Ухвала

від 24.05.2024 по справі 154/1865/24

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

154/1865/24

1-кс/154/511/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2024 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

заучастю:секретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12024030510000439 від 03.05.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Авдіївка Донецької області, без постійного місця проживання, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого

- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ

Слідчий СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області старший капітан поліції ОСОБА_7 24 травня 2024 року звернувся до суду з клопотанням, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюстосовно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Клопотання обґрунтовує тим, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого ЗакономУкраїни №2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово безперервно продовжено та який діє по даний час.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», Мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.02.2022 №32/321/501/13т, ОСОБА_5 мобілізовано до Збройних Сил України та він, 15.12.2023 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (наказ від 15.12.2023 року № 349) на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 07.12.2023 року №376-РС, та призначений на посаду водія 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти.

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Однак, солдат ОСОБА_5 , під час проходження військової служби у Збройних Силах України, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях.

Так, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи із прямим умислом та корисливим мотивом, всупереч п. 1 Додатку №1, затвердженого пунктом 1 Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-XII від 17.06.1992, п. 2, п. 9 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, без передбаченого законом дозволу, за невстановлених достовірно в ході досудового розслідування обставин, місця та часу, але не пізніше 18 години 09 травня 2024 року, незаконно придбав та зберігав з метою збуту, 100 гвинтівочних патрони калібру 7,62 мм., які відносяться до бойових припасів.

09 травня 2024 року, близько 18 години, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне збагачення, з метою збуту, із невстановленого в ході проведення досудового слідства місця, зберігаючи при собі, незаконно переніс вказані бойові припаси на АДРЕСА_1 , де перебуваючи поблизу будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 незаконно збув їх ОСОБА_8 , продавши останньому за ціною 1000 (одна тисяча) гривень.

Крім того, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи із прямим умислом та корисливим мотивом, всупереч п. 1 Додатку №1, затвердженого пунктом 1 Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-XII від 17.06.1992, п. 2, п. 9 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, без передбаченого законом дозволу, за невстановлених достовірно в ході досудового розслідування обставин, місця та часу, але не пізніше 20 години 40 хвилин 22 травня 2024 року, повторно незаконно придбав та зберігав з метою збуту, 240 гвинтівочних патрони калібру 7,62 мм., які відносяться до бойових припасів, корпус ручної гранати РГН, корпус ручної гранати Ф-1 та уніфікований запал УЗГРМ-2, які при конструктивному поєднанні між собою є бойовим припасом.

22 травня 2024 року, близько 20 години 40 хвилини, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне збагачення, з метою збуту із невстановленого в ході проведення досудового слідства місця, зберігаючи при собі, незаконно переніс вказані бойові припаси на автодорогу Н-22 сполучення «Устилуг-Рівне», та перебуваючи на узбіччі даної автодороги, неподалік озера Лісне, Володимирського району Волинської області, незаконно повторно збув їх ОСОБА_8 , продавши останньому за ціною 3000 (три тисячі) гривень.

Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у придбанні, носінні, зберіганні, збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Вказані кримінальні правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та прокурором об`єднанні в одне кримінальне провадження за №12024030510000439 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.

22 травня 2024 року, о 20 год. 57 хв., ОСОБА_5 , затримано, в порядку ст. 208 КПК України, як особу, що щойно вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

23 травня 2024 року слідчим, за погодженням з прокурором, складено та в той же день вручено ОСОБА_5 письмове повідомлення про підозру у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.

Також слідчий зазначає, що ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцьк» та 29 лютого 2024 року, самовільно залишив лікувальний заклад та до військової частини не повернувся і з того часу рахується як військовослужбовець, що самовільно залишив військову частину.

17 травня 2024 року, відносно ОСОБА_5 до Володимир-Волинського міського суду скеровано обвинувальний акт за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, повністю підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколами за результатами проведення оперативних закупок бойових припасів, висновками експертів, протоколом допиту свідка, протоколом огляду місця події, а також іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може здійснити дії, передбачені у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- через тяжкість злочинів, по яким йому оголошено про підозру, зібраних у справі доказів та можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, у разі доведення його вини, а також враховуючи, що ОСОБА_5 самовільно залишив розташування військової частини та не має постійного місця проживання, тому є достатні підстави вважати, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, намагаючись уникнути покарання;

- оскільки на даний час не встановлено джерело придбання ОСОБА_5 бойових припасів, тому є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі він може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом приховування доказів його причетності до незаконного поводження із бойовими припасами, незаконно впливати на свідків, з метою уникнення відповідальності за вчинення вказаних злочинів;

- оскільки ОСОБА_5 ніде не працює, не має постійного джерела прибутку та законних засобів до існування, відносно нього скеровано до суду обвинувальний акт за вчинення умисних корисливих злочинів, тому є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі він продовжить вчиняти інші кримінальні правопорушення майнового складу та пов`язані із збутом бойових припасів.

Необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлено тим, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, якими є особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт не зможе запобігти встановленим та доведеним під час досудового розслідування ризикам.

Враховуючи стійку скерованість особи до вчинення кримінальних правопорушень, систематичну протиправну діяльність підозрюваного, на думку сторони обвинувачення розмір застави, у відповідності до п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України має бути не менший 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який буде достатнім та належним стимулом до відмови від вчинення особою подальших протиправних дій, виконання покладених на нього обов`язків.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів за вчинення яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років, в досудового слідства є обґрунтована впевненість й достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може приховувати докази його причетності до незаконного поводження із бойовими припасами та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а тому менш суворі запобіжні заходи ніж тримання під вартою є недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні підтримали вказане клопотання та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання слідчого.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали кримінального провадження, долучені до клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.

