Постанова

від 28.05.2024 по справі 140/19100/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/19100/23 пров. № А/857/4660/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року (ухвалене суддею Денисюк Р.С. у м. Луцьк) у справі № 140/19100/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДВАНС ЕЛІТ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача просив визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000012/2 від 09.01.2023.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що при митному оформленні товару за митною декларацією, який ввозився на митну територію України, було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару було надано митному органу документи, які підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару. Вказує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 09.01.2023 № UA 205140/2023/000012/2.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що митному органу були документи, які містять розбіжності, що вказує на обґрунтованість сумнівів митного органу у достовірності як заявлених складових митної вартості так і безпосередньо ціни, що фактично сплачена чи підлягає сплаті на таких договірних умовах. Крім того вказує на те, що рішення містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, а також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи, надання яких може усунути сумнів у їх достовірності, а також містить джерело, яке використовувалося митним органом при визначенні митної вартості.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 03.01.2022 між позивачем ТзОВ «Едванс Еліт» (покупець) та іноземною компанією Vigour International s.r.o. (продавець) укладено контракт N03/01/2022, за умовами якого продавець передає або зобов`язується передати "товар", у кількості, специфікації та на умовах, викладених у цьому контракті, у власність покупцю, а покупець приймає або зобов`язується прийняти товар та заплатити за нього певну грошову суму. Найменування, ціна, точний обсяг та специфікація товару, проданого згідно з цим контрактом, зазначені у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього контракту. Замовлення партії «товару» вказується у рахунку-фактурі та є дійсним після підписання «покупцем» та «продавцем». Загальна сума контракту становить приблизно 1000000 євро без зобов`язання покупця закупити товар на загальну суму контракту. Ціна товару, проданого згідно з цим контрактом, зазначена у рахунку-фактурі, що є невід`ємною частиною цього контракту, та визначається у євро відповідно до цін, узгоджених на період поставки. Постачання товару здійснюється на умовах FCA-Україна згідно INCOTERMS 2020 (або на інших умовах, що будуть зазначені в рахунку-фактурі) (п. 1.1. 2.2 контракту).

Платежі за поставлений товар за цим контрактом здійснюються у євро, у такому порядку: 100% від вартості товару зазначеного в рахунку-фактурі, оплачується через 7 днів після отримання ВМД покупцем (п. 5.1. контракту) (а.с. 19-20).

Крім цього, сторонами було укладено доповнення № 1 від 03/01/2022 до контракту від 03.01.2022 № 03/01/2022, відповідно до якого внесене зміни до пункту 5 контракту, а саме: платежі за поставлений товар здійснюються у євро. термін оплати товару зазначається у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього контракту. Комісії та збори, пов`язані з виконання цього контракту, що стягуються банком продавця, сплачує продавець. Комісії та збори, що стягуються банком покупця, сплачує продавець (п. 5.1 5.3) (а.с. 21).

На виконання умов вказаного контракту компанія Vigour International s.r.o. виставила позивачу рахунок-фактуру від 20.12.2022 № 20122022, згідно з яким вартість товару дробарка марки Precision HUSKY модель PROGRINT H-3060, номер шасі - НОМЕР_1 становить 39500,00 євро (а. с. 16 зворот, 36 переклад).

ТзОВ «Едванс Еліт» перерахувало на розрахунковий рахунок продавця - компанії Vigour International s.r.o. 21.12.2022 кошти у сумі 9900,00 євро та 17.01.2023 кошти в сумі 29600,00 євро, про що свідчать платіжні інструкції № 212JBKLMC та № 222 JBKLN1 відповідно (а. с. 17, 17 зворот).

05.01.2023 декларантом позивача подано до Волинської митниці з метою митного оформлення товару «Обладнання лісогосподарське, призначене для подрібнення деревини (виготовлення тріски), з можливістю приєднання до сідельного тягача: подрібнювач деревини горизонтальний марки Precision HUSKY, модель PROGRINT H-3060, 2006 року випуску, бувший у користуванні, номер шасі - НОМЕР_1 ; торговельна марка - PRECISION HUSKY» МД №23UA205140000890U5. У графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 39500 євро. Митна вартість становить 1536399,90 грн, яку визначено за першим методом за курсом валюти 38,8962 грн за 1 євро (а. с. 15). До вказаної МД було долучено такі документи: рахунок-фактура №20122022 від 20.12.2022; автотранспортна накладна від 23.12.2022; рішення про визначення коду товару №KT-UA205000-0039-2022 від 30.12.2022; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних, ручної поклажі та багажу від 27.12.2022; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.10.2022; зовнішньоекономічний контракт №03/01/2022 від 03.01.2022; договір про надання послуг митного брокера №04/09від 01.09.2022; технічна характеристика товару від 27.12.2022; копія експортної митної декларації №22PL341010E0372529 від 23.12.2022.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації (документи бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару в середині країни, за попередні періоди); договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з порівняльним аналізом цін на оцінюваний товар на Європейському ринку.

