Рішення

від 28.05.2024 по справі 281/419/23

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №281/419/23

Провадження №2/279/55/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2024 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Хомутовською М.А., за участі представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу №281/419/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,третя особа:Лугинський відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану уКоростенському районіЖитомирської області про виключення відомостей як батька дитини з актового запису про народження дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 ,третя особа:Лугинський відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану уКоростенському районіЖитомирської області про виключення відомостей як батька дитини з актового запису про народження дитини. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачем у справі, ОСОБА_3 . Рішенням Лугинського районного суду від 23.12.2013 року шлюб між ними було розірвано. Рішенням Лугинського районного суду від 30.01.2017 року з нього стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 27.12.2016 року і до повноліття дитни. Про існування рішення суду про стягнення аліментів йому стало відомо лише в травні 2023 року з повідомлення Корабельного відділу ДВС у м.Миколаєві південного міжрегіонального управління міністерства Юстиції (м.Одеса) про відкриття виконавчого провадження. Однак, він вважає, що не являється біологічним батьком ОСОБА_4 , так як про це стверджувала ОСОБА_3 звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу, а саме вказуючи, що перебуває в фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком. А тому просить виключити відомості про нього, як батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив вимоги задоволити з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідачка в судове засіданні не з`явилась про день та час розгляду повідомлялась належним чином, також повідомлена шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади, причини неявки суду не відомі.

Третя особа в судове засідання не з`явилвсь, причини неявки суду не відомі, про день та ча розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони з 15.10.1988 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 23.12.2013 року шлюб між ними розірвано. Як встановлено рішенням суду від спільного проживання сторони мають троє неповнолітніх дітей, із яких донька, ОСОБА_5 є неповнолітньою.

Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 30.01.2017 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, рішенням суду встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 15.10.1988 року, рішенням суду від 23.12.2013 року шлюб розірвано, від шлюбу мають чотирьох дітей з яких неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Стаття 15 ЦК України об`єктом захисту називає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив у справі "Йевремович проти Сербії", що у відповідності до статті 8 Конвенції під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини ("Jevremovic v. Serbia", заява № 3150/05, пункт 109 рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2007 року).

Законодавством передбачено певні обов`язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Отже, при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 Сімейного кодексу України (далі - СК України) (частина перша статті 121 СК України).

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).

Згідно зі статтею 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Таким чином, законодавством встановлена презумпція батьківства щодо дитини, яка народжена у шлюбі. Проте, батько дитини має право оспорити батьківство.

Відповідно до статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Зміст статті 136 СК України свідчить, що підставою для оспорювання презумпції батьківства є невідповідність встановленого батьківства факту біологічного походження. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей з актового запису про народження дитини. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

У постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21) Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

При вирішенні спору про оспорювання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

ЄСПЛ вказував у своїй практиці, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку на підтвердження або спростування батьківства.

Експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази.

Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, буквального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини.

Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у спірних подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 16 травня 2018 року в справі № 399/1029/15-ц, від 25 серпня 2020 року в справі № 478/690/18, від 15 квітня 2021 року в справі № 645/1098/18, від 19.05.2021 року в справі № 207/789/19.

Здійснюючи правосуддя, ЄСПЛ керується, у тому числі, принципом пропорційності, тобто дотримання "справедливого балансу", враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, при розгляді даної справи суд, крім іншого, враховує принцип пропорційності з метою дотримання при розгляді справи та ухваленні рішень "справедливого балансу" сторін, обов`язково враховуючи найвищі інтереси дитини.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Згідно із частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

ОСОБА_2 клопотав про призначення судової експертизи для встановлення відсутності/наявності кровного споріднення між ним та дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 06.12.2023 року у справі була призначена судова молекулярно-генетична експертиза. Експертиза не була проведена у зв`язку з неявкою відповідача з дитиною до експертної установи для відбору зразків крові.

Верховний Суд у постановах від 4 липня 2018 року у справі №369/1923/15-ц та від 26 вересня 2018 року у справі №346/2946/16-ц виходив також з того, що одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (п.п. 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року); ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін; у п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) та п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» (заява №38789/04) наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом; у розумінні «справедливого балансу» кожній стороні повинна надаватися розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення у справі «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., заява №17748/91 п. 38).

У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Вирішуючи спір по суті, судом встановлено, що єдиною підставою для виникнення сумнівів позивача щодо його батьківства відносно дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та звернення до суду з даним позовом є обставини викладені ОСОБА_3 в позовній заяві про розірвання шлюбу (її перебування в фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком, те, що з ОСОБА_2 вони мають трьох дітей). Однак, з рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 23.12.2013 року не вбачається з якого саме часу ОСОБА_3 перебувала в фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком.

При цьому, звертаючись до суду з даним позовом позивач не зазначив, з якого періоду він не проживає з відповідачем, з якого часу вони не підтримують подружніх стосунків, а також не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження позовних вимог. Натомість матеріали справи містять довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , з якої слідує що з 19.03.2019 року останній значиться зареєстрованим в м.Кременець Тернопільської області.

Крім того, суд позбавлений можливості встановити, чи був позивач обізнаний про наявність судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, ОСОБА_4 , чи сплачував позивач аліменти на утримання ОСОБА_4 , тобто встановити всі обставини у справі.

Тож, суд не може вважати доведеними обставини, про які стверджує сторона, якщо вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Отже, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги, що надання у даній категорії справи доказів про те, що позивач не є батьком дитини, є обов`язкове проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, та враховуючи найвищі інтереси дитини, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених ним позовних вимог щодо оспорювання батьківства, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 206, 263, 264, 265, 279 ЦПК України і на підставі ст.ст. 136, 180 Сімейного Кодексу України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,третя особа:Лугинський відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану уКоростенському районіЖитомирської області про виключення відомостей як батька дитини з актового запису про народження дитини відмовити.

Рішення можебути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення судунабирає законноїсили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Повний текст рішення виготовлено не пізніше ніж через десять днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини цього рішення 29.05.2024 року.

Сторони:

Позивач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа - Лугинський відділдержавної реєстраціїактів цивільногостану уКоростенському районіЖитомирської області, місце знаходження: Житомирська область, Коростенський район, смт.Лугини, вул.Грушевського, 2-А, ЄДРПОУ 22061673.

Суддя Недашківська Л.А.

копія згідно з оригіналом