01.01.2024 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ПІ ЕЛ СІ» (адвокатське об`єднання) був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги № АД-01/24 (далі - договір № АД-01/24) за умовами якого адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання в тому числі з надання клієнту правничої (правової) допомоги та/або представництва прав, свобод та законних інтересів клієнта в усіх судах системи судоустрою України з урахування територіальності, спеціалізації та інстанційності з усіма правами, що надані законодавством України заявнику, скаржнику, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому, захиснику, стороні, учаснику процесу (провадження процедури), власнику майна тощо.

Абзацом 8 договору № АД-01/24 встановлено, що розмір винагороди, вартості послуг за цим договором визначається сторонами у додаткових угодах.

Додатковою угодою № 1 від 01.02.2024 сторони погодили, що в порядку та на умовах Договору № АД-01/24 вiд 01.01.2024 року про надання правничої (правової) допомоги, далі за текстом -«Договір» та даної Додаткової угоди, виконавець здійснює роботи (надає юридичні послуги) з правничої (правової) допомоги: аналіз та консультування, щодо правової політики з визначених питань з врахуванням всіх складових сфери регулювання (національного законодавства, судової практики, інформаційного простору); надання професійної правничої (правової) допомоги, щодо повного юридичного супроводу з розгляду в суді першої інстанції, судової справи за позовом ОСББ «Авангард-Добробут» до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» (40538421 ), про стягнення грошових коштiв та/ або іншими позовними заявами/ позовними вимогами в рамках такої судової справи; збір, підготовка та подання до суду (в рамках такої судової справи) будь-яких необхідних для надання належної правничої (правової) допомоги документів та/ або необхідних заяв, клопотань; виїзд в суд для подання таких заяв, клопотань, інших необхідних документів; відправка поштової кореспонденції; підготовка, виїзд та участь адвоката в судових засіданнях суду першої інстанції; ознайомлення з матерiалами судової справи, тощо (п. 1 додаткової угоди № 1).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 після фактичного виконання робіт, визначених в п. 1 даної додаткової угоди, сторони підписують відповідний звіт про обсяг наданих адвокатом юридичних послуг та виконаних робіт, в якому виконавець вказує детальних обсяг наданих адвокатом юридичних послуг та виконаних робіт з посиланням на час витрачений виконавцем на виконання таких робіт та підписують відповідний акт прийому-передачі наданих послуг.

В матеріалах справи містяться підписані між адвокатським об`єднанням та клієнтом звіт про обсяг наданих адвокатом юридичних послуг та виконаних робіт від 20.03.2024 та акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 003 від 20.03.2023, відповідно до яких адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом прийнято послуги (роботи) на загальну вартість 25.000,00 грн, а саме: аналіз діючого законодавства, щодо стягнення грошових послуг, аналіз судової практики з вищевказаних питань,, аналіз документів наданих замовником - 120 хв.; підготовка (адвокатом Пахолок Т.П.) позовної заяви про стягнення грошових коштів, що включає в себе: написання тексту позовної заяви, проведення розрахунків, формування позовної заяви з додатками - 180 хв.; подання (адвокатом Пахолок Т.П.) позовної заяви про стягнення грошових коштів, що включає в себе: виїзд в суд - 60 хв.; підготовка (адвокатом Пахолок Т.П.) заяви про закриття провадження у справі - 30 хв.; подання (адвокатом Пахолок Т.П.) заяви про закриття провадження у справі, що включає в себе: виїзд в суд - 60 хв.

Пунктом 3 додаткової угоди № 1 сторони погодили, що вартість робіт (наданих юридичних послуг) визначається у формі гонорару та розраховується у фіксованому розмірі - 25.000,00 грн.

Оплата робіт (наданих юридичних послуг) проводиться замовником на користь виконавця протягом 60 календарних днів з моменту надання виконавцем відповідного рахунку (п. 4 додаткової угоди № 1).

Гонорар (винагорода) сплачений позивачем Адвокатському об`єднанню «ПІ ЕЛ СІ», на підставі рахунку № 006 від 01.02.2024, в розмірі 25.000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 4009 від 15.03.2024.

Представництво інтересів та захист прав позивача здійснював адвокат Пахолок Тарас Павлович на підставі виданого Адвокатським об`єднанням «ПІ ЕЛ СІ» ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1410966 від 21.02.2024 на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № АД-01/24 від 01.01.2024.

Законом України «Про адвокатську етику» встановлено, що у випадках, коли договір про надання правової допомоги укладається з адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, рішення про призначення конкретного адвоката чи кількох адвокатів для виконання доручення або про заміну адвоката чи адвокатів (у випадках, коли це не суперечить закону) приймається адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням на свій розсуд, якщо в договорі не вказаний інший порядок заміни адвоката (абзац 3 статті 24 цього Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Частино 2 статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості: 1) прізвище, ім`я та по батькові адвоката; 2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України); 3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку;4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв`язку; 5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 6) інші відомості, передбачені цим Законом.

Підтвердженням того, що Пахолок Тарас Павлович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ТР № 000181 від 02.06.2017.

Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 500,00 грн, у зв`язку з тим, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу в розмірі 25.000,00 грн не є співмірним складності справи та виконаних адвокатом робіт; часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає, що посилання відповідача на те, що вартість виконаних адвокатом робіт є завищеною та не є співмірною зі складністю справи не спростовує обсяг наданих послуг та витрачений на них час адвокатом позивача.

Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача повністю в сумі 24.986,47 грн. При цьому судом враховано ту обставину, що основний борг сплачений після відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 231, 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 276.144,25 грн основного боргу закрити.

3. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Авангард-Добробут» (02068, м. Київ, просп. Миколи Бажана, № 1-М, код ЄДРПОУ 35198764) 9.734 (дев`ять тисяч сімсот тридцять чотири) грн 44 коп. інфляційних втрат, 7.692 (сім тисяч шістсот дев`яносто дві) грн 22 коп. 3% річних, 4.403 (чотири тисячі чотириста три) грн 56 коп. витрат по сплаті судового збору та 24.986 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят шість) грн 47 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова