Рішення

від 23.05.2024 по справі 607/25302/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2024 Справа №607/25302/23 Провадження №2/607/758/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря с/з Медвідь О. А.

учасників справи

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство «Фаворит-1» Приватного підприємства «Дружба Сервіс-Житло 1» про стягнення майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство «Фаворит-1» Приватного підприємства «Дружба Сервіс-Житло 1» про стягнення майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що вона є власником квартини АДРЕСА_1 . З вини відповідача відбулося залиття належної позивачу квартири. За результатами обстеження факту залиття квартири позивача, комісією ДП «Фаворит-1» було складено Акт про залиття від 28.07.2021, яким встановлено, що затоплення квартири АДРЕСА_1 , відбулось із квартири АДРЕСА_2 , яка розміщена на 5 поверсі вище, власником якої є ОСОБА_3 . Зі слів мешканки квартири АДРЕСА_3 причиною затоплення стало те, що тріснув гнучкий шланг подачі води на бачок, який мешканці встановили самостійно. За результатами обстеження встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 наявні видимі сухі жовті плями від давнішнього затоплення, а саме: стіна в кімнаті приблизно 2,05 кв. м.; стеля в кімнаті приблизно 0,6 кв. м.; стіна в спальні приблизно 0,75 кв. м., стеля в коридорі приблизно 0,4 кв. м., стіна в коридорі приблизно 0,3 кв. м., стеля в кладовій приблизно 0,2 кв. м. Власниця квартири АДРЕСА_2 від підписання вказаного акту відмовилась.Відповідно до Висновку про ринкову вартість матеріального збитку, завданого власнику двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , складеного оцінювачем Тернопільської торгово-промислової Палати ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку завданого власнику вищевказаної квартири, станом на 31.08.2023, становить 11376 грн. Залиття квартири сталося з вини відповідача, яка відмовляється у добровільному порядку відшкодовувати завдану шкоду. Також позивач зазнав страждань та і переживань, у зв`язку із затопленням квартири.

У зв`язку з недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути в користь позивача з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 11 376 грн, моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн, та судові витрати.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав та обґрунтувань, викладених у ньому.

Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що Акт від 28.07.2023 складений з порушенням вимог до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлового комунального господарства від 17.05.2005 № 76. При їх складанні у вказаних документах відсутні представники організації, яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; представників організації, яка відповідно до угоди обслуговує внутрішньо будинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення;, представника будинку, який відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої так і від винної сторони є обов`язковою.

Даючи оцінку вказаним документам вбачається, що вони складені із названими порушеннями, так як позивач та третя особа не долучили жодних угод на утримання, обслуговування житлових будинків, зазначений в акті від 28.07.2023 термін «встановлено сухі жовті плями від давнішнього затоплення» вказує тільки на просту фіксацію замокання стін та стелі, а не чітку причину залиття, і якщо брати до уваги давнішнє замокання, то є незрозумілим коли відбулось залиття.Разом з тим, відповідачка зазначає, що вона взагалі не була присутня при складанні акта від 28.07.2023; про надходження заяви від позивача та про складання акту її не повідомляли, в неї не брали жодних пояснень. Крім цього, в акті не зазначено матеріальної шкоди, не вказано обсяг необхідного ремонту, невідомо в якому місці він складався, в акті не зазначена дата затоплення квартири, поверх квартири, і чому саме 28.07.2023 складався даний акт, а не в іншу дату.

Також, категорично наполягає на тому, що вона не говорила про те, що причиною затоплення стало те, тріснув гнучкий шланг подачі води на бачок, який мешканці встановили самостійно, які записані в останньому абзаці акту від 28.07.2023, так як при складанні акту вона присутня не була.

Крім цього, зазначає, що в акті від 28.07.2023 зазначено про затоплення, а саме: стіна в кімнаті приблизно 2,05 кв. м.; стеля в кімнаті приблизно 0,6 кв. м.; стіна в спальні приблизно 0,75 кв. м., стеля в коридорі приблизно 0,4 кв. м., стіна в коридорі приблизно 0,3 кв. м., стеля в кладовій приблизно 0,2 кв. м.

Однак, згідно звіту про оцінку матеріального збитку зазначено значно завищений об`єм робіт, як в розмірах так і метражах: а саме на сторінці 8 висновку вказано перелік робіт, які слід виконати, але вони не відповідають розміру пошкоджень вказаному в акті від 28.07.2023 - а саме: розібрати деревяного плінтуса, зняття наличників малий ремонт дверних полотен в акті не зазначено про їх пошкодження, розмір стелі та стіни в п. п. 4, 5 на а. с. 8 не відповідають розміру в акті від 28.07.2023 і є завищенні, п. п. 7,8 шпаклювання стелі та стіни розмір не відповідає розміру зазначено в акті, про пошкодження шпалер в акті не зазначено, а в звіті під п. 10 вказано про поклейку шпалер 25 м. 2, про пошкодження плінтуса та налічників в акті не зазначено, а в п.п. 11, 12 звіту вказано про їх улаштування, пошкодження дверей в акті не вказано, в п. 13 звіту записано встановити двері, хоч не зрозуміло в якій кімнаті, розмір дверей, тощо, тобто кількість, розмір та величина пошкодження зазначена в акті від 28.07.2023 не відповідають дійсності записів пошкоджень у звіті, що викликає великий сумнів в існуванні пошкодження та суми матеріального збитку.

Крім цього, зазначає про те, що звіт про оцінку матеріального збитку складений оцінювачем ОСОБА_5 , однак в матеріалах звіту відсутні відомості про індекс та вид експертної спеціальності-дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів, не відомо на якій підставі саме оцінювачу ОСОБА_5 було доручено проводити оцінку і складати звіт про матеріальний збиток. Вище наведене вказує на те, що існують сумніви в правдивості та законності заявлених позовних вимог, додані до позовної заяви докази є неналежними та не допустимими, суперечать об`єктивним обставинам справи. Крім цього, оцінювач у звіті не попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку /звіту/.

Також вона передала їй 2000 грн, і позивач не мав до неї претензій, а виявленні пошкодження могли відбутися не з її вини. З цих підстав, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні просить відмовити у задоволенні позову, з підстав та обґрунтувань викладених у відзиві на позов.

Представник Дочірнього підприємства «Фаворит-1» Приватного підприємства «Дружба Сервіс-Житло 1» у судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , проживає в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності, що підтверджується витягом №23687746 про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

За фактом залиття квартири ОСОБА_1 28.07.2023 комісією ДП «Фаворит-1», складений Акт про залиття, згідно якого затоплення квартири АДРЕСА_1 , відбулось із квартири АДРЕСА_2 , яка розміщена на п`ятому поверсі, власником якої є ОСОБА_3 . За результатами обстеження встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 , видимі сухі жовті плями від давнішнього затоплення, а саме: стіна в кімнаті приблизно 2,05 кв. м.; стеля в кімнаті приблизно 0,6 кв. м.; стіна в спальні приблизно 0,75 кв. м., стеля в коридорі приблизно 0,4 кв. м., стіна в коридорі приблизно 0,3 кв. м., стеля в кладовій приблизно 0,2 кв. м.

Зі слів мешканки квартири АДРЕСА_2 причиною затоплення стало те, що тріснув гнучкий шланг подачі води на бачок, який мешканці встановили самостійно. Власниця квартири АДРЕСА_2 від підписання вказаного акту відмовилась.

Згідно із звітом про оцінку матеріального збитку, завданого власнику двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , складеного оцінювачем Тернопільської торгово-промислової Палати ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку завданого власнику вищевказаної квартири, станом на 23.08.2023 року, становить 11376,00 гривень.

Відповідно до реєстраційного посвідчення від 27.04.2006, виданого ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3 являється власником квартири АДРЕСА_4 .

Допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , суду підтвердили, що вночі з 22 на 23 червня 2023 року відбулося залиття квартир АДРЕСА_3 та 27. Причиною затоплення був розірваний шланг у квартирі АДРЕСА_2 , в якій проживає ОСОБА_3 . Пізніше був складений акт працівниками ЖЕК. Коштів в сумі 2000 гривень ОСОБА_1 не отримувала, однак ОСОБА_3 постійно обіцяла, що сплатить кошти на ремонт, однак жодних коштів не сплатила.

Свідок ОСОБА_8 , яка є матір`ю відповідачки ОСОБА_3 пояснила, що коли вона знаходилася на дачі, до неї подзвонила донька ОСОБА_3 і повідомила, що в неї вночі зірвало шланг від бачка, попросила щоб вона приїхала, оскільки перекрили воду і потрібно купити шланг для його заміни. Свідок вказала, що вона поїхала на квартиру до відповідачки. Вказала, що затоплені були квартири ті, що знаходяться поверхами нижче, тобто квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 . Свідок стверджує, що обсяг затоплення квартир вона не бачила. Відповідачка повідомила їй, що сусіди від неї вимагають гроші. Приходили до їх квартири сусіди ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , стукали у двері, кричали, вимагали гроші. Свідок вказала, що порадила доньці дати сусідам по 2000 грн. В її присутності, під дверима квартири ОСОБА_3 дала ОСОБА_9 та ОСОБА_6 по 2000 грн. кожному. Гроші вони взяли, але сказали, що цих коштів мало. Ніяких підписів про отримання цих грошей як вона, так і донька ОСОБА_3 від сусідів не вимагали та не отримали. Затоплення було вночі з 22 на 23 червня 2023. Гроші її донька ОСОБА_3 передала ОСОБА_9 та ОСОБА_6 в цей же день, після роботи. Крім цього, свідок пояснила, що 28.07.2023 ЖЕКом був складений акт про затоплення, однак зі слів доньки ОСОБА_3 , вона не була повідомлена. З актом вона ознайомилась, але підписувати його відмовилась, так як не згідна із його змістом. Власником квартири за адресом АДРЕСА_6 являється відповідачка ОСОБА_3 .

