Рішення

від 28.05.2024 по справі 226/833/24

ДИМИТРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 226/833/24

Провадження №2/226/252/2024

РІШЕННЯ

іменем України

28.05.2024 місто Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Салькової В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в місті Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції і вимоги позивача

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування вимог зазначила, що 21.02.2018 вона була прийнята відповідачем на роботу та 01.11.2021 переведена на посаду головного спеціаліста сектору нагляду за дотриманням вимог законодавства під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України.

29.02.2024 наказом №7/1-к її було звільнене у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Вважає своє звільнення незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, з таких підстав.

По-перше, через порушення процедури повідомлення про скорочення її було повідомлене без присутності керівника структурного підрозділу, яка й не знала про її скорочення. З 07.12.2005 позивач є вдовою загиблого шахтаря і належить до осіб, у сім`ї яких немає інших працівників і самостійним заробітком. З її безпосереднім керівником скорочення узгоджене не було. Переведення її в листопаді 2021 року на поточну посаду, на думку позивача, свідчить про те, що вона має вищу кваліфікацію та продуктивність праці, бо це дуже відповідальний напрямок роботи, що свідчить про її переважне право залишитися на роботі.

Позивач зазначає, що має повну вищу економічну освіту, і на останній посаді вона пропрацювала з 01.11.2021 до дня звільнення. Всупереч вимогам закону жодної вакантної посади на підприємстві їй не запропонували, крім того, в установі залишили працювати пенсіонерів, які мають постійний дохід, та працівників, в сім`ях яких є члени сім`ї з самостійним заробітком. Не врахували, що її син навчається на другому курсі денного відділення Слов`янського фахового коледжу транспортної інфраструктури і перебуває на її утриманні на час навчання.

Просить суд поновити її на роботі з дня звільнення та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Відповідачем подано суду відзив на позов, згідно з яким позовні вимоги управлінням не визнаються, виходячи з такого.

Не оспорюючи факту роботи ОСОБА_1 у себе, відповідач деталізує, що 21.02.2018 вона була прийнята на роботу на посаду спеціаліста І категорії сектору прийому громадян відділу грошових виплат та компенсацій до виходу із соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 , як така, що пройшла за конкурсом. 16.05.2018 вона була переведена на постійне місце роботи спеціаліста І категорії сектору прийому громадян відділу грошових виплат та компенсацій, а 01.11.2021 переведена на посаду головного спеціаліста сектору нагляду за дотриманням вимог в законодавстві під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України як така, що була зарахована до кадрового резерву.

29.02.2024 ОСОБА_1 була звільнена через скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

У зв`язку з тим, що КМУ була прийнята постанова від 16.09.2022 №1041 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним Фондом України», в якій зобов`язане здійснити передачу структурними підрозділами з питань соціального захисту населення органам Пенсійного фонду України особових справ отримувачів житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, а також в умовах воєнного стану ГУ ПФУ на території Донецької області здійснює тільки прийом та обслуговування громадян, було прийнято рішення щодо необхідності оптимізації чисельності та штату працівників.

Стаття 49-2 КЗпП України, яка регулює порядок вивільнення працівників, встановлює обов`язок роботодавця персонально повідомити працівника про наступне вивільнення не менш ніж за два місяці. При цьому чинне законодавство України не містить обов`язку про надання вивільнюваним працівникам копій наказів або розпоряджень чи ознайомлення їх з наказами або розпорядженнями про зміни в організації виробництва і праці, які стали причиною для вивільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Позивач, отримавши повідомлення про заплановане вивільнення 27.12.2023 під підпис, не виявила незгоди з цим, не попросила будь-яких більш детальних пояснень з приводу причин скорочення штату працівників, копію розпорядження начальника Мирноградської міської військової адміністрації від 26.12.2023 №1020р «Про внесення змін до рішення Мирноградської міської ради від 30.11.2020 №VIII/1-7 «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів Мирноградської міської ради», не висловлювала незгоди з вивільненням аж доки не пропрацювала наступні два місяці та не отримала наказ про звільнення.

Управлінням при звільненні позивача було дотримано вказаний у ч.1 ст.49-2 КЗпП України порядок: вона була персонально попереджена про наступне вивільнення у встановлений строк, і на це не потрібна присутність керівника структурного підрозділу, як на це вказує позивач.

Щодо посилання ОСОБА_1 на непропонування їй інших вакансій зазначає, що не мав змоги запропонувати позивачеві іншу роботу в Управлінні, оскільки в Управління як на момент її звільнення, так і дотепер відсутні посади, що відповідають професії, кваліфікації чи спеціальності позивача. Крім того, в Управлінні взагалі були відсутні й будь-які інші вакантні посади, навіть ті, які не відповідають професії, кваліфікації чи спеціальності позивача. Станом на 01.01.2024 тимчасова структура Управління складала 51 штатну одиницю, а з 01.03.2024 46 штатних одиниць, а сектор, у якому працювала ОСОБА_1 , взагалі відсутній в даній структурі Управління.

Стосовно подання до Державної служби зайнятості звіту про заплановане вивільнення працівників. За п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані подати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення. Разом із тим відповідно до ч.1 ст.48 вищевказаного Закону масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове протягом:

1) одного місяця вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників; - вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників;

2) трьох місяців вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників.

Вивільнення, під час якого звільнено позивача, підпадає під вищевказані критерії масовості вивільнення працівників, у зв`язку з чим відповідач виконав обов`язок з подання інформації про таке вивільнення до Державної служби зайнятості України.

При звільненні ОСОБА_1 не поставало і питання про переважне право на залишення на роботі. Позивач не мала переважного права залишитися на роботі, оскільки її посада за назвою, кваліфікацією та функціональними обов`язками відрізнялася від будь-яких інших посад в Управлінні та взагалі відсутня в новій структурі Управління, а переважне право на залишенні на роботі не застосовується між працівниками, що мають різні посади, мають різну кваліфікацію та функціональні обов`язки. Враховуючи відсутність будь-яких інших вакантних посад, звільняти інших працівників, які мали іншу кваліфікацію та виконували інші функціональні обов`язки, та працевлаштовувати на цю посаду позивача відповідач не зобов`язаний, оскільки ОСОБА_1 не має відповідної належної кваліфікації для виконання даної роботи, а законні інтереси інших працівників при цьому були б порушені.

Право на залишення на роботі регламентовано КЗпП України та містить вичерпний перелік осіб. Те, що позивач є вдовою загиблого шахтаря, не дає їй переважного права на залишенні на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Що стосується сина позивача, то ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Мирноградської міської ради як внутрішньо переміщена особа в єдиній Web-орієнтованій інформаційній технології формування сегменту «Облік ВПО» з 01.05.2019 року. За наявними довідками в особовій справі він є здобувачем першого (бакалаврського) рівня вищої освіти IV курсу факультету соціальної та мовної комунікації денної форми здобуття освіти (бюджет) Горлівського інституту іноземних мов з терміном навчання в інституті з 01.09.2018 по 30.06.2022. Також за даними Пенсійного фонду України, які знаходяться в особовій справі ОСОБА_3 , вінє отримувачем пенсії у зв`язку з втратою годувальника та заробітної плати за період з липня 2023 по грудень 2023, що підтверджується відповідними довідками.

Стосовно того, що він навчається на другому курсі денного відділення у Слов`янському фаховому коледжі транспортної інфраструктури, то, на думку відповідача, ОСОБА_3 здобуває другу освіту, щоб отримувати пенсію у зв`язку зі втратою годувальника до досягнення ним 23 років, і при цьому отримує ще заробітну плату.

У зв`язку з вищевикладеним просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

До суду не надходило клопотань про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 04.04.2024 відкрите спрощене позовне провадження у справі, справу вирішено розглянути без повідомлення (виклику) сторін за наявними в ній матеріалами. Також даною ухвалою було встановлено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву; встановлено позивачеві п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу право подати до суду заперечення на відповідь протягом днів, що залишились з моменту отримання відповіді на відзив до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.5 ст.279ЦПК України справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Позивач ОСОБА_1 вважає незаконним своє звільнення та вимагає поновлення її на роботі з дня звільнення з одночасною виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 наказом №13/1 від 20.02.2018 була призначена на посаду спеціаліста І категорії сектору прийому громадян відділу грошових виплат та компенсації Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради до виходу з соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 як така, що пройшла за конкурсом.

Наказом начальника Управління №37/1 від 16.05.2018 ОСОБА_1 переведена на постійне місце роботи на посаду спеціаліста І категорії сектору прийому громадян відділу грошових виплат та компенсацій.

