Постанова

від 14.10.2024 по справі 445/1693/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 445/1693/23 Головуючий у 1 інстанції: Сивака В. М.

Провадження № 22-ц/811/1567/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогосудді: Ванівського О.М.,

суддівЦяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Ковальчук Ю.П.

з участю: представника апелянта ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 та її представника адвоката Крутоголової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справуза апеляційною скаргою Військовогогоспіталю Національноїгвардії України(військовачастина НОМЕР_1 )на рішенняЗолочівського районногосуду Львівськоїобласті від17квітня 2024року усправі запозовом ОСОБА_2 до Військовогогоспіталю Національноїгвардії України(військовачастина НОМЕР_1 ) про поновленняна роботіта стягнення середньомісячного заробіткуза часвимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

В липні 2023 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Військовогогоспіталю Національноїгвардії України(військовачастина НОМЕР_1 ) про поновленняна роботіта стягнення середньомісячного заробіткуза часвимушеного прогулу

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 31.03.1993 року на підставі наказу №7 командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 призначено на посаду чергової медсестри інфекційного відділення, про що є запис у трудовій книжці. 04.07.2022 року наказом №163 від 30.06.2022 року ОСОБА_2 звільнено з посади сестри медичної відділення інфекційних та дерматовенерологічних хвороб на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників та неможливістю переведення на іншу роботу.

Позивачка вважала наказ військової частини НОМЕР_1 НГ України №163 від 30.06.2022 року незаконним, із звільненням її з посади медичної сестри відділення інфекційних та дерматовенерологічних хвороб не погоджується.

Зазначала, що відповідач всупереч вимогам п.1 ст.40 КЗпП України, не запропонував позивачці, як працівнику з великим досвідом роботи, яка має переважне право на залишення на роботі, іншу вакансію, яка відповідала вимогам, що існують у військовому госпіталі НГ України (військовій частині НОМЕР_1 ), незалежно від того, в якому структурному підрозділі працювала до того. Крім цього, не було запропоновано переведення на іншу відповідну посаду чи підвищити свою кваліфікацію для заняття іншої посади.

Відповідачем не було враховано, що позивачка є учасником бойових дій та брала участь у антитерористичній операції з грудня 2017 року по січень 2018 року, має першочергове право на залишення на роботі при скороченні чисельності та штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці.

Рішенням Золочівського районногосуду Львівськоїобласті від17квітня 2024року позов ОСОБА_2 до Військового госпіталю Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Наказ №163 від 30.06.2022 року наказом №163 про звільнення ОСОБА_2 з посади сестри медичної відділення інфекційних та дерматовенерологічних хвороб, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників та неможливістю переведення на іншу роботу.

Поновлено ОСОБА_2 на роботі у Військовому госпіталі Національної Гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) з дати звільнення на посаді сестри медичної відділення інфекційних та дерматологічних хвороб.

Стягнуто з Військового госпіталя Національної Гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.07.2022 року по 17.04.2024 року включно, що становить 456529,32 грн. (чотириста п`ятдесят шість тисяч п`ятсот двадцять дев`ять гривень 32 коп.)

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді сестри медичної відділення інфекційних та дерматологічних хвороб Військового госпіталя Національної Гвардії України (військова частини НОМЕР_1 ) та стягнення з Військового госпіталя Національної Гвардії України (військова частини НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу допущено до негайного виконання.

Стягнуто з Військового госпіталя Національної Гвардії України (військова частини НОМЕР_1 ) в користь держави судовий збір в розмірі 2147,20 грн.

Рішення суду оскарживвідповідач - Військовийгоспіталь Національноїгвардії України(військовачастина НОМЕР_1 ),подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Покликається на те, що судом в оскаржуваному рішенні безпідставно констатовано, що згідно штатного розпису від 05 травня 2022 року на 2022 рік військового госпіталю Національної гвардії України у відділенні інфекційних та дерматовенерологічних хвороб працювало три працівники на посаді «медична сестра». Згідно штатного розпису від 04 липня 2022 року на 2022 рік військового госпіталю Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) у відділенні інфекційних та дерматовенерологічних хвороб працювало п?ять працівників на посаді «медична сестра». Відтак суд прийшов до висновку, що скорочення чисельності та штату працівників не відбулося, а відтак звільнення позивачки за пунктом 1 статті 40 К3пП України є незаконним. Зазначав, що судом не належним чином досліджені штатні розписи від 05 травня 2022 року на 2022 рік військового госпіталю НГУ та від 04 липня 2022 року на 2022 рік військового госпіталю НГУ, які наявні в матеріалах справи, та з яких вбачається, що станом на 24 червня 2022 року у відділенні інфекційних та дерматовенерологічних хвороб числилось дві посади «сестра медична», на яких перебували цивільні працівники та три посади «медична сестра» - військовослужбовці. Після проведення організаційно-штатних заходів дві цивільні посади «сестра медична» були скорочені, натомість були введені дві посади «медична сестра» (військові), що відображено у штатному розписі від 04 липня 2022 року.

