Рішення

від 28.05.2024 по справі 320/2218/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2024 року № 320/2218/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАПІТАЛ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАПІТАЛ ТРЕЙД» (далі також ТОВ «УКРКАПІТАЛ ТРЕЙД», позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05 січня 2023 року №00013290702, №00011970702 (далі також оскаржувані рішення).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року визначено, що розгляд адміністративної справи №320/2218/23 буде здійснюватись за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З урахуванням наведених положень, суд 02 травня 2023 року перейшов до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 жовтня 2021 року відповідачем складено акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «УКРКАПІТАЛ ТРЕЙД» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис грн за липень 2021 року № 77608/26-15-07-02-05-17/43438883, згідно з висновком якого позивачем порушено вимоги п. 185.1 статті 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі також ПК України), що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) на загальну суму 357 028, 00 грн за липень 2021 року та заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 186 305, 00 грн, у тому числі по періодах: липень 2021 року 1 186 305, 00 грн.

Позивачем були подані заперечення за вих. № 329/02-1К/2021 від 01 листопада 2021 року на акт перевірки від 19 жовтня 2021 року.

На підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 14 грудня 2022 року № 5670-п, п.п. 78.1.5 п. 78.1 статті 78 ПК України, у зв`язку зі змінами у п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, унесеними Законом України від 03 листопада 2022 року № 2719-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» та незгодою TOB «УКРКАПІТАЛ ТРЕЙД» з висновками акта перевірки від 19 жовтня 2021 року № 77608/26-15-07-02-05-17/43438883 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2021 року та поданням заперечення разом з додатковими документами (вх. Головного управління ДПС у' м. Києві від 02 листопада 2021 року № 111799/6), проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «УКРКАПІТАЛ ТРЕЙД» з питань, що стали предметом оскарження, за наслідками якої складено акт від 28 грудня 2022 року № 51013/26-15-07-02-05-03/43438883 (далі також акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 статті 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) на загальну суму 357 028, 00 грн за липень 2021 року та заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 186 305, 00 грн, у тому числі по періодах: липень 2021 року 1 186 305, 00 грн.

ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 січня 2023 року:

- № 00013290702, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість позивача у сумі 357 028, 00 грн;

- № 00011970702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими та / або іншими зобов`язаннями на суму 1 186 305, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 296 576, 00 грн.

За наслідками розгляду заперечень на акт перевірки, відповідач листом від 06 січня 2023 року № 1075/І/26-15-07-02-05-09 повідомив платника податків про залишення їх без розгляду.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

02 квітня 2021 року між ТОВ «ІНСАЙДЕР-2020» (постачальник) та TOB «УКРКАПІТАЛ ТРЕЙД» (покупець) укладено договір поставки № 23./02-1К/2021, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію (товар).

Впродовж червня-липня 2021 року контрагент позивача здійснив поставку молока сухого знежиреного, внаслідок чого сторони склали наступні документи:

видаткові накладні від 11 червня 2021 року № 18 на суму 740 000 грн разом із ПДВ, від 17 червня 2021 року № 18/1 на суму 740 000, 00 грн разом із ПДВ, від 17 червня 2021 року № 19 на суму 814 000, 00 грн разом із ПДВ, від 29 червня 2021 року № 25 на суму 740 000, 00 грн разом із ПДВ, від 29 червня 2021 року № 26 на суму 814 000, 00 грн разом із ПДВ, від 08 липня 2021 року № 1 на суму 740 000, 00 грн разом із ПДВ, від 08 липня 2021 року № 2 на суму 814 000, 00 грн разом із ПДВ, від 16 липня 2021 року № 4 на суму 814 000, 00 грн разом із ПДВ, від 16 липня 2021 року № 2 на суму 740 000, 00 грн разом із ПДВ, від 28 липня 2021 року № 5 на суму 750 000, 00 грн разом із ПДВ, від 30 липня 2021 року № 7 на суму 814 000, 00 грн разом із ПДВ, від 30 липня 2021 року № 6 на суму 740 000, 00 грн разом із ПДВ;

товарно-транспортні накладні від 11 червня 2021 року № Р18, від 17 червня 2021 року № Р18/1, від 17 червня 2021 року № 19, від 29 червня 2021 року № 25, від 29 червня 2021 року № 26, від 08 липня 2021 року № 1, від 08 липня 2021 року № 2, від 16 липня 2021 року № 4, від 16 липня 2021 року № 3, від 28 липня 2021 року № 5, від 30 липня 2021 року № 7, від 30 липня 2021 року №6.

Також позивач надав суду копії платіжних доручень, що підтверджують факт оплати за поставлений товар, а саме: від 01 червня 2021 року № 2491, від 15 червня 2021 року № 2628 від 24 червня 2021 року № 2696, від 01 липня 2021 року № 2782, від 02 липня 2021 року № 2791, від 06 липня 2021 року № 2811, від 09 липня 2021 року № 2858, від 13 липня 2021 року № 2868, від 16 липня 2021 року № 2915, від 19 липня 2021 року № 2924, від 20 липня 2021 року № 2932, від 22 липня 2021 року № 2962, та від 30 липня 2021 року № 3055.

Позивач за наслідками господарської діяльності по операціях з ТОВ «ІНСАЙДЕР-2020», на виконання вимог п. 201.10 статті 201 ПК України складено податкові накладні від 11 червня 2021 року № 2/1 на суму 740 000, 00 грн разом із ПДВ, від 17 червня 2021 року № 14/1 на суму 740 000, 00 грн разом із ПДВ, від 17 червня 2021 року № 15/1 на суму 814 000, 00 грн разом із ПДВ, від 29 червня 2021 року № 72/1 на суму 740 000, 00 грн разом із ПДВ, від 29 червня 2021 року № 73/1 на суму 814 000, 00 грн разом із ПДВ, від 08 липня 2021 року № 6/1 на суму 740 000, 00 грн разом із ПДВ, від 08 липня 2021 року № 9/1 на суму 814 000, 00 грн разом із ПДВ, від 16 липня 2021 року № 61/1 на суму 814 000, 00 грн разом із ПДВ, від 16 липня 2021 року № 63/1 на суму 740 000, 00 грн разом із ПДВ, від 28 липня 2021 року № 64/1 на суму 750 000, 00 грн разом із ПДВ, від 30 липня 2021 року № 79/1 на суму 814 000, 00 грн разом із ПДВ, від 30 липня 2021 року №82/1 на суму 740 000, 00 грн разом із ПДВ.

Станом на 31 лютого 2021 року кредиторська заборгованість по взаємовідносинах з ТОВ «ІНСАЙДЕР-2020» становить 1 808 500, 00 грн.

В бухгалтерському обліку зазначена операція відображена наступним чином:

Д т 281 «Товари» К т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - 9 260 000, 00 грн;

Д т 6442 «Податковий кредит» К т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» -1 543 333, 33 грн;

Д - т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - К т 311 «Поточні рахунки в національній валюті» - 8 931 500, 00 грн.

Придбаний позивачем у ТОВ «ІНСАЙДЕР-2020» товару був в подальшому реалізований контрагентам позивача: ТОВ «Шоколадна компанія «Мир» та ТОВ «КОМПАНІЯ КРОК ТРЕЙД», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема договорами поставок від 27 січня 2020 року № 270120 та від 28 серпня 2020 року № 250820, укладених між позивачем та ТОВ «Шоколадна компанія «Мир», від 23 квітня 2021 року № 23/02-1/2021, укладеного між позивачем та ТОВ «КОМПАНІЯ КРОК ТРЕЙД», а також видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними складеними за наслідками таких господарських операцій.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце між позивачем та його контрагентом, до матеріалів справи долучено наступні документи: договір поставки, видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні.

Зазначені документи, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Стосовно доводів контролюючого органу щодо надання товарно-транспортних накладних, складених із порушеннями суд зазначає, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 2а-10089/11/1370 та від 08 липня 2021 року у справі № 826/10939/16.

У контексті доводів відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає, що норми чинного законодавства не ставлять умовою виникнення податкових зобов`язань чи податкової вигоди платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Безпосередній контрагент позивача, як самостійний суб`єкт господарювання та платник податків, несе персональну відповідальність за правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку, сплату податків, дотримання податкової дисципліни у своїй діяльності.

За будь які дії/бездіяльність своїх контрагентів та третіх осіб (в тому числі протиправні, якщо такі мали місце) позивач відповідальності не несе.

У постанові від 19 лютого 2019 року по справі № 811/217/17 Верховний Суд дійшов висновків, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника.

Отже, враховуючи викладене в акті перевірки, відповідач зробив висновки про нереальність господарських операцій позивача, посилаючись лише на оцінку фінансово-господарської діяльності третіх осіб контрагента позивача та його контрагентів по ланцюгу постачання.

Водночас, ознаками реальності господарської операції є вчинення суб`єктом господарювання дій відповідно до визначеної господарської мети (статутної діяльності) та економічної обґрунтованості, фактичне отримання та використання/реалізація товару/послуги, досягнення конкретних результатів, які визначають поняття господарської операції тощо. Відповідачем не зазначено про відсутність чи порушення цих ознак у господарських операціях позивача, що свідчить про відсутності обґрунтованих підстав стверджувати про нереальність операцій.

Зазначене вище у сукупності свідчить, що відповідач не мав законних та обґрунтованих підстав робити висновки про здійснення контрагентом позивача поставок товару на користь ТОВ «УКРКАПІТАЛ ТРЕЙД» без мети настання реальних наслідків та, відповідно, про нереальність таких операцій.

Враховуючи зазначене та оскільки судом, в межах розгляду даної адміністративної справи, не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, неправомірними та такими, що підлягають скасуванню у судовому порядку, є оскаржувані податкове повідомлення-рішення, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки вони не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 26 840, 00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 48 000, 00 грн, понесення яких підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копією договору про надання правової допомоги від 27 січня 2023 року № 1-27/01-2013; копією № 1 до договору про надання правової допомоги від 27 січня 2023 року № 1-27/01-2013; копією платіжної інструкції від 03 лютого 2023 року № 164 на суму 48 000, 00 грн.

За таких умов, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, сплачені позивачем, стягуються відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05 січня 2023 року №00013290702, №00011970702.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАПІТАЛ ТРЕЙД» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Еспланадна, будинок 20, офіс 513-515; код ЄДРПОУ 43438883) судовий збір у розмірі 26840, 00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАПІТАЛ ТРЕЙД» (місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Еспланадна, будинок 20, офіс 513-515; код ЄДРПОУ 43438883) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48000, 00 грн (сорок вісім тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.