Ухвала

від 21.05.2024 по справі 158/2439/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 травня 2024 року

м. Київ

справа № 158/2439/22

провадження № 61-3307ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до гімназії села Омельне Луцького району Волинської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до гімназії села Омельне Луцького району Волинської області про поновлення на роботі

та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що з 01 вересня 1975 вона була прийнята за безстроковим трудовим договором на посаду вчителя Макаревичівської восьмирічної школи Ківерцівського району Волинської області, а згідно з наказом № 9 від 10 вересня 1993 року переведена на посаду вчителя географії Омельненської ЗОШ І-ІІ ступеня.

Рішенням Ківерцівської міської ради № 11/20 від 11 серпня 2021 року вищевказану загальноосвітню школу с. Омельне перейменовано на гімназію села Омельне Луцького району Волинської області.

У зв`язку із зміною істотних умов праці, з 10 липня 2020 року до 30 червня

2021 року та з 23 серпня 2021 року до 20 серпня 2022 року позивач працювала

за строковими трудовими договорами, однак відповідні записи у її трудову книжку щодо припинення безстрокового трудового договору, а також про вищевказані строкові договори не вносились.

Із 31 липня 2022 року до 31 серпня 2022 року відповідно до заяви позивача

від 29 липня 2022 року та згідно з наказом від 29 липня 2022 року № 29-в вона перебувала у черговій оплачуваній відпустці тривалістю 32 календарних дні.

Наказом директора гімназії села Омельне Луцького району Волинської області ОСОБА_2 від 29 липня 2022 року № 24-к її звільнено з посади вчителя географії з 22 серпня 2022 року на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України (за закінченням строку трудового договору).

Позивач вважала, що наказ про її звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки звільнення відбулось під час перебування її у черговій оплачуваній відпустці, а сам наказ від 29 липня 2022 року № 24-к виданий всупереч висновку атестаційної комісії відділу освіти Ківерцівської районної державної адміністрації від 05 квітня 2022 року, відповідно до якого вона відповідає займаній посаді як спеціаліст вищої категорії та може працювати за фахом.

Період роботи на посаді вчителя географії з 10 липня 2022 року вважала як роботу за безстроковим трудовим договором, оскільки фактично була допущена

до роботи після 01 липня 2022 року (частина друга статті 39-1 КЗпП України).

Із повідомлення гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради від 12 вересня 2022 року їй стало відомо, що на займану нею посаду вчителя географії

за безстроковим трудовим договором за переведенням прийнято іншу особу, скорочення чисельності або штату працівників відповідачем на час її звільнення

не здійснювалось.

На час її звільнення посада вчителя географії була вакантна (наказ директора гімназії від 03 червня 2022 року № 34од) і безпідставна відмова роботодавця

у прийнятті на роботу прямо заборонена законом (частина перша статті 22 КЗпП України).

Трудову книжку, наказ про звільнення як у день його видання, так і в день

її звільнення не отримувала, розрахунок у день звільнення не проводився,

про переривання чи скасування її відпустки у зв`язку із звільненням вона

не повідомлялась.

27 серпня 2022 року на її поштову адресу рекомендованим листом надійшло поштове відправлення від адресата ОСОБА_2 , у конверті якого знаходилась

її трудова книжка з наявним у ній записом про її звільнення з роботи з 22 серпня 2022 року. В телефонній розмові з директором гімназії села Омельне ОСОБА_2 їй було повідомлено про звільнення з роботи за наказом, виданим 29 липня

2022 року, а також про необхідність ознайомлення з цим наказом.

У подальшому на підставі заяви від 01 вересня 2022 року їй 14 вересня 2022 року

було надіслано копію наказу про надання відпустки з 29 липня 2022 року

на 52 дні та копію наказу про звільнення № 24-к від 29 липня 2022 року.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила:

- скасувати наказ директора гімназії села Омельне Луцького району Волинської області ОСОБА_2 від 29 липня 2022 року № 24-к про її звільнення;

- поновити її на роботі на посаді вчителя географії гімназії села Омельне Луцького району Волинської області;

- стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 19 квітня

2023 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 січня 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 грудня

2023 року позов задоволено.

Скасовано наказ директора гімназії с. Омельне Луцького району Волинської області ОСОБА_2 від 29 липня 2022 року № 24-к про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя гімназії с. Омельне Луцького району Волинської області.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді вчителя географії гімназії

с. Омельне Луцького району Волинської області.

Стягнуто з гімназії с. Омельне Луцького району Волинської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 29 липня 2022 року (дата звільнення) до 15 грудня 2023 року (дата ухвалення рішення суду).

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Волинського апеляційного суду від 30 січня 2024 року рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 грудня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

05 березня 2024 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернулася

до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Волинського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у цій справі, у якій заявниці, посилаючись

на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 30 січня 2024 року і залишити в силі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 грудня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2023 року касаційну скаргу залишено

без руху та запропоновано заявниці звернутися до Верховного Суду із заявою (клопотанням) про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення, надати відповідні докази, уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням у ній підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, та документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону

або ж документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 26 березня 2023 року

ОСОБА_1 надіслала на адресу суду клопотанням про поновлення строку

на касаційне оскарження судових рішень, уточнену редакцію касаційної скарги

із зазначенням у ній підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи та документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Таким чином, недоліки касаційної скарги усунені.

Касаційна скарга на вищевказане судове рішення надійшла з пропуском строку

на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.

До касаційної скарги додано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію постанови Волинського апеляційного суду від 30 січня

2024 року заявниця отримала лише 21 лютого 2024 року в суді першої інстанції,

що підтверджується доданими до касаційної скарги документами. Касаційна скарга здана до поштового відділення 05 березня 2024 року.

Відповідно до частин другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначеного судового рішення та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що наявні підстави для поновлення цього строку, оскільки касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення заявниці такого судового рішення.

За частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів

у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі

про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви

чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В уточненій редакції касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на пункт

1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права

без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Керуючись статтями 389, 390, 394, 395, 402, 406 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Волинського апеляційного суду від 30 січня 2024 року.

Відкрити касаційне провадження у справі.

Витребувати з Ківерцівського районного суду Волинської області цивільну справу № 158/2439/22 за позовом ОСОБА_1 до гімназії села Омельне Луцького району Волинської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська