Рішення

від 23.09.2024 по справі 753/8679/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5 А

справа № 753/8679/24

провадження № 2/753/6088/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф. А., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Парк культури та відпочинку «Гідропарк» про стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Парк культури та відпочинку «Гідропарк» (далі по тексту - КЗ «ПКВ «Гідропарк», відповідач), в якому просить:

стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість за нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 637,57 грн;

стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість за нараховану, але не виплачену компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2 566,68 грн;

стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в день звільнення, виходячи із розрахунку 641,67 грн за кожен календарний день.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебувала у трудових відносинах з Комунальним закладом «Парк культури та відпочинку «Гідропарк», працюючи на посаді провідного економіста сектору бухгалтерського обліку та звітності у період з 05 грудня 2023 року по 24 січня 2024 року. Згідно наказу № 14-к від 24 січня 2024 року позивача звільнено із займаної посади за пунктом першим частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) 30 січня 2024 року з виплатою компенсації за 4 календарні дні щорічної основної відпустки за період роботи з 06 грудня 2023 року по 30 січня 2024 року.

На час звільнення позивача заборгованість підприємства по заробітної платі та з компенсації за невикористану відпустку складала 18 678,50 грн та 2 566,68 грн відповідно, проте її так і не було виплачено, у зв`язку з чим позивач просить додатково стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з30 січня 2024 року по ухвалення по справі судового рішення, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати (641,67 грн).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04 червня 2024 відкрито провадження в даній справі в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Учасників справи повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, яким одночасно сторонам роз`яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.

На адресу суду 05 серпня 2024 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнає позов у повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити. Відзив обґрунтовано тим, що заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку позивачці виплачена у повному обсязі, що підтверджується відповідними розрахунковими листами за січень та квітень 2024 року. Вказує на відсутність вини роботодавця у затримці у виплаті позивачці усіх належних їй сум при звільненні, посилаючись на відсутність у роботодавця коштів.

Дослідивши матеріали справи та обставини справи в їх сукупності, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 січня 2024 року ОСОБА_1 , яка працювала з 25 грудня 2023 року в Комунальному закладі «Парк культури та відпочинку «Гідропарк», була звільнена на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін з посади провідного економіста сектору бухгалтерського обліку та звітності, що підтверджується наказом № 14-к від 24 січня 2024 року.

Відповідно до довідки відповідача, розмір середньоденної зарплати позивача становить 941,95 грн.

Розрахунок з позивачкою було здійснено 20 березня 2024 року, що підтверджується платіжною відомістю про виплату позивачці сум заробітної плати за січень 2024 року у розмірі 10 591,49 грн. Нарахування вказаної суми підтверджено також розрахунково-платіжною відомістю за вказаний місяць та табелем робочого часу.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Роботодавець зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати (ст. 49 КЗпП України).

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частинами першою, третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Заперечуючи в частині позову щодо стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 637,57 грн та заборгованості за нараховану, але не виплачену відпустку в розмірі 2 566,68 грн, відповідач вказав на те, що розрахунок з позивачкою було здійснено 20 березня 2024 року.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем було надано платіжні відомості про виплату позивачці сум заробітної плати за січень 2024 року у розмірі 10 591,49 грн. Нарахування вказаної суми підтверджено також розрахунково-платіжною відомістю за вказаний місяць та табелем робочого часу.

Таким чином, згідно наданих письмових доказів відповідачем сума нарахованої та виплаченої заробітної плати позивачу за січень 2024 склала 10 591,49 грн.

А тому правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 6 637,57 грн та заборгованості за нараховану, але невиплачену компенсацію заробітної плати в розмірі немає.

При цьому, суд не бере до уваги надану позивачкою довідку про те, що розмір заробітної плати за січень 2024 року становить 18 678,50 грн., оскільки вона суперечить первинним документам про нарахування заробітної плати, які надані відповідачем.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Скрутне матеріальне становище, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, а також арешт рахунків не звільняють роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування па податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Як установлено судом виплата заборгованості по заробітній платі була проведена 20 березня 2024 року.

Розраховуючи розмір середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, але не більш як за шість місяців, суд враховує, що згідно із статтею 50 КЗпП України тривалість робочого часу для найманих працівників має бути не більше 40 годин у тиждень. Так, при 5-денному робочому тижні з двома вихідними днями тривалість робочого дня не перевищує 8 годин. Кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 01 лютого 2024 року по 20 березня 2024 року складає 35 робочих днів.

Відтак, розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 01 лютого 2024 року по 20 березня 2024 року становить 32 968,25 грн (із розрахунку 941,95 грн (середньоденний заробіток позивача х 35 робочих днів часу затримки розрахунку при звільненні).

Разом з тим, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпІІ України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15- ц (провадження № 14-623цс18)).

З огляду па очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 10 000,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню і судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись стст. 21, 47, 49, 116, 117 КЗпП України, стст. 4, 10, 15, 58, 60,76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Парк культури та відпочинку «Гідропарк» про стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу «Парк культури та відпочинку «Гідропарк» (адреса місцезнаходження: 02002, м. Київ, просп. Броварський, Венеціанський острів 1; ЄДРПОУ: 02221219) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 000 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складення та підписання повного тексту рішення 02.12.2024 року.