Рішення

від 28.05.2024 по справі 560/21321/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/21321/23

РІШЕННЯ

іменем України

28 травня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення профілактичної комісії з профілактики та попередження самогубств серед засуджених, оформлене протоколом від 22.12.2022 №9, щодо постановки його на профілактичний облік як схильного до самогубства та членоушкодження;

- визнати протиправним та скасувати рішення профілактичної комісії з профілактики та попередження самогубств серед засуджених колонії, оформлене протоколом від 18.01.2023 №1, щодо продовження його перебування на профілактичному обліку як схильного до самогубства та членоушкодження;

- визнати протиправним та скасувати рішення профілактичної комісії з профілактики та попередження самогубств серед засуджених колонії, оформлене протоколом від 01.06.2023 №14, щодо продовження його перебування на профілактичному обліку як схильного до самогубства та членоушкодження;

- визнати протиправними дії відповідача щодо поставки та продовження позивачу оперативно-профілактичних обліків як схильного до самогубства і членоушкодження.

Позивач не погоджується з рішеннями комісії з профілактики та попередження самогубств серед засуджених колонії щодо постановки його на профілактичний облік та в подальшому продовження терміну перебування на такому обліку як особи схильної до самогубства та членоушкодження. Позивач вважає, що комісія порушила визначений законодавством порядок постановки його на профілактичний облік, не в повній мірі вивчила матеріали його особової справи та неналежним чином перевірила відомості щодо його поведінки.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що приймаючи рішення про постановку позивача на профілактичний облік як особу схильну до самогубства або членоушкодження та продовження його перебування на такому обліку, адміністрація Державної установи Замкова виправна колонія (№58) діяла у спосіб та межах чинного законодавства із врахуванням фактичних обставин, які передували їх оформленню. Також відповідач зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки 14.03.2023 позивач знайомився з матеріалами своєї особової справи, в якій, зокрема, містяться і спірні протоколи.

Хмельницький окружний адміністративний суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини.

Позивач, засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12.10.2018 до довічного позбавлення волі, відбуває покарання в Державній установі Замкова виправна колонія (№58).

Рішенням, оформлений протоколом від 22.12.2022 №9, профілактична комісія Державної установи Замкова виправна колонія (№58) з профілактики та попередження самогубств серед засуджених колонії поставила ОСОБА_1 на профілактичний облік як схильного до самогубства та членоушкодження.

Рішенням, оформлений протоколом від 18.01.2023 №1, профілактична комісія Державної установи Замкова виправна колонія (№58) з профілактики та попередження самогубств серед засуджених колонії продовжила термін перебування позивача на профілактичному обліку як схильного до самогубства та членоушкодження.

Рішенням, оформлений протоколом від 01.06.2023 №14, профілактична комісія Державної установи Замкова виправна колонія (№58) з профілактики та попередження самогубств серед засуджених колонії продовжила термін перебування позивача на профілактичному обліку як схильного до самогубства та членоушкодження.

Вважаючи вказані рішення та дії відповідача щодо їх прийняття протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (частини перша та друга статті 7 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічною позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.08.2018 №2823/5, які є обов`язковими для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.

У відповідності до пункту 1 розділу XXIII Правил нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді обмеження та позбавлення, довічною позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

З метою підтримання належного правопорядку в установах виконаним покарань, попередження кримінальних або інших правопорушень серед засуджених здійснюється комплекс спеціальних профілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організації нагляду за особами. схильними до вчинення правопорушень (абзац 6 пункту 1 розділу XXIII Правил).

Згідно абзацу 7 пункту 1 розділу XXIII Правил виявлення та постановка на профілактичний облік засуджених, які вчинили правопорушення або мають намір їх вчинити, здійснюються працівниками оперативного підрозділу шляхом досконалого вивченим матеріалів особових справ засуджених, перевірки відомостей щодо їх поведінки в ізоляторах тимчасового тримання, слідчих ізоляторах. лікарняних закладах, закладах охорони здоров`я тощо, документації, у якім фіксуються порушення режиму, перегляду кореспонденції, а також інформації працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.

Індивідуальна профілактична робота із засудженими, які перебувають на профілактичних обліках, здійснюється цілеспрямовано, планомірно. диференційовано з урахуванням особистості правопорушника, характеру і ступеня його соціальної занедбаності, небезпеки вчиненого злочину та інших особливостей, то мають значення для правильного вибору методи і заходів впливу (абзац 8 пункту 1 розділу XXIII Правил).

