Постанова

від 23.05.2024 по справі 475/649/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 травня 2024 року

м. Київ

справа № 475/649/22

провадження № 61-4682св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Доманівської селищної ради Миколаївської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Серебрякової Т. В., Ямкової О. О.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У вересні 2022 року заступник керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Доманівської селищної ради Миколаївської області звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої порушенням трудового законодавства.

Позов мотивований тим, що під час моніторингу судових рішень, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, було встановлено, що з Доманівської селищної ради на підставі рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року, від 17 червня 2021 року, від 02 липня 2021 року (справи № 400/1440/21, № 400/1441/21, № 400/1442/21) на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, який у підсумку складає 80 982,06 грн. Вказаних осіб поновлено на їх посадах. Таким чином є доведений факт звільнення цих осіб з порушенням вимог трудового законодавства, що призвело до виплати їм середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яке допущено з вини Доманівського селищного голови ОСОБА_1 , який видав 10 лютого 2021 року незаконні розпорядження № 47-к, № 48-к, № 49-к про звільнення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з посад. Доманівська селищна рада здійснила перерахунок стягнутих судовими рішеннями коштів на розрахункові рахунки вказаних осіб.

Оскільки звільнення працівників відбулося із порушенням трудового законодавства та призвело до зайвого витрачання бюджетних коштів, то у винної особи - ОСОБА_1 виник обов`язок відшкодувати завдану такими звільненнями шкоду. Станом на 07 червня 2022 року кошти Доманівській селищній раді ОСОБА_1 не відшкодовані.

Прокурор зазначав, що у цьому випадку у зв`язку із нездійсненням захисту інтересів держави прокурор звернувся до суду в інтересах Доманівської селищної ради як органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

З метою наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у порядку статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», Вознесенською окружною прокуратурою Миколаївської області 31 травня 2022 року та 06 липня 2022 року до Доманівської селищної ради направлялися запити для отримання інформації щодо вжиття заходів щодо стягнення шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства про звільненні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до отриманої інформації від Доманівської селищної ради від 07 червня 2022 року та 13 липня 2022 року заходи пред`явлення позову не вживалися, оскільки відповідно до рішень Миколаївського окружного адміністративного суду за результатами розгляду позовних заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у резолютивній частині рішень не було зобов`язано селищну раду вжити заходи щодо стягнення шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства при звільненні вказаних осіб. Відсутність позовної роботи з боку Доманівської селищної ради свідчить про нездатність ефективного захисту законних інтересів територіальної громади і місцевого бюджету.

На виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурорм на адресу Доманівської селищної ради направлено повідомлення про намір вжиття заходів представницького характеру в межах закону.

Прокурор просив:

стягнути з ОСОБА_1 на користь Доманівської селищної ради Миколаївської області 80 982, 06 грн шкоди, спричиненої в результаті незаконного звільнення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 18 січня 2024 року позовну заяву прокурора залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

заступником керівника Вознесенської окружної прокуратури В. Черніговським 28 вересня 2022 року за № 53/2-5242 вих-22 було направлено лист Доманівській селищній раді з повідомленням, що Вознесенською окружною прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Доманівської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, спричиненої в результаті незаконного звільнення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в сумі 80 982,06 грн. В той же час, позовна заява заступником керівника Вознесенської окружної прокуратури складена та підписана електронним підписом 27 вересня 2022 року та скерована Вознесенською окружною прокуратурою до суду 28 вересня 2022 року за № 53/2-5243 ВИХ-22 від 28 вересня 2022 року. Таким чином, прокурором при зверненні до суду з позовом не дотриманий порядок, передбачений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», тобто фактично прокурор не надав можливості компетентному органу Доманівської селищної ради в розумні строки відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Повідомлення про звернення до суду в інтересах селищної ради направлено до Доманівської селищної ради одночасно з направленням позовної заяви до суду, що суперечить вимогам частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», тоді як закон передбачає обов`язок прокурора попередньо повідомляти компетентний орган про звернення до суду. Позовна заява зареєстрована в суді 30 вересня 2022 року за № 3373, тобто часу на реагування селищної ради на повідомлення прокурора взагалі не було визначено та не надано;

відповідачем згідно позовної заяви є селищний голова, на думку суду, компетентним органом, який вправі вирішувати питання щодо призначення перевірки фактів порушення законодавства та вчинення дій щодо відшкодування збитків, є сесія селищної ради, рішенням яких підпорядковується і селищний голова;

отриманої інформації на запит прокурора Доманівського відділу Вознесенської прокуратури від 13 липня 2022 року № 04/484 за підписом селищного голови Доманівської селищної ради ОСОБА_1 з повідомленням, що заходів щодо стягнення шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства при звільненні спеціалістів, не вживалось, не достатньо для підтвердження представництва прокурора в суді, так як ця відповідь надана на запит прокурора, а не є повідомленням компетентного органу після листа прокурора з повідомленням про підготовку позовної заяви з метою захисту інтересів селищної ради;

заступником керівника Вознесенської окружної прокуратури не дотриманий порядок направлення позовної заяви до суду, визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», внаслідок чого підстави для представництва прокурором інтересів Доманівської селищної ради необґрунтовані;

частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду. За таких обставин, суд зробив висновок, що у зв`язку з недоведеністю представництва прокурором інтересів органу місцевого самоврядування у даному спорі, позовну заяву необхідно залишити без розгляду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області задоволено, ухвалу Доманівського районного суду Миколаївської області від 18 січня 2024 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» регламентує, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. Отже, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

звертаючись до відповідного компетентного органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно;

підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся;

відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

звертаючись до суду із позовом у справі, яка переглядається, прокурор в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави вказав, що органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах є Доманівська селищна рада Миколаївської області, однак, вона, маючи відповідні повноваження, не звертається до суду для захисту порушених інтересів держави, що є підставою для пред`явлення позову прокурором. Судом встановлено, що Вознесенська окружна прокуратура Миколаївської області з листопада 2021 року неодноразово зверталася до Доманівської селищної ради Миколаївської області із запитами для з`ясування інформації про вчинення селищною радою заходів щодо виконання судових рішень та стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення трудового законодавства. Із відповідей на запити слідує що заходи, пов`язані із відшкодуванням шкоди державі, не вживалися. Тому колегія суддів не погодилася з висновком суду першої інстанції про недотримання прокурором норм ЦПК України та Закону України «Про прокуратуру», необхідних для подання позову щодо захисту інтересів держави у цій справі. За таких обставин колегія суддів вважала, що відсутні підстави для залишення позовної заяви прокурора без розгляду у зв`язку із недоведеністю ним представництва інтересів органу місцевого самоврядування у даному спорі.

Аргументи учасників справи

27 березня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року, у якій просив:

скасувати оскаржену постанову апеляційного суду;

ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що

прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Визначення поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження» надано в Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 1-1/99. Згідно з цим Рішенням під таким органом слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Тобто, виходячи з вимог ЦПК та їх офіційного тлумачення Конституційним Судом України, органи прокуратури можуть представляти лише ті органи місцевого самоврядування, які наділені повноваженнями органів виконавчої влади. Враховуючи вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеві ради як органи місцевого самоврядування не наділені жодними делегованими повноваженнями органів виконавчої влади. Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованими повноваженнями можуть наділятися лише виконавчі органи місцевих рад. Підтвердженням тому є положення глави 2 розділу II Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в яких визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Ці повноваження, відповідно до статей вказаної глави, розділені на власні повноваження виконавчих органів рад і на делеговані повноваження. Разом з тим стосовно повноважень місцевих рад поділ повноважень на власні та делеговані відсутній, і це дає підстави стверджувати, що місцеві ради не наділені делегованими повноваженнями органів виконавчої влади. А раз так, то виходячи з вищевказаного Рішення КСУ від 08 квітня 1999 року №1-1/99, органи прокуратури не мають повноважень на представництво інтересів органів місцевого самоврядування;

відповідно до частини третьої статті 23 нового Закону «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Тобто, виходячи із зазначеної норми, органи місцевого самоврядування також повинні захищати інтереси держави, а якщо вони цього не роблять, то за них це може зробити прокуратура. Існує відмінність між органами державної влади та органами місцевого самоврядування: у самому Законі «Про прокуратуру» враховано, що це не те ж саме. Наявність цієї норми ще не свідчить про те, що прокурори мають право подавати позови замість місцевих рад. Органами місцевого самоврядування є не лише місцеві ради, але і їх виконкоми. Останнім, з урахуванням положень Закону «Про місцеве самоврядування», можуть делегуватися повноваження органів виконавчої влади і в такому випадку вони дійсно можуть підпадати під визначення органу, уповноваженого здійснювати відповідні повноваження держави. Про це вказано ще у вищезгаданому Рішенні КСУ від 08 квітня 1999 року №1-1/99. Проте Доманівська селищна рада таких повноважень не має;

