Рішення

від 21.05.2024 по справі 357/10288/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/10288/23

Провадження № 2/357/1022/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Іванова О.Р.,

за участю:

представник позивача - адвокат Зайцев В.С.;

представник відповідача - адвокат Любченко Н.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: 1) Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області; 2) Третя Білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області, про визнання заповіту недійсним, визнання протиправним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Зайцева В.С., звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням уточнення просить: 1) визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 05.08.2015 на користь ОСОБА_2 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області Шульгою В.П. та зареєстрований в реєстрі за № 53; 2) визнати протиправним і скасувати свідоцтво про право на спадщину від 05.11.2021 № 1-1810 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220480500:01:005:0011, видане державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області Карпусь І.О. на ім`я ОСОБА_2 ; 3) судові витрати стягнути з відповідача.

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 є єдиним дійсним спадкоємцем ОСОБА_3 після успадкування майна своєї матері ОСОБА_4 на підставі заповіту від 26.01.1994, згідно з яким ОСОБА_3 зробила розпорядження на ОСОБА_4 на все своє майно. Однак, звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини виявилось, що за життя ОСОБА_2 залишила ще один заповіт від 05.08.2015, відповідно до якого заповіла ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3220480500:01:005:0011, на підставі якого видане свідоцтво про право на спадщину. Позивач вказує, що виконавчим комітетом Биковогребельської сільської ради жодних розпорядчих документів, якими секретаря виконавчого комітету сільської ради уповноважували б на здійснення нотаріальних дій в період з 31.10.2010 до 06.08.2015 не ухвалювалось, тому заповіт є недійсним, а видане відповідачці на його основі свідоцтво про право на спадщину є фіктивним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

27.09.2023 ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання 25.10.2023.

06.11.2023 на адресу суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Любченко Н.Ю., надійшов відзив, в обґрунтування якого вказано, що відповідач не визнає позов в повному обсязі, вважає позовні вимоги необґрунтованими та не підтвердженими письмовими доказами з дотриманням принципів процесуального права, а саме: ст. 77 ЦПК України, ст. 78 ЦПК України, ст. 80 ЦПК України, оскільки заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, який посвідчений відповідно до ст. 1251 ЦК України - посадовою особою органу місцевого самоврядування.

22.11.2023 ухвалою суду витребувано від Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори копію матеріалів спадкової справи після померлої ОСОБА_3

18.12.2023 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

20.02.2024 на адресу суду надійшли витребувані докази.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, надав пояснення, просив задовольнити вимоги позову. Додатково зазначив, що заповіт складений неуповноваженою особою, містить недоліки, які свідчать про його недійсність, а саме дати складення, відсутність печатки, відсутнє повноваження Шульги В.П . Позивач є спадкоємцем за заповітом 1994 року, яким заповіли усе майно, отже оскаржуваний заповіт обмежує його права.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні. Зазначила, що не надано доказів про відсутність повноважень секретаря сільської ради. Адвокатом позивача невірно сформовано запит та як наслідок невірне тлумачення відповіді на цей запит. В матеріалах справи відсутні будь-які пояснення щодо повноважень Шульги В.П .

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 22.03.1969, актовий запис № 14.

26.01.1994 ОСОБА_3 зробила заповідальне розпорядження на користь ОСОБА_4 , відповідно до якого на випадок смерті заповіла все своє майно матері позивача. Вказаний заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Биковогребельської сільської ради народних депутатів Київської області, реєстровий № 12.

ОСОБА_3 за життя належав житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка з кадастровим номером 3220480500:01:005:0011 площею 2,7018 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Биковогребельської сільської ради, що вбачається зі свідоцтва про право власності від 29.06.1988 та державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 136991 від 27.10.2004.

05.08.2015 ОСОБА_3 зробила інше заповітне розпорядження на користь ОСОБА_3 , відповідно до якого на випадок смерті заповіла вказаній особі земельну ділянку. Вказаний заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстровий № 53, реєстровий № 5860458 у Спадковому реєстрі, що вбачається з інформаційної довідки № 60403110 від 02.06.2020.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 28.05.2020, актовий запис № 1076.

