Постанова

від 21.05.2024 по справі 443/1255/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року

м. Київ

справа № 443/1255/23

провадження № 51-1557км24

ВерховнийСуд колегією суддів Другої судової палати Касаційногокримінальногосуду (далі - Суд)у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянуву відкритомусудовому засіданнікасаційніскарги потерпілого ОСОБА_8 на ухвали Жидачівськогорайонногосуду Львівськоїобласті від 17 листопада2023 рокуі Львівськогоапеляційногосуду від 29 січня 2024 року та прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на зазначену ухвалу апеляційного суду за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Жидачів Стрийського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, є особою з інвалідністю 3 групи, який працює на посаді начальника відділу охорони праці ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», не судимого,

увчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 286 КримінальногокодексуУкраїни(далі - КК).

Короткийзмістоскарженихсудовихрішеньівстановленісудамипершоїта апеляційноїінстанційобставини

УхвалоюЖидачівськогорайонногосудуЛьвівськоїобластівід17 листопада 2023 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_6 -адвоката ОСОБА_7 про закриття провадження та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК, з передачею його на поруки трудовому колективу. ОСОБА_6 звільненовідкримінальноївідповідальностіза вчинення кримінальногоправопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 286 КК, на підставі ст. 47 цього Кодексу узв`язкузпередачеюйогонапорукитрудовомуколективуПАТ«Жидачівськийцелюлозно-паперовий комбінат», якщовінпротягомрокуз дня передачінапорукивиправдаєдовіруколективу, неухилятиметьсявідзаходіввиховногохарактерутанепорушуватимегромадськогопорядку.

Вирішенопитаннящодоарештумайна.

Цивільнийпозовпотерпілого ОСОБА_8 залишенобезрозгляду.

Львівськийапеляційнийсудухвалою від 29 січня2024 року апеляційні скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури та представника потерпілого залишив без задоволення, а рішеннясудупершоїінстанції - без змін.

ОСОБА_6 булопред`явленообвинуваченняу порушенніправилбезпекидорожньогорухуособою, яка керуєтранспортнимзасобом, щоспричинилопотерпіломусередньоїтяжкостітілесніушкодження.

Так, органомдосудовогорозслідування ОСОБА_6 обвинувачувавсяу тому, щовін 31 березня2023 року близько07:30, керуючитехнічносправнимавтомобілеммарки«Іveko Daily», реєстраційнийномер НОМЕР_1 , рухаючисьпо автодорозісполученням«Львів-Ходорів», проїжджаючинеподалікбудинку АДРЕСА_2 , проявивзлочиннунедбалість, асаменеуважністьдодорожньоїобстановкина дорозі здвостороннімрухом, якамаєпооднійсмузідлярухувкожномунапрямку, безпричинтехнічногохарактеру, непереконавшись, щоцебудебезпечнимінестворитьперешкодабонебезпекиіншимучасникамдорожньогоруху, виїхавнасмугузустрічногоруху, дезіткнувсязавтомобілем«ВАЗ2106», реєстраційнийномер НОМЕР_2 , підкеруванням ОСОБА_8 .

Внаслідокдорожньо-транспортної пригоди(далі - ДТП) потерпілий ОСОБА_8 отримавпоєднанутравмуувиглядіпроникаючоїраниочногояблукабезсторонньоготілалівогоока, множиннихпереломівреберзліва, травматичногогемо-пневмотораксу, яківідносятьсядотілеснихушкодженьсередньоїтяжкостізаознакоютривалостірозладуздоров`я.

ВказанаДТПсталасяурезультатіпорушення ОСОБА_6 пунктів1.2, 1.5, 10.1, 12.1, 12.4, п.п. «б», «д»п. 2.3, п.п. «б» п. 12.9 ПравилдорожньогорухуУкраїни, якіперебуваютьупрямомупричинномузв`язкузДТПтанаслідками, котрінастали.

Вимогикасаційнихскарг, узагальненідоводиосіб, якіїхподали, та запереченняіншихучасниківпровадження

Укасаційнійскарзіпрокурор, посилаючисьнаістотнепорушеннявимогкримінальногопроцесуальногозаконутанеправильнезастосуваннязаконуУкраїнипрокримінальнувідповідальність, проситьскасуватиухвалуапеляційногосудуіпризначитиновийрозглядкримінальногопровадженняу суді апеляційноїінстанції. Стверджує, що ОСОБА_6 безпідставнозвільненовідкримінальноївідповідальностінапідставіст. 47 КК, а апеляційним судомненаданооцінки, неперевіренодоводівпрокурората представника потерпілогопроте, що ОСОБА_6 лишечастковоусунувзаподіянунимшкоду ОСОБА_8 внаслідоквчиненнякримінальногоправопорушення, не вибачився передостаннімтаповністюігноруєморальнусторонудушевнихстражданьпотерпілого. Вказаніобставини, надумкусторониобвинувачення, свідчатьпровідсутністьщирогокаяттяудіяхобвинуваченого, якоднієїіз обов`язкових умовзвільненнявідкримінальноївідповідальностінапідставіст. 47 КК. На думку прокурора ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419КримінальногопроцесуальногокодексуУкраїни(далі - КПК).

Укасаційнійскарзі потерпілий, як убачаєтьсяз її змісту, просить скасуватиухвали судів першої та апеляційноїінстанційу зв`язку з істотним порушеннямвимог кримінальногопроцесуальногозакону та неправильнимзастосуваннямзакону України про кримінальнувідповідальність. На обґрунтування своєї позиції вказує на те, що місцевий суд помилково передав ОСОБА_6 на поруки трудового колективу на підставі ст. 47 КК, оскільки під час судового розгляду обвинувачений лише підтримав подане захисником клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, проте навіть формально не висловився про визнання своєї вини та своє щире каяття. Протягом усього часу після ДТП останній жодного разу не вибачився перед потерпілим і відшкодував лише витрати, пов`язані з його лікуванням та перебуванням у лікувальному закладі протягом дев`яти днів. З того часу ОСОБА_6 втратив будь-яку зацікавленість у компенсації шкоди потерпілому й будь-яких дій, спрямованих на відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди не здійснював. Наведене, на переконання потерпілого, свідчить про відсутність щирого каяття обвинуваченого, а відтак і підстав для застосування до нього ст. 47 КК. Крім того, скаржник посилається на те, що місцевим судом не було спростовано висловлені потерпілим сумніви щодо можливості трудового колективу здійснювати заходи виховного характеру з огляду на незначну тривалість роботи у ньому ОСОБА_6 . Вважає, що ухвала Жидачівського районного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК. Касатор також зазначає, що на вказані обставини представник потерпілого звертав увагу у своїй апеляційній скарзі, однак суд апеляційної інстанції зазначені доводи не перевірив, належної оцінки їм не надав та постановив ухвалу, яка суперечить вимогам ст. 419 КПК.

Уписьмовомузапереченнінакасаційніскаргипрокурората потерпілого захисник ОСОБА_7 , посилаючисьна безпідставністьвикладенихунихдоводів, наголошуєна тому, щорішеннямісцевоготаапеляційногосудівєзаконнимиіобґрунтованими й просить залишити скарги без задоволення, а постановлені судами нижчих інстанцій щодо ОСОБА_6 судові рішення - беззміни.

Позиції учасників судового провадження

Усудікасаційноїінстанціїпрокурорпідтрималакасаційнускаргусторониобвинувачення, атакожвважалаобґрунтованими викладені у касаційній скарзі потерпілого доводи щодо безпідставності звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК та незаконності ухвали апеляційного суду; обвинувачений та його захисник заперечили проти задоволення касаційних скарг.

Інших учасників було повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавшидоповідьсудді, поясненняпрокурора, запереченнясторонизахисту, перевірившиматеріаликримінальногопровадженнятадоводи, викладенів касаційнихскаргах, колегіясуддівдійшлависновку, щоскарги потерпілого та прокурора підлягають частковому задоволенню зоглядуна таке.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зазмістом ч. 2 ст. 433 КПК судкасаційноїінстанціїпереглядаєсудові рішення судів першої та апеляційноїінстанційу межах касаційноїскарги.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК підстав для скасування або зміни судових рішень суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. На будь-яких інших підставах Суд не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення.

У касаційних скаргах прокурор та потерпілий стверджують про відсутність щирого каяття у ОСОБА_6 , а відтак і неможливості його звільнення від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки.

Водночас Суд не наділений повноваженнями встановлювати такіобставини, а вправі лише перевірити чи було дотримано судами вимоги закону при вирішенні питання щодо можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КК звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

За змістом ч. 1 ст. 47 КК особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації можна застосувати лише у разі встановлення усіх обов`язкових для подання відповідного клопотання умов, зокрема: 1) вчинення кримінально караного діяння вперше; 2) таке діяння є кримінальним правопорушенням відповідного ступеню тяжкості; 3) воно не є корупційним та не пов`язане з корупцією, а у разі порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, вчинене особою, яка керувала транспортними засобами не у стані будь-якого сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів; 4) наявне щире каяття особи.

Встановивши відсутність хоча б однієї із цих передумов, суди не вправі застосовувати ст. 47 КК щодо обвинуваченої особи.

Виходячиіз положень закону, закріплениху ст. 47 КК, питання про звільненнявід кримінальноївідповідальностіз передачеюособи на поруки є правом, а не обов`язкомсуду, і є виправданимлише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправленняконкретноїособи, котра вчинила злочин, є можливим без фактичногозастосуваннящодо неї заходів кримінально-правової репресії. Сам факт звернення із клопотанням про передачу особи на поруки імперативного значення для судів не має.