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач як на підставі заявлених вимог посилається на те, що слід стягнути з відповідача шкоду заподіяну внаслідок затоплення квартири.

Суд погоджується з такими аргументами позивача, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Згідно із ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Частина 2 ст. ст. 383 ЦК України визначає, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Статтею 10 ЖК України визначено, що громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

У відповідності до статті 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Відповідно до абз. 2 п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт.

Додатком 4 до вказаних Правил встановлено форму акта, з якої вбачається, що в ньому повинно бути відображено: дату складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

За змістом положень ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Таким чином, умовою покладення на відповідача відповідальності за шкоду, завдану позивачу, є наявність вини останньої у спричиненні вказаної шкоди.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Аналогічний висновок зроблено КЦС Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 року у рамках розгляду цивільної справи №757/31418/15-ц.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

У пункті 2.3.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованих в Мін`юсті 25 серпня 2005 року за №927/11207, зазначено, що у разі залиття, аварії квартири складається відповідний акт, форма якого затверджена додатком № 4. Відповідно до даного додатку акт повинен містити дані про події, які відбулись, наслідки таких подій, причину залиття, винну особу, яка здійснила неправомірні дії, та підписи осіб, у присутності яких такий акт складено.

Судом встановлено, що наданий позивачем акт за формою та змістом відповідає встановленій формі, не суперечить іншим доказам у справі, а наведені в ньому дані відповідачкою не спростовані.

Причиною залиття квартири АДРЕСА_1 , власником якої є позивач, зі слів мешканки квартири АДРЕСА_2 стало те, що тріснув гнучкий шланг подачі води на бачок, який мешканці встановили самостійно. Наведені обставини підтверджуються висновком акту про залиття від 28.07.2023, а також показаннями свідків.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири АДРЕСА_1 , хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання про доведеність того факту, що залиття квартири АДРЕСА_1 , сталося з вини власника квартири АДРЕСА_4 , а саме ОСОБА_3 .

Одночасно слід зазначити, що правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207, передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). У додатку № 4 до цих Правил від 25 серпня 2005 року № 927/11207, зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємств), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організацій (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства ), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число місяць ,рік ); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності, характер залиття та його причини: завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії.Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім`я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин). Акт повинен бути складений у тому числі за присутності: головного інженера виконавця послуг; голови комісії; майстра технічної дільниці; майстра ремонтної дільниці слюсаря-сантехніка, представників організації обслуговуючої компанії.

Посилання представника відповідача про те, що акт 28.07.2023 є неналежним доказом наявності вини відповідача у залитті належної позивачу квартири, оскільки вказаний акт відповідає вимогам, встановленим вищезазначеними Правилами, в ньому наведені: дата та місце складання; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття.

Також доводи про те, що відповідач не був присутній та не підписував акт не впливає на його правильність, оскільки зворотного відповідач не довів. Крім того, у даному акті міститься відмітка про те, що власник квартири АДРЕСА_2 від підпису відмовився.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2018 у справі №753/20314/15, у якій зазначено, що не підписання акта відповідачем не впливає на його правильність, оскільки зворотнього останній не довів. Відтак, якщо власник квартири, у якій сталася аварійна ситуація, що спричинила залиття, не підписав письмовий акт обстеження, це не призведе до втрати таким документом юридичної сили, а отже й доказового значення для справи.

Вирішуючи питання щодо розміру завданої шкоди, суд приймає до уваги висновок про ринкову вартість матеріального збитку, завданого власнику двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , складений оцінювачем Тернопільської торгово-промислової Палати Величко О.М. на замовлення позивача відповідно до якого, вартість завданої матеріальної шкоди внаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 , згідно результатів проведеного обстеження та наданих на дослідження матеріалів, складає 11376 грн.

При цьому суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо даного висновку, оскільки за час розгляду справи стороною відповідача не надано жодного доказу на спростування оцінки розміру завданої шкоди, з моменту залиття по час розгляду справи відповідач до третьої особи з будь-якими заявами щодо проведення повторних оглядів з метою оспорювання причин залиття або їх наслідків не звертався, з будь-якими клопотаннями про витребування доказів або призначення експертизи зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири та розміру збитків, представник відповідача до суду не звертався. Свою вину у завданій позивачу шкоді відповідачем не спростовано.

