Постанова

від 05.12.2024 по справі 548/30/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/30/24 Номер провадження 22-ц/814/2925/24Головуючий у 1-й інстанції Коновод О. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого Обідіної О.І.,

суддів : Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

за участю секретаря Дороженка Р.Г.,

розглянувши у відкритому судому засіданні в м. Полтаві, в порядку спрощеного провадження, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чубенко Жанни Анатоліївни на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 23 травня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визначення місця проживання дитини з батьком,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визначити місце проживання їх спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком за місцем його проживання.

Вказував, що в серпні 2022 року колишня дружина виїхала до Польщі з їх спільними дітьми, проте вже через рік привезла малолітнього ОСОБА_3 в Україну, залишивши його проживати з ним як з батьком, повернувшись при цьому до Польщі.

З дитиною відповідач підтримує лише телефонний контакт, фактично син перебуває на його утриманні та проживає в належному йому житловому будинку.

В обґрунтування вимог зазначав, що на даний час мати хлопчика не може створити належні умови проживання з огляду на щільний графік праці за кордоном, сам ОСОБА_3 не зміг адаптуватись в чужій країні, в нього не створились соціальні зв`язки, не було налаштоване шкільне життя та учбовий процес, тоді як за місцем позивача для нього створені всі належні умови, він відвідує школу, займається спортом, оточений увагою та опікою батька.

Оскільки саме він опікується інтересами та потребами сина, займається його вихованням та розвитком, виходячи з інтересів дитини, просить визначити місце проживання сина ОСОБА_3 разом з ним.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 23 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на відсутність спору між батьками з приводу місця проживання дитини.

Не погодившись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чубенко Ж.А., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Вказує, що мати дитини проживаючи за кордоном не може створити належні умови для розвитку та виховання сина на відміну від батька, який має постійне місце проживання, стабільний дохід, позитивно характеризується, до відповідальності не притягувався, фактично самостійно займається вихованням та розвитком останнього.

При цьому, судом безпідставно не було взято до уваги висновки органу опіки та піклування про необхідність визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 з батьком, що буде відповідати найкращим інтересам дитини, а також думку самого хлопчика, який просив залишити проживати його з батьком.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 з 16.10.2004 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який був розірваний рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 26.04.2019 року.

Від шлюбу сторони мають дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У серпні 2022 року ОСОБА_2 з обома синами виїхала до Республіки Польщі.

В липні 2023 року остання привезла сина ОСОБА_3 до м. Хорол і залишила проживати в будинку батька ОСОБА_1 , повернувшись при цьому знову до Республіки Польща.

З липня 2023 року і по даний час син ОСОБА_3 проживає разом з батьком, перебуває на його утриманні.

На час розгляду справи хлопчик є учнем 7 класу Штомпелівської загальноосвітньої школи Хорольської міської ради.

Згідно характеристики на учня ОСОБА_3 , останній виявляє творче мислення, добре засвоює навчальний матеріал, активний, користується авторитетом серед друзів, займається спортом. Хлопчик виховується в неповній сім`ї, проживає з батьком, який займається його вихованням, цікавиться шкільним життям сина, супроводжує на різних спортивних заходах.

Комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Хорольської міської ради прийнято рішення про доцільність визначити місцем проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 .

В ході розгляду справи малолітній ОСОБА_3 висловив свою думку та пояснив, що бажає проживати разом з батьком, а не з матір`ю, з якою він підтримує лише телефонний контакт.

Відмовляючи в задоволенні позову суд дійшов висновку про відсутність спору між сторонами про місце проживання дитини, встановивши, що обоє з батьків приймають участь у вихованні та забезпеченні йому належних умов проживання.

При цьому суд відхилив висновок органу опіки та піклування щодо доцільності проживання дитини разом з батьком та думку дитини щодо висловленого нею бажання проживати з батьком.

Колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Частиною першою статті 161 ЦК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства»).

Згідно ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі 542/1428/18 зроблено висновок про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 20.02.2024 затверджено висновок щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_1 .

В зазначеному висновку комісія з питань захисту прав дитини встановила, що мати дитини проживає за кордоном та в найближчий час не збирається повертатися в Україну, а отже не може фізично забезпечити систематичний контроль за розпорядком дня дитини, його харчуванням, станом здоров`я, рівнем освіти, розвитком його вмінь, навичок, здібностей.

Дитина з липня 2023 року постійно проживає разом з батьком, який має офіційну роботу, стабільний дохід, повністю забезпечує дитину необхідним для повноцінного розвитку, навчання. Дитина має окрему кімнату в будинку. Тобто для дитини створені належні умови, що відповідають його інтересам. При цьому дитина спілкується з матір`ю в телефонному режимі, яка не заперечувала проти визначення місця проживання сина з батьком, пояснюючи при цьому, що не може забезпечити належний догляд та розвиток дитини.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ч. 2 ст. 160 СК України). Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору, зокрема, щодо її місця проживання (ч. 2 ст. 171 СК України).

Таким чином, з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Для правильного застосування зазначених норм права при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини необхідно щоб дитина була заслухана.

В даному випадку, з`ясувавши думку ОСОБА_3 , який виявив бажання проживати разом з батьком та пояснив, що після виїзду з матір`ю за кордон він не зміг адоптуватися, займатися в чужій школі, не мав друзів, сумував та мав бажання повернутись на Україну до батька, суд проігнорував думку дитини, яка на час розгляду справи досягла 12 річного віку і висловила своє мотивоване бажання проживати разом з батьком, та безпідставно не прийняв її до уваги, чим порушив вимоги ст.ст. 160, 171 СК України.

При цьому, суд першої інстанції свої висновки в цій частині не обґрунтував та не зазначив з яких мотивів він виходив не приймаючи до уваги висловлену дитиною думку про обрання нею свого місця проживання разом з батьком.

В даному випадку, судом фактично не було вирішено питання про встановлення місця проживання дитини, яка має вік 12 років та потребує в розумінні положень ч. 3 ст. 29 ЦК України визначеного місця проживання.

Крім того, надаючи оцінку висновку Хорольської міської ради щодо доцільності визначення проживання дитини разом з батьком, суд зазначив, що висновок є обґрунтованим і мотивованим, що свідчить про відсутність підстав для його відхилення.

При цьому, сама вказівка суду про те, що між сторонами відсутній спір з приводу місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 - не може вважатись обґрунтованою підставою для відмови в позові, оскільки в такому випадку залишається не вирішеним питання визначення місця проживання дитини, що впливатиме відповідно на місце його реєстрації, з яким безпосередньо пов`язаний захист немайнових прав дитини, в тому числі в сфері отримання тих чи інших соціальних та медичних послуг.

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням по справі нового рішення про задоволення позову.

Встановлюючи місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком, колегією суддів приймаються до уваги такі необхідні елементи, які мають враховуватись при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини.

Зокрема, висловлене нею мотивоване бажання проживати разом з батьком, яке охоплює збереження сімейного оточення, спілкуванням з бабусею та дідусем, забезпечує його перебування у звичайному та зрозумілому соціальному середовищі, відвідування школи, можливість займатись спортом та налагоджувати дружні відносини з однолітками.

З наявних матеріалів справи вбачається, що саме батько займається вихованням сина, дбає про його розвиток та матеріальне забезпечення.

Одночасно, колегія суддів враховує як прихильність дитини до батька, так і не спроможність на даний час матері дитини здійснювати належне піклування та приймати участь в житті сина ОСОБА_3 з огляду на її проживання в Республіці Польща та твердження про те, що вона не має намірів повертатись проживати до України.

За вказаних обставин апеляційна скарга піддягає задоволенню, судове рішення скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чубенко Жанни Анатоліївни задовольнити.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 23 травня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком.

Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2024 року.

Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин