Рішення

від 15.05.2024 по справі 359/4650/23

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/4650/23

Провадження №2/359/286/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024р. м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі Дьяченку В.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Оздоба» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом приватного підприємства «Оздоба» до ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 (а.с.2-4), у якій просить суд стягнути з ПП «Оздоба» грошові кошти в сумі 309 866,82 грн. Також просить стягнути з відповідача понесені ним витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01 жовтня 2021 року між ОСОБА_3 та ПП «Оздоба» було укладено договір позики №K011021-2, згідно умов якого позикодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 177 887,50 грн., що за курсом продажів доларів еквівалентно 6650 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим з договором строк, не пізніше ніж через 6 місяці з моменту укладення договору, тобто до 01 квітня 2022 року.

15 червня 2022 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду до договору Позики № КО11021-2 від 01 жовтня 2021 року, згідно умов якого було внесені зміни в п. 1, 5, 6 та зазначено, що Позикодавець передає у власність Позичальнику, а Позичальник приймає у власність від Позикодавця грошові кошти в сумі 205 846 (двісті п`ять тисяч вісімсот сорок шість) гривень 20 копійок, а Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим з договором строк, не пізніше ніж через 3 місяці, тобто до 24 серпня 2022 року.

Позивач договірні зобов`язання виконав належним чином та передав відповідачу суму коштів у загальному розмірі 205 846,20 грн. Проте, відповідач порушив умови Договору щодо повернення позики у встановлені Договором строки та порядку, у зв`язку із чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 309 866,82 грн., що складається із залишку по сумі основного боргу в розмірі 186 359,20 грн. та нарахованої неустойки в розмірі 123507,60 грн.

У серпні 2023 року представник ПП «Оздоба», подав зустрічний позов (а.с.67-74) у якому просив визнати недійсною додаткову угоду від 15 червня 2022 року до договору позики №К011021-2 від 01 жовтня 2020 року у зв`язку з її фіктивністю. Також одночасно за результатами розгляду зустрічного позову відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог про стягнення з ПП «Оздоба», на його користь суму у розмірі 309866,82 грн., як таку, що заявлена всупереч вимогам закону та є необґрунтованою.

Вимоги зустрічної позовної заяви обґрунтовує тим, що підписаною додатковою угодою, ОСОБА_4 як позикодавець фактично збільшив суму боргу. Збільшенням такої суми пояснювалося фактично прихованим стягненням у вигляді процентів за несвоєчасне погашення боргу за договором позики № К011021-2 від 01 жовтня 2020 року. Тому зазначену суму у розмірі 205846,20 грн., як нібито надану, насправді лише на папері, пропонувалося повернути з відстрочкою строку за вимушену згоду з нею та своєрідний крок на зустріч, а саме з 15 червня до 24 серпня 2022 року включно, і тільки за умови фактичного списання всіх попередніх платежів, внесених ПП "Оздоба" в особі її директора ОСОБА_5 у рахунок погашення боргу за вказаним договором позики № К011021-2 від 01 жовтня 2020 р., у тому числі суми боргу, що залишилася.

Таким чином, виходячи з зазначених обставин, враховуючи, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, додаткова угода від 15 червня 2022 р. до договору позики № КО11021-2 від 01 жовтня 2020 р. була укладена в порушення положень статті 234 Цивільного кодексу України, тобто її вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином у зв`язку з ненаданням зазначеної в ній суми грошей у борг та відсутністю факту їх позики, мета якої полягала у тому, щоб хоч якось компенсувати втрати через неможливість стягнення неустойки за цим договором позики.

21 серпня 2023 року на адресу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (а.с.90-92), відповідно до якого позивач зазначає, що 15 червня 2022 року Відповідач власноруч підписав розписку, в якій зазначив, що кошти в сумі 205 846 гривень 20 копійок, отримав у повному обсязі та зобов`язується повернути цю суму до 24 серпня 2022 року включно, тому твердження Позивача про те, що їм була отримана якась інша сума не можна брати до уваги. Жодних підстав, які передбачені ст. 215 ЦК України, з боку позивача порушено не було, тим паче п. 19 Договору позики № К011021-2 від 01 жовтня 2021 року зазначено, що Позивач підтверджує, що цей договір відповідає його намірам, укладається на вигідних для нього умов, без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення тощо, про що свідчить його підпис на договорі.

Враховуючи вище вказане просив відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.05.2023 відкрито провадження у справі (а.с.20).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 29 вересня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справі до судового розгляду по суті (а.с.100)

В судовому засіданні представник позивача первісні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити, заперечив проти зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача вимоги за первісним позовом не визнав та просив у їх задоволенні відмовити, вимоги зустрічної позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічної позовної заяви належить відмовити за наступних підстав.