Допитана в судовому засіданні оцінювач Тернопільської торгово-промислової Палати Величко О.М. підтримала доводи викладені в своєму висновку та суду пояснила, що вартість матеріального збитку, завданого власникові двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , розрахована з урахуванням фізичного зносу на матеріали, та становить 11 376 гривень.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що залиття квартири позивача сталось з квартири відповідачки за наявності її вини, а саме недбалому ставленні до сантехнічного обладнання у належній їй квартирі та відсутності контролю за ним і саме відповідачка має відшкодувати завдану позивачу в результаті залиття шкоду.

За таких обставин, суд вважає, що позивач довів завдану йому шкоду, протиправність дій відповідачки, причинно-наслідковий зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення, шляхом стягнення з відповідача в користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 11376,00грн.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Зап. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Отже, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормамистатті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивач просив стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі5000,00 грн, яка виразилась в душевних стражданнях внаслідок страждань та переживань, у зв`язку із затопленням квартири.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд визначаючи розмір моральної шкоди, виходить із власного переконання, враховуючи факт страждань та переживань, у зв`язку із затопленням квартири, ступінь вини ОСОБА_3 , характер та обсяг душевних страждань позивача, пережитому нервовому стресі, поведінку відповідача ОСОБА_3 , тривалість завданої позивачу моральної шкоди, позбавлення позивача сталого життя, необхідність здійснення ремонту квартири, а також виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, які полягають у тому, що винна особа повинна очікувати настання для неї несприятливих наслідків, які, зокрема, виражаються у відшкодуванні у достатньо значному розмірі моральної шкоди.

Відтак суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2000,00 грн, у якості відшкодування моральної шкоди.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Згідноіз ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1)на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ізст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати,пов`язані з розглядом справи,покладаються: 1)у разі задоволення позову-на відповідача; 2)у разі відмови в позові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги до відповідача задоволено частково на загальну суму 13376,00 грн, в іншій частині відмовлено. Отже, розмір задоволених позовних вимог у пропорційному відношенні становить 81,68 % (13 376*100/16 376).

Отже, підлягає розподілу судовий збір в сумі 1 073,60 грн, які слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема, 1073,60 * 81,68/100 = 878,85 грн.

За таких обставин, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 878,85 грн, сплаченого судового збору.

Також частинами 2-4ст. 137 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6ст. 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другоїстатті 137 ЦПК України).

Суд враховує, що представником позивача в процесі розгляду даної справи було подано докази на підтвердження витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, судових витрат, пов`язаних із витратами на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, а саме: договір про надання правничої допомоги від 21.12.2023; квитанція до прибуткового касового ордеру №44 від 21.12.2023.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Разом із цим, сторона позивача не подавала до суду клопотань про зменшення чи заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу.

З огляду на вищевикладене, розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу позивачем, суд, бере до уваги співмірність витрат зі складністю справи та із наданим адвокатом позивача обсягом послуг під час розгляду справи в суді, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, взявши до уваги, виконані роботи, з урахуванням принципу розумності та справедливості, відсутність заперечень позивача з приводу витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Таким чином, підлягає розподілу витрати понесені на професійну правничу допомогу позивачем в сумі 4 000,00 грн, які слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема, 4 000 * 81,68/100 = 3267,20 грн.

Відтак, слід стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3267,20 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивачем було оплачено кошти за проведення оцінки майна в розмірі 2500,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату.

Суд приймає до уваги витрати, які поніс позивач за проведення оцінки майна в сумі 2500,00 грн, що підтверджується квитанцією, наявні в матеріалах справи, оскільки вказані судові витрати були здійснені на замовлення позивача і були необхідні для розгляду справи.

Отже, підлягає розподілу витрати понесені на проведення оцінки майна в сумі 2500,00 грн, які слід розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема, 2500 * 81,68/100 = 2042 грн.

Відтак, слід стягнути з позивача на користь відповідача витрати, пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 2042 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В :

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство «Фаворит-1» Приватного підприємства «Дружба Сервіс-Житло 1» про стягнення майнової та моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 11376,00 грн (одинадцять тисяч триста сімдесят шість гривень 00 копійок), моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок), судові витрати в розмірі 6188,05 грн (шість тисяч сто вісімдесят вісім гривень 05 копійок).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_7 ;

відповідач ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, місце проживання АДРЕСА_6 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дочірньому підприємству «Фаворит-1» Приватного підприємства «Дружба Сервіс-Житло 1»,унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 35642731,місцезнаходження вул. Спадиста, буд. 8, м. Тернопіль.

Повний текстрішення суду буде складенота підписано27травня 2024року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко