Ухвала

від 28.05.2024 по справі 461/5430/14-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

28 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 461/5430/14-а пров. № А/857/6360/24

Суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду Кухтей Р. В., перевіривши апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України на рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 березня 2015 року у справі № 461/5430/14-а за адміністративним позовом Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" до Міністерства охорони здоров`я України (за участі третьої особи - Державної установи Львівський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України Львівський міський відділ про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 04.03.2015 адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №567 від 31.05.2011 Про оформлення права державної власності на нежитлові будівлі на вул.Городоцькій, 186 в частині оформлення за Державною установою Санітарно-епідеміологічній станції на Львівській залізниці права власності на нежитлову будівлю під літ.Б.-1 ЦТП загальною площею 64,3 кв.м..

На виконання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 суд першої інстанції надіслав постанову Галицького районного суду м. Львова від 04.03.2015, вказавши, що згідно номенклатури справ Галицького районного суду м. Львова, адміністративна справа №461/5430/14-а була знищена у зв`язку із закінченням терміну зберігання в архіві.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без руху, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними нормативними положеннями чітко визначено процесуальну поведінку, зміст якої зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до процесуальних прав, реалізуючи їх таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання процесуальних обов`язків, встановлених законом, зокрема, щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальною нормою строк.

У той же час, скаржник, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Разом з тим, будь-які обставини, які пов`язані з діяльністю скаржника, в тому числі, й ті, які негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб`єкта владних повноважень режиму послаблення у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу.

Так, за змістом статті 129 Конституції України, статті 2 КАС України, одним із завдань адміністративного судочинства є своєчасне вирішення судом спорів, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується із обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Відповідно до ч.1, 2 ст.7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений у ст.6 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходив з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28.10.1998 та Круз проти Польщі від 19.06.2001. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.10.2015 у справі Устименко проти України (Заява №32053/13) звернув увагу на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п.41, від 03.04.2008).

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 1 Розділу ІІІ КАС України.

Згідно ч.1 ст.293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною другою статті 299 КАС України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Встановлення законом граничних строків для апеляційного оскарження обумовлено необхідністю забезпечити правову визначеність у правовідносинах.

З матеріалів справи видно, що оскаржуване судове рішення було проголошено судом першої інстанції 04.03.2015 (згідно ЄДРСР набрало законної сили 16.03.2015 та оприлюднене 27.03.2015).

Апеляційну скаргу було подано 12.03.2024.

При цьому, Міністерство охорони здоров`я України просить поновити пропущений строк звернення до суду, посилаючись лише на той факт, що про існування оскаржуваної постанови вони дізнались 15.02.2024.

За дорученням судді-доповідача у даній справі, відповідальним працівником Восьмого апеляційного адміністративного суду сформовано Витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно якого видно, що Міністерство охорони здоров`я України є засновником та орган управління юридичної особи Державної установи Львівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України, представник якого брав участь у розгляді справи.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, Міністерство охорони здоров`я України повиненне навести поважні причини пропуску строку на подання апеляційної скарги зі спливом значного періоду часу, після ухвалення оскаржуваного судового рішення, врахувавши при цьому приведену вище практику Європейського суду з прав людини.

Керуючись статтями 295, 298, 299 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в апеляційній скарзі Міністерства охорони здоров`я України від 12.03.2024.

Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України на рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 березня 2015 року у справі № 461/5430/14-а за адміністративним позовом Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" до Міністерство охорони здоров`я України , третя особа: Державна установа установа "Львівський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" Львівський міський відділ про визнання дії та бездіяльності протиправними - залишити без руху.

Встановити Міністерству охорони здоров`я України десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяР. В. Кухтей