Таким чином, зазначена посада позивачки після 04.07.2022 стала військовою та її назва змінилася на «медична сестра (ВОС-879249П) відділення інфекційних дерматовенерологічних хвороб військового госпіталю НГУ».

Вважає, що скорочення цивільних посад і введення замість них військових посад якраз і є проявом переведення військового госпіталю НГУ на штати воєнного часу, проте суд першої інстанції не встановив належним чином ці обставини. З метою медичного забезпечення особового складу військових частин та з?єднань Національної гвардії України, поліцейських та інших сил оборони, які виконують завдання за призначенням у визначених районах бойових дій, військовослужбовці військового госпіталю активно залучаються до зведених медичних підрозділів, зокрема у період з 30.06.2022 по теперішній час в зоні бойових дій на сході України перебувало НОМЕР_2 військовослужбовців військового госпіталю НГУ, у тому числі 8 військовослужбовців на даний час виконують бойові (спеціальні) завдання у районах бойових дій.

Крім того, покликається на те, що судом першої інстанції не вирішено заяву про застосування строку позовної давності.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, позивача ОСОБА_2 та її представника адвоката Крутоголової О.О. на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовнівимоги пропоновленняна роботітастягнення середньомісячногозаробіткуза часвимушеногопрогулу,суд першоїінстанції виходивз того,що відповідачне дотримавпроцедуру звільненняпозивача ззайманої посади. Суд прийшов до висновку про незаконність дій роботодавця при звільненні ОСОБА_2 , тому вважав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддівне погоджуєтьсяз висновкомсуду першоїінстанції враховуючинаступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України - є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Повноваження командувача Національної гвардії України передбачені статтею 7 Закону України «Про Національну гвардію України», військовими статутами Збройних Сил України, а також Положенням про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженим Указом Президента України від 28 березня 2014 року № 346/2014 «Питання головного органу військового управління Національної гвардії України» (із змінами та доповненнями) (далі - Указ № 346/2014), та іншими Указами Президента України.

Статтею 2 Указу № 346/2014 встановлено, що командувач Національної гвардії України користується щодо військовослужбовців Національної гвардії України правами Міністра оборони України, які передбачені Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Частиною першою, третьою статті 9 Закону України «Про Національну гвардію України» передбачено, що особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників. Регулювання трудових відносин з цивільними працівниками здійснюється на підставі законодавства про працю, зокрема, Кодексу Законів про працю України.

Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_2 являється учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Головним управлінням Національної Гвардії України 21 березня 2018 року.

Згідно запису, що міститься у трудовій книжці ОСОБА_2 31.03.1993 року на підставі наказу №7 командира військової частини НОМЕР_1 призначено на посаду чергової медсестри інфекційного відділення.

Наказом командувача Національної Гвардії України №169 дск від 08.06.2022 «Про організаційно-штатні заходи в Національної Гвардії України» затверджено перелік змін до штатів Головного управління, вищих військових навчальних закладів, військових частин та установ Національної Гвардії України.

Пунктом 2 наказу №169 дск від 08.06.2022 визначено першому заступникові командувача Національної Гвардії України (начальнику штабу), начальникам територіальних управлінь, вищих навчальних закладів, установ та командуванням військових частин Національної Гвардії України протягом п`яти днів з дати отримання наказу, здійснити заходи щодо його реалізації.

27 червня 2022 року позивачці вручено попередження, яким повідомлено про майбутнє звільнення із займаної посади 04 липня 2022 року згідно з п.1ст.40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності працівників на підставі наказу Командувача Національної Гвардії України №169 дск від 08.06.2022 року.

30 червня 2022 року наказом начальника Військового госпіталю Національної Гвардії України (по стройовій частині) звільнено у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю переведення на іншу роботу сестру медичну відділення інфекційних та дерматовенерологічних хвороб фахівця ОСОБА_2 , 04 липня 2022 року, пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Відповідно до положень частини четвертої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період вимоги частини першої-третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України до ОСОБА_2 не застосовувати. Підстава: накази командувача Національної Гвардії України від 08.06.2022 №169 дск та від 30.06.2022 №201.

30 червня 2022 року наказом командувача Національної Гвардії України №201 «Про внесення змін до наказу командувача Національної Гвардії України від 08.06.2022 №169дск» пункт 2 наказу командувача Національної Гвардії України від 08.06.2022 №169 дск викласти в такій редакції:

«Першому заступникові командувача Національної Гвардії України (начальнику штабу), начальникам територіальних управлінь, вищих військових навчальних закладів, установ та командирам військових частин Національної Гвардії України:

протягом п`яти днів з дати отримання наказу здійснити заходи щодо його реалізації;

у разі відсутності можливості переведення працівників за їхньою згодою на іншу роботу їх вивільнення здійснювати з урахуванням положень частини четвертої статті 49-2 Кодексу законів про працю України».

Право на працю, закріплене устатті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно доУказу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської Федерації проти України, введено в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та в подальшому продовжено - воєнний стан.

15.03.2022 року був прийнятиЗакон України № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», метою якого є врегулювання окремих питань трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу.

Згідно з ч. ч. 2, 3ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей43,44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Отже, положенняЗакону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України- мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положеннямЗакону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 4 ст. 49-2 КЗпП вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці, пов?язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період, а також у зв?язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв?язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з оглянутого в судовому засіданні штатного розпису на 2022 рік Військового госпіталю Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) станом на 05.05.2022 року, у відділенні інфекційних та дерматологічних хвороб числилось дві посади «сестра медична», на яких перебували цивільні працівники та три посади «медична сестра» - військовослужбовці.

Згідно оглянутого в судовому засіданні штатного розпису на 2022 рік Військового госпіталю Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) станом на 04.07.2022 року були введені дві посади «медична сестра» - військовослужбовці.

З вказаного вбачається, що у Військовому госпіталіНаціональної гвардіїУкраїни (військовачастина НОМЕР_1 ), відповідно до вимог ст. 32 КЗпП України відбулися зміни істотних умов праці.

Таким чином, посада на якій перебувала позивачка після 04.07.2022 року стала військовою та її назва змінилась на «Медична сестра відділення інфекційних та дерматовенерологічних хвороб військового госпіталю Національної гвардії України».

В наказі № 163 від 30.06.2022 року також зазначено про те, що відповідно до положень частини 4 статті 49-2 КЗпП у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці, пов?язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період, вимоги частин першої - третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України до ОСОБА_2 не застосовувати.

З таких же міркувань, доводи ОСОБА_2 про те, що її всупереч вимогам статті 49-2 КЗпП України, не було попереджено за два місяці про скорочення посади, їй не було запропоновано іншу роботу, є безпідставними.

Частиною третьою ст. 32 КЗпП передбачено, що у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Згідно ч. 2 ст. 3Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьоюстатті 32тастаттею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь якідані про те, що позивач перебуває на військовому обліку після введення в Україні військового стану, тому правових підстав для залишення позивача на посаді медсестри не було, оскільки новим штатним розписом передбачено можливість влаштування на посади у військовий госпіталь лише військовослужбовців.

Уперіод дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою ст. 32 та ст. 103 КЗпП, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов (частина друга ст. 3 Закону № 2136).

Оскільки станом на час звільнення позивача 04.07.2022 року, в Україні був введенийвоєнний стан, відповідно до згідно ч. 2 ст. 3Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»повідомлення позивача за 2 місяці про істотні зміни умов праці, роботодавцем не здійснювалося.

Так як ОСОБА_2 не є військовослужбовцем, її не можливо було перевести на іншу роботу в військовому госпіталі, тому звільнення позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України є правомірним.

Що стосується покликань апеляційної скарги на строк позовної давності, то слід вказати наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 233 КЗпП Українипрацівник може звернутися з заявою про безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом наведеної норми права тастатті 234 КЗпП Україницей строк може бути поновлено у разі порушення трудових прав працівника.

Отже, перш ніж застосовувати строк звернення до суду суд має встановити, чи порушено трудові права позивача. Якщо вони не порушені, то суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 235/1954/16-ц, провадження № 61-423св17).

Оскільки відповідач не порушив нормиКЗпП Українипри звільненні позивача, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення про пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Керуючись ст.ст.367,368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.ст.376,381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Військового госпіталю Національноїгвардії України (військовачастина НОМЕР_1 ) - задовольнити.

Рішення Золочівського районногосуду Львівськоїобласті від17квітня 2024року скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Військовогогоспіталю Національноїгвардії України (військовачастина НОМЕР_1 ) про поновленняна роботіта стягнення середньомісячного заробіткуза часвимушеного прогулу відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23.10.2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.