У відповідності до ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч.1ст.177КПК України метоюзастосування запобіжногозаходу єзабезпечення виконанняпідозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,а такожзапобігання спробам: 1)переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; 2)знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення; 3)незаконно впливатина потерпілого,свідка,іншого підозрюваного,обвинуваченого,експерта,спеціаліста уцьому жкримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальномупровадженню іншимчином; 5)вчинити іншекримінальне правопорушеннячи продовжитикримінальне правопорушення,у якомупідозрюється,обвинувачується.

Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених уч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно дост.178КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу,слідчий суддя,суд напідставі наданихсторонами кримінальногопровадження матеріалівзобов`язаний оцінитив сукупностівсі обставини,у томучислі: 1)вагомість наявнихдоказів провчинення підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2)тяжкість покарання,що загрожуєвідповідній особіу разівизнання підозрюваного,обвинуваченого винуватиму кримінальномуправопорушенні,у вчиненніякого вінпідозрюється,обвинувачується; 3)вік тастан здоров`япідозрюваного,обвинуваченого; 4)міцність соціальнихзв`язків підозрюваного,обвинуваченого вмісці йогопостійного проживання,у томучислі наявністьв ньогородини йутриманців; 5)наявність упідозрюваного,обвинуваченого постійногомісця роботиабо навчання; 6)репутацію підозрюваного,обвинуваченого; 7)майновий станпідозрюваного,обвинуваченого; 8)наявність судимостейу підозрюваного,обвинуваченого; 9)дотримання підозрюваним,обвинуваченим умовзастосованих запобіжнихзаходів,якщо вонизастосовувалися донього раніше; 10)наявність повідомленняособі пропідозру увчиненні іншогокримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютасьомоюстатті 176цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК України).

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять роки.

Встановлено, що слідчим відділом Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024030510000439від 03.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

22 травня 2024 року за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, в порядку ст. 208 КПК України, затримано ОСОБА_9 .

23 травня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме, у придбанні, носінні, зберіганні та збуті бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, відноситься до категорії тяжких злочинів, а тому, відповідно до ст.183 КПК України, до ОСОБА_5 може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно доч.1-4ст.194КПК України підчас розглядуклопотання прозастосування запобіжногозаходу слідчийсуддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: 1)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбаченихчастиною першоюцієї статті.

Слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбаченіпунктом 1 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктами 2та3 частини першоїцієї статті.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1та2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастиною п`ятоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Щодо наявності обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає наступне.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», у справі «Феррарі-Браво проти Італії») наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів і відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин. Затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою попереднього розслідування, досягненню мети якого і є тримання під вартою. Факти, що викликали підозру, не обов`язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Слідчий суддя вважає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена прокурором сукупністю доказів, зібраних у кримінальному провадженні, та досліджених у судовому засіданні.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя зазначає таке.

Як було зазначено вище, законодавцем відповідно дост. 177 КПК Українивизначена наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 с.177КПК України.

Тобто, ризики це не факти вчинення якогось діяння, а можлива небезпека будь-якого несприятливого результату, поєднання ймовірності та наслідків настання несприятливих подій.

На думку слідчого судді зазначений слідчим у клопотанні перелік ризиків, які передбачені ст.177 КПК України, а саме: ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду; ризик перешкоджання кримінальному провадженню, незаконного впливу на свідків, а також ризик вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень, є достатньо обґрунтованим.

Тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчинення, відсутність у підозрюваного постійного місця проживання, самовільне залишення останнім розташування військової частини, може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Перебуваючи на волі підозрюваний може незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення відповідальності за вчинене, оскільки досудове розслідування за даним кримінальним провадженням не завершено, усі необхідні слідчі дії на теперішній час не проведені.

Також встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 ніде не працює, не має постійного джерела прибутку та законних засобів до існування, відносно нього скеровано до суду обвинувальний акт за вчинення умисних корисливих злочинів, а тому існують достатні підстави вважати, що він продовжуватиме і надалі вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу суд також оцінює: вік та стан здоров`я підозрюваного, який є особою молодого віку, стан здоров`я задовільний; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, який не одружений, не має на утриманні дітей; негативну характеристику підозрюваного за місцем служби.

Враховуючи особистість підозрюваного, вагомість доказів причетності підозрюваного до скоєння інкримінованих йому злочинів, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу - домашнього арешту чи особистого зобов`язання, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Отже, для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявні всі обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

На підставі викладеного слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Відповідно до ст.183 ч.3 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

Згідно з частиною 5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуваннямобставин кримінальногоправопорушення,даних проособу підозрюваного,його майновогостану,наявності ризиків,передбачених ст.177КПК України,слідчий суддявважає доцільнимвизначити ОСОБА_5 заставу відповіднодо ч.5ст.182КПК Українив межахсорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121120,00 грн.

Такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Крім того, суд вважає необхідним відповідно до ст.183 ч.3 КПК покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ст.194 цього Кодексу, у разі внесення ним застави.

Керуючись вимогами ст.ст.131, 132, 176-178, 183, 184, 194,197, 309 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Володимирського РВП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання підозрюваного ОСОБА_5 , а саме з 22 травня 2024 року до 20 липня 2024 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 розмір застави в межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок № UA278201720355279002000002504, банк ДКСУ м. Київ.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;

- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого прокурора, або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7ст. 194 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, підозрюваним ОСОБА_5 в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Вступна і резолютивна частина увхали виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені 24.05.2024. Повний текст ухвали виготовлений 29.05.2024.

Слідчий суддя ОСОБА_1