Постанова

від 15.05.2024 по справі 380/15755/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/15755/23 пров. № А/857/1391/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року (головуючий суддя Морська Г.М., 16:00 год., м. Львів, повний текст виготовлено 15 грудня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ "Джерело праці" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №6647/13-01-24-08 від 12.04.2023 (форми "ПС"); податкове повідомлення-рішення №6648/13-01-24-08 від 12.04.2023 (форми "Р"); податкове повідомлення-рішення №6649/13-01-24-08 від 12.04.2023 (форми "ПН"); податкове повідомлення-рішення №10420/13-01-24-08 від 12.05.2023 (форми "ПН").

Позов обгрунтовує тим, що висновок відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 у 2017 році було складено 20 актів приймання-здачі виконаних робіт з контрагентом ТОВ «Джерело Праці» на загальну суму 9 198 000,00 грн. (ПДВ - 1 533 000 грн.), а не 10 актів на загальну суму 4 599 000,00 грн. ( ПДВ 766 500,00 грн. ), ґрунтується на тому, що відповідачем двічі взято до розрахунку податкових зобов`язань вартість одних і тих же послуг. Вказує, що надані акти під час першої перевірки та акти, долучені до заперечення до Акту перевірки від 20.01.2023, стосуються одних і тих же послуг, просто в примірниках актів ФОП ОСОБА_1 була допущена помилка в одній букві номеру документа. Також зазначає, що всього за період з 2017 по 2019 нею було надано ТОВ «Джерело Праці» послуг згідно тридцяти шести актів приймання-здачі виконаних робіт на загальну суму 16 416 110,60 грн., вартість яких була оплачена ТОВ «Джерело Праці» повністю у період квітень 2017 - грудень 2019 та січень-лютий 2021, однак, оплачуючи вартість послуг, ТОВ «Джерело Праці» помилково в призначенні платежу вказувало інші номери актів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №6648/13-01-24-08 від 12.04.2023 (форми "Р"), №6649/13-01-24-08 від 12.04.2023 (форми "ПН"), №10420/13-01-24-08 від 12.05.2023 (форми "ПН"). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що в межах розглядуваної справи мають місце обставини, коли позивачем ні в рамках першої перевірки, ні в рамках перевірки, ініційованої у зв`язку із поданням платником податків заперечення на акт перевірки, не надано документів про самостійне виправлення неточностей, що фігурують у наданих до перевірки платіжних документах та актах виконаних робіт в розрізі зміни призначення платежу. Вважає, що в результаті надання до перевірки актів виконаних робіт, складених між ТОВ «Джерело Праці» та ФОП ОСОБА_1 на підтвердження виконання умов Договору №ДП1/19 від 01.04.2017, які не відповідають змісту призначення платежу, вказаного у виписках банку, інспектором, виходячи із положень п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, зроблено закономірний висновок щодо відсутності фактів декларування податкових зобов`язань із податку на додану вартість за наслідками отримання коштів на розрахунковий рахунок від ТОВ «Джерело Праці». Зазначає, що суд першої інстанції врахувавши в якості доказу на підтвердження фактичного обсягу взаємовідносин між ТОВ «Джерело праці» та ФОП ОСОБА_1 в розмірі 16 416 110,60 грн. - листа ТОВ «Джерело праці» від 10.02.2023 року №15 із актами звірок, сформував свій висновок про підтвердження таких взаємовідносин на підставі неналежних доказів.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача і представник третьої особи заперечили щодо задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши письмові докази, які є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, позивач із липня 2016 року здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець за такими видами діяльності, як загальне прибирання будинків (код КВЕД 81.21), інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів (код КВНД 81.22), інші види діяльності з прибирання (код КВЕД 81.29), була зареєстрована платником ПДВ з 01.04.2017 по 31.03.2021 (реєстрацію платника ПДВ анульовано 31.03.2021).

01.04.2017 між ТОВ «Джерело Праці» (Замовник) і ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладений договір № ДП1/19 про надання послуг: прибирання приміщень та території, вантажні роботи (в тому числі, сортувальні, пакувальні роботи, підбірка товару), облікові роботи.

15.09.2021 позивач припинила підприємницьку діяльність за власним рішенням, про що до ЄДР було внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності № 2004150060001075160 від 15.09.2021.

На підставі пп.20.1.4. п. 20.1 ст.20, п.75.1.2 ст. 75, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, пунткту 522 та п.69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, п.2 ч.1 ст. 13 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, ГУ ДПС у Львівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 15.09.2021 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06.02.2023 року №1321/13-01-24-08-03/3590411767.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подала заперечення на акт, за наслідками розгляду яких ГУ ДПС у Львівській прийнято рішення про необхідність проведення повторної позапланової перевірки, що була ініційованої наказом ГУ ДПС у Львівській області від 28.02.2023 року № 695- ПП.

За результатами проведення повторної перевірки суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 , ГУ ДПС у Львівській області складений акт від 15.03.2023 № 4881/13-01-24-08-03/3590411767, яким встановлені наступні порушення:

- п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті донараховано податкового зобов`язання за 2017-2021рр. на загальну суму ПДВ 2649383,34грн

- п.201.1, п.201.2, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в частині відсутності реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 2649383,34 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 12.04.2023 №6647/13-01-24-08, яким визначено ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 1020,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 12.04.2023 №6648/13-01-24-08, яким збільшено ОСОБА_1 грошових зобов`язань із податку на додану вартість на загальну суму 3311729,18 грн, з яких 2649383,34 грн основного платежу, 662 345,84 грн.- штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення від 12.04.2023 №6649/13-01-24-08, яким визначено ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 1324691,67 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 12.05.2023 №10420/13-01-24-08 яким визначено ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 1324691,67 грн.

Не погодившись вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів фактичного здійснення позивачем господарських операцій з надання послуг у 2017 році на суму 9 198 000.00 грн., окрім як покликань на акти, в яких допущена помилка в одній літері номера, відтак прийшов до висновку про задоволення позову в частині скасування ППР від 12.04.2023 №6648/13-01-24-08, №6649/13-01-24-08 та від 12.05.2023 №10420/13-01-24-08 від 12.05.2023.

Разом із тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині скасування ППР від 12.04.2023 №6647/13-01-24-08 про застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п. 44.1, п. 44.3, п. 44. 5, п. 44.6 ст. 44 ПКУ, оскільки позивачем допущені порушення під час складання, зберігання та відновлення первинних бухгалтерських документів, що мало наслідком подання до перевірки актів виконаних робіт за 2017 рік по два екземпляри за кожний період із зазначенням різних літер у номерах.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу місцем постачання послуг є місце фактичного їх надання .

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Положеннями абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон №996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, формування і підтвердження даних податкового обліку відбувається на підставі документів, визначених в абзаці першому пункту 44.1 статті 44 ПК України, а тому питання законності декларування відповідних показників зводиться до підтвердження їх первинними документами.

Таким чином, дослідженню у даній справі підлягає реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Джерело праці» та підтвердження таких первинними документами.

Як вбачається з акту перевірки від 15.03.2023 № 4881/13-01-24-08-03/3590411767, позивачем по операціях з контрагентом ТОВ «Джерело Праці»:

1) протягом 2017 року було складено всього актів приймання-здачі виконаних робіт на загальну суму з ПДВ 9 198 000,00 грн. (ПДВ 1 533 000 грн.), а податкових накладних - на загальну суму з ПДВ 4 599 000 грн. (ПДВ 766 500), у зв`язку з чим занижено податкові зобов`язання з ПДВ за 2017 рік на суму 826 500 грн;

2) не визначено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 549 633,33 грн. по факту надходження на розрахунковий рахунок коштів від ТОВ «Джерело Праці» відповідно до актів виконаних робіт, які вказані в банківських виписках в «призначенні платежу», але до перевірки не було надано;

3) не визначено податкові зобов`язання по факту надходження від ТОВ «Джерело Праці» коштів на розрахунковий рахунок в більшому розмірі ніж відповідно до наданих до перевірки актів виконаних робіт, по яких складено податкові накладні за 2017 рік.

Враховуючи вказані порушення, перевіркою встановлено заниження податкового зобов`язання платником податків - ОСОБА_1 за 2017-2021 роки на загальну суму ПДВ - 2649383,34 грн, що було зумовлене наданням до перевірки актів виконаних робіт за однаковий період 2017 року із різними номерами та неправильним зазначенням ТОВ «Джерело Праці» призначення платежу під час оплати за надані позивачем послуги.

Як вбачається із акта перевірки (сторінка 4 6), протягом 2017 року позивач склала по контрагенту ТОВ «Джерело Праці» всього 20 актів приймання-здачі виконаних робіт на загальну суму з ПДВ 9 198 000,00 грн., оскільки до першої перевірки позивач надала акти за 2017 рік на загальну суму 4 599 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 766 500,00 грн.) з одними номерами, а під час повторної перевірки були надані акти з аналогічними датами та сумами, але з іншими номерами.

Також податковим органом встановлено, що у банківських виписках на підтвердження оплати наданих послуг ТОВ «Джерело Праці» вказувало призначення платежу із зазначенням номеру акта виконаних робіт, що також було враховано під час перевірки. Апелянт наголошує, що позивачем не надано документів в частині самостійного виправлення неточностей, що фігурують у наданих до перевірки платіжних документах та актах виконаних робіт в розрізі зміни призначення платежу,

Позивач не погоджується з висновками, які зазначені в акті перевірки та зазначає, що протягом 2017 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Джерело Праці» було складено десять актів приймання-здачі виконаних робіт по факту надання послуг на загальну суму 4 599 000,00 грн., а не 20 (двадцять) актів на загальну суму 9 198 000,00 грн., оскільки до перевірки надані по два екземпляри актів виконаних робіт, які різняться у букві номера акту, але податковим органом враховані як різні.

Також зазначила, що під час проведення оплати за отримані послуги ТОВ «Джерело Праці» помилково у призначенні платежу вказувало неправильні номери актів виконаних робіт, що було розцінене податковим органом як отримання оплати за інші надані послуги, ПДВ по яких не включене до податкового зобов`язання.

З приводу цього колегія суддів зазначає, що економічний зміст тієї чи іншої господарської операції визначається платниками податків самостійно та на власний розсуд, а не контролюючим органом. Платник податку не позбавлений законодавцем права на обрання шляхів здійснення своєї господарської діяльності.

Саме учасники операцій із переказу коштів компетентні визначати суть їхніх операцій - чи це оплата за товар/роботи/послуги, чи це поворотна фінансова допомога, чи інше. Контролюючий орган чи інший державний орган не може всупереч волевиявленню суб`єктів цивільних або господарських правовідносин визначати чи змінювати їх суть.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі №1.380.2019.003363.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «Джерело Праці» за період квітень 2017 - грудень 2019 було оформлено всього тридцять шість актів приймання-здачі виконаних робіт на загальну суму наданих послуг 16 416 110,60 грн. з ПДВ (том 1, арк. 69-73, 88-94, 109-114), в тому числі: у 2017 році 10 актів на загальну суму наданих послуг з ПДВ - 4 599 000,00 грн. (ПДВ - 766 500 грн.); у 2018 році 14 актів на загальну суму наданих послуг з ПДВ - 7 392 750,00 грн. (ПДВ 1 232 125,00 грн.); у 2019 році 12 актів на загальну суму наданих послуг з ПДВ - 4 424 360,60 грн. (ПДВ 737 393.43 грн.).

Інших послуг, окрім тих, які зафіксовані у наданих 36 -ти актах, позивач не надавала, що підтверджується, зокрема, письмовими поясненнями третьої особи, актом взаємозвірки розрахунків з ТОВ «Джерело праці» (том 1, а.с.206-210). Загальна сума ПДВ по наданих послугах (згідно згаданих 36 актів) складає 2 736 018,43 грн., на яку були складені податкові накладні (том 1, а.с. 74-87, 95-108, 115- 126) та яка була задекларована позивачем.

Протягом 2017-2021 років між позивачем та ТОВ «Джерело Праці» не було жодних спорів щодо призначення коштів, оскільки такі зараховувались в рахунок наданих послуг згідно оформлених актів приймання-здачі виконаних робіт.

Для підтвердження факту узгодження питання щодо призначення сплачених ТОВ «Джерело Праці» коштів, позивач звернувся до третьої особи із проханням підтвердити призначення сплачених ним у період 2017-2021рр. на розрахункових рахунок позивача грошових коштів.