28.10.2021 згідно з наказом начальника Управління №37/1-к ОСОБА_1 переведена з 01.11.2021 на посаду головного спеціаліста сектору нагляду за дотриманням вимог в законодавстві під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України як така, що була зарахована до кадрового резерву.

27.12.2023 за №03/2776-і ОСОБА_1 роботодавцем вручене під особистий підпис повідомлення про заплановане звільнення з займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, яке відбудеться 29.02.2024. Підставою цього стало скорочення чисельності та штату працівників Управління згідно з розпорядженням начальника Мирноградської міської військової адміністрації від 26.12.2023 №1020р «Про внесення змін до рішення Мирноградської міської ради від 30.11.2020 №VІІІ/1-7 «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів Мирноградської міської ради». Позивачеві у повідомленні роз`яснене, що наразі в Управлінні відсутні вакансії, які можливо їй запропонувати, та в разі появи відповідної вакансії у двомісячний термін її буде повідомлене додатково.

Наведене розпорядження начальника Мирноградської міської військової адміністрації від 26.12.2023 №1020р «Про внесення змін до рішення Мирноградської міської ради від 30.11.2020 №VІІІ/1-7 «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів Мирноградської міської ради», як вбачається з його змісту, прийняте з метою удосконалення структури Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради огляду на дію воєнного стану. Розпорядженням затверджено тимчасову структуру та чисельність Управління в новій редакції та тимчасовий штатний розпис.

Тимчасовою структурою та чисельністю та тимчасовим штатним розписом Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради з 01.03.2024 сектору нагляду за дотриманням вимог в законодавстві під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України загалом та зокрема посади головного спеціаліста цього сектору не передбачене.

Звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відбулося 29.02.2024 на підставі наказу №7/1-к від 21.02.2024 начальника Управління. Наказом також передбачене проведення з позивачем розрахунку при звільненні, в тому числі виплату вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку та компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток.

Згідно з довідкою Управління №06/0419 від 29.04.2024 середній заробіток ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору нагляду за дотриманням вимог в законодавстві під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України за останні два місяці роботи (січень і лютий 2024 року) становить 7030,80 грн.

Позивач ОСОБА_1 згідно з наявним дипломом ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» має повну вищу освіту за спеціальністю «Економіка підприємства» та є спеціалістом з економіки підприємства.

З 15.04.2022 позивач відповідно до довідки №5138-5001093358 має статус внутрішньо переміщеної особи, місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичним місцем проживання/перебування зазначене: АДРЕСА_2 .

Також ОСОБА_1 згідно з посвідченням НОМЕР_1 є членом сім`ї загиблого шахтаря та має право на пільги, встановлені законодавством для цієї категорії осіб.

ОСОБА_3 навчається у Слов`янському фаховому коледжі транспортної інфраструктури на ІІ курсі за контрактною формою навчання з терміном навчання 01.09.2023 по 30.06.2026.

V.Оцінка суду

Згідно з вимогами ч.1ст.2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст.4 ЦПК Українипередбачене, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина третя ст.12ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 43 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з нормами законодавства про працю працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до пункту першого частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №519/160/16-ц, від 06.02.2018 у справі № 696/985/15-ц, від 30.09.2021 у справі №462/1930/19, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу.

Згідно із частиною другоюстатті 40 КЗпП Українизвільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин 1-3статті 49-2 КЗпП Українипро наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

В даній справі підлягає з`ясуванню, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

На підставі вивчених доказів суд констатує, що наявність у відповідача змін в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників підтверджені розпорядженням начальника Мирноградської міської військової адміністрації від 26.12.2023 №1020р «Про внесення змін до рішення Мирноградської міської ради від 30.11.2020 №VІІІ/1-7 «Про затвердження структури та чисельності виконавчих органів Мирноградської міської ради», прийнятим з метою удосконалення структури Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради огляду на дію воєнного стану; а також тимчасовою структурою та чисельністю Управління в новій редакції та тимчасовим штатним розписом.

Так, тимчасовою структурою та чисельністю та тимчасовим штатним розписом Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради з 01.03.2024 сектору нагляду за дотриманням вимог в законодавстві під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України загалом та зокрема посади головного спеціаліста цього сектору, яку обіймала до звільнення позивач ОСОБА_1 , не передбачене.