підставою для представництва прокурором інтересів держави має бути наявність порушень або загрози порушень цих самих інтересів. Як зазначив Конституційний Суд України в Рішенні № 18-рп/2004 від 1 грудня 2004, поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України в логічно-значеннєвому зв`язку з поняттям «права», слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. У цій конкретній справі прокуратурою не доведено наявність інтересу держави, оскільки в результаті задоволення позову вона не одержує ніякого конкретного матеріального чи нематеріального блага. Отже, представляючи в суді Доманівську селищну раду та подаючи позови від її імені, прокурор здійснює захист інтересів територіальної громади, а не держави, що не передбачено ні Конституцією України, ні Законом України «Про прокуратуру».

Суд апеляційної інстанції в своїй постанові не аргументував чому він вважає, що процедуру звернення до суду не порушено, як і не з`ясував такі важливі питання: який орган в даному конкретному випадку є компетентним захищати інтереси територіальної громади? в чому інтерес держави? чи має Доманівська селищна рада делеговані повноваження органів державної виконавчої влади?

судом апеляційної інстанції проігноровано вимоги законодавства, зокрема частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка передбачає порядок направлення позовної заяви до суду. Судом апеляційної інстанції не застосовано спеціальне законодавство, яке регулює порядок звернення до суду в таких випадках. Згідно з приписом підпункту 9 пункту 9 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу кошти, відшкодовані державою з державного бюджету (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування з місцевих бюджетів) згідно з цим пунктом, вважаються збитками державного бюджету (місцевих бюджетів). За поданням Казначейства України органи прокуратури звертаються в інтересах держави до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам). Проте, в матеріалах справи відсутнє таке подання. Ба більше, в позовній заяві позивач зазначає, що підставою для представництва інтересів держави в особі Доманівської селищної ради став моніторинг судових рішень, розміщених у державному реєстрі судових рішень.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року: відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року відмовлено.

09 травня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 17 квітня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року та від 02 липня 2021 року, залишеними без змін постановами П`ятого апеляційного адміністративного суду, визнано протиправними та скасовано розпорядження Доманівської селищної ради Миколаївської області про звільнення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , поновлено їх на посадах, стягнуто з Доманівської селищної ради Миколаївської області на їх користь загалом 80 982,06 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до відповіді Доманівської селищної ради Миколаївської області від 11 листопада 2021 року № 1367 на запит Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області від 10 листопада 2021 року селищна рада була обізнана про наявність вказаних рішень суду. З метою виплати заробітної плати вона подала документи до Доманівського відділення державного казначейства.

03 червня 2022 року Управління державної казначейської служби України у Доманівському районі Миколаївської області повідомило Вознесенську окружну прокуратуру Миколаївської області про те, що рішення суду щодо виплати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заробітної плати за час вимушеного прогулу було виконано у листопаді 2021 року. Вказане підтверджено платіжними дорученнями.

У відповідях Доманівської селищної ради Миколаївської області від 07 червня 2022 року № 04/404 та від 13 липня 2022 року № 04/484, які надавалися на запити Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області, вказано, що Доманівською селищною радою Миколаївської області не вживались заходи щодо стягнення шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства при звільненні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зокрема, шляхом звернення до суду із позовом. У резолютивній частині рішень Миколаївського окружного адміністративного суду за результатами розгляду позовних заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не було покладено на селищну раду зобов`язань вжиття заходів щодо стягнення шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства при звільненні вищевказаних працівників.

28 вересня 2022 року Вознесенська окружна прокуратура Миколаївської області повідомила Доманівську селищну раду Миколаївської області про виготовлену позовну заяву в інтересах держави в особі Доманівської селищної ради Миколаївської області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, спричиненої в результаті незаконного звільнення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на суму 80 982,06 грн.

Позовна заява заступником керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області складена та підписана електронним підписом 27 вересня 2022 року та скерована до суду 28 вересня 2022 року за № 53/2-5243 вих-22. Судом вона отримана 30 вересня 2022 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.

21 червня 2023 року Доманівська селищна рада Миколаївської області подала до суду заяву, підписану секретарем селищної ради, де зазначала, що не зверталася до прокуратури щодо порушення питання про стягнення із селищного голови шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства. На її думку, підстави для стягнення з ОСОБА_1 такої шкоди відсутні.