Крім того, вирішуючи питання про можливість задоволення зазначеного клопотання, суд має ретельноперевіритивсі обставинисправи й належнимчином обґрунтувати ухваленерішення.

Зматеріалівкримінальногопровадженнявбачається, що у судовомузасіданнісуду першої інстанціїзахисникомобвинуваченогобуло заявленоклопотанняпро закриття провадженняу справі у зв`язку з передачею ОСОБА_6 на порукитрудовомуколективуна підставах, визначенихст. 47 КК, та долучено таке клопотанняразом з протоколомзагальнихзборів трудовогоколективуПАТ «Жидачівськийцелюлозно-паперовийкомбінат»(а. п. 66-71).

Судпершої інстанції, з`ясувавшидумку учасниківпроцесу щодо заявленогоклопотання, виходячи з того, що обвинуваченийне заперечувавпроти його задоволення, дійшов висновку про можливістьзвільнення ОСОБА_6 від кримінальноївідповідальностіна підставі ст. 47 КК.

Таке рішення місцевий суд мотивував тим, що вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення є нетяжким злочином; з обвинувального акта та поданого захисником клопотання убачається, що обвинувачений щиро розкаюється, зокрема, добровільно відшкодував витрати на лікування потерпілого; влаштувався на роботу - 01 вересня 2023 року прийнято на посаду начальника відділу охорони праці ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», колектив якого клопоче щодо його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із передачею на поруки.

Разоміз тим, як убачається зі звукозаписів судового засідання у суді першої інстанції потерпілий та його представник заперечили проти задоволення заявленого захисником клопотання та, навівши конкретні обґрунтування, які фактично аналогічні наведеним у касаційній скарзі ОСОБА_8 доводам, ствердили про відсутність у ОСОБА_6 щирого каяття. Так, зокрема, представник потерпілого наголошував на тому, що з моменту відшкодування витрат на лікування пройшов значний проміжок часу, протягом якого жодних виплат, жодних дій, пов`язаних з усуненням наслідків вчиненого або відшкодуванням заподіяної шкоди, у тому числі і моральної, стороною захисту здійснено не було, обвинувачений навіть не попросив вибачення у ОСОБА_8 . Зазначав, що відшкодувавши лише витрати на лікування, обвинувачений фактично забув про потерпілого, не цікавиться його потребами. Стверджував, що відшкодування відбулося формально, для демонстрування нібито щирого каяття, а надалі будь-які дії припинилися.

Зогляду на системне тлумаченнязаконодавствата судову практику, розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у його вчиненні, щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки, щонасампередповинно виражатисяв намаганніособи відшкодуватизавдані злочином збитки, бажанні виправитинаслідки скоєного та в готовностінести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка про визнання особою своєї винуватості, а відповідне ставлення до вчиненого, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. У ч. 2 цієї статті визначено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Отже, длявизнання щирого каяття як однієї з обов`язкових умов звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд повинен був встановитифактори, які б свідчили про справжність, щирість розкаяння.

Натомість, місцевий суд належно не перевірив наявність щирого каяття обвинуваченого як обов`язкової умови для застосування ст. 47 КК, не спростував доводи потерпілого та його представника щодо нещирості

розкаяння ОСОБА_6 , а відтак передчасно постановив рішення про можливість звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку із передачею на поруки. Вказане рішення не відповідає вимогам ст. 370 КПК.

На зазначені порушення не зважив суд апеляційної інстанції, який 29 січня 2024 року ухвалив рішення залишити апеляційні скарги заступника прокурора Львівської обласної прокуратури та представника потерпілого без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Отже, суд першої інстанції та апеляційний суд, який погодився з рішенням місцевого суду, допустили неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки призвело до безпідставного звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 47 КК України.

За таких обставин, судові рішення у цьому кримінальному провадженні підлягають скасуванню, а кримінальне провадження - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому суду необхідно врахувати наведене вище, ретельно перевірити й проаналізувати всі обставини щодо наявності чи відсутності умов для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК, за необхідності дослідити матеріали кримінального провадження та постановити рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

При підтвердженні наявності умов для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу, які є аналогічними тим, що встановлені Судом під час розгляду касаційних скарг прокурора та потерпілого ОСОБА_8 , застосування до нього приписів ст. 47 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи наведене, касаційні скарги потерпілого та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, підлягають частковому задоволенню.

Керуючисьстаттями433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги потерпілого ОСОБА_8 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - задовольнити частково.

Ухвали Жидачівськогорайонногосуду Львівськоїобласті від 17 листопада2023 рокуі Львівськогоапеляційногосуду від 29 січня 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3