Судом досліджено копію спадкової справи № 186/2020, яка відкрита після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що з заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_3 звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

16.09.2021 ОСОБА_4 державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_3 , яка складається з житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстровий № 1-1287. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_8 з індексним № 60410390 від 19.06.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2457376832020.

05.11.2021 ОСОБА_2 державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Київської області видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_3 , яка складається з земельної ділянки з кадастровим номером 3220480500:01:005:0011 площею 2,7018 га, що знаходиться на території Биковогребельської сільської ради з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстровий № 1-1810. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_8 з індексним № 61400108 від 05.11.2021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1732233932204.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 14.02.2022, актовий запис № 40.

Адвокат позивача звернувшись до архівного відділу Білоцерківської районної державної адміністрації з адвокатським запитом № 16/05/23 від 16.05.2023 щодо наявності рішень чи інших розпорядчих документів Биковогребельської сільської ради та її виконавчого комітету про покладення на секретаря цієї сільської ради Шульгу В.П. обов`язків з вчинення нотаріальних дій за період з 31.10.2010 по 06.08.2015, отримав відповідь № 28-01-45/309 від 17.05.2023 про відсутність таких рішень за вказаний період.

19.04.2024 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 357/13653/21 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: Маловільшанська сільська рада Білоцерківського району Київської області, Третя Білоцерківська державна нотаріальна контора Київської області про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічне положення міститься у частині 1 статті 4 ЦПК України.

Відповідно до статтей 1216-1219 Цивільного Кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За нормами статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача.

Статтею 1251 ЦК України встановлено, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Пунктом 1.4 розділу III Порядку передбачено, що посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування.

До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення статті 1247 цього Кодексу (частина 8 статті 1252 ЦК України).

Вимоги до форми заповіту встановлені статтею 1247 ЦК України, відповідно до якої заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; має бути особисто підписаний заповідачем, а якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу; заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251, 1252 цього Кодексу.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною першою статті 225 ЦК України встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (часина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, заповіт ОСОБА_3 від 05.08.2015 складений у письмовій формі від першої особи із зазначенням дати та часу, особисто підписаний заповідачем, посвідчений секретарем виконавчого комітету Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області Шульгою В.П., яка в свою чергу вчинила дію щодо посвідчення поданого їй заповіту, зареєстрований за № 53, реєстровий № 5860458 у Спадковому реєстр, як передбачено частиною другою статті 1248 ЦК України.

Особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про його вільне волевиявлення та відповідність її волі розпорядження про призначення спадкоємцем за заповітом. При цьому також виконано вимоги про внесення відомостей про заповіт до Спадкового реєстру.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оспорюваний заповіт складено та посвідчено з дотриманням вимог законодавства, а позивачем не доведено належними доказами підстав його недійсності.

Призначення ОСОБА_2 спадкоємцем частини свого майна є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України. Волевиявлення заповідача було вільним і зміст заповіту щодо призначення відповідача спадкоємцем майна відповідало його внутрішній волі.

Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних). Щодо виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, то в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини.

При цьому можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.

На рівні Конституції України та закону не передбачено можливості Міністерства юстиції України регулювати вимоги щодо форми і порядку посвідчення заповіту.

Законодавець у ЦК України не передбачив такої підстави для кваліфікації заповіту, посвідченого секретарем сільської ради, нікчемним, як відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради щодо покладання на цю посадову особу вчинення нотаріальних дій, вчинення описки у даті складення чи відсутністю печатки сільської ради на ньому. Це не впливає на форму заповіту та порядок його посвідчення. Протилежна кваліфікація буде базуватися на мотивах розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення і порушить принцип свободи заповіту, оскільки він піддається правовій охороні й після смерті заповідача.

Дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 від 05.08.2015 до задоволення не підлягає. Відповідно не підлягає задоволенню й похідна вимога про визнання протиправним та скасування свідоцтва про право на спадщину.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.

Оскільки в судовому засіданні оголошено (підписано) лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29.05.2024.

Суддя А. Ю. Цуранов