Рішення

від 20.05.2024 по справі 904/6806/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024м. ДніпроСправа № 904/6806/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В. В.

за позовом Виконувача обов`язків керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Ігнатія Ясюковича, 2, ідентифікаційний код 02909938) в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради (51931, Дніпропетровська область, м. Кам`нське, майдан Калнишевського, буд. 2, ідентифікаційний код 24604168)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвін Плюс" (51916, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Степова, буд. 1А, ідентифікаційний код 43420514)

про зобов`язання повернути земельну ділянку та припинення володіння нерухомим майном

Представники:

від прокуратури: Волкогон Т.В., прокурор

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

За допомогою системи "Електронний суд" Виконувач обов`язків керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Чеботарьов В.В. звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 28.12.2023 в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради про:

- зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Гвін Плюс" повернути Кам`янській міській раді земельну ділянку площею 0,0625га, розташовану по вулиці Романківській, 69г у м. Кам`янське, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення нерухомого майна: магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, загальною площею 401,0 кв.м., який складається з наступного: А-1 магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом загальною площею 384,5 кв.м. Б-1 склад 16,5 кв.м., № 1 ворота, №2 цоколь та знаходиться за адресою: вул. Романківська, 69г, м. Кам`янське, Дніпропетровська область;

- припинення володіння Товариство з обмеженою відповідальністю "Гвін Плюс" нерухомим майном: магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, загальною площею 401,0 кв.м., який складається з наступного: А-1 магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом загальною площею 384,5 кв.м. Б-1 склад 16,5 кв.м., № 1 ворота, № 2 цоколь та знаходиться за адресою: вул. Романківська, 69г, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, проведену державним реєстратором Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Сітало Є.В, номер 35265476 від 24.01.2020 шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - 1338001512104).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення суду, на підставі якого за ОСОБА_1 здійснено первинну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, скасовано за апеляційною скаргою прокурора. Однак, на час скасування незаконного судового рішення спірне нерухоме майно було відчужено на підставі договорів дарування 1/2 частки магазину продовольчих та непродовольчих товарів зі складом укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (серія та номер НМІ263576, реєстровий номер 934 від 14.09.2017 та НМІ263579, реєстровий номер 938 від 15.09.2017). В подальшому за Актом № 01 приймання-передачі нерухомого майна до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвін Плюс" від 20.01.2020 ОСОБА_2 передала спірне нерухоме майно до Статутного капіталу товариства, внаслідок чого за останнім зареєстровано право власності на цей об`єкт нерухомого майна. В той же час, будівництво вказаного магазину продовольчих та непродовольчих товарів зі складом здійснено на земельній ділянці яка не відведена жодній юридичній чи фізичній особі під забудову за відсутності отримання документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт, самочинно збудоване майно в експлуатацію не вводилось. Крім того, під час забудови земельної ділянки не враховано його особливий режим.

Як вбачається зі змісту листа виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 22.03.2018 №8вих-09/135 та від 05.04.2018 №8вих-09/151, від 28.11.2022 №01вих-06/224, в єдиному реєстрі дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів у розділі "Реєстр дозвільних документів", з квітня 2011 року по теперішній час відсутня інформація щодо реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт по об`єкту нерухомого майна, магазину продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Виконувач обов`язків керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 стверджує, що не дивлячись на самочинне будівництво, та не відповідність схемі зонування міста, Кам`янською міською радою ТОВ "Гвін Плюс" рішенням від 23.06.2021 №251-08/VIII надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, що не є правовстановлюючим документом на землю. Будь-яких рішень щодо надання земельної ділянки у користування(власність) під нерухомим майном Кам`янською міською радою не приймалося. Договори оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 між Кам`янською міською радою та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "Гвін Плюс" не обліковуються.

Таким чином, відбулося самочинне будівництво об`єкту нерухомого майна, а саме спірне нерухоме майно збудовано на земельній ділянці що не відведено для цієї мети, а також без відповідного документа що дає право виконувати будівельні роботи, чим грубо порушує права територіальної громади м. Кам`янське на мирне володіння земельною ділянкою комунальною формою власності, дотримання рівності всіх перед законом, в тому числі в сфері забудови населених пунктів. Виходячи з відомостей Державного реєстру на нерухоме майно, право власності, на даний час, на об`єкт нерухомого майна - магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, загальною площею 401,0 кв.м., який складається з наступного: А-1 магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом загальною площею 384,5 кв.м. Б-1 склад 16,5 кв.м., №1 ворота, №2 цоколь, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1338001512104) за реєстровано за ТОВ "Гвін Плюс" на підставі акту приймання-передачі майна, яке передається до Статутного капіталу ТОВ "Гвін Плюс" та протокол (Рішення учасників) №02 Загальних зборів учасників товариства від 20.01.2020. Засновниками та кінцевими бінефіціарами ТОВ "Гвін Плюс" є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Також Виконувач обов`язків керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 зазначає, що органом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Кам`янська міська рада, як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Кам`янське, суб`єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Кам`янське, та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав. Проте, Кам`янською міською радою та її уповноваженими виконавчими органами не вжито належних та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом звернення до суду. Про виявлені порушення, наявність підстав для вжиття заходів, направлених на припинення безпідставної реєстрації речових прав, знесення самочинно збудованого майна, що розташоване за вказаною адресою прокуратурою неодноразово повідомлялось Кам`янську міську раду листами.

Таким чином, Виконувач обов`язків керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 стверджує, що відсутні будь-які документи на підтвердження надання Кам`янською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, будь які угоди щодо такого використання не укладалися. З урахуванням вищевикладеного, земельна ділянка комунальної форми власності, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить територіальній громаді м. Кам`янське, самочинно забудована ОСОБА_1 , а в подальшому ОСОБА_2 та ТОВ "Гвін Плюс", які набували право власності на спірне самочинно збудоване нерухоме майно, за відсутності будь-яких документів та речових прав на вказану земельну ділянку.

З урахуванням викладеного, з метою усунення перешкод Кам`янській міській раді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, наявні підстави для припинення володіння відповідача на самовільно збудоване нерухоме майно магазину продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, загальною площею 401,0 кв.м., який складається з наступного: А-1 магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом загальною площею 384,5 кв.м. Б-1 склад 16,5 кв.м., № 1 ворота, № 2 цоколь, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1338001512104.

Разом з позовом за допомогою системи "Електронний суд" Виконувачем обов`язків керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Чеботарьовим В.В. до Господарського суду Дніпропетровської області подана заява забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: на магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, загальною площею 401,0 кв.м., який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Романківська, 69г, відомості щодо якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 1338001512104;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Гвін Плюс" (код ЄДРПОУ 43420514) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо магазину продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, загальною площею 401,0 кв.м., який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Романківська, 69г, відомості щодо якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 1338001512104, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта тощо.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2023 відмовлено в задоволенні заяви Виконувача обов`язків керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Чеботарьова В.В. про забезпечення позову.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2024 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2023 у справі №904/6806/23 про відмову у забезпечення позову скасовано та заяву Виконувача обов`язків Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову задоволено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/6806/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 22.01.2024 о 11:30 год.

Підготовче засідання 22.01.2024 відкладено на 04.03.2024 о 14:30 год.

До суду 04.03.2024 відповідачем подано відзив яким просить суд повністю відмовити в задоволенні позовної заяви та скасувати заходи забезпечення позову. Відповідач зазначає, що відповідно до Витягу із Рішення №251-08/VIII "Про набуття прав на землю" від 30.06.2021 за № 18377 за підписом міського голови міста Кам`янське - надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Гвін Плюс". Таким чином, Кам`янська міська рада надала підприємству офіційний дозвіл на розробку технічної земельної документації для подальшого укладення договору оренди для використання нерухомого майна ТОВ "Гвін Плюс".

Також відповідач зазначає, що відповідно до Інформації щодо відповідності місця розташування об`єктів містобудівній документації від 08.09.2022 - магазин продовольчих товарів по АДРЕСА_2 " (рекреаційна зона озеленених територій загального користування". Таким чином, Кам`янська міська рада раніше винесла рішення Магазин продовольчих товарів по вулиці Романківська, 69 г-Планувадьна зона" "Р-3" (рекреаційна зона озеленених територій загального користування", ніж відбулись громадські слухання з цього приводу - і прийнялось рішення 21.07.2023 за №1183-36/ було визначено, у тому числі, функціональне призначення територій міста Кам`янське визначено зонування територій населених пунктів.

Крім того, відповідач зазначає, що з метою відновлення прав власник ТОВ "Гвін Плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасувати Рішення Кам`янської міської ради від 21.07.2023 за №1183-36/ VIII функціональне призначення територій міста Кам`янське визначено зонування територій населених пунктів в частині-Планувальна зона" "Р-3" (рекреаційна зона озеленених територій загального, користування)" для обслуговування Магазину непродовольчих та продовольчих товарів по АДРЕСА_1 на земельну ділянку площею 0, 0625 га. В теперішній час адміністративний позов знаходиться в Окружному адміністративному суді.

Також відповідач звертає увагу суду на той факт, що 01.10.2004 ОСОБА_4 , який є керівником ТОВ "Гвін Плюс" було надано Комплексний висновок на поетапне будівництво магазину продовольчих та непродовольчих товарів, кафе з літнім майданчиком, станції технічного обслуговування автомобілів по вулиці Романківська, 1-ї етап - Магазин продовольчих та непродовольчих товарів, 2-й етап - кафе з літнім майданчиком, 3-й етап - станція технічного обслуговування. Таким чином, Комплексний висновок мав всі дозвільні документи на підставі яких відбулось будівництво, в подальшому, ОСОБА_4 набув право власності. Рішенням Кам`янської міської ради № 1917-44/VIII від 22.12.2023 "Про продовження терміну дії Договору оренди земельної ділянки ОСОБА_4 " був продовжено договір оренди земельної ділянки на вказане кафе з літнім майданчиком. Після завершення будівництва, ОСОБА_4 набув право власності на кафе з літнім майданчиком по АДРЕСА_1 . Таким чином, фактично за адресою по АДРЕСА_1 були збудовані 2 об`єкта нерухомого майна, присвоєні адреси: АДРЕСА_3 . Магазин непродовольчих товарів і кафе із літнім майданчиком межує однією стіною, але, на кафе продовжено договір оренди, а на Магазин земельна ділянка стала рекреаційною зоною - Р-3 Під час будівництва на земельну ділянку площею 0, 0625 га був укладений договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Отже, відповідач стверджує, що у Кам`янської міської ради не існують підстави для планування зони Р-3 для земельної ділянки площею 0, 0625 га під обслуговування Магазину непродовольчих та продовольчих товарів по АДРЕСА_1 , оскільки на нерухомість - кафе із літнім майданчиком по АДРЕСА_4 договір оренди рішенням міської ради продовжено від 2023 року. Також, раніше, на земельну ділянку площею 0, 0625 га був укладений і затверджений договір оренди саме цієї земельної ділянки за Рішення Кам`янської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 01.04.2024 о 14:30 год.

Підготовче засідання 01.04.2024 відкладено на 22.04.2024 о 09:30 год.

