Ухвала

від 08.05.2024 по справі 753/8679/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/8679/24

провадження № 2/753/6088/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позову без руху

"08" травня 2024 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Каліушко Ф.А., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Парк культури та відпочинку «Гідропарк» про стягнення коштів за час затримки розрахунку після звільнення

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального закладу «Парк культури та відпочинку «Гідропарк» про стягнення коштів за час затримки розрахунку після звільнення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024, дану справу визначено за суддею Каліушком Ф.А.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, так як не відповідає вимогам статті 177 ЦПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, позивач звертаючись з даним позовом до суду вважає, що вона є звільненою від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а саме, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Разом з тим, за змістом статті 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08 лютого 2022 року за наслідком розгляду справи №755/12623/19 дійшла наступних висновків, зокрема, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України мають різну правову природу.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другою статті 235 КЗпП України.

На вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, не поширюється та застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

А отже, заявлена позивачем вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України підлягає оплаті судовим збором у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір».

При цьому, оплата судового збору за подання до суду позовної заяви здійснюється у розмірах визначених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» та у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 якого, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн.). А за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15 140,00 грн.).

Судом встановлено, що позивач звернулась до суду з майновими вимогами про стягнення заборгованості за нараховану, але не виплачену заробітну плату, стягнення заборгованості за нараховану, але не виплачену компенсацію за невикористану відпустку, які не підлягають оплаті судовим збором, та майновою вимого про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, яка підлягає оплаті судовим збором у відповідності до викладеної позиції Верховного Суду та Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, позивачем заявлено вимогу майнового характеру, зокрема про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає оплаті судовим збором у визначеному Законом України «Про судовий збір» розмірі та не оплачена позивачем.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин позовна заява не може бути прийнята до провадження і позивачу необхідно надати строк для усунення зазначених недоліків, а саме шляхом направлення до Дарницького районного суду м. Києва документу, що підтверджує сплату нею судового збору у повній мірі відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме за заявлену нею вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні.

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного та керуючись стст. 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Парк культури та відпочинку «Гідропарк» про стягнення коштів за час затримки розрахунку після звільнення залишити без руху, надавши позивачу строк у п`ять днів з дня отримання нею копії ухвали, для усунення зазначених недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у встановлені строки, заява буде вважатися неподаною і повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ КАЛІУШКО Ф.А.