Абзацом 10 пункту 1 розділу XXIII Правил постановка на профілактичний облік та зняття з профілактичної о обліку здійснюються комісійно па підставі достатніх даних про зміну поведінки засудженого. Підготовку матеріалів на постановку па профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку здійснює працівник оперативного підрозділу з урахуванням пропозицій працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.

Основні засади організації роботи персоналу установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, працівників закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України, виробничого персоналу підприємств установ виконання покарань, УВП та СІЗО, спрямованої на профілактику та попередження самогубств серед засуджених до арешту, обмеження волі, позбавлення волі та осіб, взятих під варту визначає Порядок організації роботи з профілактики та попередження самогубств серед засуджених, осіб, взятих під варту, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27.03.2023 №1126/5 (далі - Порядок №1126/5).

Положеннями розділу IV Порядку №1126/5 визначено, що у разі виявлення ознак суїцидального ризику у засудженого/ув`язненого, персонал УВП/СІЗО, який їх виявив, в межах компетенції негайно вносить відповідну інформацію до журналу оперативної інформації про необхідність здійснення нагляду за цією особою та подає начальнику УВП/СІЗО мотивований рапорт про необхідність оцінки суїцидального ризику конкретної особи.

Начальник УВП/СІЗО у разі отримання рапорту негайно дає доручення: психологу щодо проведення оцінки суїцидального ризику та вжиття профілактичних заходів; заступнику начальника УВП/СІЗО із соціально-виховної та психологічної роботи (начальнику відділу соціально-виховної та психологічної роботи) щодо збору матеріалів, які характеризують особу; працівнику оперативного відділу (групи), начальнику відділу нагляду і безпеки (відділу режиму і охорони) щодо вжиття профілактичних заходів та збору матеріалів, які характеризують особу.

Не пізніше трьох діб з дня подання рапорту начальник УВП/СІЗО або особа, яка виконує його обов`язки, проводить засідання профілактичної комісії для вирішення питання про постановлення засудженого/ув`язненого на профілактичний облік як особи, схильної до самогубства. Присутність цієї особи на засіданні профілактичної комісії не обов`язкова.

Матеріали на засіданні профілактичної комісії доповідають: начальник відділення соціально-психологічної служби, працівник відділу нагляду і безпеки (відділу режиму і охорони), працівник оперативного відділу (групи) або психолог.

Підставою для постановлення на профілактичний облік (зняття з обліку) засудженого/ув`язненого є рішення профілактичної комісії УВП/СІЗО.

Рішення про постановлення на профілактичний облік (зняття з обліку) приймається профілактичною комісією на чолі з начальником УВП/СІЗО і оформлюється протоколом, у якому вказуються: дата проведення засідання профілактичної комісії, її фактичний склад, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) засудженого/ув`язненого, його установочні дані, підстави постановлення на профілактичний облік та строк перебування на обліку.

Про прийняте профілактичною комісією рішення (постановлення чи зняття з обліку) засуджений/ув`язнений ознайомлюється під особистий підпис на витязі з протоколу. Витяг з протоколу долучається до особової справи засудженого/ув`язненого.

Витяг з протоколу засідання профілактичної комісії про взяття на профілактичний облік (зняття з обліку) доводиться до персоналу УВП/СІЗО, який безпосередньо взаємодіє із засудженими/ув`язненими.

Засуджені/ув`язнені, яких взято на профілактичний облік як схильних до самогубства, в обов`язковому порядку закріплюються наказом начальника УВП/СІЗО за персоналом УВП/СІЗО, який зобов`язаний здійснювати постійний контроль за їх поведінкою і щомісяця (або у разі виявлення негативної динаміки змін в поведінці та психічному стані у засудженого/ув`язненого) доповідати рапортом начальнику оперативного відділу (групи), який аналізує зазначені відомості і вносить у відповідну справу. Виведення їх на роботу здійснюється тільки в першу зміну.

Так, 22.12.2022 на засіданні профілактичної комісії з профілактики та попередження самогубств позивач був поставлений на профілактичний облік, як схильний до самогубства та членоушкодження.

Підставою для постановки на профілактичний облік слугувало проведення психодіагностики, узагальнення незалежних характеристик засудженого, а також вивчення матеріалів його особової справи.

В подальшому на засіданнях комісії 18.01.2023 та 01.06.2023 позивачу продовжили перебування на профілактичному обліку як схильного до самогубства та членоушкодження.