За допомогою системи "Електронний суд" прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури Волкогон Т.В. 05.04.2024 до суду подана відповідь на відзив якою просить суд позов задовольнити в повному обсязі та визнати неналежними доказами копію витягу про реєстрацію №13723884 від 27.02.2007 кафе з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 17990441) за ОСОБА_4 та рішення Кам`янської міської ради №1917-44/VIII від 22.12.2023 "Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки ОСОБА_4 " та не досліджувати вказані документи як докази під час судового розгляду справи.

Прокурор зазначає, що заперечуючи проти задоволення позову та спростовуючи самочинний характер спірної будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачем надано до суду комплексний висновок про поєтапне будівництво, та договір оренди №11554 від 21.10.2010, укладений між Дніпродзержинською міською радою та ОСОБА_4 про передачу в користування до 30.08.2012 земельної ділянки, загальною площею 0,0625 га, що розташована на АДРЕСА_5 . Однак зазначені документи не містять відомостей про отримання дозвільних документів на будівництво, введення в експлуатацію нерухомого майна після закінчення будівництва, а тому не дозволяють встановити коли саме збудоване спірне нерухоме майно, та ким саме здійснено це самочинне будівництво. Станом на 2004 рік питання здійснення будівництва в населених пунктах регулювалося Законом України "Про планування та забудову територій", який припинив свою дію 12.03.2011 у зв`язку з прийняттям Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Як вбачається з інформації виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 22.03.2018 № 8вих-09/135 та від 05.04.2018 № 8вих-09/151, від 28.11.2022 №01вих-06/224, в єдиному реєстрі дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів у розділі "Реєстр дозвільних документів", з квітня 2011 року по теперішній час відсутня інформація щодо реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт по об`єкту нерухомого майна, магазину продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, надані відповідачем документи не спростовують факту самочинності будівництва магазину за адресою: АДРЕСА_1 , а скоріше підтверджують їх.

Крім того, прокурор зазначає, що як вбачається зі змісту клопотання ТОВ "Гвін Плюс" від 15.05.2020, відповідач звернувся до Кам`янської міської ради з питанням відведення земельної ділянки під розміщення самочинно збудованого нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що є порушенням частини другої статті 134 Земельного кодексу України, крім того, відведення земельної ділянки під розміщення об`єкту торгівлі не відповідає плану зонування населеного пункту та відповідно відведення земельної ділянки під спірним нерухомим майном не відповідатиме вимогам земельного та містобудівного законодавства та відповідно буде незаконним.

Також прокурор зазначає, що виходячи з заявлених позовних вимог, предметом доказування у справі №904/6806/23 є обставини будівництва та введення в експлуатацію, здійснення державної реєстрації на підставі скасованого судового рішення, відведення земельної ділянки для розміщення об`єкту самочинного будівництва магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому не мають жодного відношення до предмету доказування обставини виникнення права власності на кафе з літнім майданчиком (реєстраційний номер 17990441) та земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:02:007:0053 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки не зважаючи на розміщення поряд ці два об`єкти є різними, та відповідно правові підстави виникнення речових прав на кафе з літнім майданчиком жодним чином не спростовують самочинності будівництва споруди магазину розташованого поряд на суміжній земельній ділянці.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 20.05.2024 о 12:30год.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 20.05.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях представників сторін та прокурора, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2017 року державним реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Медвєдєвою С.В. за ОСОБА_1 зареєстровано первинне право приватної власності (з відкриттям розділу) на магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, загальною площею 401,0 кв.м., який складається з наступного: А-1 магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом загальною площею 384,5 кв.м. Б-1 склад 16,5 кв.м., № 1 ворота, № 2 цоколь та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1338001512104).

Державна реєстрація права приватної власності проведена на підставі ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від Дніпродзержинська від 28.07.2017 у справі №207/865/17 про виправлення допущеної судом помилки в ухвалі Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.04.2017 у справі №207/865/17, якою затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ПП "Паланка" та ОСОБА_7 , доповнено резолютивну частину ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська новим абзацем, а саме про визнання за ОСОБА_1 права власності на вказаний спірний об`єкт нерухомості.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.01.2020 задоволено апеляційні скарги керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури та Кам`янської міської ради, якою скасовано ухвали Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.04.2017 та від 28.07.2017 у справі №207/865/17, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За результатом розгляду позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_6 до ПП "Паланка" та ОСОБА_7 ухвалою Баглійського районного суду від 03.11.2020 у справі № 207/865/17 позовну заяву залишено без розгляду.

Таким чином, рішення суду, на підставі якого за ОСОБА_1 здійснено первинну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, скасовано за апеляційною скаргою прокурора.

Однак, на час скасування незаконного судового рішення спірне нерухоме майно було відчужено на підставі договорів дарування 1/2 частки магазину продовольчих та непродовольчих товарів зі складом укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (серія та номер НМІ263576, реєстровий номер 934 від 14.09.2017 та НМІ263579, реєстровий номер 938 від 15.09.2017).

В подальшому за Актом № 01 приймання-передачі нерухомого майна до Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвін Плюс" від 20.01.2020 ОСОБА_2 передала спірне нерухоме майно до Статутного капіталу товариства, внаслідок чого за останнім зареєстровано право власності на цей об`єкт нерухомого майна.

Виконувач обов`язків керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Чеботарьов В.В. стверджує, що будівництво вказаного магазину продовольчих та непродовольчих товарів зі складом здійснено на земельній ділянці яка не відведена жодній юридичній чи фізичній особі під забудову за відсутності отримання документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт, самочинно збудоване майно в експлуатацію не вводилось.

Крім того, під час забудови земельної ділянки не враховано його особливий режим. Як вбачається зі змісту листа виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 22.03.2018 №8вих-09/135 та від 05.04.2018 №8вих-09/151, від 28.11.2022 №01вих-06/224, в єдиному реєстрі дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів у розділі "Реєстр дозвільних документів", з квітня 2011 року по теперішній час відсутня інформація щодо реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт по об`єкту нерухомого майна, магазину продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом Державної інспекції архітектури та містобудування України № 10580/13-22 від 15.12.2022 повідомлено що у Реєстрі будівельної діяльності за параметром пошуку "Місцезнаходження об`єкта: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Романківська,69Г" документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів не виявлено.

Листом Управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради від 15.11.2022 за № 2п/235 повідомлено що за даними інформаційної бази містобудівного кадастру за період з 26.08.2009 по теперішній час надання (присвоєння, зміна) адреси: вул. Романківська,69г, Управлінням не здійснювалось, проекти розпорядчих актів міської ради, її виконавчого комітету та міського голови з цього питання Управлінням не готувались.

Як вбачається з листа Управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради від 14.12.2022 за №2п/267, відповідно до плану зонування території м. Кам`янське (затвердженого рішенням міської ради від 30.01.2015 № 1197-59/VI зі змінами) будівлі та споруди за вказаною адресою знаходяться в рекреаційній зоні "Р-3" (рекреаційна зона озеленених територій загального користування).

Крім того, встановлено що в матеріалах інвентаризаційної справи №31654 ОКП "Дніпродзержинське БТІ", в технічному паспорті на спірний об`єкт нерухомого майна, а саме магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , наявні відмітки від 16.12.2011 та від 10.03.2017 щодо його самочинного будівництва.

Кам`янською міською радою ТОВ "Гвін Плюс" рішенням від 23.06.2021 № 251-08/VIII надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, що не є правовстановлюючим документом на землю. Будь-яких рішень щодо надання земельної ділянки у користування(власність) під нерухомим майном Кам`янською міською радою не приймалося. Договори оренди земельної ділянки по вул. Романківська,69г між Кам`янською міською радою та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,ТОВ "Гвін Плюс" не обліковуються.

Виходячи з відомостей Державного реєстру на нерухоме майно, на даний час, право власності на об`єкт нерухомого майна - магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, загальною площею 401,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1338001512104) за реєстровано за ТОВ "Гвін Плюс" (код ЄДРПОУ 43420514).

Таким чином, Виконувач обов`язків керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області стверджує, що відбулося самочинне будівництво об`єкту нерухомого майна, а саме спірне нерухоме майно збудовано на земельній ділянці що не відведено для цієї мети, а також без відповідного документа що дає право виконувати будівельні роботи, чим грубо порушує права територіальної громади м. Кам`янське на мирне володіння земельною ділянкою комунальною формою власності, дотримання рівності всіх перед законом, в тому числі в сфері забудови населених пунктів. Виходячи з відомостей Державного реєстру на нерухоме майно, право власності, на даний час, на об`єкт нерухомого майна - магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, загальною площею 401,0 кв.м., який складається з наступного: А-1 магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом загальною площею 384,5 кв.м. Б-1 склад 16,5 кв.м., № 1 ворота, № 2 цоколь, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1338001512104) за реєстровано за ТОВ "Гвін Плюс" (код ЄДРПОУ 43420514) на підставі акту приймання-передачі майна, яке передається до Статутного капіталу ТОВ "Гвін Плюс" та протокол (Рішення учасників) №02 Загальних зборів учасників товариства від 20.01.2020. Засновниками та кінцевими бінефіціарами ТОВ "Гвін Плюс" є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Предметом доказування у справі є обставини будівництва та введення в експлуатацію, здійснення державної реєстрації на підставі скасованого судового рішення, відведення земельної ділянки для розміщення об`єкту самочинного будівництва магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

У статтях 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на наведене, положення статті 1, частини першої статті 83, частини першої статі 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6,10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Таким чином, з огляду на зазначену норму закону, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст.ст. 3, 8).

Крім того, з урахуванням ст.ст. 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (ст. 140 Конституції України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

Положення статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі ст.ст. 12, 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Водночас, органом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Кам`янська міська рада, як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Кам`янське, суб`єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Кам`янське, та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження №14-104цс19).

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Крім цього, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Фактично, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання в користування земельних ділянок комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, у зв`язку з чим прокурор звертається до суду з позовом щодо захисту інтересів держави.

Враховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

У постанові від 22.08.2018 у справі №807/62/16 Верховний Суд, посилаючись на ч.2 ст.19 Конституції України, констатував, що реалізуючи повноваження належно, добросовісно та з метою, для якої вони надані, уповноважений орган фактично має обов`язок, а не право захищати інтереси держави. Зазначене є способом здійснення владних повноважень, а не способом захисту суб`єктивних прав органу, що уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Землі комунальної власності зайнято самовільно, що суперечить вимогам чинного законодавства до порядку володіння та користування землею та створює перешкоди законному власнику у реалізації повноважень щодо цієї землі.

Окрім того, безпідставна державна реєстрація права власності на нерухоме майно на самовільно зайнятій земельній ділянці, також створює перешкоди законному власнику землі та протирічить вимогам чинного законодавства щодо підстав та порядку набуття речових прав на нерухоме майно, засадам та принципам державної реєстрації як процедури офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, спотворення змісту державних процедур з метою незаконного заволодіння землею комунальної власності.

Отже, позовна заява стосується питання права, яке становить значний суспільний інтерес, оскільки самовільне зайняття земель комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) та конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє розпоряджатись своїм майном.

Враховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Проте, Кам`янською міською радою та її уповноваженими виконавчими органами не вжито належних та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом звернення до суду.

Про виявлені порушення, наявність підстав для вжиття заходів, направлених на припинення безпідставної реєстрації речових прав, знесення самочинно збудованого майна, що розташоване за вказаною адресою прокуратурою неодноразово повідомлялось Кам`янську міську раду листами від 20.03.2018 №87-1460вих-18, від 28.12.2020 №04/31-6812вих-20, від 23.09.2022 №04/56-4516ВИХ-22, від 08.12.2022 №04/56-5955ВИХ-22, №04/56-6922ВИХ-23 від 28.11.2023, №04/56-6920ВИХ-23 від 28.11.2023.

Виконавчим комітетом Кам`янської міської ради листами від 22.03.2018 за №8вих-09/135 та від 05.04.2018 №8вих-09/151 (на лист від 20.03.2018 № 87-1460вих-18) повідомлено Дніпродзержинську місцеву прокуратуру про те, що Кам`янська міська рада не була залучена Баглійським районним судом м.Дніпродзержинська до участі у розгляді справи №207/865/17-ц, а тому не заперечує проти оскарження ухвал суду від 28.04.2017 та від 28.07.2017 органами прокуратури та нею буде вжито заходів відповідно до чинного законодавства.

У подальшому виконавчий комітет Кам`янської міської ради повідомив листом від 05.01.2021 за №8вих-08/120 (на лист від 28.12.2020 №04/31-6812вих-20) Кам`янську окружну прокуратура про те, що для вирішення питання щодо вилучення записів (скасування) про право власності в Державному реєстрі, набутого на підставі ухвал Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 28.04.2017 та від 28.07.2017 повноважні особи Кам`янської міської ради зверталися до державного реєстратора з заявою про скасування записів про право власності, однак в її задоволенні було відмовлено з підстав припинення прав власності внаслідок переходу цих прав та винесено рішення про відмову у скасуванні за №51368312. Для подальшого звернення до судових установ департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради здійснені замовлення оплат судового збору.

Департаментом комунальної власності та земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради листом від 25.10.2022 за № 04-07/1208 (на лист №04/56-4561ВИХ-22 від 23.09.2022) повідомлено Кам`янську окружну прокуратуру про те, що будь-яких рішень про надання земельної ділянки у користування під нерухомими майном не приймалось, а також про те, що через велике навантаження у судах, великий дефіцит фінансування оплати судового збору, міська рада вважає за доцільне подальше вжиття заходів цивільно-правового характеру (подання позовів) щодо скасування права власності на об`єкти нерухомості проводити органами прокуратури.

Листом від 26.12.2022 №04-07/1527 (на лист прокуратури від 08.12.2022 №04/56-5955ВИХ-22) департамент повідомив, що у разі підтвердження інформації щодо здійснення самовільного будівництва, Кам`янська міська рада, як власник земельної ділянки, заперечує проти визнання права власності за собою, а також про те, що через велике навантаження у судах, великий дефіцит фінансування оплати судового збору, міська рада вважає за доцільне подальше вжиття заходів цивільно-правового характеру (подання позовів) щодо скасування права власності на об`єкти нерухомості проводити органами прокуратури.

Отже, невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави у спірних правовідносинах свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

У постанові від 10.08.2021 у справі №923/833/20 Касаційним господарським судом наголошено, що суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Варто зазначити, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі №908/2153/20.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Крім того, є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Таким чином, зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.

Враховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Кам`янської міської ради.

Позовні вимоги прокурора в інтересах держави у даній справі не порушують ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод з огляду на наступне. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання

держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, а отже порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.

Отже, прокурором належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Кам`янської міської ради у порядку ст.131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Статтею 152 Земельного кодексу України унормовано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як вбачається з листа Управлінням містобудування та архітектури Кам`янської міської ради від 14.12.2022 за №2п/267 відповідно до плану зонування території м. Кам`янське (затверджений рішенням міської ради від 30.01.2015 № 1197-59/VI зі змінами) будівлі та споруди за вказаною адресою знаходяться в рекреаційній зоні "Р-3" (рекреаційна зона озеленених територій загального користування), відносно якої законодавцем встановлено особливий режим використання.

Так, відповідно до положень ст. 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До складу земель рекреаційного призначення, відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України, належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхтклубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Земельного кодексу України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчальнотуристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення.

З урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема: законів України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, передумовою для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна є отримання дозвільних документів у сфері містобудівної діяльності, у тому числі тих, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна та речових прав на земельну ділянку.

В даному випадку будівництво спірного магазину продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, який розташований знаходиться за адресою: вул. Романківська, 69г, м. Кам`янське, здійснено на земельній ділянці, яка не відведена для цілей будівництва в зоні обмеженої категорії забудови.

Як вбачається з листа виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 22.03.2018 №8вих-09/135 та від 05.04.2018 №8вих-09/151, від 28.11.2022 №01вих-06/224, в єдиному реєстрі дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів у розділі "Реєстр дозвільних документів", з квітня 2011 року по теперішній час відсутня інформація щодо реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт по вищевказаному спірному об`єкту.

Як вбачається з листа Державної інспекції архітектури та містобудування України №10580/13-22 від 15.12.2022 у Реєстрі будівельної діяльності за параметром пошуку "Місцезнаходження об`єкта: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Романківська, 69Г" документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів не виявлено.

Як встановлено з листа Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради від 26.12.2022 №04-07/1527 договори оренди земельної ділянки по вул. Романківська,69г між Кам`янською міською радою та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "Гвін Плюс" не обліковуються, після закінчення дії договору оренди земельної ділянки від 01.07.2013 №12747 01.07.2015, між Кам`янською міською радою та ОСОБА_4 , новий договір оренди земельної ділянки не укладався.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Стаття 120 Земельного кодексу України не гарантує прав на земельну ділянку у разі самочинного будівництва об`єкта нерухомості на ній та його відповідної реєстрації.

Порядок набуття права власності на новозбудовану річ (нерухоме майно) регулюється законодавством про містобудівну діяльність та відповідними державними будівельними нормами.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (ч. 1 ст.182 ЦК України).

При цьому згідно з висновками Верховного Суду державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц).

Відповідно до інформації національної кадастрової системи(НКС) та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що відомості про реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку відсутні.

Таким чином, встановлено, що зазначена земельна ділянка загальною площею 0,0625га відноситься до земель комунальної власності, не наданих у користування іншим особам, рішення уповноваженого на розпорядження земельною ділянкою органу про передачу її в оренду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "Гвін Плюс" не приймалося, відповідно, державна реєстрація речових прав на земельну ділянку не проводилася.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За приписами ст. ст. 187, 188 3емельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Документи на підтвердження реєстрації права власності чи оренди за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку відсутні.

Також відсутні будь-які документи на підтвердження надання Кам`янською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, будь-які угоди щодо такого використання не укладалися.

З урахуванням вищевикладеного, земельна ділянка комунальної форми власності, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить територіальній громаді м. Кам`янське, самочинно забудована ОСОБА_1 , а в подальшому ОСОБА_2 та ТОВ "Гвін Плюс", які набували право власності на спірне самочинно збудоване нерухоме майно, за відсутності будь-яких документів та речових прав на вказану земельну ділянку.

Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 № 6-130цс13, від 30.09.2015 у справі № 6-286цс15). У пункті 45 постанови від 23.06.2020 у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту (будівельного паспорта); або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Частиною другою статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Також заборонена експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію (частина восьма статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Отже, відсутність дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проекту чи будівельного паспорта (схеми намірів забудови) або порушення умов, передбачених у цих документах, зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України). Подібні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.04.2023 у справі № 511/2303/19.

Крім того, 14 та 15 вересня 2017 року, приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Моісеєнко Д.О. посвідчено укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договори дарування частки нерухомого майна магазину продовольчих та непродовольчих товарів зі складом загальною площею 401,0 кв.м., договір дарування серія та номер НМІ263576, реєстровий номер №934, виданий 14.09.2017 та договір дарування серія та номер НМІ263579, реєстровий номер № 938, виданий 15.09.2017 та проведено державну реєстрацію права власності, номери запису про право власності 22334786 та 22359430.

Цим же приватним нотаріусом 20.01.2020 посвідчено Акт приймання-передачі нерухомого майна №01 від 20.01.2020, яке передається до Статутного капіталу ТОВ "Гвін Плюс", відповідно до якого ОСОБА_2 передала, а ТОВ "Гвін плюс" (код ЄДРПОУ 43420514) прийняло до Статутного фонду товариства магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, загальною площею 401,0 кв.м., який складається з наступного: А-1 магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом загальною площею 384,5 кв.м. Б-1 склад 16,5 кв.м. № 1 ворота № 2 цоколь та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Державну реєстрацію права власності на спірний нерухомий об`єкт за ТОВ "Гвін Плюс" проведено 24.01.2020 державним реєстратором Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Сітало Є.В. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1338001512104, номер запису про право власності 35265476).

Отже, достовірно розуміючи правові наслідки придбання спірного нерухомого майна, яке є самочинним відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, з метою уникнення відповідальності та придання юридичної вірогідності та "законності" набуття права власності на нього, між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , які є засновниками ТОВ "Гвін Плюс", відбулася формальна передача речових прав на вказане майно до ТОВ "Гвін Плюс". При цьому ОСОБА_2 , являючись одним з засновників ТОВ "Гвін Плюс", фактично прав власності на вказане спірне майно не втратила.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша). Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина друга). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частина третя). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта).

Договори дарування 1/2 частки вищевказаного спірного нерухомого майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та Акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочинами, які в свою чергу підтверджують волевиявлення сторін, а також мають юридичні наслідки - факт набуття та припинення права власності на нерухоме майно.

Отже, двосторонні акти у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін зазначеного двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків, а тому оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 ЦК України), є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 ЦК України.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 29 квітня 2015 року у справі №903/134/13-г, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №918/1377/16 та у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року у справі №372/3737/19.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

При цьому, під час укладання спірних договорів сторонами порушено вимоги ст. 203 ЦК України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.

Згідно із ст. ст. 4, 10, 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Крім того, ст. 228 ЦК України передбачено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Правова природа нікчемних правочинів унеможливлює здійснення судового розгляду спору щодо визнання їх недійсними, оскільки такі правочини є недійсними в силу закону та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №908/3736/15.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

Таким чином, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Зазначені обставини поряд з тим, що ці правочини укладені щодо самочинно збудованого нерухомого майна, на яке право власності не виникало, вчинені виключно з метою протиправного заволодіння земельною ділянкою комунальної форми власності, є нікчемними в силу статті 228 ЦК України як такі, що порушують публічний порядок.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальних характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав.

Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина третя статті 16 ЦК України). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту.

Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Викладені у позові факти та обставини свідчать про порушення земельного законодавства, шляхом самовільного захоплення земельної ділянки шляхом розташування на ній самочинно збудованих будівель магазинів та торговельних павільйонів за адресою: АДРЕСА_1 , чим створено перешкоди власнику у раціональному та ефективному використанні земельної ділянки відповідно до її призначення та відповідно до встановленої законом мети, нівелює можливість подальшої використання цих земель з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади.

