Ухвала

від 27.05.2024 по справі 456/3230/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/3230/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/627/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2024 року про накладення арешту на майно,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИЛА:

слідчий Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 звернулася до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42022142330000027 від 01 лютого 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

В обґрунтування клопотання покликався на те, що слідчим відділенням Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42022142330000027 від 01 лютого 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України за фактом заволодіння бюджетними коштами шляхом обману (шахрайство), вчиненому організованою групою в особливо великих розмірах, та внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей в складі організованої групи, при виконанні робіт на об`єкті «Капітальний ремонт стадіону «Сокіл».

Наголошує, що в ході здійснення досудового розслідування встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в ОСОБА_9 на праві приватної власності наявне нерухоме майно, а саме: квартира, частка власності , загальною площею 91,8 кв.м, житловою площею 60,2 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 114 303, 00 грн.; апартамент АДРЕСА_2 , вартістю згідно договору 401 741, 00 грн; квартира, частка власності , загальною площею 162, 9 м. кв., житловою площею 96,2 м.кв., розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Звертає увагу, що виникла необхідність клопотати про накладення арешту на вищевказане нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_9 .

Ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2024 року задоволено клопотання слідчого Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно.

Накладено арешт на нерухоме майно, а саме квартиру, частка власності , загальною площею 91,8 м.кв., житловою площею 60,2 м.кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; апартамент АДРЕСА_2 ; квартиру, частка власності , загальною площею 162, 9 м.кв., житловою площею 96,2 м.кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , які належать на праві власності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_4 , проживаючого за адресою АДРЕСА_5 .

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 , в інтересах власника майна ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді місцевого суду, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, окрім того просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2024 року, оскільки про накладення арешту на майно дізнався 29 квітня 2024 року під час ознайомлення із матеріалами кримінального провадження №42022142330000027 від 1 лютого 2022 року.

Наголошує, що сторона захисту переконана, що судом не може бути призначено покарання у виді конфіскації майна, оскілки висновок суду є хибним та зроблений із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Звертає увагу, що санкція ч. 4 ст. 190 КК України не передбачає конфіскації майна, у зв`язку із чим у слідчого судді не було підстав для накладення арешту на майно, а потреби досудового розслідування не виправдовують такого втручання у права та інтереси власника майна.

9 травня 2024 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу від прокурора ОСОБА_7 , в якому вона зазначає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_5 , подана в інтересах ОСОБА_9 , поза межами досудового розслідування, а саме 3 травня 2024 року, а відтак не може бути предметом розгляду Львівським апеляційним судом, в порядку ст. 309 КПК України.

Наголошує, що 14 березня 2023 року стороні захисту відкрито матеріали досудового розслідування, 29 квітня 2024 року стороні захисту вручено обвинувальний акт, 30 квітня 2024 року обвинувальний акт із додатками скеровано до місцевого суду.

Зазначає, що 30 квітня 2024 року досудове розслідування завершено, а справа перебуває на стадії судового провадження, у зв`язку із чим відповідно до ч. 3 ст. 305 КПК України суд може розглянути клопотання про змін заходів забезпечення кримінального провадження.

Вирішуючи питання поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді місцевого суду, колегія суддів з урахуванням того, що адвокат ОСОБА_5 участі в розгляді справи не приймав, про результат розгляду справи дізнався 29 квітня 2024 року, вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слід поновити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника власника майна на підтримку доводів апеляційної скарги, виступ прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з матеріалами клопотання встановлено, що слідчим відділенням Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42022142330000027 від 01 лютого 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України за фактом заволодіння бюджетними коштами шляхом обману (шахрайство), вчиненому організованою групою в особливо великих розмірах, та внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей в складі організованої групи, при виконанні робіт на об`єкті "Капітальний ремонт стадіону "Сокіл".

Досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_9 в період часу з 13 травня 2021 року по 23 грудня 2021 року, точніші дати та час досудовим розслідуванням не встановлено, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою власного протиправного збагачення, маючи високі організаторські якості, створив організовану групу стійке об`єднання осіб, згуртованих єдиним планом, з розподілом функцій учасників групи для спільного вчинення кримінальних правопорушень - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому організованою групою в особливо великих розмірах та внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей в складі організованої групи.

14 березня 2024 року ОСОБА_9 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Санкцією ч. 4 ст. 190 КК України передбачено покарання, у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, а ч. 1 ст. 366 КК України - штраф від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

З огляду на зазначене заслуговують на увагу аргументи представника власника майна, що слідчий суддя місцевого суду дійшов до передчасного висновку, що вказане у клопотанні майно може підлягати конфіскації, оскільки ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 2617-VIII від 22.11.2018), санкція якої дає достатні підстави вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна, та визначив, що клопотання про накладення арешту на майно є підставним та підлягає до задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що редакція ч. 4 ст. 190 КК України зі змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15 квітня 2008 року, № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року була змінена згідно із Законом № 3342-IX від 23 серпня 2023 року і на даний час санкція ч. 4 ст. 190 КК України не передбачає застосування покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В даному випадку, закон, який набрав чинності після вчинення описаних в клопотанні слідчого діянь, пом`якшує відповідальність особи, тому саме його слід застосовувати.

З огляду на це, слідчий суддя не мав підстав вважати, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, санкція якої дає достатні підстави вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція ч. 4 ст. 190 КК України та ч. 1 ст. 366 КК України не передбачає покарання у виді конфіскації майна.

Відтак колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що на даному етапі відпала необхідність накладення арешту на майно, оскільки в даному випадку порушуються конституційні права власника майна вільно володіти, користуватися та розпоряджатися таким.

Що стосується аргументів прокурора, що досудове розслідування завершено, то такі не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки ухвала слідчого судді була постановлена 15 березня 2024 року, на стадії досудового розслідування, без участі власника майна та його представника, внаслідок чого він був позбавлений можливості оскаржити дане рішення слідчого судді у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Згідно частини 1 статті 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо, зокрема, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_5 про відсутність достатніх підстав для накладення арешту на майно, є обґрунтованими, а тому ухвалу слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2024 про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно слід скасувати, з постановленням нової ухвали відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 407 КПК України, якою в задоволенні клопотання слідчого Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно слід відмовити.

Керуючись ст.ст.170,171,376,404,405,407,422 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИЛА:

поновити представнику власника майна - адвокату ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2024 року.

Апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 - задоволити.

Ухвалу слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 березня 2024 року про накладення арешту на майно залишити - скасувати.

У задоволенні клопотання слідчого Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4