Рішення

від 23.05.2024 по справі 548/30/24

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/30/24

Провадження № 2/548/157/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

23.05.2024 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Манжос Т.В.

представника позивача- адвоката Чубенко Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визначення місця проживання дитини з батьком,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року позивач звернувся з позовом у якому просив визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 , у період з 16 жовтня 2004 року по 26 квітня 2019 року перебував з Відповідачем, ОСОБА_2 , у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2019 року (справа № 548/689/19, головуючий суддя Миркушіна Н.С.), що набрало законної сили 27 травня 2019 року.

Від даного шлюбу народилися два сини, один з яких наразі є неповнолітнім, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що доводиться копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 05 липня 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Хорольського районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис у Книзі реєстрації народжень за 05 липня 2012 року № 78.

У серпні 2022 року Відповідач із обома синами виїхала до Польщі. Майже через рік, у липні 2023 року, Відповідач привезла малолітнього сина, ОСОБА_3 , в Україну та залишила його проживати разом з Позивачем. Сама ж знову поїхала до Польщі, де мешкає і зараз, окремо від Позивача та малолітнього сина, зв`язок із Позивачем не підтримує. Так, з липня 2023 року малолітній син ОСОБА_3 , постійно проживає разом із батьком, окремо від матері, у жилому будинку АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що Відповідач не може створити для їх спільного малолітнього сина належні умови для проживання, повноцінного розумового і фізичного розвитку, оскільки перебуває в іншій країні (з 2022 року Відповідач виїхала до Польщі, де перебуває по теперішній час). Там має постійну роботу, найближчим часом не планує повертатися в Україну. Проживання малолітнього сина у Польщі разом з матір`ю неможливе, оскільки Відповідач має досить щільний графік роботи, який не дає їй можливості достатньо приділяти увагу дитині (вчити з ним уроки, відводити до школи і забирати, займатися разом іншими справами), також має місце складність у адаптації дитини до проживання в іншій країні, мовний бар`єр.

Разом з тим, Позивач має усі необхідні умови для комфортного проживання малолітнього сина ОСОБА_3 :1) Позивач має постійне місце проживання у повністю облаштованому, зі всіма зручностями будинку, що у АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок належить Позивачеві на праві власності відповідно до Договору купівлі-продажу від 07 лютого 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 206.

До складу сім`ї Позивача входять:

- батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Зазначені члени сім`ї є рідними по крові із малолітнім ОСОБА_3 . Їх він добре знає, любить, має гарні стосунки.

Вказане вище підтверджується копією Договору купівлі-продажу від 07 лютого 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 206, копією Витягу з Державного реєстру правочинів № 2062448 від 07 лютого 2006 року, копією Акту від 27 жовтня 2023 року та довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб виданою виконавчим комітетом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 15 грудня 2023 року № 09.08/2355.

2) Позивач працевлаштований, має стабільний дохід, працює торговим представником у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СІНАЙ-ГОРА» (код ЄДРПОУ 38953715, м. Полтава).

3) Позивач має позитивну характеристику за місцем роботи: дисциплінований, відповідальний працівник. За характером врівноважений, спокійний, доброзичливий. Користується авторитетом серед колег, його поважають у колективі. Зазначене доводиться Характеристикою виданою ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СІНАЙ-ГОРА» від 06 грудня 2023 року.

4) Позивач має позитивну характеристику за місцем свого постійного проживання.

5) До кримінальної та адміністративної відповідальності раніше не притягувався.

6) Позивач має гарний стан здоров`я, не перебуває на диспансерному обліку в лікаря нарколога та психіатра.

7) Позивач добросовісно виконує свій обов`язок щодо участі у вихованні та матеріальному утриманні дитини. Зазначене доводиться: - Характеристикою учня 6 класу Штомпелівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ОСОБА_3 , 2012 року народження, який проживає за адресою АДРЕСА_2 ; - Почесною грамотою №6 від 15 червня 2022 року; - Грамотою із футбольних змагань як кращий гравець команди "Хорол" та Свідоцтвом досягнень за 2021-2022 рік.

Як слідує з викладеного вище Позивач повністю опікується інтересами і потребами сина, піклується про нього, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям дитини.

За обставин, які склалися, Позивачем створені найкращі умови для дитини, в сина є своя кімната, свій дитячий куточок, де він грається, є спальний куточок, де він відпочиває, куточок для навчання, дитина забезпечена усіма речами для гарного розумового та фізичного розвитку. Малолітньому сину комфортно та гарно жити із батьком. Тут він ходить до школи (Штомпелівська ЗОШ І-ІІІ ступенів), має друзів, родину, займається спортом, його люблять, цінують, ним опікуються. Проживання малолітньої сина із батьком відповідає якнайкращим його інтересам.

Тому Позивач вважає, що наявні усі переконливі обставини для визначення місця проживання спільного сина, ОСОБА_3 , з батьком, ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 08.01.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Відповідачка в судове засідання не з"явилася, хоча вчасно та належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи.

Ухвалою суду від 21.03.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Чубенко Ж.А. підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник органу опіки та піклування у судовому засіданні підтримала поданий суду висновок. Вказала, що визначення місця проживання дитини з батьком відповідатиме інтересам дитини.

Суд, вислухавши сторони, з`ясувавши думку дитини, дослідивши надані докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини, що склалися між сторонами.

Позивач ОСОБА_1 , у період з 16 жовтня 2004 року по 26 квітня 2019 року перебував з Відповідачем, ОСОБА_2 , у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2019 року (справа № 548/689/19, головуючий суддя Миркушіна Н.С.), що набрало законної сили 27 травня 2019 року.

Від даного шлюбу народилися два сини, один з яких наразі є неповнолітнім, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що доводиться копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 05 липня 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Хорольського районного управління юстиції Полтавської області, актовий запис у Книзі реєстрації народжень за 05 липня 2012 року № 78.

У серпні 2022 року Відповідач із обома синами виїхала до Польщі. Майже через рік, у липні 2023 року, Відповідач привезла малолітнього сина, ОСОБА_3 , в Україну та залишила його проживати разом з Позивачем. Сама ж знову поїхала до Польщі, де мешкає і зараз, окремо від Позивача та малолітнього сина, зв`язок із Позивачем не підтримує. Так, з липня 2023 року малолітній син ОСОБА_3 , постійно проживає разом із батьком, окремо від матері, у жилому будинку АДРЕСА_1 .

Позивач працевлаштований, має стабільний дохід, працює торговим представником у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СІНАЙ-ГОРА» (код ЄДРПОУ 38953715, м. Полтава).

20.02.2024 рішенням Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області затверджено висновок щодо визначення місця проживання дитини, у якому зазначено, що Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , так як це відповідатиме інтересам дитини.

Також зазначено про те, що проведено бесіду з мамою ОСОБА_2 , яка підтвердила , що перебуває у Республіці Польща, працевлаштована та найближчим часом повертатися не збирається. Вона зазначила, що спілкується з сином, цікавиться його життям, систематично допомагає матеріально. Проте, у з зв`язку зі щільним робочим графіком не могла здійснювати належний контроль за дитиною, в період, коли він проживав з нею за кордоном.

Щодо визначення місця проживання сина ОСОБА_3 , 2012 року народження, з батьком не заперечує та надіслала відповідну письмову заяву від 18.02.2024 року в електронному вигляді, яка долучена до матеріалів справи.

Висновок є достатньо обґрунтованим і мотивованим, підстави не погоджуватися з ним у суду відсутні.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Частиною першою статті 161 ЦК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Таким чином, у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і на час звернення до суду з позовом йому виповнилося 12 років.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

При цьому, у рішенні від 16 липня 2015 року справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

У постанові Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі 542/1428/18 зроблено висновок про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Оцінюючи ставлення батьків до виховання молодшого сина, важливим елементом якого є навчання, судом встановлено таке.

У характеристиці учня 6 класу Штомпелівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ОСОБА_3 зазначено, що ОСОБА_3 виховується в неповній сім"ї, проживає з батьком, який займається вихованням сина, бере активну участь у його житті.

Отже, на підставі досліджених доказів суд вважає встановленим той факт, що обоє батьків приймає участь у вихованні та забезпеченні дитини належних умов проживання.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено у ч.2 ст.171 СК України, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Так, у судовому засіданні з`ясовано думку дитини сторін, ОСОБА_3 , дитина зазначила, що коли розпочалася війна, виїхав проживати разом із матір"ю за кордон, але повернувся проживати до батька, так як було важко займатися у школі, чужа мова та не було друзів. З мамою ніхто не забороняє спілкуватися. Дитина висловила бажання проживати з батьком, з яким у них склалися добрі стосунки.

Думка дитини враховується судом, про те не є вирішальною при вирішенні питання про місце проживання.

Саме лише висловлене дитиною бажання проживати з батьком не може бути безумовною підставою для відповідного визначення місця проживання, оскільки при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у сукупності.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного суду від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18.

Оцінюючи висловлене дитиною сторін ОСОБА_3 бажання проживати з батьком, суд враховує, що воно сформовано, зокрема, в умовах проживання з батьком.

Відтак, суд вважає можливим ухвалити рішення у справі всупереч думці дитини з метою дотримання інтересів самої дитини.

При цьому суд зауважує, що відповідачкою не подано зустрічний позов та не заявлялися вимоги про визначення місця проживання дитини з нею, не подано відповідних доказів щодо наявності житла, роботи тощо. Тому висновки суду про відмову у позові про визначення місця проживання дитини з батьком не свідчать про визначення місця проживання з матір`ю.

З матеріалів справи вбачається, що сторони самостійно не досягнули згоди стосовно визначення місця проживання дитини. Матеріали справи не містять доказів укладення договору про участь у вихованні дитини чи визначення місця проживання дитини, а також будь-яких інших документів, які б могли свідчити про наявність домовленостей між сторонами з даного питання.

Крім того, згідно вимог ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

З матеріалів справи вбачається, що спір про місце проживання дитини між сторонами відсутній.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Судові витрати слід віднести за рахунок сторін, що їх понесли.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 89, 241, 258, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) , представник позивача: адвокат Чубенко Жанна Анатоліївна ( свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1414, видане радою адвокатів Полтавської області 25 червня 2014 року, юридична адреса: 37860, Полтавська область, Лубенський район с. Вишняки, вул. Шевченка, 43 а ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ), третя особа: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ( код ЄДРПОУ 04057534, адреса знаходження: вул. 1 Травня, 4, м. Хорол Лубенського району Полтавської області) про визначення місця проживання дитини з батьком, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 28.05.2024 року.

Суддя : О.В. Коновод