Отже, повернення земельної ділянки у тому стані, який є на теперішній час, не призведе до поновлення порушених інтересів держави у повному обсязі, оскільки наявна на земельній ділянці самочинна забудова беззаперечно створюватиме перешкоди власнику при подальшій реалізації правомочностей щодо цієї земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Поряд із цим, власник, чиї права порушено, може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою (в тому числі, визнання правочинів недійсними). Розгляд позовних вимог про знесення об`єкту самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника земельної ділянки, зокрема, про визнання правочинів недійсними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 зроблено висновок, що "за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 зазначено, що у силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Разом з тим, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі №442/302/17 зазначено, що "задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна".

У свою чергу, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 202/7377/16-ц від 27.10.2021 зазначено, що визнання незаконними і скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.

При цьому, установивши, що самочинна забудова здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена особі для цієї мети, суди з урахуванням практики застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинні з`ясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, чиї права порушено такою забудовою, а в разі зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проєкту або будівельних норм і правил.

У цьому аспекті Верховним Судом у постанові від 29.01.2020 №822/2149/18 наголошено, що за змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, у інших випадках самочинного будівництва, зокрема, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

З огляду на викладене, вбачається найбільш ефективним та доцільним способом захисту та реального поновлення порушених інтересів держави усунення перешкод власнику у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою за адресою: м. Кам`янське, вул. Романківська, 69г, є її повернення власнику з приведенням відповідачем у придатний до використання стан шляхом знесення самочинного будівництва.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно із нормою статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (статті 321 ЦК України).

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. (стаття 212 Земельного кодексу України).

Вказане підтверджується постановою Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №914/2200/20, в якій зазначено, що на підставі положень частин другої та третьої статті 152 ЗК України, за якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права, статті 212 ЗК України, якою передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, визнавши доведеними позивачем та не спростованими відповідачем обставини наявності у позивача права комунальної власності на спірну земельну ділянку, самовільне зайняття відповідачем цієї земельної ділянки шляхом встановлення огорожі за відсутності будь-яких, в тому числі договірних, підстав для цього, Верховний Суд визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що позов про зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу огорожі підлягає задоволенню.

Також необхідно зазначити, що відповідно до положень ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення об`єкту нерухомості на вул. Романківській,69г у м. Кам`янське, правовий режим зазначеного об`єкта будівництва як самочинного не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку. Аналогічні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц.

З огляду на викладене, вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним.

Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі № 458/1046/15 (провадження № 61-976св18), висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частини 3 статті 152 ЗК України).

Таким чином, з огляду на викладені обставини справи, належним способом захисту порушених прав на земельну ділянку територіальної громади міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради є повернення земельної ділянки, за адресою: м. Кам`янське, вул. Романківська, буд.69г, та знесення самочинно збудованого нерухомого майна магазину продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, загальною площею 401,0 кв.м., який складається з наступного: А-1 магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом загальною площею 384,5 кв.м. Б-1 склад 16,5 кв.м., № 1 ворота, № 2 цоколь.

В свою чергу, наявність зареєстрованого права власності, перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності, його передачі відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання майна, земельної ділянки.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина перша статті182 ЦК України).

При цьому згідно з висновками Верховного Суду державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) та ч. 4 ст. 15 вказаного Закону (в редакції станом на момент внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Статтею 24 Закону визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

З огляду на викладене, державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю, розташовану на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1338001512104) та подальша неодноразова перереєстрація, у тому числі остання реєстрація 24.01.2020, якою зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гвін Плюс" прийняті за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у редакції з 26.07.2022, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом першим частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом першим частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову.

Вказана позиція також викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 22.08.2018 №925/1265/16, від 04.08.2018 у справі №915/127/18.

Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові №904/7803/21 від 19.04.2023, зазначив, що стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту. Ці висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №316/2082/19. Тому посилання у статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав не є встановленням приватно-правових способів захисту прав.

При цьому законами України не встановлено способу захисту для випадків, коли за особою зареєстроване право власності чи інше речове право, яке не може бути зареєстроване за жодною особою. Тобто у законах наявна прогалина, яка має бути заповнена за аналогією закону чи права (стаття 8 ЦК України).

Функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки неодноразово формулювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48).

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 (пункт 100)).

Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності позивача, оскільки позивач вважає, що право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до частини другої статті 376 ЦК України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).

Виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

Разом з тим, невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №911/3135/20) аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №904/7803/21 від 19.04.2023). Протилежний підхід не відповідав би завданням господарського судочинства (стаття 2 ГПК України).

З урахуванням викладеного, з метою усунення перешкод Кам`янській міській раді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, наявні підстави для припинення володіння відповідача на самовільно збудоване нерухоме майно магазину продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, загальною площею 401,0 кв.м., який складається з наступного: А-1 магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом загальною площею 384,5 кв.м. Б-1 склад 16,5 кв.м., № 1 ворота, № 2 цоколь, яке розташоване за адресою: м. Кам`янське, вул. Романківська, буд.69г із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 1338001512104.

Заперечуючи проти задоволення позову та спростовуючи самочинний характер спірної будівлі, розташованої за адресою: м. Кам`янське, вул. Романківська, 69Г, відповідачем надано до суду комплексний висновок про поетапне будівництво, та договір оренди №11554 від 21.10.2010, укладений між Дніпродзержинською міською радою та Головей В.І. про передачу в користування до 30.08.2012 земельної ділянки, загальною площею 0,0625 га, що розташована на вул. Романківська в м. Дніпродзержинську (Кам`янське).

Однак зазначені документи не містять відомостей про отримання дозвільних документів на будівництво, введення в експлуатацію нерухомого майна після закінчення будівництва, а тому не дозволяють встановити коли саме збудоване спірне нерухоме майно, та ким саме здійснено це самочинне будівництво.

Станом на 2004 рік питання здійснення будівництва в населених пунктах регулювалося Законом України "Про планування та забудову територій", який припинив свою дію 12.03.2011 у зв`язку з прийняттям Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Зокрема, ст. 26 Закону України "Про планування та забудову територій" для забезпечення дотримання вимог законодавства, а також регіональних та місцевих правил забудови, державних стандартів, норм і правил, містобудівної документації фізичним та юридичним особам за їх письмовим зверненням надаються єдині умови і обмеження забудови земельних ділянок, вихідні дані на проектування об`єктів містобудування.

Як вбачається зі змісту наданого відповідачем Комплексного висновку без номеру та дати, вказаний висновок складено з метою узгодження земельної ділянки для будівництва після отримання містобудівного обґрунтування та проектної пропозиції.

При цьому відповідно до вимог стаття 28 Закону України "Про планування та будову територій" згідно з вихідними данним на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних та місцевих правил забудови замовником будівництва розробляється та затверджується проектна документація. На підставі проектної документації, документу, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, угоди про право забудови земельної ділянки, рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об`єкта містобудування, комплексного висновку державної інвестиційної експертизи та документа про призначення відповідальних виконавців робіт інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю видається дозвіл на виконання будівельних робіт (стаття 29 Закону України "Про планування та забудову територій").

Дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Здійснення будівельних робіт на об`єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Статтею 34 Закону України "Про регулювання містобудівної документації" в редакції станом на 2011 рік визначалось, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу за місцезнаходженням об`єкта будівництва - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Як вбачається з інформації виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 22.03.2018 № 8вих-09/135 та від 05.04.2018 № 8вих-09/151, від 28.11.2022 №01вих-06/224, в єдиному реєстрі дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів у розділі "Реєстр дозвільних документів", з квітня 2011 року по теперішній час відсутня інформація щодо реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт по об`єкту нерухомого майна, магазину продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, який розташований за адресою: м. Кам`янське, вул. Романківська, 69г.

Таким чином, надані відповідачем документи не спростовують факту самочинності будівництва магазину за адресою: м. Кам`янське, вул. Романківська, 69Г, а скоріше підтверджують їх.

Також, як вбачається зі змісту клопотання ТОВ "Гвін Плюс" від 15.05.2020, відповідач звернувся до Кам`янської міської ради з питанням відведення земельної ділянки під розміщення самочинно збудованого нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Кам`янське, вул. Романківська, 69Г, що є порушенням частини другої статті 134 Земельного кодексу України, крім того, відведення земельної ділянки під розміщення об`єкту торгівлі не відповідає плану зонування населеного пункту та відповідно відведення земельної ділянки під спірним нерухомим майном не відповідатиме вимогам земельного та містобудівного законодавства та відповідно буде незаконним.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Не мають жодного відношення до предмету доказування обставини виникнення права власності на кафе з літнім майданчиком (реєстраційний номер 17990441) та земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:02:007:0053 за адресою: м. Кам`янське, вул. Романківська, 69Д, оскільки не зважаючи на розміщення поряд ці два об`єкти є різними, та відповідно правові підстави виникнення речових прав на кафе з літнім майданчиком жодним чином не спростовують самочинності будівництва споруди магазину розташованого поряд на суміжній земельній ділянці.

З огляду на викладене, позовні вимоги не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягають 7 790,40 грн. (4 294,40 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви + 1 073,60 грн. витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову + 2 422,40 грн. витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 29.12.2023).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Виконувача обов`язків керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвін Плюс" про зобов`язання повернути земельну ділянку та припинення володіння нерухомим майном задовольнити у повному обсязі.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Гвін Плюс" (51916, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Степова, буд. 1А, ідентифікаційний код 43420514) повернути Кам`янській міській раді (51931, Дніпропетровська область, м. Кам`нське, майдан Калнишевського, буд. 2, ідентифікаційний код 24604168) земельну ділянку площею 0,0625га, розташовану по вулиці Романківській, 69г у м. Кам`янське, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення нерухомого майна: магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, загальною площею 401,0 кв.м., який складається з наступного: А-1 магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом загальною площею 384,5 кв.м. Б-1 склад 16,5 кв.м., № 1 ворота, №2 цоколь та знаходиться за адресою: вул. Романківська, 69г, м. Кам`янське, Дніпропетровська область.

Припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвін Плюс" (51916, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Степова, буд. 1А, ідентифікаційний код 43420514) нерухомим майном: магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом, загальною площею 401,0 кв.м., який складається з наступного: А-1 магазин продовольчих та непродовольчих товарів зі складом загальною площею 384,5 кв.м. Б-1 склад 16,5 кв.м., № 1 ворота, № 2 цоколь та знаходиться за адресою: вул. Романківська, 69г, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, проведену державним реєстратором Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Сітало Є.В, номер 35265476 від 24.01.2020 шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - 1338001512104.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвін Плюс" (51916, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Степова, буд. 1А, ідентифікаційний код 43420514) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, МФО 820172, Державна казначейська служба, м. Київ, р/р UA228201720343160001000000291, ідентифікаційний код 02909938) 7 790,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 29.05.2024.

Суддя Е.М. Бондарєв