Відповідно достатті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Встановлено, що 01.10.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір позики №К011021-2 (а.с.6), відповідно до якого ОСОБА_3 передав у власність ПП «Оздоба» грошові кошти у сумі 177 887,50 грн., що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» (1 долар США = 26,75 грн.) на день укладання цього Договору еквівалентно 6650 доларів США, в свою чергу Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк, та згідно з визначеними цим договором умовами сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строк та в порядку передбаченому цим договором буде 6650 доларів США, за курсом продажів доларів США в АТ КБ «Приватбанк» на дату здійснення платежу, не пізніше ніж через 6 місяці з моменту укладання даного договору, тобто до 01.04.2022 року включно.

Пунктом 5 договору сторони домовилися, що повернення позики відповідачем буде відбуватись наступним чином: до 01.11.2021 в сумі 7 356,25 грн. що еквівалентно 275 доларів США, до 01.12.2021 в сумі 7 356,25 грн. що еквівалентно 275 доларів США, до 01.01.2022 в сумі 7 356,25 грн. що еквівалентно 275 доларів США, до 01.02.2022 в сумі 7 356,25 грн. що еквівалентно 275 доларів США, до 01.03.2022 в сумі 7 356,25 грн. що еквівалентно 275 доларів США, до 01.04.2022 в сумі 141 106,25 грн. що еквівалентно 5275 доларів США.

Відповідач перераховував на рахунок позивача грошові кошти в рахунок сплати боргу за договором позики №К010021-2, а саме 03 листопада 2021 року суму у розмірі 275 доларів США, 06 грудня 2021 року суму у розмірі 275 доларів США, 10 січня 2022 року суму у розмірі 300 доларів США, 14 лютого 2022 року суму у розмірі 300 доларів США. Вказана обставина не оспорюється представником позивач та підтверджується розписками які містяться в матеріалах справи (а.с.75,76,77,78).

Відповідно до п.9 Договору сторони погодили, що по закінченню строку позики, Договір може бути пролонговано за домовленістю сторін.

Так, 15 червня 2022 року ОСОБА_3 та ПП «Оздоба» було укладено Додаткову угоду до договору позики № КО11021-2 від 01 жовтня 2021 року (а.с.7), згідно умов якого було внесені зміни в п. 1, 5, 6.

Пункт 1 договору викладений у наступні редакції ОСОБА_3 передав у власність ПП «Оздоба» грошові кошти у сумі 205 846,20 грн., що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «ПриватБанк» (1 долар США = 35,70 грн.) на день укладання цього Договору еквівалентно 5766 доларів США, в свою чергу Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк, та згідно з визначеними цим договором умовами сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строк та в порядку передбаченому цим договором буде 5766 доларів США, за курсом продажів доларів США в АТ КБ «Приватбанк» на дату здійснення платежу, не пізніше ніж через 3 місяці з моменту укладання даного договору, тобто до 24.08.2022 року включно.

Пунктом 5 договору змінений наступним чином. Повернення позики відповідачем буде відбуватись наступним чином: до 24.06.2022 в сумі 9 710,40 грн. що еквівалентно 272 доларів США, до 24.07.2022 в сумі 9 710,40 грн. що еквівалентно 275 доларів США, до 24.08.2022 в сумі 186 425,40 грн. що еквівалентно 5 222 доларів США.

Відповідач в рахунок сплати боргу за договором позики №К010021-2 перерахував позивачу 28 червня 2022 року суму в розмірі 209 доларів США, 18 жовтня 2022 року 270 доларів США, 07 грудня 2022 року суму в розмірі 273 доларів США, 27 січня 2023 року суму в розмірі 270 доларів США, 24 лютого 2023 року суму в розмірі 1600 доларів США, вказана обставина також не заперечується представником позивача та підтверджується розписками які містяться в матеріалах справи (а.с.79,80,81,82,83).

Відповідно до п.9 Договору позики №К011021-2 сторони погодили, що у випадку зміни курсу гривні по відношенню до долару США, від зазначеного курсу у п.1 цього договору позика підлягає поверненню таким чином , щоб розмір повернутої позики або її частини відповідав доларовому еквіваленту суми позики, за комерційним курсом продажу долару США, встановленому АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на день здійснення кожного платежу за цим договором.

Відповідно достатті 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другоюстатті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З розписки від 15 червня 2022 року (а.с.8) вбачається, що ПП «Оздоба в особі директора ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_3 від імені якого діяв ОСОБА_6 суму у розмірі 205 846,20 грн., що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «Приватбанк» (1 долар США 35,70 грн.) на день укладання цього договору еквівалентно 5766 доларів США, згідно додаткової угоди від 15 червня 2022 року до договору позики №К011021-2 і зобов`язався повернути в строк до 24 серпня 2022 року включно (а.с.8).

Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, договір позики №К011021-2 від 01.10.2021, з урахуванням додаткової угоди від 15 червня 2022 року та розписки від 15 червня 2022 року є документами, які вказують на волевиявлення сторін та підтверджують як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

При цьому суд критично відноситься до тверджень представника позивача за зустрічним позовом, щодо фіктивності додаткової угоди.

Згідно з ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року в справі № 6-197цс14.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої сторони щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятоїстатті 203 ЦК України, що за правиламистатті 215 цього Кодексує підставою для визнання його недійсним відповідно достатті 234 ЦК України.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду та знають заздалегідь, що він не буде виконаний.

Верховний Суд України в постанові від 18 вересня 2013 року в справі № 6-63цс13 зазначив, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представником позивача за зустрічним позовом не доведено та у матеріалах справи відсутні докази того, що оскаржувана додаткова угода від 15 червня 2022 року, містить ознаки фіктивного правочину та відповідно була укладена між ОСОБА_3 та ПП«Оздоба»без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим правочином.

З огляду на зазначене, суд не вбачає правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Частиною першоюстатті 1049 ЦК Українивстановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

За змістом ч.1, 2 ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно достатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зістаттею 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумаченнястатті 629 ЦК Українисвідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться вглаві 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Статтею 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов`язання (неналежне виконання). При цьому, за вимогамистатті 611 цього Кодексу, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

Оскільки на порушення норм закону та умов договору позики відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, позику у визначений договором строк не повернув, у зв`язку із чим в позивача наявні підстави вимагати виконання умов договору шляхом стягнення з відповідача заборгованість за договором позики.

Спеціальною нормою, що регулює кредитні зобов`язання є ч.1 ст. 1049 ЦК України, яка передбачає,що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику(грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у тій самій кількості,такого самого роду та такої самої якості,що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлений договором.

Відносини між сторонами по справі передбачали повернення коштів.

Згідно ч. 1ст. 82 ЦПК Україниобставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

ПП «Оздоба» за договором позики №К011021-2 сплатила суму в загальному розмірі 3772 доларів США, вказана обставина визнана сторонами і не підлягає доказуванню та враховується судом.

За таких обставин станом на момент звернення до суду ПП «Оздоба» заборгував перед ОСОБА_3 за договором позики суму в розмірі 1994 долари США (5766-3772), що еквівалентно сумі в розмірі 79760 грн. (3772 х 40 (комерційний курс продажу долара).

При цьому суд не погоджується з письмовим розрахунком позивача, де останній враховує у суму боргу неустойку в розмірі 1% від загальної суми заборгованості за 60 днів з 25 серпня 2022 року по 25 жовтня 2022 року, оскільки як визначено п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану, позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня), сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню позикодавцем.

За таких обставин, оскільки прострочення відповідачем сплати платежів сталося під час дії воєнного стану, то у силу п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, сума неустойки підлягає списанню позикодавцем.

Також суд критично ставиться до доводів представника позивача за первісним позовом, щодо залишку боргу за договором у розмірі 186359,22 грн. Оскільки вказана сума не підтверджується матеріалами справи та спростовується сумою взятої позики, з урахуванням змін внесених додатковою угодою до п.1 першочергового договору та розписками про часткове її повернення.

Враховуючи вище вказане суд вважає, що з ПП «Оздоба» на користь ОСОБА_3 належить стягнути заборгованість за договором позики в розмірі 79760 грн.

Приписами ч. 1ст. 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ч. 2ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Частиною 3ст. 137 ЦПК Українивизначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано суду наступні докази: договір про надання правової допомоги від 01.12.2023 року укладеного між ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням «Євтодьєв, Плачинда та партнери»; актом про надання правової допомоги по договору №б/н від 01.12.2023 року.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3160,64 грн., що підтверджується квитанцією №32528798800006882657від 11.05.2023 року (а.с.5).

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню (25,74 %), на користь позивача належить стягнути суму судового збору у розмірі 797,59 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5148 грн.

Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76-81,259,263-265,268,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до приватного підприємства «Оздоба» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Оздоба», ЄДРПОУ 13736760, місцезнаходження: Київська область, м.Бориспіль, вул.Київський шлях,37 кв.27 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за договором позики в розмірі 79760 грн.

Стягнути з приватного підприємства «Оздоба», ЄДРПОУ 13736760, місцезнаходження: Київська область, м.Бориспіль, вул.Київський шлях,37 кв.27 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 797,59 грн.

Стягнути з приватного підприємства «Оздоба», ЄДРПОУ 13736760, місцезнаходження: Київська область, м.Бориспіль, вул.Київський шлях,37 кв.27 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5148 грн.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Зустрічний позов приватного підприємства «Оздоба» до ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 травня 2024 року.

Суддя Чирка С.С.