Листом № 15 від 10.02.2023 ТОВ «Джерело Праці» підтвердило, що грошові кошти, які були перераховані ФОП ОСОБА_1 у розмірі 16 416 110,60 грн., спрямовувались виключно на оплату послуг згідно зазначених у листі актів приймання-здачі виконаних робіт за квітень 2017 грудень 2019. Також у вказаному листі ТОВ «Джерело Праці» вказало, що невідповідність зазначених у деяких платіжних документах номерів актів виконаних робіт тим, які в дійсності були оформлені та оплачувались товариством, зумовлена технічними помилками (описками) при заповненні реквізиту платіжного доручення «призначення платежу».

Тобто, всього за період 2017-2019 ТОВ «Джерело Праці» отримало від ФОП ОСОБА_1 послуг на загальну суму 16 416 110,60 грн. і така ж сума коштів була перерахована ТОВ «Джерело Праці» на розрахунковий рахунок позивача.

Жодних спорів та розбіжностей між ТОВ «Джерело Праці» та ФОП ОСОБА_1 щодо обсягу наданих послуг та призначення сплачених ТОВ «Джерело Праці» коштів у період 2017-2021 не виникало.

Даний лист було надано відповідачу разом із запереченнями до Акту перевірки від 20.01.2023 (том 1, а.с. 43-46), про що вказано в самому Акті перевірки від 15.03.2023.

На підтвердження наведеного ТОВ «Джерело Праці» долучило до пояснень обліково-сальдову відомість по рахунку 631 за період квітень 2017 - лютий 2021 та обліково-сальдову відомість по рахунку 6442 за період квітень 2017 - грудень 2019.

Таким чином, обоє учасників господарської операції стверджували, що у 2017 році ФОП ОСОБА_1 надала ТОВ «Джерело Праці» послуги на загальну суму 4 599000,00 грн., а всього за період 2017-2019 рр. між сторонами було оформлено актів на загальну суму 16416110,60 грн. і така ж сума коштів була перерахована ТОВ «Джерело Праці» на розрахунковий рахунок позивача.

При цьому, у податкового органу під час проведення перевірки були наявні пояснення позивача та ТОВ «Джерело Праці» про допущення помилок у нумерації актів виконаних робіт за 2017 рік.

Розбіжності в номерах актів за 2017 рік, які були надані під час першої та повторної перевірок, зумовлені тим, що при виготовленні таких актів, які набирались у двох примірниках на одному аркуші паперу формату А4, з однієї сторони аркушу зазначався номер з буквою «з», а з іншого буква «д», внаслідок чого у позивача на підтвердження надання послуг були наявні акти з одним номером, а у контрагента з іншим, які відрізнялись лише одним символом однією літерою.

Тобто, виходячи з наведеного, надані до першої та повторної перевірки акти відображають одні і ті ж господарські операції, які є однакові за своїм змістом (суттю).

Водночас, судом першої інстанції слушно зауважено, що податковий орган, маючи у розпорядженні суперечливі дані, не провів зустрічну звірку із контрагентом ФОП ОСОБА_1 - ТОВ «Джерело Праці», не зробив запиту до цього контрагента для з`ясування обставин господарської діяльності позивача, а обмежився лише формальним аналізом наявних первинних документів, будучи обізнаним, що вони складені із помилками.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що податковим органом не надано доказів на підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з надання послуг у 2017 році на суму 9 198 000 грн., окрім як посилань на акти, які є ідентичними, але відрізняються лише однією буквою в номері.

Крім того, акт перевірки та додатки до нього не містять чітких пояснень, яким чином проводився розрахунок донарахованих податкових зобов`язань за відповідні періоди 2017-2019 р.р. Апелянтом наводяться загальні цифри, без конкретизації виявлених розбіжностей з посиланням на конкретні документи, а у додатках № 1 та № 2 - лише перелік здійснених ТОВ «Джерело Праці» на користь ФОП ОСОБА_1 платежів, який не дає змоги зрозуміти виявлені розбіжності, про які вказує відповідач.

Виходячи з обставин даної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2023 №6648/13-01-24-08, №6649/13- 01-24-08 та від 12.05.2023 №10420/13-01-24-08.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 310, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі №380/15755/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 23 травня 2024 року

відповідно до ч.3 ст. 321 КАС України