Суд дослідив протоколи профілактичної комісії, які містяться в матеріалах справи і не встановив порушення відповідачем вимог Порядку №1126/5 під час поставлення позивача на профілактичний облік.

У позовній заяві позивач зазначив, що його не ознайомлено під особистий підпис з рішення комісії про постановку його на профілактичний облік як схильного до самогубства та членоушкодження.

Водночас суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки до моменту набуття чинності Порядку №1126/5 не існувало вимоги ознайомлення засудженого/ув`язненого під особистий підпис з рішенням профілактичної комісії (постановлений чи зняття з обліку) на витязі з протоколу.

Щодо ненадання позивачу інформації щодо постановки на профілактичний облік, суд зазначає, що відповідно до підпункту 8 пункту 4 розділу ІІ Порядку №1126/5 психолог УВП/СІЗО, окрім іншого, веде психологічні картки роботи із засудженим/ув`язненим, який перебуває на профілактичному обліку як схильний до самогубства. Психологічна картка заводиться на кожного засудженого/ув`язненого, записи в якій здійснюються у разі проведення індивідуально-профілактичної роботи із особою. Ніхто не повинен мати доступ до психологічних карток, крім психологів.

Уся інформація є конфіденційною, крім рекомендацій, що надаються: в СІЗО - інспектору відділу соціально-виховної та психологічної роботи, в УВП - начальникам відділень соціально-психологічної служби.

Винятком є представники правоохоронних органів, які здійснюють перевірку діяльності УВП/СІЗО, представники Міністерства юстиції України, Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, які здійснюють перевірку професійної діяльності психологів, а також особи, визначені в частині першій статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Повідомлення засудженого про засідання профілактичної комісії з питань продовження перебування на профілактичних обліках, а також документи, що могли б підтверджувати вручення протоколів профілактичної комісії, не передбачені чинним законодавством.

Крім цього, позовні вимоги позивач мотивує тим, що комісія не в повній мірі вивчила матеріали його особової справи та неналежним чином перевірила відомості щодо його поведінки.

Разом з тим, вирішуючи зазначений спір, суд враховує, що повноваження щодо оцінки суїцидальних ризиків засуджених/ув`язнених належать психологу УВП/СІЗО.

Надання оцінки психологічному стану здоров`я позивача не входять до повноважень суду при вирішенні цієї адміністративної справи, оскільки це потребує спеціальних знань.

В свою чергу суд не є спеціалізованою установою, яка може надавати оцінку психологічному стану позивача, і тому оцінка підставності рішень профілактичної комісії виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Як зазначено вище питання визначення наявності або відсутності підстав для постановки засудженого/ув`язеного на профілактичний облік як схильного до самогубства та членоушкодження за результатами його медичного обстеження є дискреційними повноваженнями відповідача, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Розглядаючи по суті цей спір, суд вправі перевірити законність рішень профілактичної комісії лише в межах дотримання процедури прийняття цього рішення. При цьому суд порушень процедури прийняття спірних рішень не встановив.

Таким чином, правові підстави для скасування рішень про постановку позивача на профілактичний облік як особу схильну до самогубства або членоушкодження та продовження його перебування на такому обліку відсутні.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки 14.03.2023 позивач знайомився з матеріалами своєї особової справи, в якій, зокрема, містяться і спірні протоколи.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідача, суд враховує, що згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день ознайомлення особи з змістом такого рішення.

В такому випадку визначальним для встановлення дати початку перебігу строку звернення до суду з цим позовом є встановлення обставин щодо доведення до відома позивача спірних рішень профілактичної комісії.

У матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача з спірними рішення профілактичної комісії. Вказані обставини також не заперечуються сторонами.

Оскільки ознайомлення позивача з рішеннями профілактичної і є спірним питанням у цих правовідносинах, тому не можу бути підставою для застосування строків давності.

Суд не приймає посилання відповідача факт ознайомлення позивача з матеріалами своєї особової справи, оскільки це не є доказами безпосередньо отримання позивачем оскаржуваних рішень профілактичної комісії.

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у спосіб та межах чинного законодавства під час прийняття спірних рішень, тому підстави для задоволення позову відсутні.

За таких обставин, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Державна установа "Замкова виправна колонія (№58)" (вул. Гагаріна, 2,м. Ізяслав,Хмельницька обл., Шепетівський р-н,30300 , код ЄДРПОУ - 08564771)

Головуючий суддя О.Л. Польовий