Ухвала

від 28.05.2024 по справі 711/9715/23

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

ЄУ № 711/9715/23

Провадження №1-кп/712/387/24

УХВАЛА

Іменем України

27 травня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

захисників обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Черкаси заявупредставника цивільногопозивача директораТОВ «ІНДЕПТРАНС» ОСОБА_11 про забезпеченняпозову шляхомнакладення арештуна майно,що належитьцивільним відповідачаму кримінальномупровадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза № 12022250000000357 від 16.12.2022, відносно ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_10 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022250000000357 від 16.12.2022, відносно ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_10 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

До суду директором ТОВ «Індеп транс» ОСОБА_12 подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить цивільним відповідачам. В обґрунтування заяви останній зазначає, що ТОВ «Індеп транс» надано статус потерпілої особи у даному кримінальному провадженні, відповідно товариством 17.01.2024 подано позовну заяву про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення на загальну суму 1905109,18 грн. Згідно даних, що містяться у державних реєстрах речових прав, на даний час визначається, що ОСОБА_10 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1000 га (кадастровий номер 3211000000:01:030:0078 з цільовим призначенням 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). ОСОБА_9 на праві власності належать: земельна ділянка площею 0,1519 га. (кадастровий номер 7124985200:02:002:0044 з цільовим призначенням 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), автомобіль легковий седан марки Toyota, модель Camry, 2005 року випуску, автомобіль вантажний фургон марки Opel, модель Vivaro, 2004 року випуску. Враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову в даних умовах створює загрозу прийняття цивільними відповідачами заходів щодо відчуження належного їм на праві власності майна на користь третіх осіб в свою чергу може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання судового рішення при задоволенні цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди. Цивільний позивач вважає за необхідне скористатися своїм процесуальним правом подачі заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить цивільним відповідачам, а саме накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 3211000000:01:030:0078 з цільовим призначенням 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що на праві власності належить ОСОБА_10 , земельну ділянку площею 0,1519 га. (кадастровий номер 7124985200:02:002:0044 з цільовим призначенням 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), автомобіль легковий седан марки Toyota модель Camry, 2005 року випуску, автомобіль вантажний фургон марки Opel, модель Vivaro, 2004 року випуску, що на праві власності належать ОСОБА_9 .

Прокурор у судовому засіданні у вирішенні даного питання поклався на розсуд суду та зазначив, що відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.08.2023 вже накладено арешт на автомобіль марки Toyota Camry, 2005 року випуску, автомобіль вантажний фургон Opel Vivaro, 2004 року випуску, що відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів на праві власності належить ОСОБА_9 та на земельну ділянку площею 0,1519 га., що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_9 .

Представник потерпілого ОСОБА_13 просив клопотання про забезпечення позову задовольнити в частині накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1000 га, що на праві власності належить ОСОБА_10 .

Захисник ОСОБА_7 заперечувала проти вказаного клопотання.

Суд, розглянувши заяву директора ТОВ «Індеп транс» ОСОБА_11 , вважає, що у її задоволенні необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5ст. 128 КПК Україниякщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідност. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Оцінюючи правомірність вимог заявника, суд зважає на правила частини 3 статті 150 ЦПК України, згідно яких заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, відповідно до п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше. (ч. 6ст. 170 КПК України).

Разом з тим, згідно з вимогами ч.ч. 10, 11ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Стаття 41 Конституції Українигарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.

Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. The United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Крім того, відповідно до вимог ч. 1-3ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексута відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостоїстатті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Разом з тим, згідно з ч. 8ст. 170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, цивільний позивач не вказав обґрунтованих підстав для забезпечення позову, не навів та не підтвердив належними доказами, що невжиття таких заходів, а саме накладення арешту на земельні ділянки та автомобілі відповідачів, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду стосовно відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Крім того, відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.08.2023 накладено арешт на майно ОСОБА_9 , зокрема, на автомобіль марки Toyota Camry 2362, (2005), автомобіль марки Opel Vivaro 1980, (2004), земельну ділянку площею 0,1519 га. (кадастровий номер 7124985200:02:002:0044).

Отже, до вказаного майна обвинуваченого ОСОБА_9 судом вже застосовано арешт, що унеможливлює застосування заходів забезпечення позову про які в своїй заяві заявляє цивільний позивач.

Щодо вимоги про застосування арешту на земельну ділянку площею 0,1000 га, що на праві власності належить ОСОБА_10 , суд дійшов висновку, що вказана вимога цивільного позивача є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Слід відзначити, що сам факт звернення до суду з позовною заявою з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення не може вважатися достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідачів.

Крім того, цивільним позивачем не надано переконливих доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також не доведено наявність наміру відповідачів будь-яким чином вчинити дії, з метою уникнення виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви представника цивільного позивача директора ТОВ «ІНДЕП ТРАНС» ОСОБА_11 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить цивільним відповідачам у кримінальному провадженні, слід відмовити.

Керуючись ст.ст.98,128,170-173,236,370,372КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволеннізаяви представникацивільного позивачадиректора ТОВ«ІНДЕП ТРАНС» ОСОБА_11 про забезпеченняпозову шляхомнакладення арештуна майно,що належитьцивільним відповідачаму кримінальномупровадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза № 12022250000000357 від 16.12.2022, відносно ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_10 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1