Ухвала

від 27.05.2024 по справі 240/10114/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 травня 2024 року м. Житомир справа №240/10114/24

категорія 106030000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шуляк Л.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Територіального управління Служби судової охорони у Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у період з 24.02.2022 по 18.07.2022;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінетом Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у період з 24.02.2022 по 18.07.2022.

Перевіряючи матеріали позовної заяви на відповідність її вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Спір про виплату заробітної плати набуває ознак трудового спору і якщо зважити на те, що КАС України не містить норм, які передбачали б строк звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення недоотриманої/заборгованої заробітної плати/винагороди, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає стаття 233 КЗпП України, яка, на думку суду, містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.

На дату цього звернення стаття 233 КЗпП України вже діє у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ.

Так, з набранням чинності Закону № 2352-ІХ частини перша і друга статті 233 КЗпП України діють в новій редакції.

Аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм (тобто як у її редакції, чинній до 19 липня 2022 року, так і в чинній її редакції) у зіставленні з положеннями пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України, суд у вимірі обставин цієї справи дійшов таких висновків: норми частини п`ятої статті 122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби стосовно норм іншого закону, які [норми] встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби); стаття 122 КАС України, зокрема частина п`ята цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати визначений у частині першій статті 233 КЗпП України, норми якої є для цих [спірних] правовідносин спеціальними відносно приписів частини п`ятої статті 122 КАС України, які є загальними, і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату; з 19 липня 2022 року для звернення з таким позовом, як цей, до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (частини перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Закону № 2352-ІХ; відтак тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 19 жовтня 2022 року, проте на підставі пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України був продовжений до 30 червня 2023 року.

З приводу останнього (тобто «продовженого» строку до 30 червня 2023 року для звернення до суду), потрібно зазначити, що карантин на всій території України був установлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". За пунктом 1 цієї постанови (у первинній редакції), карантинні обмеження були запроваджені з 12 березня до 3 квітня 2020 року. З того часу дія карантину безперервно і неодноразово продовжувалася.

Зокрема, на час виникнення спірних правовідносин на всій території України діяв карантин і на той час строк його дії був визначений до 31 березня 2022 року (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 року № 1336).

Згодом цей строк був неодноразово змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №229, від 27 травня 2022 року №630, від 19 серпня 2022 року №928, від 23 грудня 2022 року №1423 і таким чином датою його закінчення визначено 30 квітня 2023 року. Востаннє цей строк був продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2023 року №383 до 30 червня 2023 року.

Відтак Кабінет Міністрів України постановою від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" припинив дію карантину з 30 червня 2023 року.

У пункті 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України зазначається саме про продовження строків, які визначені статтею 233 КЗпП України. У вимірі обставин цієї справи це має означати, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов`язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину.

З припиненням дії карантину, якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП України, був «прив`язаний» до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору. Для його поновлення, як умову для відкриття провадження у справі, заявник має пояснити, обґрунтувати причини його пропуску.

Оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення належних йому сум не обмежувалось будь-яким строком, станом на час подання позовної заяви строк звернення до суду з таким позовом складав три місяці з дня одержання позивачем відповідного письмового повідомлення, суд вважає, що у такому випадку строк звернення до суду становить три місяці та починає свій відлік з дати отримання відповідного письмового повідомлення (постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №120/17023/23).

Суд встановив, що про порушення свого права на виплату додаткової грошової винагороди за спірні періоди позивач мав можливість дізнатись з моменту отримання заробітної плати за період з 24.02.2022 по 18.07.2022. Позивачем не вказано, коли саме він отримав письмове повідомлення щодо нарахування даної доплати.

Таким чином, відлік тримісячного строку на звернення до суду із заявленими позовними вимогами та з урахуванням карантину розпочинається з 01.07.2023, тоді як позов подано 24.05.2024, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Позивач в позовній заяві зазначає, що не обмежується жодним строк право на звернення з даним позовом, проте таке твердження є хибним з огляду на вищенаведені норми.

Суд враховує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постанові від 05.09.2022 у справі №520/12545/21.

А тому, з огляду на викладене, позивачу необхідно надати заяву (нову) про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску процесуального строку.

Окрім того, суд звертає увагу, що в межах адміністративних справ №240/12599/23 позивач вже звертався до суду 08.05.2023 з аналогічними позовними вимогами. Тобто, 08.05.2023 позивачу достеменно було відомо про порушення його прав.

Також, позивачем були подані ідентичні позови в справах №240/31259/23, №240/262/24, №240/336/24, № 240/5993/24 та які були йому повернуті, у зв`язку із пропуском встановленого строку звернення до суду.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач у позовній заяві зазначає, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" має право на додаткову винагороду у розмірі 30 000 гривень пропорційно за період з 24.02.2022 по 18.07.2022, оскільки ніс службу у вказаний період.

В той же час, будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано, зокрема, не надано доказів перебування на службі та виконання своїх посадових обов`язків з 24.02.2022 по 18.07.2022.

Також, до матеріалів позовної заяви не надано доказів звернення до відповідача щодо здійснення та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень пропорційно відпрацьованому часу за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 та відповіді на таке звернення.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:

- належним чином завірених доказів перебування позивача на службі та виконання своїх посадових обов`язків з 24.02.2022 по 18.07.2022;

- доказів звернення до відповідача щодо здійснення та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень пропорційно відпрацьованому часу за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 та відповіді на таке звернення;

- клопотання (нове) про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав та документально обґрунтованих доводів для поновлення строку звернення з вказаним позовом до суду.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд,

ухвалив :

Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та у відповідності до положень статей 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарженню не підлягає.

Суддя Л.А.Шуляк