Рішення

від 27.05.2024 по справі 320/3908/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2024 року № 320/3908/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "КРЕАТОР-БУД" до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування припису,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "КРЕАТОР-БУД" (далі позивач, ПП "КРЕАТОР-БУД") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі відповідач, МКІП) з вимогою визнати протиправним та скасувати винесений щодо нього припис №21/56/23 від 04.11.2023 про припинення виконання будь-яких будівельних робіт на об`єкті Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та знесенням існуючих будівель за адресою вул. Юліана Опільського, 1 вул. С. Крушельницької, місто Тернопіль, які виконуються в межах історичного ареалу №1 Середмістя, м. Тернополя (наказ Міністерства культури України від 12 березня 2016 р. № 117) з порушенням вимог ст. 32 Закону України Про охорону культурної спадщини, а саме, за відсутності погодженої з органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідної проектної документації, та надання пояснень щодо зазначених у приписі порушень законодавства про охорону культурної спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП КРЕАТОР-БУД будівельні роботи на вказаному об`єкті здійснюються законно - на підставі проектної документації, погодженої Міністерством культури та інформаційної політики України за принципом мовчазної згоди, а отже позивачем не було порушено вимог ст. 32 Закону України Про охорону культурної спадщини і, відповідно, у відповідача були відсутні законні підстави для винесення на його адресу оскаржуваного припису.

Крім того, позивач вказує на те, що визначене відповідачем порушення, яке полягає у виконанні будівельних робіт в межах історичного ареалу за відсутності погодженої з відповідачем проектної документації, не відповідає правовій кваліфікації такого порушення за ст. 32 Закону України Про охорону культурної спадщини, а також відповідачем не вказано, яким чином діями чи бездіяльністю позивача створено загрозу певному об`єкту охорони культурної спадщини,

При цьому позивачем також зазначено, що існуюча у чинному законодавчому полі невизначеність у врегулюванні питання необхідності погодження з органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідної проектної документації на будівництво та порядку його отримання має тлумачитися на його користь.

Позивач вважає, що відповідач, не розглянувши отримане 05 жовтня 2020 року (реєстраційний № 1207/20.1-20.) звернення від замовника будівництва об`єкта (ТОВ ІНЕКСКОМ) від 25.09.2020 № 14 щодо погодження проектної документації та безпідставно винісши на адресу позивача оскаржуваний припис з підстав, що останній виконує будівельні роботи за відсутності такого погодження, тим самим діяв не на підставі чинного законодавства, не в межах повноважень та у не спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно, позивач після перебігу нормативно визначеного місячного строку для надання відповідачем інформації щодо результатів надання ним адміністративної послуги, а саме розгляду вказаного звернення ТОВ ІНЕКСКОМ після 05 листопада 2020 року мав і має законне право на виконання будівельних робіт на об`єкті за принципом мовчазної згоди.

Також, позивач стверджує, що винесенням оскаржуваного припису порушено його законні права та інтереси, оскільки заборона виконання будівельних робіт на об`єкті є прямим втручанням у право позивача на користування майном та позбавляє його правомірних очікувань на задоволення свого комерційного інтересу, який визначається укладеним 01 вересня 2020 року між ним, як інвестором та генеральним підрядником (з покладанням на нього частини функцій замовника будівництва об`єкта), та ТОВ ІНЕКСКОМ, як замовником, інвестиційним договором № 01/09/202, предметом якого є зобов`язання та права Сторін з проектування та будівництва об`єкта, з метою отримання кожною з сторін своєї частини в збудованому об`єкті в порядку та на умовах, визначених Інвестиційним договором. Тому визнання винесеного відповідачем припису протиправним та його скасування є ефективним способом захисту його порушених прав та інтересів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 позовну заяву залишено без руху.

13.02.2024 позивачем усунуто недоліки позовної заяви, надано оригінал платіжної інструкції №13914 від 12.01.2024 про сплату судового збору.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем поданий до суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні даного адміністративного позову. Вказав, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 на час виникнення спірних правовідносин розташовувалася в історичному ареалі № 1 «Середмістя» м. Тернополя і поблизу пам`яток архітектури місцевого значення (охоронні № 2003 і №1974) (межі і режими використання зон охорони пам`яток та історичного ареалу м. Тернополя, були визначені науково-проектною документацією «Історико-архітектурний опорний план міста Тернополя», затвердженою наказом Міністерства культури України від 12.03.2016 № 117).

Заначив, що до Міністерства культури та інформаційної політики України надійшов лист ГО «Українська звитяга» від 07.07.2023 № 15 щодо об`єкта будівництва по вул. Ю. Опільського, 1 вул. С. Крушельницької у м. Тернополі. З метою об`єктивного розгляду порушених у листі ГО «Українська звитяга» від 07.07.2023 № 15 питань та недопущення порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини МКІП листом від 11.08.2023 № 06/36/7045-23, з метою складення акту візуального обстеження земельної ділянки для вжиття належних заходів реагування, звернулося Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації з проханням доручити відповідним структурним підрозділам провести перевірку дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини за вказаною адресою та за результатами невідкладно поінформувати МКІП.

Листом Тернопільської обласної військової адміністрації від 06.09.2023 № 05-8292/37 повідомлено, що на вказаній території земляні роботи завершені і тривають будівельні роботи зі спорудження багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом. Також додатком до вказаного листа до МКІП направлено акт візуального обстеження зазначеної земельної ділянки.

Вказав, що у зазначеному акті серед іншого зазначено, що обстежувана ділянка знаходиться в межах історичного ареалу «Середмістя» міста Тернополя. На її території виконано підготовчі земельно-будівельні роботи. Проводиться будівництво ЖК «Домініканський», виконавець ПП «Креатор-буд». Ділянка, що первісно мала значний перепад висот з нахилом з південного сходу на північний захід, у результаті зазначених робіт знівельована та перепланована. Під будівництво використана земельна ділянка колишньої швейної фабрики «Галія» з розташованими там складськими приміщеннями швейного цеху. Земельні роботи закінчені і тривають будівельні роботи зі спорудження багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом. Будівельна площадка зі всіх сторін огороджена парканом.

Зауважив на тому, що оскільки за результатами перевірки електронної бази даних документообігу МКІП встановлено, що погоджень проектної документації по вул. Ю. Опільського, 1 вул. С. Крушельницької у м. Тернополі МКІП не надавалось, враховуючи вищезазначені обставини та керуючись нормами чинного законодавства, МКІП видано два приписи, а саме припис замовнику ТОВ «ІНЕКСКОМ» від 04.11.2023 № 22/56/23 та підряднику ПП «КРЕАТОР БУД» від 04.11.2023 № 21/56/23. При цьому листом від 20.11.2023 № 20/11/01 ПП «КРЕАТОР-БУД» надано пояснення стосовно зазначеного припису.

На думку відповідача, вищезазначений припис від 04.11.2023 № 21/56/23 видано правомірно та з дотриманням норм чинного законодавства України та відповідно до повноважень Міністерства.

Крім того, відповідач вказав, що здійснивши візуальне обстеження за будівельними роботами та провівши перевірку бази даних документообігу, виявивши, що на вказаній земельній ділянці, яка знаходиться у меж історичного ареалу міста Тернополя, здійснюється будівництво без отримання дозволу від Міністерства культури та інформаційної політики України, як того вимагає статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Таким чином, для проведення будівельних робіт на території, яка фактично знаходиться в межах історичних ареалів міст необхідно отримати дозвіл Міністерства, що позивачем зроблено не було.

Стверджує, що відповідно до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», проектна документація на будівництво/реконструкцію мала бути обов`язково погоджена у встановленому законом порядку з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, а також має бути отримано дозвіл на проведення земляних робіт з метою виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва/реконструкції. Дозвіл на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць є документом дозвільного характеру, відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 №2806-VI, занесений до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», і видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідно до пункту 17 частини другої статті 5 Закону.

Здійснення робіт із будівництва на території історичного ареалу міста Тернополя за відсутності погодженої у встановленому порядку проектної документації та без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, містить ознаки порушень частини четвертої статті 32, частини першої статті 35 та правопорушення, зазначеного у статті 44 Закону.

Відповідач вважає, що вищевказане підтверджує те, що припис Міністерства від 04.11.2023 №21/56/23 був виданий правомірно та з дотриманням норм Закону відповідно до повноважень відповідача.

Крім того, відповідач зауважив на тому, що припущення позивача, що нібито застосувавши принцип мовчазної згоди, він розпочав виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва без дозволу МКІП, не відповідають нормам законодавства, судовій практиці Верховного Суду і не мають братися до уваги.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

01.09.2020 між ТОВ ІНЕКСКОМ та позивачем ПП КРЕАТОР-БУД укладено інвестиційний договір № 01/09/20, предметом якого є зобов`язання та права сторін з проектування та будівництва об`єкта: Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та знесенням існуючих будівель за адресою вул. Юліана Опільського, 1 вул. С. Крушельницької, місто Тернопіль з метою отримання кожною з сторін своєї частини в збудованому об`єкті в порядку та на умовах, визначених цим інвестиційним договором.

Будівництво зазначеного об`єкта здійснюється на земельній ділянці за кадастровим номером 6110100000:02:020:0023, загальною площею 0,6717 га, яка має цільове призначення: 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку та перебуває у законному користуванні ТОВ ІНЕКСКОМ на підставі договору оренди землі від 01.07.2020 за № 6287, укладеного з Тернопільською міською радою. Право оренди даної земельної ділянки ТОВ ІНЕКСКОМ зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20.07.2020, індексний номер витягу: 216918430.

За положеннями пунктів 1.2. та 3.2. інвестиційного договору замовником (ТОВ ІНЕКСКОМ) делеговано (передано) інвестору (ПП КРЕАТОР-БУД), а останнім взято на себе зобов`язання виконання на час проектування та будівництва об`єкта на всіх етапах реалізації цього інвестиційного договору всіх функцій замовника будівництва (окрім тих, що відповідно до умов даного інвестиційного договору покладено на Замовника) щодо організації та фінансування у повному обсязі розробки проектної документації, будівництва об`єкта та інших функцій, передбачених інвестиційним договором.

Відповідно до підпункту 3.1.4. пункту 3.1. інвестиційного договору замовник в межах своєї компетенції, в порядку, визначеному чинним законодавством України здійснює всі необхідні дії (в тому числі підготовку, підписання/затвердження, подання та отримання документів) для отримання необхідних для реалізації інвестиційного договору дозвільних документів (в тому числі проектування та будівництва об`єкта). Замовник також зобов`язаний надати інвестору підписані/затверджені ним документи, необхідні для виконання умов інвестиційного договору, у т.ч. дозвільні документи, листи, звернення, довіреності (підпункт 3.1.5. пункту 3.1. інвестиційного договору).

Таким чином, системний аналіз положень інвестиційного договору свідчить, що за його умовами ПП КРЕАТОР-БУД є генеральним підрядником на об`єкті: Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та знесенням існуючих будівель за адресою вул. Юліана Опільського, 1 вул. С. Крушельницької, місто Тернопіль з покладанням на нього функцій визначеної цим договором частини функцій замовника будівництва, у т.ч. функцій інвестора щодо повного фінансування проектування, будівництва та усіх інших витрат щодо зведення об`єкта та введення його в експлуатацію.

Наказом Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради від 11.09.2020 № 423 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та знесенням існуючих будівель за адресою вул. Юліана Опільського, 1 вул. С. Крушельницької, місто Тернопіль, якими визначено, що згідно з планом зонування території міста Тернополя (із внесеними змінами) земельна ділянка об`єкта забудови відноситься до території перспективної зміни функціонального призначення, з огляду на що до будівництва об`єкта слід приступити після затвердження детального плану території, в межах якої перебуває ця земельна ділянка. Крім того, у пункті 5 цих містобудівних умов та обмежень зазначено, що замовнику будівництва необхідно врахувати вимоги історико-архітектурного опорного плану м. Тернополя (знаходиться в межах історичного ареалу) по відношенню до пам`яток архітектури та охоронних зон. Врахувати вимоги Закону України Про охорону культурної спадщини. Археологічні дослідження провести згідно чинного законодавства. В зоні регулювання забудови проект погодити з відповідними уповноваженими органами охорони культурної спадщини та органами з питань містобудування та архітектури.

25.09.2020 замовник будівництва об`єкта ТОВ ІНЕКСКОМ звернулося до відповідача з листом № 14 щодо погодження проєкту (проєктної документації) будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та знесенням існуючих будівель за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер 6110100000:02:020:0023, до якого було додано у 2 примірниках том 1 зазначеного проєкту та Витяг з протоколу № 6/20 Архітектурно-містобудівної ради від 20.08.2020, яким погоджено дану проектну пропозицію.

Цей лист відповідачем було отримано 05.10.2020 та зареєстровано за №1207/20.1-20.

Інформація щодо результатів розгляду цього звернення до ТОВ ІНЕКСКОМ та ПП КРЕАТОР-БУД від відповідача не надходила. При цьому, відповідач листом № 08/15/3-24 від 08.01.2024 підтвердив реєстрацію у своїй електронній базі документообігу вхідного листа ТОВ ІНЕКСКОМ від 25.09.2023 № 14, водночас зазначивши, що відповіді на зазначене звернення у вказаній базі документообігу не виявлено.

05.05.2021 ТОВ ІНЕКСКОМ звернулося (вих. № 05/05/2021) до Управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації з проханням надати згоду на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом за адресою: вул. Ю. Опільського, 1 вул. С. Крушельницької в м. Тернопіль та у відповідь отримало лист-погодження за реєстраційним номером 01-757/04-48 від 11.05.2021, у якому зазначено, що земельна ділянка, призначена для вказаного будівництва знаходиться в історичному ареалі населеного місця.

Рішенням Тернопільської міської ради від 03.09.2021 № 8/9/05 затверджено містобудівну документацію Детальний план території, обмеженої вул. М. Грушевського, парк ім. Т. Шевченка, вул. Білецька, вул. С. Наливайка, вул. А. Чехова, вул. С. Крушельницької, вул. Б. Хмельницького, вул. Руська, вул. Кардинала Сліпого, вул. Листопадова (мікрорайони Історичний центр, Новий Світ житлового району Центральний), в межах якої перебуває Земельна ділянка, відповідно до якого земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво об`єкта, за своїм функціональним призначенням відноситься до житлово-громадської забудови.

06.09.2021 позивачем отримано позитивний висновок № 7-011-21-ЕП/ТО експертної організації ТОВ Українська будівельно-технічна експертиза щодо проєктної документації Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та знесенням існуючих будівель за адресою АДРЕСА_1 , розробленої Архітектурно-проектним бюро ФОП ОСОБА_1 на підставі відповідних вихідних даних, у складі яких враховано також і лист-звернення ТОВ ІНЕКСКОМ від 25 вересня 2020 року № 14 до відповідача щодо погодження проєкту (проєктної документації) будівництва об`єкта.

Згідно з інформацією, зазначеною у підрозділі 2.1 Розділу 2 Архітектурно-планувальне і конструктивне рішення Том 1 Проекту ділянка будівництва примикає до границі історичного ареалу по вул. С. Крушельницької у відповідності до історико-архітектурного опорного плану м. Тернополя, розміщення об`єкту і рішення генплану відповідає Генплану і Зонінгу м. Тернополя, а висотність 16 поверхів підтримана містобудівною радою управління архітектури м. Тернополя.

14.09.2021 за реєстраційним номером ІУ013210909418 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ТОВ ІНЕКСКОМ та генеральному підряднику ПП КРЕАТОР-БУД видано дозвіл на виконання будівельних робіт щодо об`єкта Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та знесенням існуючих будівель за адресою вул. Юліана Опільського, 1 вул. С. Крушельницької, місто Тернопіль.

Надалі Державним підприємством Науково-дослідний центр Охоронна археологічна служба України Інституту археології НАН України на замовлення ПП КРЕАТОР-БУД було виконано комплекс археологічних вишукувань на території земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво об`єкта будівництва, за результатами чого надано Висновок наукового археологічного дослідження від 27 вересня 2021 року №249-в/18-21, згідно з яким на ділянці, відведеній під будівництво об`єкта, відсутній археологічний культурний шар.

04.11.2023 Міністерством культури та інформаційної політики України №21/56/23 від 04.11.2023 на адресу ПП КРЕАТОР-БУД винесено оскаржуваний припис з вимогами щодо припинення виконання будь-яких будівельних робіт на об`єкті: Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та знесенням існуючих будівель за адресою вул. Юліана Опільського, 1 вул. С. Крушельницької, місто Тернопіль, які виконуються в межах історичного ареалу №1 Середмістя міста Тернополя (наказ Міністерства культури України від 12 березня 2016 р. №117), та надання пояснень по факту порушення законодавства про охорону культурної спадщини. За змістом припису, таке порушення полягає в тому, що будівельні роботи на Об`єкті будівництва виконуються з порушенням вимог ст. 32 Закону України Про охорону культурної спадщини, за відсутності погодженої з органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідної проектної документації.

У відповідь ПП КРЕАТОР-БУД листом від 20.11.2023 № 20/11/01 повідомило відповідача про те, що наведені у приписі факти не відповідають дійсності, висновки щодо недотримання ним вимог чинного законодавства є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах, а заявлені у приписі вимоги протиправними, оскільки будівництво об`єкта здійснювалося законно на підставі проектної документації, погодженої Міністерством культури та інформаційної політики України за принципом мовчазної згоди.

З огляду на наведені вище обставини, позивач, вважаючи, що вказаний припис винесено відповідачем безпідставно та протиправно, чим порушено його законні права та інтереси, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суду зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

У даній справі ПП КРЕАТОР-БУД оскаржує винесений на його адресу Міністерством культури та інформаційної політики України №21/56/23 від 04.11.2023 припис щодо припинення ним, позивачем, будь-яких будівельних робіт на об`єкті: Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та знесенням існуючих будівель за адресою вул. Юліана Опільського, 1 вул. С. Крушельницької, місто Тернопіль.

Під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами спеціального закону, а саме - Закону України Про охорону культурної спадщини (далі по тексту - Закон № 1805-III), зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини.

Закон № 1805-III регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1805-III:

- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; предмет охорони об`єкта культурної спадщини -характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою;

- історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;

- історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування та форму забудови, типові для певних культур або періодів розвитку;

- об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Частиною першою статті 3 Закону № 1805-III встановлено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до абзацу 14 частини другої статті 5 Закону № 1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, яким у даній справі є відповідач, належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.

Водночас, суд погоджується з доводами позивача про те, що як на момент винесення оскаржуваного припису, так і на теперішній час зазначені норми п.14 ч.1 ст.5 Закону № 1805-III суперечать положенням ч.3 ст.7 Закону України Про архітектурну діяльність, якими передбачено, що проектна документація на будівництво об`єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами.

Відтак, суд вважає, що у цій справі при правовій оцінці законності підстав для винесення відповідачем оскаржуваного припису підлягає врахуванню загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акту, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права), на доцільності застосуванні якого у практиці адміністративного судочинства наголосив Верховний Суд у постанові від 08.06.2023 у справі № 815/6417/16.

Таким чином, за встановлених у справі обставин і, зокрема, за умови наявності чинного дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єкта ІУ013210909418 від 14.09.2021, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, обґрунтування відповідачем винесення припису тим, що позивачем будівельні роботи на об`єкті будівництва виконуються за відсутності погодженої з органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідної проектної документації, не відповідає положенням ч. 3 ст.7 Закону України Про архітектурну діяльність.

Водночас, суд також погоджується з доводами позивача щодо погодження відповідачем проєктної документації на будівництво об`єкта за принципом мовчазної згоди та, відповідно, щодо наявності у нього на цій підставі законного права на виконання будівельних робіт на об`єкті.

Згідно із ст. 6-1 Закону № 1805-III дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно. Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, який на теперішній час не визначений.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 30 Закону № 1805-III органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №495 (у чинній редакції, далі по тексту Положення №495), Міністерство культури України (Мінкультури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, і головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 N829 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" та розпорядження від 24.12.2019 N1360-р "Питання Міністерства культури, молоді та спорту" визначено, що з 01.01.2020 Міністерство культури, молоді та спорту України здійснює покладені на Міністерство культури України функції та повноваження як його правонаступник.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 N238 "Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади" Міністерство культури України перейменовано на Міністерство культури та інформаційної політики.

Пункт 3 Положення №495 визначає, що основними завданнями Мінкультури є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з підпунктом 57 пункту 4 Положення №495 Мінкультури видає розпорядження і приписи щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на таких пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо зазначені роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених законом, дозволів або з відхиленням від них.

Окрім того, Мінкультури у межах повноважень, передбачених законом, погоджує програми та проекти містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програми і проекти, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини (підпункт 68 пункту 4 Положення №495).

Таким чином, Міністерство культури та інформаційної політики України є органом, до повноважень якого віднесено погодження проектної документації на будівництво об`єктів містобудування, що, у свою чергу, є адміністративною послугою, а винесений ним припис щодо вжиття охоронних заходів відповідно до Закону № 1805-III є індивідуально-правовим актом, який вміщує індивідуальні вимоги (обов`язки) до таких осіб, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів містобудування, а тому, може бути оскаржений ними до суду.

Згідно із статтею 1 Закону України від 06.09.2012 №5203-VI Про адміністративні послуги (далі Закон № 5203-VI) адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону.

Відповідно до вимог статей 4, 10 Закону № 5203-VI суб`єкт, який надає адміністративну послугу зобов`язаний дотримуватися принципів законності та юридичної визначеності, відкритості та прозорості, оперативності та своєчасності, неупередженості та справедливості, а граничний строк надання адміністративної послуги не може перевищувати 30 (тридцяти) календарних днів з дня подання суб`єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги.

Частиною шостою статті 4 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності (далі Закон № 2806-IV), якою визначено принцип мовчазної згоди, передбачено, що якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

За визначенням, наданим статтею 1 Закону № 2806-IV, принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Отже, за умови подання повного пакету документів суб`єкт господарювання у випадку, коли у визначений термін відповідним органом не прийнято рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру, або відповідного погодження, має право на застосування принципу мовчазної згоди.

Дотримання чітких строків надання адміністративних послуг є запорукою уникнення корупційної загрози в діях органів державної влади. Процесуальною гарантією, що запобігає свавільній бездіяльності з боку державних органів, є принцип мовчазної згоди, запроваджений постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди від 27.01.2010 № 77.

Відповідно п. 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що в разі ненадання у визначений законом строк суб`єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі документа дозвільного характеру або прийняття рішення про відмову в його видачі, на підставі копії опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10 Закону № 5203-VI граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом. У разі якщо законом не визначено граничний строк надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб`єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги. У зв`язку з тим, що чинним законодавством не передбачені граничні строки розгляду питання щодо погодження відповідачем проєктної документації, то застосуванню підлягає строк, який не може перевищувати 30 календарних днів.

Судом встановлено, що замовник будівництва об`єкта ТОВ ІНЕКСКОМ звернулося до відповідача щодо погодження проєктної документації 25 вересня 2020 року, тобто ще до початку виконання будівельних робіт, додавши її до цього звернення у 2 примірниках разом з Витягом з протоколу № 6/20 Архітектурно-містобудівної ради від 20.08.2020 р.

Однак, відповіді за результатами розгляду цього звернення (про погодження чи відмову у погодженні проєктної документації) ТОВ ІНЕКСКОМ та позивач не отримали.

Дана обставина не заперечується відповідачем, який листом № 08/15/3-24 від 08.01.2024 підтвердив реєстрацію у своїй електронній базі документообігу вхідного листа ТОВ ІНЕКСКОМ від 25.09.2023 № 14, водночас зазначивши, що відповіді на зазначене звернення у вказаній базі документообігу не виявлено.

Водночас, строк надання відповідачем відповіді щодо результатів виконання ним замовленої ТОВ ІНЕКСКОМ 25 вересня 2020 року адміністративної послуги щодо погодження проєктної документації на будівництво об`єкта, сплив 05 листопада 2020 року.

Відповідно до частини шостої статті 4-1 Закону № 2806-IV у разі, якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

За таких обставин, суд вважає, що за відсутності об`єктивних даних, які б свідчили про те, що ТОВ ІНЕКСКОМ не було надано відповідачу усі документи, необхідні для отримання адміністративної послуги (погодження проєктної документації), чи не було повною мірою дотримано встановленої законодавством процедури звернення щодо отримання такої адміністративної послуги, або подані документи не відповідали вимогам законодавства, то у ТОВ ІНЕКСКОМ (замовника будівництва) та у ПП КРЕАТОР-БУД (генерального підрядника з делегованими функціями замовника будівництва) на законних підставах виникло право на застосування принципу мовчазної згоди, яке вони реалізували, розпочавши виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва після того як витік передбачений законом строк для надання відповідачем адміністративної послуги.

Зокрема, згідно із дослідженим в суді Загальним журналом робіт № 1 ПП КРЕАТОР-БУД з будівництва об`єкта виконання будівельних робіт розпочалося 14 вересня 2021 року, тобто майже через 10 місяців після отримання позивачем права на їх виконання, тобто після погодження відповідачем проектної документації за принципом мовчазної згоди.

Наведений підхід повністю кореспондується з положеннями п. 39 преамбули директиви №2006/123/ЄС Європейського парламенту та Ради Щодо послуг на внутрішньому ринку, яким визначено, що дозвіл може бути надано не тільки офіційним рішенням, а й неявним рішенням, наприклад, у вигляді мовчання компетентного органу, або виходячи з того факту, що зацікавлена сторона має дочекатися підтвердження отримання заяви, щоб почати відповідну діяльність або щоб ця діяльність мала законний характер.

Відповідна правова позиція щодо застосування принципу мовчазної згоди викладена у постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №826/11460/17, від 10.01.2019 у справі №813/3145/16, від 13.02.2019 у справі №826/16335/17, від 21.03.2019 у справі № 817/498/17, від 04.06.2019 у справі №826/5252/17, від 16.05.2019 у справі №818/600/17, від 21.08.2019 у справі №826/25865/15, від 25.10.2018 у справі №826/6424/16, від 28.11.2019 у справі №826/2440/18, від 13.02.2019 у справі №826/16335/17, від 22.01.2020 у справі №826/9749/17, від 15.01.2020 у справі №826/14327/16, від 09.01.2020 у справі №210/350/16-а, від 12.12.2019 у справі №813/2802/16 та інших.

Відтак, суд вважає, що винесення відповідачем оскаржуваного припису з підстав відсутності у позивача погодженої з органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідної проектної документації, не відповідає фактичним обставинам справи, не узгоджується з приписами чинного законодавства, а отже є протиправним.

Суд також погоджується з доводами позивача про відсутність в його діях ознак порушення вимог ст. 32 Закону № 1805-III, на що послався відповідач, обгрунтовуючи підстави винесення припису.

Зокрема, згідно з ч. 8 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Відповідно до ст. 30 Закону № 1805-III органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини, і така заборона реалізовується шляхом винесення припису.

Однак, відповідачем не конкретизовано, у чому полягає порушення з боку позивача вимог статті 32 Закону № 1805-III, нормами якої не врегульовуються питання, пов`язані з проектною документацією щодо будівництва або її погодженням уповноваженими органами, що давало б підстави передбачити можливість їх порушення у формі відсутності погодженої з органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідної проектної документації, як то зазначено в оскаржуваному приписі.

Також, відповідачем конкретно не вказано у цьому приписі, яка загроза створена якійсь конкретній пам`ятці, та не надано суду доказів того, що діями чи бездіяльністю позивача під час виконання будівельних робіт на об`єкті створено загрозу певному об`єкту охорони культурної спадщини.

Відповідно до визначення, наведеного у ст. 1 Закону України Про охорону культурної спадщини, пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. У свою чергу, за приписами даного Закону, об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Водночас, дослідженими судом доказами встановлено, що на земельній ділянці, на якій здійснюється будівництво, за результатами Висновку наукового археологічного дослідження від 27 вересня 2021 року № 249-в/18-21, виконаного Державним підприємством Науково-дослідний центр Охоронна археологічна служба України Інституту археології НАН України, відсутній археологічний культурний шар, а також не має будь-яких об`єктів, віднесених у встановленому чинним законодавством порядку до пам`яток культурної спадщини. Згідно з Історичною довідкою у складі проєктної документації (том 1) існуюча будівля, яку можливо ідентифікувати з колишнім храмом-костелом отців Єзуїтів лише за залишками вхідного порталу, не є пам`яткою архітектури, оскільки численні перебудови та добудови цілком змінили зовнішній вигляд споруди, яка до того ж була під час воєнних дій у 1944 році частково знищена, а згодом уцілілі її фрагменти (вежа та дзвіниця) були знесені і на фундаментах було збудовано нову будівлю.

Також, судом враховано, що самим відповідачем наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.12.2023 №710 затверджено науково-проектну документацію Внесення змін до історико-архітектурного опорного плану м. Тернополя, що визначає межі і режими використання території історичного ареалу м. Тернополя, і одночасно визнано таким, що втратив чинність в частині визначення меж та режимів використання території історичного ареалу м. Тернополя зазначений у Приписі наказ Міністерства культури України від 12.03.2016 року № 117.

Цей наказ, а також зазначену науково-проектну документацію відповідач листом від 29.12.2023 №11/62/756-23 направив до Тернопільської міської ради для їх врахування у містобудівній документації місцевого рівня (Генеральному плані м. Тернополя).

Відповідно до досліджених у суді матеріалів нового історико-архітектурного опорного плану м. Тернополя (розділ 4 Історичні ареали м. Тернополя та графічні матеріали історико-архітектурного опорного плану м. Тернополя у складі науково-проектної документації Внесення змін до історико-архітектурного опорного плану м. Тернополя) територія земельної ділянки (кадастровий номер 6110100000:02:020:0023), на якій здійснюється будівництво об`єкта, виключена з меж історичного ареалу м. Тернополя.

Таким чином, на переконання суду, відповідач безпосередньо підтвердив, що в результаті виконання будівельних робіт на об`єкті шкода державним інтересам у сфері охорони культурної спадщини не заподіюється і не могла бути заподіяти раніше, оскільки такі державні інтереси у даному випадку відсутні. Крім того, суд погоджується з доводами позивача, що в результаті внесення зазначених змін до історико-архітектурного опорного плану м. Тернополя фактично унеможливлено виконання самого оскаржуваного припису, оскільки у такому разі звернення позивача до відповідача на виконання припису щодо погодження проєктної документації позбавлене суті і законних підстав.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

У справі "Беєлер проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні у справі "Інтерсплав" проти України" Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Відтак, суд вважає, що відповідач, винісши на адресу позивача оскаржуваний припис з вищевказаних підстав, порушив як вимоги чинного законодавства, так і необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного нагляду, в той час як позивачем було виконано всі необхідні умови для отримання від відповідача погодження проєктної документації щодо об`єкта Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та знесенням існуючих будівель за адресою АДРЕСА_1 та виконання будівельних робіт на цьому об`єкті на підставі принципу мовчазної згоди, а також не допущено порушень Закону України Про охорону культурної спадщини.

За таких обставин, визнання оскаржуваного припису протиправним та його скасування є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Відповідно до частини першої ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог частини другої ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Так, у зв`язку із задоволення даного адміністративного позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури та інформаційної політики України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України №21/56/23 від 04.11.2023 щодо припинення виконання будь-яких будівельних робіт на об`єкті Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, підземним паркінгом та знесенням існуючих будівель за адресою АДРЕСА_1 , винесений Приватному підприємству КРЕАТОР-БУД (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34227060).

3. Стягнути на користь Приватного підприємства КРЕАТОР-БУД (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34227060) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Міністерства культури та інформаційної політики України витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.