Ухвала

від 28.05.2024 по справі 320/6164/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 травня 2024 року № 320/6164/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про визнання дій протиправними у межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії старшого виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиці України Григорян Олени Грайровна щодо пред`явлення до виконання постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадження №52086132 від 13.09.2016.

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиці України Григорян Олени Грайровна виконавчому провадження №52086132 від 13.09.2016 про відкриття виконавчого провадження.

Рішенням суду від 06.04.2023 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії старшого виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни щодо пред`явлення до виконання постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №52086132 від 13.09.2016. Визнано протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиці України Григорян Олени Грайровни у виконавчому провадженні №70604263 від 22.12.2022 про відкриття виконавчого провадження. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 00015622) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у розмірі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок) згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №921020036 від 10 січня 2023 року та судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 3220,80 грн. (три тисячі двісті двадцять гривень вісімдесят копійок) згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №1-47К від 17 квітня 2023 року, разом витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 368,00 грн (п`ять тисяч триста

шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набрало законної сили.

Від позивача надійшла заява про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича щодо виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №320/6164/23.

Враховуючи положення ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження.

Надаючи правову оцінку поданій позивачем заяві, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до вимог ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, згідно з приписами ч.1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Зазначеній нормі відповідають також і положення п. 1 ч. 6. ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту "ґ" п. 4 ч. 1 ст. 322 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого рішення суду складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Згідно правової позиції викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України" №3 від 13.03.2017 вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями ст. 63 Закону, згідно ч. 1 якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першої статті 75 Закону закріплено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовою для визнання протиправними дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання чи неповного виконання такого рішення без поважних причин.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, рішення суду від 12.09.2023 набрало законної сили 12.09.2023, проте після набрання рішенням суду законної сили позивач не звертався до суду з заявою про видачу виконавчого листа у справі, не отримував виконавчого листа та не здійснював заходів щодо примусового виконання рішення суду.

З огляду на викладене, судом враховується, що, ухвала про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону через невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано повністю або частково без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

При цьому, визначальною ознакою для визнання дій відповідача протиправними є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Отже, оскільки позивач не здійснював заходів щодо примусового виконання судового рішення у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», суд вважає, що наразі вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання його вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону є передчасними та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 132-142, 252, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Леонтович А.М.