Постанова

від 21.05.2024 по справі 120/19369/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/19369/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

21 травня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Надольна М.С.,

представника позивача: Старого М.М.,

представника відповідача: Садікової М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ПРОБУД" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "Пробуд" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100230/2023/610130/2 від 03.10.2023 та картки відмови №UA100230/2023/000769.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ненадання позивачем митному органу документів, що підтверджують відомості про вартість перевезення/навантаження товарів.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між Приватним підприємством "Пробуд" (Україна) "Покупець" та компанією "CHANGZHOU DEHOME WOOD CO.,LTD" (КНР) "Продавець" укладено Контракт №CZDH-230414 від 14.04.2023.

Відповідно до умов контракту продавець зобов`язується передати у власність покупця товар власного виробництва, а покупець зобов`язується прийняти товар і своєчасно сплатити його вартість. Номенклатура, кількість, строки, ціна та умови постачання вказуються в інвойсах та (або) специфікаціях, що є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до комерційного інвойсу №CZDH23710-2 від 10.06.2023 продавцем та покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару. Загальна вартість товару (SPC Ламінована підлога) складає - 71899,03 доларів США.

На виконання умов контракту покупець здійснив оплату товару згідно з платіжним документом SWIFT, АТ "ОТП БАНК" № 230810/001053095 від 10.08.2023 на суму 71899,03 доларів США.

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем до Вінницької митниці подана електронна митна декларація №23UA100230020207U6 разом із необхідним для митного оформлення пакетом документів.

Загалом, з метою проведення митного оформлення товару, в тому числі на вимогу митного органу, позивачем були надані наступні документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 10.06.2023, комерційний інвойс (Commercial invoice) CZDH23710-2 від 10.06.2023, коносамент WMSS23054819 від 21.06.2023, міжнародна залізнична накладна 31500576 від 30.08.2023, міжнародна залізнична накладна 31500587 від 30.08.2023, міжнародна залізнична накладна 31500577 від 30.08.2023, міжнародна залізнична накладна 31500585 від 30.08.2023, транзитна декларація Т1 №23PL322080NU636SD2 від 16.08.2023, транзитна декларація Т1 №23PL322080NU636SF9 від 16.08.2023, транзитна декларація Т1 №23PL322080NU636SG7 від 16.08.2023, транзитна декларація Т1 №23PL322080NU636SE0 від 16.08.2023, автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 26.09.2023, автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 26.09.2023, автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 25.09.2023, автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 25.09.2023, документ про сплату вартості товару SWIFT, АТ "ОТП БАНК" № 230810/001053095 від 10.08.2023, рахунок фактура за транспортно-експедиційні послуги РФ-17722 від 15.08.2023, довідку про транспортні витрати № 1508/03 від 15.08.2023, платіжну інструкцію №352 від 14.09.2023 про сплату за транспортно- експедиційні послуги, специфікація виробника товару до Контракту № CZDH-230414 від 14.04.2023, контракт (договір) № CZDH-230414 від 14.04.2023, висновок про вартісні характеристики товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією №113/672 від 08.09.2023, договір про надання послуг митного брокера №04-2023 від 03.08.2023, договір про перевезення №1304/23/01 від 13.04.2021, пояснення Експедитора № 2809/03 від 29.09.2023.

При цьому в митній декларації №23UA100230020207U6 року митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною Договору.

Разом із тим, за наслідком розгляду наданих позивачем матеріалів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100230/2023/610130/2 від 03.10.2023.

Окрім того відповідачем прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100230/2023/000769.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст.49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Отже, чинне законодавство покладає обов`язок доведення заявленої митної вартості товару на декларанта. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою або суперечливістю поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до змісту рішення №UA100230/2023/610130/2 від 03.10.2023 підставою для коригування митної вартості товарів є висновок митного органу про те, що документи, які надані до митного оформлення, не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Зокрема, в рішенні №UA100230/2023/610130/2 від 03.10.2023 зазначено наступне:

1) відповідно до наданих документів маршрут слідування вантажу Шанхай-Гданськ-Глівіце-Вишневе-Калинівка. Згідно з поданими довідками про транспортні витрати №1508/03 від 15.08.2023 та рахунку про оплату транспортних витрат №РФ-17722 від 15.08.2023 зазначено транспортні витрати з Шанхаю до Гданську (морське перевезення), з Гданську до Пшемисль-Мостиська (залізничне перевезення). Проте, відповідно до залізничних накладних місцем завантаження є Глівіце (Польща). Відповідно в транспортних документах не визначено вартість перевезення за маршрутом Гданськ-Глівіце;

2) для підтвердження наданих послуг з перевезення надано залізничні накладні, в яких зазначено, що платником платежів за проїзд є PCC Intermodal S.A., відповідно відбулось залучення третіх осіб для перевезення заявленого до митного оформлення вантажу, але документи які передбачені законодавством (наказ №599 від 24.05.2012 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення") до митного оформлення не надані. Також відсутня інформація про спосіб та вид доставки вантажу з Гданська до Глівіце;

3) в додатково наданому експертному висновку від 08.09.2023 №113/672 відсутній додаток посилання на джерело інформації;

4) в наданих платіжних документах зазначено посилання на зовнішньоекономічний контракт, але умови оплати визначаються специфікаціями та інвойс.

Оцінюючи обґрунтованість висновків митного органу, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з матеріалами справи 13.04.2023 між ПП "Пробуд" та ТОВ "Клевер Тім" укладено Договір про транспортне експедирування № 1304/23/01.

Відповідно до умов договору експедитор (ТОВ "Клевер Тім") зобов`язується за дорученням і за рахунок ПП "Пробуд" виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта морським і наземним транспортом, а також надавати інші послуги, необхідні для доставки вантажів клієнта (пп. 1.1 Договору) (а.с.59-66)

З наявної в матеріалах справи довідки №1508/03 від 15.08.2023 (а.с.78) встановлено, що вартість перевезення контейнерів від продавця CHANGZHOU DEHOME WOOD CO.,LTD до покупця ПП "Пробуд" згідно інвойсу CZDH23710-2 складає 554379,98 грн., з яких:

- морське перевезення вантажу за межами державного кордону України - 178454,77 грн.

- залізничне перевезення контейнерів за межами державного кордону України від Гданську до Пшемисль-Мостиська - 263293,92 грн.

- додаткові послуги за межами державного кордону України (навантажувально-розвантажувальні роботи стосовно контейнерів та вантажів, обробка товарів в порту Гданськ, транспортно-експедиційні послуги за межами державного кордону України) - 37917,25 грн.

- транспортно-експедиційне обслуговування на території України - 74714,04 грн.

14.09.2023 ПП "Пробуд" сплачено на користь ТОВ "Клевер Тім" кошти за міжнародне перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування в сумі 554379,98 грн (а.с.58).

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що відповідно до залізничних накладних місцем завантаження є Глівіце (Польща), однак в транспортних документах не визначено у вартість перевезення за маршрутом Гданськ-Глівіце.

Водночас, з пояснень ТОВ "Клевер Тім" за вих. №2809/03 від 29.09.2023 встановлено, що вартість перевезення контейнерів за маршрутом Гданськ-Глівіце вже включено до вартості перевезення контейнерів за межами державного кордону України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач не здійснював перевезення товарів власним транспортом, а скористався послугою експедитора (ТОВ "Клевер Тім"), який, в силу умов укладеного із ним договору, зобов`язується за доручення і за рахунок ПП "Пробуд" виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта морським і наземним транспортом, а також надавати інші послуги, необхідні для доставки вантажів клієнта.

На виконання договірних умов 14.09.2023 ПП "Пробуд" сплачено на користь ТОВ "Клевер Тім" кошти за міжнародне перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування в сумі 554379,98 грн.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи підтверджують усю необхідну інформацію про вартість перевезення оцінюваних товарів, розбіжностей чи/або недоліків, які б ставили під сумнів достовірність відображеної у них інформації, судом не встановлено та відповідачем не доведено.

Посилання апелянта на неподання до митного органу акту виконаних робіт та заявки, оформлення яких передбачено Договором про транспортне експедирування № 1304/23/01, не спростовують заявлену декларантом суму транспортних витрат в розмірі 554379,98 грн, сплачену ТОВ "Клевер Тім".

Оцінюючи посилання апелянта про те, що в залізничних накладних перевізником вантажу вказано третю особу "ПЦЦ Интермодаль Термінал", колегія суддів враховує, що відповідно до умов договору про транспортне експедирування № 1304/23/01 ТОВ "Клевер Тім" взяло зобов`язання виконати та організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта морським і наземним транспортом. Отже, залучення на виконання договірних зобов`язань послуг третіх осіб не суперечить умовам договірних відносин позивача з ТОВ "Клевер Тім" та не спростовують заявлену позивачем вартість транспортування товару.

Крім того, посилаючись на те, що саме по собі платіжне доручення не є належним доказом сплати фактичної вартості товару, відповідач не наводить обґрунтованих підстав, які б підтверджували наявність математичних невідповідностей числового значення заявленої митної вартості товару.

Доводи апелянта на те, що в наданих платіжних документах зазначено посилання на зовнішньоекономічний контракт, але умови оплати визначаються специфікаціями та інвойс, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сам лише факт посилання в платіжних документах на контракт не можна віднести до обставин, що є підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), а також не впливають на формування митної вартості товару.

Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 07 липня 2023 року у справі №803/718/17, у якій зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, і дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17 зазначив про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, та дійшов висновку, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, оскільки розмір транспортних витрат та експедиторських витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у митного органу підстав вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б підтверджували, що подані позивачем документи щодо транспортних витрат містять розбіжності або містять недостовірні відомості про вартість транспортних послуг, не надав.

Отже, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Отже, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості згідно з оскаржуваним рішенням №UA100230/2023/610130/2 від 03.10.202.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 травня 2024 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.