Ухвала

від 27.05.2024 по справі 295/6917/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/6917/24

1-кс/295/3194/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2024 року м. Житомир

Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

скаржника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 від 21.03.2024 року про закриття кримінального провадження №4202406020000003 від 08.01.2024 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просить скасувати постанову дізнавача СДЖитомирського РУПГУНП вЖитомирській областіпро закриттякримінального провадження№4202406020000003від 08.01.2024року за ознаками кримінального правопорушенння, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України.

В обґрунтування доводів, викладених у скарзі, вказує, що постанова дізнавача є незаконною, належним чином необгрунтованою, винесеною передчасно та такою, що не відповідає обставинам вчиненого кримінального проступку та матеріалам кримінального провадження.

Заявник в судовому засіданні підтримав скаргу.

Прокурор в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

На запит слідчого судді матеріали кримінального провадження №4202406020000003 прокурором не було надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши матеріали скарги та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СД Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебувало кримінальне провадження №4202406020000003 від 08.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушенння, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України.

Постановою дізнавачаСД ЖитомирськогоРУП ГУНПв Житомирськійобласті від21.03.2024року вказанекримінальне провадженнябуло закритоу зв`язкуз відсутністюскладу кримінальногоправопорушення передбаченогоч ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених рішень.

Згідно зі ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Постанова слідчого, дізнавача, прокурора, окрім вступної та резолютивної частин, складається з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:

- зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови;

- мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Дослідивши оскаржувану постанову, слідчий суддя вважає, що постанова дізнавача не висвітлює всіх обставин кримінального провадження №4202406020000003 в якому досудове розслідування здійснювалось за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України, відсутні посилання на нормпи КПК України.

Відповідно до положень ст. 90 КПК рішення національного суду має преюдиціальне значення лише, якщо воно набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією Україниі міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Як наслідок, судове рішення має преюдиціальне значення для суду, який розглядає кримінальне провадження, лише у визначених цією статтею випадках. Чинний КПК не містить інших положень, на підставі яких рішення судів інших юрисдикцій могли би бути визнані преюдиціальними в кримінальному процесі, тобто такими, які звільняють суд від необхідності встановлення обставин, які підлягають доказуванню, шляхом дослідження та оцінки всієї сукупності доказів у кримінальному провадженні.

За змістом положень ч. 2 ст. 94 КПК жоден доказ не має наперед установленої сили.

Завдання кримінального судочинства є відмінним від тих завдань, які вирішують національні суди в цивільній, господарській чи адміністративній юрисдикціях. Здійснюючи кримінальне судочинство, суди не вирішують спір, а розглядають пред`явлене особі обвинувачення і за допомогою доказів встановлюють, чи винна конкретна особа у його вчиненні.

Усі докази винуватості або невинуватості особи підлягають дослідженню в змагальному кримінальному процесі.

Формальне дотримання вимог цивільного (господарського) законодавства при укладенні певних правочинів не виключає злочинного умислу або злочинності дій. Навпаки в деяких випадках укладення господарських чи цивільних договорів може бути проявом об`єктивної сторони злочину або мати на меті надання тим чи іншим протиправним діям вигляду законності.

Таким чином, у справі №295/3792/16 вирішувався спір про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості та насілдки його невиконання на підставі наявних документів, тоді як у кримінальному провадженні заявник вказуває на те, що певні документи були складені ОСОБА_5 в результаті злочинних дій за обставин, викладених в заяві ОСОБА_3 .

Отже, орган досудового розслідування повинен був не обмежуватися посиланням на вказані рішення судів інших юрисдикцій, а надати їм оцінку з урахуванням всіх обставин кримінального провадження.

Доводи скаржникапро те,що доЄРДР невірнобуло внесеновідомості зач.1ст.190КК України,оскільки вінвважав,що діївідповідних осібмають ознакикримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.190КК України,слідчий суддя оцінює критично, оскільки визначення, які саме відомості слід внести до ЄРДР, належить до компетенції слідчого, дізнавача або прокурора, згідно з ч.5 ст.214 КПК України та Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 №298.

Згідно наданої інформації про рух провадження ОСОБА_4 , включений до складу групи дізнавачів, що забезпечували досудове розслідування у кримінальному провадженні, а тому твердження ОСОБА_3 , що не мав права приймати рішення у вказаному кримінальному провадженні є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Крім того, вимоги ОСОБА_3 щодо зобов`язання дізнавача СД Житомирського РУП ГУНП в Житомирські області ОСОБА_6 виконати ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомир у справі № 295/2618/24 від 11.03.2024 не підлягає задоволенню, так як дії дізнавача щодо невиконання ухвали не є предметом оскарження.

Також не підлягає задоволенню і вимога щодо визнання ОСОБА_3 та БМП «Сприяння» потерпілими у кримінальному провадженні, оскільки така вимога також не є предметом оскарження.

ОСОБА_3 просив також визнати додатки на 43-х арк., які були долучені до заперечень процесуального прокурора ОСОБА_7 неналежними та недопустимими доказами у справі № 295/6917/24.

Слідчий суддя звертає увагу, що слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для прийняття рішення.

Окрім цього, щодо винесення слідчим суддею окремої ухвали слід зазначити, що стаття 23-2 Кримінально-процесуального кодексу 1960 року передбачала такий вид судового рішення як окрема ухвала суду. Проте, чинний кримнальний процесуальний закон не урегульовує питання постановлення такого виду судових рішень, як то окрема ухвала чи постанова, які би надавали можливість суду звертатися до державних органів, посадових чи службових осіб з метою належного реагування на встановлені у ході судового розгляду порушення закону, прав і основоположних свобод людини органом досудового розслідування чи судом нижчестоящої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №4202406020000003 належним чином не проведено, дізнавачем не вжито заходи для всебічного, повного і неупереджено дослідження обставин кримінального провадження, постанова про закриття кримінального провадження від 21.03.2024 року є немотивованою та передчасною, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 9, 91, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу задовольнити частково.

Постанову дізнавача СД Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 21.03.2024 року про закриття кримінального провадження №4202406020000003 від 08.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушенння, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України, скасувати.

В решті вимог скарги, відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1