Ухвала

від 20.05.2024 по справі 445/1693/23

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/1693/23

Провадження № 6/445/18/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.,

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

з участю представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області заяву представника Військового госпіталю Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) про відстрочку виконання рішення Золочівського районного суду Львівської області від 17.04.2024 року, в частині його негайного виконання про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу, -

в с т а н о в и в :

03.05.2024 року представник Військового госпіталю Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання рішення Золочівського районного суду Львівської області від 17.04.2024 року в частині його негайного виконання про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць. В обгрунтування заяви вказав, що існують об`єктивні обставини, внаслідок яких боржник не може виконати негайно рішення суду і його виконання необхідно відстрочити на три місяці. Вказує, що процес виконання рішення в частині поновлення на роботі стягувача на посаді сестри медичної відділення інфекційних та дерматологічних хвороб військового госпіталю є тривалим у часі, оскільки внесення змін до штату погоджується з структурними підрозділами ГУ НГ України, та в подальшому затверджується наказом командувача НГ України. Враховуючи, що з 04.07.2022 у військовому госпіталі посада сестри медичної відділення інфекційних та дерматологічних хвороб відсутня, а зміни до штату військового госпіталю затверджуються наказом командувача НГ України, з метою належного виконання рішень військовим госпіталем до Головного управління НГ України подано пропозиції щодо внесення змін до штату військового госпіталю. Таким чином боржник позбавлений можливості виконати рішення суду негайно. Окрім того, на даний час у військовому госпіталі НГУ у штатному розписі наявні 20 цивільних посад, одна з яких посада лікаря-психофізіолога є вакантною, інших вакантних посад немає. Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, представник боржника вказує, що матеріально-технічне забезпечення військового госпіталю здійснюється ГУ НГ України через органи і підрозділи забезпечення НГ України в межах коштів, передбачених на зазначені цілі. Вказує, що на виконання рішення суду до ГУ НГ України скеровано потребу в коштах та детальний розрахунок, які обгрунтовують зміни показників видатків бюджету для належного виконання рішення суду в цій частині. У зв`язку з наведеним, просить відстрочити рішення суду в частині його негайного виконання на три місяці.

В судовому засіданні представник заявника підтримав заяву про відстрочку виконання рішення з підстав зазначених у заяві.

Стягувач та її представник в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяву, в якій просили розгляд заяви здійснювати у їх відсутності, проти задоволення заяви заперечили.

Представник Золочівського відділу ДВС у Золочівському районі Львівської області в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Додатково повідомив, що виконавче провадження №74858705 від 15.05.2024 року завершено, на підставі п.9 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», а виконавче провадження №74858915 від 17.05.2024 року завершене на підставі п.11 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1ст. 223 ЦПК України,неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 17.04.2024 року визнано протиправним та скасовано Наказ №163 від 30.06.2022 року про звільнення ОСОБА_2 з посади сестри медичної відділення інфекційних та дерматовенерологічних хвороб, на підставі пункту 1статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників та неможливістю переведення на іншу роботу. Поновлено ОСОБА_2 на роботі у Військовому госпіталі Національної Гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) з дати звільнення на посаді сестри медичної відділення інфекційних та дерматологічних хвороб. Ухвалено стягнути з Військового госпіталю Національної Гвардії України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.07.2022 року по 17.04.2024 року включно, що становить 456529,32 грн. (чотириста п`ятдесят шість тисяч п`ятсот двадцять дев`ять гривень 32 коп. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді сестри медичної відділення інфекційних та дерматологічних хвороб Військового госпіталю Національної Гвардії України та стягнення з Військового госпіталя Національної Гвардії України на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу допустити до негайного виконання.

Згідно постанови заступника начальника відділу Золочівського відділу ДВС у Золочівському районі Львівської області від 15.05.2024, виконавче провадження №74858705 закінчено, на підставі п.9 ч.1 ст. 39,40 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення Золочівського районного суду Львівської області від 17.04.2024 року в частині стягнення з Військового госпіталю НГ України (в/ч НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу виконано в повному обсязі. Кошти в сумі 20809,72 грн. перераховано стягувачу згідно платіжної інструкції №658 від 13.05.2024 року.

Таким чином, рішення Золочівського районного суду Львівської області від 17.04.2024 року в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 залишилося невиконаним.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно є обов`язковим та підлягає виконанню не з моменту набрання законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні та незалежно від того, чи буде оскаржуватись.

Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до змістурішення Конституційного Суду України N 5-рп/2013 від 26.06.2013 рокуу справі N 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 5статті 435 ЦПК Україниза заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку виконання рішення суду передбачене такожстаттею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що при вирішенні заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що її задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Водночас, обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19, в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 295/5781/19.

Відповідно до ч. 8ст. 235 КЗпП Українирішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Європейський суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy»). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» («Sika v. Slovaki») пп. 24-27 № 2132/02 від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» № 11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невіддільною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» («Sokur v. Ukraine») № 29439/02 від 26.04.2005 та у справі «Крищук проти України» («Kryshchuk v. Ukraine») № 1811/06 від 19.02.2009).

Конституція України, проголосивши Україну соціальною і правовою державою, визначила обов`язок держави щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини.

Складовою цього обов`язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (статті13,43 Конституції України).

Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що якщо звільнення працівника визнане в судовому порядку незаконним, то воно є таким, що не відбулось, трудові відносини такими, що не припинялись, а всі умови укладеного з працівником на момент прийняття на роботу є існуючими. Це означає, що сторони (працівник та його роботодавець) повертаються у положення, яке існувало на день звільнення.

Роботодавець з метою виконання судового рішення спочатку має утворити умови для поновлення працівника на посаді.

Доводи заявника про те, що процес виконання рішення суду в частині поновлення стягувача на роботі вимагає значного часу, не заслуговує на увагу, з огляду на те, що затвердження змін до штату Військового госпіталю командувачем НГ України вимагає оперативного вжиття заходів спрямованих на негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, як зі сторони керівництва Військового госпіталю, так і зі сторони командувача НГ України.

Таким чином, заявником не доведено наявність виняткових обставин, що виникли в ході виконання рішення суду та мають особливий характер і ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, з наявністю яких положенняст. 435 ЦПК Українипов`язує можливість здійснити відстрочення виконання судового рішення.

Невиконання рішення суду у визначені законом строки без відповідних правових підстав, передбачених законом, зокремаст.435 ЦПК України, не відповідатиме засадам цивільного законодавства, передбаченимст.3 ЦК України, оскільки може призвести до порушення охоронюваних законом прав та інтересів стягувача, які підтверджені судовим рішенням.

Враховуючи вищевикладене,вивчивши наведенів обґрунтуваннязаяви провідстрочення виконаннясудового рішеннядоводи заявника,які непідкріплені жодниминалежними тадопустимими доказамита несвідчать пронаявність будь-якоговиняткового випадку,що обумовлюєоб`єктивніускладнення привиконанні судовогорішення,чи робитьйого виконаннянеможливим,суд дійшовдо висновкупро недоведеністьзаявником належнимита допустимимидоказами підставдля відстроченнявиконання рішеннясуду,а тому,заявапредставникаВійськового госпіталюНаціональної гвардіїУкраїни (військовачастина НОМЕР_1 ) про відстрочення виконання рішення не підлягає задоволенню.

Керуючись ст . 260, 261, 435 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

в задоволенні заяви представника Військового госпіталю Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) про відстрочку виконання рішення Золочівського районного суду Львівської області від 17.04.2024 року, в частині його негайного виконання про поновлення на роботі та стягнення середнього заробіткуза часвимушеного прогулув межахмісячного платежу- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 24.05.2024.

Суддя В. М.Сивак