Позиція Верховного Суду

Касаційний суд відхиляє аргументи касаційної скарги з таких мотивів.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).

Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 троку № 1697-VII «Про прокуратуру».

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1 - 4 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що:

«76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

82. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

83. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) зазначено, що:

«прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18».

У пунктах 6.41.-6.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) вказано, що:

«у цьому випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - місцевої громади) й орендаря, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

На підтвердження неналежного виконання покладених законом та умовами договору оренди повноважень з боку Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області прокурор як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції зазначав, що указана сільська рада у грудні 2017 року самостійно зверталась до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки, однак Господарський суд Волинської області ухвалою від 24 січня 2018 року у справі № 903/981/17 указану позовну заяву повернув позивачу у зв`язку з несплатою судового збору. При цьому у подальшому орган місцевого самоврядування не вживав заходів щодо повернення земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини».

У пунктах 36 - 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) зазначено, що:

«суди встановили, що земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади с. Коблеве. Суд апеляційної інстанції у постанові звернув увагу на таке: Прокурор, звертаючись з позовом, зазначив про те, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади відбулося внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, який є одним зі співвідповідачів, незаконних рішень, прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави, що виражаються в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, яка є власником земельної ділянки. Прокурор наголошував на особливому режимі прибережних захисних смуг, їх значенні у формуванні водно-екологічного правопорядку та забезпеченні екологічної безпеки населення України; указав на необхідність захисту як інтересів територіальної громади, позбавленої права власності на земельну ділянку, так і публічного, суспільного інтересу як інтересу державного. Велика Палата Верховного Суду погоджується з такими аргументами прокурора та вважає необґрунтованим довід касаційної скарги про те, що прокурор не може представляти інтереси територіальної громади, бо вони не є державними. Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави. Більше того, у збереженні прибережних захисних смуг виражаються загальнодержавні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що прокурор оскаржив рішення Коблівської сільради, саме тому визначивши останню відповідачем. Він мав підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 40)). Проте за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункти 77-83))».

У пунктах 93 - 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі № 910/5201/19 (провадження № 12-37гс21) вказано, що «ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35). Прокурор самостійно обґрунтував, що необхідність захисту інтересів держави в цій справі полягає в необхідності захисту територіальної громади міста Києва, яка відповідно до статті 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів, адже передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів призводить до втраченої можливості отримати максимально великий розмір орендної плати у разі продажу права оренди на земельних торгах. При цьому прокурор подав позов для усунення помилки, допущеної, на думку прокурора, самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в оренду, тобто при здійсненні його власних функцій у земельних відносинах, правильно вказавши, що Київрада, яка не вчинила дій для виправлення допущеного порушення, у такій справі має бути відповідачем. Водночас інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі № 923/199/21 (провадження № 12-1гс22) зазначено, що:

«8.11. За наслідками перегляду цього рішення Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 28.09.2021 апеляційну скаргу Пансіонату задовольнив; рішення Господарського суду Херсонської області від 18.05.2021 скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі Ради та Департаменту; стягнув з Прокуратури на користь Пансіонату витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 13 620, 00 грн.

8.14. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону, який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

8.15. Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

8.16. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в підпунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, підпунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 21 постанови від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункті 35 постанови від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, підпункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

8.17. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).

8.18. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 905/1907/21 (провадження № 12-1гс23) вказано, що:

«10.1. У відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18).

10.2. Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

10.3. Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33)».

У справі, що переглядається: звертаючись до суду із позовом прокурор в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави вказав, що органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах є Доманівська селищна рада Миколаївської області, однак, вона, маючи відповідні повноваження, не звертається до суду для захисту порушених інтересів держави, що є підставою для пред`явлення позову прокурором. Апеляційний суд встановив, що Вознесенська окружна прокуратура Миколаївської області з листопада 2021 року неодноразово зверталася до Доманівської селищної ради Миколаївської області із запитами для з`ясування інформації про вчинення селищною радою заходів щодо виконання судових рішень та стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення трудового законодавства. Із відповідей на запити слідує що заходи, пов`язані із відшкодуванням шкоди державі, не вживалися. Апеляційний суд врахував, що звертаючись до відповідного компетентного органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

За таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про скасування рішення суду першої інстанції.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

А. Ю. Зайцев

Є. В. Краснощоков