ОСОБА_1 була повідомлена відповідачем про наступне заплановане вивільнення 27.12.2023, отримала відповідне повідомлення під власний підпис, саме звільнення відбулося 29.02.2024, тобто вимоги щодо своєчасного повідомлення позивача відповідачем про наступне вивільнення були дотримані відповідно до діючого законодавства. Доводи позивача про порушення процедури повідомлення, оскільки вона вчинена без присутності керівника структурного підрозділу, в якому вона працювала, на ґрунтуються на законі, оскільки присутність керівника під час даної дії законом не вимагається.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимогист.49-2 КЗпП Українипро надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати працівникові всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Повідомлення про наступне вивільнення від 27.12.2023 містить відомості про те, що в Управлінні відсутні вакансії, які можуть бути запропоновані позивачеві. ОСОБА_1 не спростовано суду цих відомостей та не надане доказів на підтвердження зворотного наявності будь-яких інших вакансій, також не подано клопотань про витребування таких доказів. Отже, з наведеного виходить, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести позивача з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Перевіряючи, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі, суд зазначає, що відповідно достатті 42 КЗпП Українипри скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинністьЗакону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що основним критерієм для визначення наявності переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

У наданому відзиві відповідач наголошує, що позивач не мала переважного права на залишення на роботі, оскільки її посада за назвою, кваліфікацією та функціональними обов`язками відрізнялась від будь-яких інших посад в Управлінні та взагалі відсутня в новій структурі Управління, а переважне право на залишенні на роботі не застосовується між працівниками, що мають різні посади, мають різну кваліфікацію та функціональні обов`язки.

Суд погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на те, що доказів наявності аналогічних посад, з яких було можливе звільнення інших працівників за наслідками оцінки їхньої кваліфікації та продуктивності праці в порівнянні з ОСОБА_1 , суду не надано. Враховуючи відсутність відповідного структурного відділу та посади позивача в нових тимчасових структурі та чисельності та штатному розпису, є логічним висновок про те, що такі посади в Управлінні взагалі відсутні.

Правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 12.02.2020 у справі №754/619/18 визначено, що спочатку підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці всіх працівників, які займають таку ж посаду, як і скорочувана, і виконують таку ж роботу на підприємстві, в установі, організації. При умові рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці таких працівників вирішується питання про те, хто із працівників має переважне право на залишення на роботі.

Відтак, через відсутність в Управлінні аналогічних скорочуваній посад та працівників, що виконують таку ж роботу, обов`язку роботодавця проводити оцінку кваліфікації та продуктивності праці позивача у порівнянні з будь-якими іншими працівниками не виникає.

Суд також не погоджується з твердженнями ОСОБА_1 про наявність у неї інших переважних прав залишитися на роботі. Так, статус члена сім`ї загиблого шахтаря не віднесений до переліку осіб, визначеного статтею 42 КЗпП України. Крім того, позивачем не надано відомостей про склад її сім`ї, про те, що в її родині відсутні інші члени з самостійним заробітком тощо. Не надано й доказів на підтвердження родинних відносин та їхнього ступеня з ОСОБА_3 , про його вік, довідку про навчання якого додає позивач до позовної заяви.

Проаналізувавши доводи сторін та надані на їх обґрунтування докази, суд дійшов висновку, що відповідач здійснив звільнення позивача з дотримання вимог діючого трудового законодавства та підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі немає.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в задоволенні позову про поновлення на роботі належить відмовити. Оскільки суд відмовляє в задоволенні цієї вимоги, не підлягає задоволенню й похідна від неї вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Окремо суд наголошує, що не бере до уваги долучені відповідачем до відзиву докази довідку про навчання ОСОБА_3 в Горлівському інституті іноземних мов, довідки про завантажені доходи ПФУ ОСОБА_3 з огляду на те, що вони отримані з порушенням вимог Закону України «Про захист персональних даних» та долучені до відзиву всупереч порядку, визначеному для подання такого роду доказів, та за цією ознакою є недопустимими.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч.7 ст.141 ЦПК України через залишення без задоволення позову позивача, звільненого від сплати судових витрат відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.2,4,10,12,13,81,141,178,263-265,274,279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради (85327, Донецька область, Покровський район, м. Мирноград, м-н Молодіжний, 59, код а ЄДРПОУ 25953304) про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 28.05.2024.

Суддя: В.С. Салькова