На електронне повідомлення митниці декларант подав 09.01.2023 повідомлення про надання додаткових документів та пояснень, до якого долучив доповнення № 1 до контракту №03/01/2022, відомості з сайту у Мінфіну про проведення конвертації та платіжний документ від 21.12.2022 № 212JBKLMC (а.с. 26 -27).

09.01.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 205140/2023/000012/2, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2023/000046 (а.с. 13-14).

Як вбачається із рішення про коригування митної вартості товарів від 09.01.2023 № 205140/2023/000012/2, митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, такими розбіжностями митний орган визначив: 1) в інвойсі № 20122022 від 20.12.2022 вартість товару становить 39500 євро, а в експортній декларації країни відправлення № 22PL341010E0372529 від 23.12.2022 184545 злотих; 2) за даними сайту www.money.pl курс celny (митний) євро на дату складання декларації країни відправлення становив 4,6958 злотих. Тобто загальна вартість по декларації країни відправлення №22PL341010E0372529 від 23.12.2022 становить 39300 євро, що відрізняється від суми інвойсу; 3) оцінюваний товар придбано на підставі інвойсу № 20122022 від 20.12.2022 за 39500 євро в компанії Vigour International s.r.o., однак, в технічному паспорті № 0553109117 від 13.10.2022 в графі C.1.1 зазначений інший власник оцінюваного товару - STOEVELAAR Trading B.V; 4) у п.2.2 контракту №03/01/2022 від 03.01.2022 зазначено, що постачання товарів здійснюється на умовах FCA Україна, а в інвойсі № 20122022 від 20.12.2022 - на умовах DAP Острожець; 5) згідно п.3.1 Контракту №03/01/2022 від 03.01.2022 замовлення товару вказується в рахунку-фактурі та є дійсним після підписання покупцем і продавцем, проте в інвойсі відсутній підпис покупця; 6) п.6.2 та п.1.1 контракту №03/01/2022 від 03.01.2022 передбачена специфікація, яка не подана до митного оформлення; 7) згідно п.5.1 контракту №03/01/2022 від 03.01.2022 оплата за поставлений товар здійснюються в такому порядку: 100% від вартості товару зазначеного в рахунку-фактурі, оплаченого через 7 днів після отримання ВМД покупцем. В інвойсі № 20122022 від 20.12.2022 - 20% попередня оплата та 80% через 60 днів після отримання товару.

У спірному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в митного органу на рівні на товар 2,52 дол.США/кг за МД UA205050/2021/76372 від 18.11.2021.

В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД № 23UA205140001511U0 від 10.01.2023 (а. с. 15 зворот).

Позивач вважаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 МК України).

Відповідно до частин 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно частин 1, 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина шоста статті 54 МК України).

Частиною 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, які свідчать про: заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України; відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18.05.2022 у справі № 620/1735/20, від 21.09.2023 у справі № 520/18432/21.

З матеріалів справи встановлено, що до митного оформлення позивач надав документи, які підтверджують задекларовану у вказаній вище МД митну вартість товару: рахунок-фактура №20122022 від 20.12.2022; автотранспортна накладна від 23.12.2022; рішення про визначення коду товару №KT-UA205000-0039-2022 від 30.12.2022; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних, ручної поклажі та багажу від 27.12.2022; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.10.2022; зовнішньоекономічний контракт №03/01/2022 від 03.01.2022; договір про надання послуг митного брокера №04/09від 01.09.2022; технічна характеристика товару від 27.12.2022; копія експортної митної декларації №22PL341010E0372529 від 23.12.2022.

Так, контрактом №03/01/2022 від 03.01.2022 визначено, що найменування, ціна, точний обсяг та специфікація товару, проданого згідно з цим контрактом, зазначені у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Відповідно до рахунку-фактури №20122022 від 20.12.2022 вартість товару дробарка марки Precision HUSKY модель PROGRINT H-3060, номер шасі - НОМЕР_1 становить 39500,00 євро (а.с. 16 зворот, 36 переклад). Вказаним рахунком-фактурою визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну.

Ціна товару в рахунку-фактурі №20122022 від 20.12.2022 39500 євро відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205140000890U5 від 05.01.2023 (графа 22) (а.с. 15).Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.

До того ж, на підтвердження оплати за товар у відповідності до умов поставки, визначених у контракті №03/01/2022 від 03.01.2022 та рахунку-фактурі № 20122022 від 20.12.2022 було надано митному органу та долучено до матеріалів справи платіжні інструкції № 212JBKLMC від 21.12.2022 про сплату коштів 9900,00 грн в якості попередньої оплати (20 % від ціни товару) та № 222 JBKLN1 від 17.01.2023 про оплату на адресу іноземного контрагента Vigour International s.r.o. коштів в сумі 29600,00 євро (80 % від ціни протягом 60 днів після отримання товару), всього в сумі 39500 євро. Тобто, сплачена сума коштів відповідає вартості товару за рахунком-фактурою (інвойсом) № 20122022 від 20.12.2022.

Щодо покликання митного органу на те, що вартість товару в інвойсі № 20122022 від 20.12.2022 (39500 євро) відрізняється від вартості, зазначеної в експортній декларації країни відправлення № 22PL341010E0372529 від 23.12.2022 (184545 злотих), то суд зазначає, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №23UA205140000890U5 від 05.01.2023 ціна оцінюваного товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) № 20122022 від 20.12.2022 та становить 39500,00 євро.

Також з цього приводу суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням.

Твердження відповідача про наявність розбіжностей у зазначенні числового значення ціни товару в декларації країни відправлення та рахунку-фактурі не може бути самостійною підставою для невизнання визначеної позивачем митної вартості, оскільки частиною 2 статті 53 МК України, такі документи не віднесені до обов`язкових.

Що стосується доводів апелянта про те, що у технічному паспорті вказаний інший продавець, то суд зазначає, що продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів (контракту від 03.01.2022 №03/001/2022) зрозуміло, що продавцем є компанія Vigour International s.r.o. Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять.

Також чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Більше того, суд зауважує, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару.

Щодо виявлених митним органом розбіжностей в інвойсі та в контракті, у яких вказано різні умови поставки, то колегія судія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Пунктом 2.2 контракту №03/01/2022 від 03.01.2022 передбачено, що постачання товару здійснюється на умовах FCA-Україна згідно Інкотермс-2020, або на інших умовах, що будуть визначені в рахунку-фактурі, що є невід`ємною частиною контракту. В рахунку-фактурі (інвойсі) № 20122022 від 20.12.2022 визначено умови поставки, DAP - Острожець. Вказане пояснює чому згідно інвойсу товар поставляється на умовах DAP - Острожець.

Умови поставки DAP Інкотермс-2010 (Delivered at Place - постачання в місці призначення) означають, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Щодо зауваження апелянта про відсутність підпису покупця в інвойсі, то суд наголошує наступне.

Підпис покупця в інвойсі по суті не є розбіжностями, оскільки даний документ не носить суперечностей з іншими поданими документами та відсутність підпису не впливає на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.

Крім того, рахунок-фактура (інвойс) № 20122022 від 20.12.2022 засвідчений підписом та печаткою продавця товару - Vigour International s.r.o.

Тому, вказана обставина не впливає на розрахунок митної вартості.

Однією з розбіжностей, якою митний орган обґрунтовує оскаржуване рішення є те, що згідно з умовами контракту №03/01/2022 від 03.01.2022 оплата за поставлений товар здійснюються в такому порядку: 100% від вартості товару зазначеного в рахунку-фактурі, оплаченого через 7 днів після отримання ВМД покупцем, проте в інвойсі № 20122022 від 20.12.2022 зазначено, що 20% - попередня оплата та 80% через 60 днів після отримання товару.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.01.2022 сторонами було укладено доповнення до контракту №03/01/2022 від 03.01.2022, відповідно до якого внесено зміни до пункту 5 контракту, а саме щодо терміну оплати та визначено, що термін оплати товару зазначається у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього контракту (а.с. 21). Тому з урахуванням доповнення до контракту, позивачем 21.12.2022 сплачено 20 % попередньої оплати за товар в сумі 9900,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 212JBKLMC від 21.12.2022. Про вказані обставини відповідач був повідомлений листом від 09.01.2023.

Судом встановлено, що основні документи надані позивачем, що віднесені до переліку документів, визначених частиною 2 статті 53 МК України, містили об`єктивні відомості про митну вартість задекларованого товару, тобто такі документи можна вважати належними. Отже, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши ці документи, дійшов висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем поданих документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами першою та другою статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень статті 64 та МК України, тобто використання резервного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Щодо покликання митного органу на те, що митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митному органу, а саме на підставі митної декларації від 18.11.2021 № UA205050/2021/76372, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин відповідну практику Верховного Суду, зокрема постанову від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15, в якій зазначено, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Окрім цього, Верховний Суд у зазначеному рішенні справі звернув увагу на те, що витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 809/1838/15 зазначив, що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Рішення митного органу про коригування митної вартості товару має бути чітким та зрозумілим, деталізовано описувати виявлені недоліки в документах або роз`яснювати чому ненадання платником податків певних документів унеможливлює визначення митної вартості за основним методом, а також містити посилання на конкретні факти, які є підставою для коригування митної вартості.

У постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд звернув увагу на необхідність зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, вказана норма передбачає, що самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Рішення про коригування митної вартості також повинне містити обґрунтування обраного методу визначення митної вартості товару та підстави для відступлення від методу, застосованого платником податків.

Статтею 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД UA205050/2021/76372 від 18.11.2021), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

При цьому, в оскарженому рішенні відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару, окрім номеру та дати взятих за основу митних декларацій.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2020 справі № 520/7041/19 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки зазначених документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно виснував, що митний орган, як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, а відтак відповідачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09.01.2023 № UA 205140/2023/000012/2.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відтак рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправною та підлягає скасуванню.

Апеляційний суд вважає, що приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган послався на неподання декларантом додаткових документів, та зазначивши рівень митної вартості на підставі цінової інформації, наявної в митного органу щодо вартості подібних товарів, не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Тобто, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

З огляду на те, що декларантом відповідачу надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі № 140/19100/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар