Рішення

від 17.05.2024 по справі 908/3459/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/160/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2024 Справа № 908/3459/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт (69008, м. Запоріжжя, вул. Штабна, 9, ідентифікаційний код 33134397)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 78А, ідентифікаційний код 43173964)

про стягнення 751 971,05 грн

представники сторін

від позивача: Загрія Р.О., ордер АР № 1158849 від 22.01.2024

від відповідача: Острик С.Ю., ордер АР № 1130263 від 27.06.2023

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт до Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво про стягнення 751 971,05 грн, з яких: 81 853,28 грн 3 % річних та 670 117,77 грн інфляційних втрат.

Позов мотивовано тим, що відповідачем порушено строки виконання зобов`язання за Договором, в зв`язку з чим, позивачем нараховано суми 3 % річних та втрат від інфляції.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.11.2023 позовну заяву визначено до розгляду судді Ніколаєнку Р.А., відповідно до Положення про АСДС, ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою суду від 27.11.2023 суддею Ніколаєнко Р.А. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво з доданими матеріалами передано для розгляду Господарським судом Запорізької області в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України для позовного провадження, без урахування особливостей, встановлених статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 07.12.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3459/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 12.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3459/23, присвоєно справі номер провадження 19/160/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

28.12.2023 від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву (вих. № 23/779 від 28.12.2023, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позову та зменшити розмір 3 % річних, та втрат від інфляції, та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вих. № 23/780 від 28.12.2023).

Ухвалою суду від 08.01.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено. Ухвалено розгляд справи № 908/3459/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 12.02.2024.

Ухвалою суду від 12.02.2024 відкладено підготовче провадження на 11.03.2024.

05.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній заперечив проти зменшення суми 3 % річних та втрат від інфляції.

Від відповідача 11.03.2024 через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що строк оплати за грошовими вимогами у відповідача не настав.

Ухвалою суду від 11.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи відкладено на 12.04.2024.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання було призначено на 17.05.2024.

Ухвалою суду від 18.04.2024 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 17.05.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача в судовому засіданні 17.05.2024 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача судовому засіданні 17.05.2024 заперечив проти задоволення позову, просив суд в позові відмовити, а в разі задоволення позову, зменшити розмір 3 % річних та втрат від інфляції.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

06.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво (Покупець) був укладений Договір поставки № 07/2022/01 (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар, зазначений в Специфікації/-ях, що додається/ються до Договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та строк поставки вказується у специфікації/-ях (далі Специфікація/ії), яка є його невід`ємною частиною.

Пунктом 1.6 Договору встановлено, що Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити виготовлений Постачальником товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Згідно з п. 2.1 Договору, асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікацій Постачальника, погодженої Покупцем, які є невід`ємною частиною даного Договору.

06.01.2022 сторонами було укладено Специфікацію № 1 до Договору, відповідно до якої найменування товару визначено: Металоконструкції (кр. 22.002.001-КМД) проґрунтовані в один шар ґрунтом ГФ-021, в кількості 76,32666, загальною вартістю з ПДВ 4 350 619,62 грн.

Загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно видаткових накладних, що є невід`ємними частинами даного Договору (п. 2.2 Договору).

Відповідно до двосторонньо підписаних сторонами видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме: № 30 від 07.02.2022 на суму 735 186,00 грн, № 34 від 11.02.2022 на суму 528 162,00 грн, № 37 від 16.02.2022 на суму 280 497,00 грн, № 38 від 16.02.2022 на суму 804 726,00 грн, № 42 від 22.02.2022 на суму 757 074,00 грн, № 43 від 22.02.2022 на суму 400 140,00 грн, № 44 від 23.02.2022 на суму 381 786,00 грн, № 49 від 24.03.2022 на суму 463 068,00 грн.

Також матеріали справи містять товарно-транспортні накладні на кожну партію поставленого товару.

Пунктом 5.2 Договору сторонами узгоджено, що розрахунок за поставлену партію Товару здійснюється Покупцем на умовах післяоплати в розмірі 100% від вартості партії Товару на підставі підписаної обома Сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки відповідної партії Товару.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий товар, відповідно до платіжних інструкцій: № 1052 від 22.03.2022 на суму 300 000,00 грн, № 301 від 27.12.2022 на суму 757 074,00 грн, № 303 від 27.12.2022 на суму 143 856,24 грн, № 196 від 31.01.2023 на суму 112 504,56 грн, № 197 від 31.01.2023 на суму 463 068,00 грн, № 198 від 31.01.2023 на суму 381 786,00 грн, № 199 від 31.01.2023 на суму 400 140,00 грн.

08.09.2022, між сторонами Договору укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони здійснили взаємозалік на суму 1 792 210,20 грн та в цій частині припинили зобов`язання відповідача за Договором.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог даного Договору.

Позивач посилався на те, що відповідачем, в порушення умов Договору, оплату за поставлений товар здійснено несвоєчасно.

Несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого товару стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення суми 3 % річних та втрат від інфляції.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що позивачем поставлено товар відповідачу за Договором на загальну суму 4 350 639,00 грн, що підтверджується встановленими вище видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Відповідно до встановлених вище платіжних інструкцій, відповідачем здійснено оплату на загальну суму 2 558 428,80 грн.

Відповідно до Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.09.2022, сторони здійснили взаємозалік на суму 1 792 210,20 грн та в цій частині припинили зобов`язання відповідача за Договором.

Частиною 1 ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар відсутня, однак відповідачем порушено, встановлений п. 5.2 Договору, тридцятидений строк оплати товару.

Відтак, товар мав бути оплачений відповідачем за видатковою накладною № 30 від 07.02.2022 по 09.03.2022, за видатковою накладною № 34 від 11.02.2022 по 13.03.2022, за видатковою накладною № 37 від 16.02.2022 по 18.03.2022, за видатковою накладною № 38 від 16.02.2022 по 18.03.2022, за видатковою накладною № 41 від 22.02.2022 по 24.03.2022, за видатковою накладною № 43 від 22.02.2022 по 24.02.2022, за видатковою накладною № 44 від 23.02.2022 по 25.03.2022, за видатковою накладною № 49 від 24.03.2022 по 23.04.2022.

Натомість, відповідачем оплата за поставлений товар здійснювалась наступним чином: відповідно до платіжного доручення № 1052 від 22.03.2022 на суму 300 000,00 грн, відповідно до Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.09.2022, припинено зобов`язання відповідача на суму 1 792 210,20 грн, відповідно до платіжних інструкцій: № 301 від 27.12.2022 на суму 757 074,00 грн, № 303 від 27.12.2022 на суму 143 856,24 грн, № 196 від 31.01.2023 на суму 112 504,56 грн, № 197 від 31.01.2023 на суму 463 068,00 грн, № 198 від 31.01.2023 на суму 381 786,00 грн, № 199 від 31.01.2023 на суму 400 140,00 грн.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що відповідачем порушено встановлений Договором строк оплати товару.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача за загальний період з 09.03.2022 по 31.01.2023 (по кожній накладній окремо) 81 853,28 грн 3 % річних та за загальний період з березня 2022 по січень 2023 (по кожній накладній окремо) 670 117,77 грн втрат від інфляції.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що позивачем було допущено помилку в зазначених періодах нарахування сум 3 % річних та втрат від інфляції.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум, суд дійшов висновку, що сума 3 % річних за період з 09.03.2022 по 31.01.2023 (по кожній накладній окремо) складає 80 655,10 грн, сума втрат від іфляції за загальний період з березня 2022 по січень 2023 (по кожній накладній окремо) складає 620 513,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 80 655,10 грн 3 % річних та 620 513,50 грн втрат від інфляції.

Слід зазначити, що посилання відповідача на те, що п. 5 Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог сторони підтвердили, що на момент підписання між ними відсутні розбіжності та/або спори щодо характеру, змісту, умов та розміру заліку однорідних зустрічних зобов`язань та не визначено нарахування інфляційних втрат та відсотків річних, не є підставою для не застосування для відповідача таких вимог.

Відповідно до змісту Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.09.2022, сторони дійшли згоди про взаємозалік зустрічних однорідних вимог та припинення зобов`язання в частині.

Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.09.2022 не містить узгодженої сторонами умови щодо не нарахування 3 % річних та втрат від інфляцій.

Таким чином, посилання відповідача, що Угодою не визначено нарахування інфляційних втрат та відсотків річних є безпідставним.

Розглянувши клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, про зменшення розміру інфляційних втрат та 3 % річних до суми 0,00 грн, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.

Суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Вказане свідчить про те, що положеннями ст. 233 ГК України передбачено право суду зменшити виключно розмір штрафних санкцій до яких умови ч. 1 ст. 230 ГК України інфляційні втрати та 3% річних не відносить.

Відповідач посилався на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі №902/417/18 зазначено про можливість суду зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України «за певних умов».

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у даній справі відсотки річних розраховані за встановленою у ст. 625 ЦК України ставкою у розмірі 3% та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.

Відтак, правовідносини у справі №902/417/18 не є подібними за встановленими фактичними обставинами даної справи.

Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, як винятковий випадок для зменшення відсотків річних та інфляційних втрат, судом у спірних правовідносинах не встановлено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми 3 % річних та інфляційних втрат, в зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 78А, ідентифікаційний код 43173964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт (69008, м. Запоріжжя, вул. Штабна, 9, ідентифікаційний код 33134397) 80 655 (вісімдесят тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн 10 коп. 3 % річних та 620 513 (шістсот двадцять тисяч п`ятсот тринадцять) грн 50 коп. втрат від інфляції.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 78А, ідентифікаційний код 43173964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт (69008, м. Запоріжжя, вул. Штабна, 9, ідентифікаційний код 33134397) 10 517 (десять тисяч п`ятсот сімнадцять) грн 52 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 29.05.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.