Постанова

від 30.10.2024 по справі 908/3459/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024 року м. Дніпро Справа № 908/3459/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання: Солодова І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Загрія Р.О. (поза межами суду) адвокат;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 (повний текст рішення складено 29.05.2024, суддя Давиденко І.В.) та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2024 (повний текст додаткового рішення складено 11.06.2023, суддя Давиденко І.В.) у справі № 908/3459/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво, м. Запоріжжя

про стягнення 751 971,05 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт до Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво про стягнення 751 971,05 грн., з яких: 81 853,28 грн. 3 % річних та 670 117,77 грн. інфляційних втрат.

Позов мотивовано тим, що відповідачем порушено строки виконання зобов`язання за Договором, в зв`язку з чим, позивачем нараховано суми 3 % річних та втрат від інфляції.

Короткий зміст оскаржуваного рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024, у даній справі, позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 78А, ідентифікаційний код 43173964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт (69008, м. Запоріжжя, вул. Штабна, 9, ідентифікаційний код 33134397) 80 655 (вісімдесят тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн 10 коп. 3 % річних та 620 513 (шістсот двадцять тисяч п`ятсот тринадцять) грн 50 коп. втрат від інфляції.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 78А, ідентифікаційний код 43173964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт (69008, м. Запоріжжя, вул. Штабна, 9, ідентифікаційний код 33134397) 10 517 (десять тисяч п`ятсот сімнадцять) грн 52 коп. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Місцевий господарський суд, здійснивши власний перерахунок заявлених позивачем сум, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 80 655,10 грн. 3 % річних та 620 513,50 грн. втрат від інфляції. У задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат, 3% річних до 0 грн. відмовлено з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024.

Не погодившись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що строк оплати за договором поставки договору поставки № 07/2022/01 від 06.01.2022 не настав. Пунктом 5.3 договору поставки № 07/2022/01 від 06.01.2022 передбачено, що обов`язок покупця прийняти та оплатити поставлений Товар виникає лише у випадку поставки товару, який повністю відповідає вимогам стосовно якості, передбачених даним договором, додатками до нього стандартам, іншою документацією, яка встановлює вимоги до якості такого товару та додатковим вимогам, висунутим Покупцем та прийнятим постачальником, а також після подання документів, зазначених у п.3.4. цього Договору. Пунктом 3.4. Договору поставки встановлено, що постачальник при поставці кожної партії товару зобов`язаний надати покупцю відповідні товаророзпорядчі та товаросупровідні документи: - видаткову накладну; - товарно-транспортну накладну, - рахунок-фактуру, - дозвіл Держпраці на застосування обладнання підвищеної небезпеки; - сертифікат(декларацію, паспорт) відповідності якості підприємства-виробника Товару, якщо товар не підлягає обов`язковій сертифікації в Україні-оригінал або копію довідки з органу сертифікації, завірену печаткою постачальника. Оскільки Позивачем не доведено виконання пунктів 3.4, 5.3 Договору поставки щодо надання усіх документів, висновки суду першої інстанції про прострочення Відповідачем зобов`язання та виникнення у Позивача права на оплату є помилковими;

-08.09.2022 між сторонами укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони здійснили взаємозалік на суму 1 792 210,20 грн та в цій частині припинили зобов`язання відповідача за Договором. За умовами даної угоди: Сторони підтверджують, що на момент підписання даної Угоди між ними відсутні розбіжності та/або спори щодо характеру, змісту, умов та розміру заліку однорідних зустрічних зобов`язань, що є предметом даної Угоди (пункт 5). Тому, за змістом даної угоди сторони не визначили між собою нарахування інфляційних втрат, відсотків річних, штрафних санкцій тощо, а ті зобов`язання, що були зафіксовані в Угоді, визначено як остаточні;

-сторони врегулювали взаємні претензії одна до одної шляхом укладення угоди про взаємозалік зустрічних однорідних вимог. Даний спосіб розрахунку є негрошовим. Тому, після укладення Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.09.2022 взаємовідносини між сторонами трансформувалися із грошових у натуральні. Відтак, у суду взагалі не було правових підстав застосовувати статтю 625 ЦК України та стягувати із відповідача грошові кошти;

-апелянт з посиланням на постанову ВП ВС від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вважає, що наявні підстави для зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних до 0 грн.;

-внаслідок фінансових труднощів ТОВ «Алд Інжиніринг та Будівництво» має заборгованість по виплаті заробітної плати на суму більше 3-х млн., тому, покладення на скаржника додаткового тягаря у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних може вплинути на виплату заробітної плати працівникам підприємства, що є недопустимим та матиме наслідком зростання соціальної напруги у громаді м. Запоріжжя;

-суд першої інстанції не врахував, що основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором поставки відсутня. У той час як заявлені до стягнення вимоги зі сплати інфляції та 3 % річних є явно неспівмірними для Відповідача порівняно із сумою основного боргу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

19.07.2024 від представника ТОВ Завод Спецмашремонт до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просить у задоволені апеляційної скарги ТОВ «Алд Інжиніринг та будівництво» відмовити у повному обсязі, рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 у справі № 908/3459/23 залишити без змін.

Відзив обґрунтований наступним:

-щодо строків оплати: пунктами 5.1., 5.2. Договору поставки визначено, що Покупець оплачує поставлений Товар за цінами, визначеними в кожній окремій Специфікації, на умовах даного Договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України. Розрахунок за поставлену партію Товару здійснюється Покупцем на умовах післяоплати в розмірі 100% від вартості партії Товару на підставі підписаної обома Сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки відповідної партії Товару. Відповідно до п. 4.4. Договору поставки право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової накладної. Отже, строк оплати за поставлений товар у Відповідача протягом 30 календарних днів з дня підписання відповідних видаткових накладних, на підставі підписаних видаткових та ТТН, які надані до позовної заяви;

-щодо передання документів (виконання ч.2 ст. 662 ЦК України, п.3.4 Договору: позивачем виконані вимоги щодо передання документів до початку приймання відповідачем Товару, що підтверджується підписаною уповноваженою особою відповідача видатковими накладними. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової накладної (п. 4.4 Договору). Крім того, відповідач не зазначає, які саме документи не передані позивачем разом з товаром. Також, під час виконання договору поставки відповідач не повідомляв позивача про невиконання зобов`язань з поставки відповідної партії товару (п. 4.8 Договору);

-на думку відповідача зобов`язання за договором трансформувались у натуральне зобов`язання, однак це не відповідає дійсності;

-за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, 3% річних та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою штрафом, пенею. Наведена Відповідачем постанова ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 не може бути застосована до дійсних правовідносин, оскільки предметом дослідження у справі 902/417/18 є застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме нарахування відсотків за користування грошовими коштами, які визначені умовами договору.

Короткий зміст оскаржуваного додаткового рішення у справі та мотиви його прийняття.

21.05.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Спецмашремонт" про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/3459/23 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.06.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Спецмашремонт" про стягнення витрат на правничу допомогу по справі № 908/3459/23 задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД Інжиніринг та Будівництво" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 78А, ідентифікаційний код 43173964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Спецмашремонт" (69008, м. Запоріжжя, вул. Штабна, 9, ідентифікаційний код 33134397) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині додаткового рішення відмовлено.

Суд першої інстанції, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених ТОВ "Завод Спецмашремонт" витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог поданими доказами; ціною позову та значенням справи для сторони, дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Спецмашремонт" про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/3459/23 та стягнення із відповідача на користь позивача 15 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2024.

Не погодившись із додатковим рішенням, через систему Електронний суд, Товариство з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2024 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Завод Спецмашремонт" про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/3459/23 та відмовити в прийнятті додаткового рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-ухвалюючи додаткове рішення від 05.06.2024 у справі № 908/3459/23, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги того, що в матеріалах справи відсутні докази фактичної оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Спецмашремонт» послуг на професійну правничу допомогу на користь АО «Право Гарант»;

-заявлені до відшкодування витрати не є співмірними із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Так, некоректним є визначення в договорі № 2201 від 22.01.2024 гонорару у розмірі 35 000,00 грн., оскільки на момент укладення договору сторони не могли знати про повний обсяг робіт послуг, зокрема, кількість судових засідань у справі. Така позиція фактично зводить нанівець таких законодавчо встановлених критеріїв для визначення оплати адвокатських послуг, як витрачений адвокатом час та обсяг наданих послуг. Отже, з самого початку гонорар не був покладений в залежність від обсягу наданих робіт та витраченого часу;

-в порушення пункту 2.4 Договору №2201 сторонами даного Договору в акті виконаних робіт не зазначені перелік, найменування та вартість послуг, що були надані Клієнту;

-опис робіт (наданих послуг) містить таку надану послугу, як «ознайомлення з матеріалами справи № 908/3459/23, натомість, матеріали справи не містять відомостей ознайомлення із матеріалами справи представника Позивача. Також необґрунтованим є посилання АО «Право Гарант» на час такого ознайомлення 3 години;

-Договір №2201 укладений на супровід одночасно двох справ - 908/3459/23 та 908/3461/23, отже, неможливо достовірно стверджувати, що надані послуги стосуються саме даної справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

ТОВ "Завод Спецмашремонт" не скористалося своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2024 у даній справі, що, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду додаткового рішення.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/3459/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/3459/23.

02.07.2024 матеріали справи надійшли до ЦАГС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2024 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 у справі № 908/3459/23 залишено без руху. Рекомендовано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали усунути недолік апеляційної скарги, а саме надати суду докази сплати судового збору.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.06.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2024 у справі №908/3459/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 30.10.2024 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 у справі № 908/3459/23. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 у справі № 908/3459/23 об`єднано в одне провадження з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2024 у справі №908/3459/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 30.10.2024 о 10 год. 00 хв.

17.10.2024 від представника ТОВ "Завод Спецмашремонт" до ЦАГС надійшла заява, якою просить забезпечити проведення судового засідання у справі № 908/3459/23, що призначене на 30.10.2024 року об 10 год. 00 хв., за участю представника позивача, адвоката Загрія Р.О. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

29.10.2024 від представника ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво до ЦАГС надійшла заява, якою просить відкласти на іншу зручну для суду дату розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛД Інжиніринг та Будівництво» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 у справі № 908/3459/23 та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД Інжиніринг та Будівництво" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2024 у справі №908/3459/23, що об`єднані в одне провадження та призначені на 30.10.2024 о 10.00, оскільки я як представник скаржника позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні у зв`язку із сімейними обставинами.

У судове засідання 30.10.2024 з`явився представник позивача.

Колегія суддів, з`ясувавши думку представника позивача стосовно заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття його представника по сімейним обставинам, порадившись на місці, відмовила у задоволенні клопотання ТОВ "АЛД Інжиніринг та Будівництво" про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем не доведено підстав, передбачених процесуальним законом, що унеможливлюють розгляд апеляційної скарги у даному судовому засіданні та зумовлюють необхідність відкладення розгляду, а наведені доводи не можуть бути визнані поважними, оскільки викликані лише суб`єктивними обставинами заявника і не підтверджені доказами.

У судовому засіданні 30.10.2024 представник позивача заперечив проти доводів апеляційних скарг, просив відмовити у їх задоволенні.

У судовому засіданні 30.10.2024 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

06.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво (Покупець) був укладений Договір поставки № 07/2022/01 (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар, зазначений в Специфікації/-ях, що додається/ються до Договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та строк поставки вказується у специфікації/-ях (далі Специфікація/ії), яка є його невід`ємною частиною.

Пунктом 1.6 Договору встановлено, що Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити виготовлений Постачальником товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Згідно з п. 2.1 Договору, асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікацій Постачальника, погодженої Покупцем, які є невід`ємною частиною даного Договору.

06.01.2022 сторонами було укладено Специфікацію № 1 до Договору, відповідно до якої найменування товару визначено: Металоконструкції (кр. 22.002.001-КМД) проґрунтовані в один шар ґрунтом ГФ-021, в кількості 76,32666, загальною вартістю з ПДВ 4 350 619,62 грн.

Загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно видаткових накладних, що є невід`ємними частинами даного Договору (п. 2.2 Договору).

Відповідно до двосторонньо підписаних сторонами видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме: № 30 від 07.02.2022 на суму 735 186,00 грн, № 34 від 11.02.2022 на суму 528 162,00 грн, № 37 від 16.02.2022 на суму 280 497,00 грн, № 38 від 16.02.2022 на суму 804 726,00 грн, № 42 від 22.02.2022 на суму 757 074,00 грн, № 43 від 22.02.2022 на суму 400 140,00 грн, № 44 від 23.02.2022 на суму 381 786,00 грн, № 49 від 24.03.2022 на суму 463 068,00 грн.

Також матеріали справи містять товарно-транспортні накладні на кожну партію поставленого товару.

Пунктом 5.2 Договору сторонами узгоджено, що розрахунок за поставлену партію Товару здійснюється Покупцем на умовах післяоплати в розмірі 100% від вартості партії Товару на підставі підписаної обома Сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки відповідної партії Товару.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий товар, відповідно до платіжних інструкцій: № 1052 від 22.03.2022 на суму 300 000,00 грн, № 301 від 27.12.2022 на суму 757 074,00 грн, № 303 від 27.12.2022 на суму 143 856,24 грн, № 196 від 31.01.2023 на суму 112 504,56 грн, № 197 від 31.01.2023 на суму 463 068,00 грн, № 198 від 31.01.2023 на суму 381 786,00 грн, № 199 від 31.01.2023 на суму 400 140,00 грн.

08.09.2022 між сторонами Договору укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони здійснили взаємозалік на суму 1 792 210,20 грн. та в цій частині припинили зобов`язання відповідача за Договором (т. 1, а.с. 27).

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог даного Договору.

Позивач посилався на те, що відповідачем, в порушення умов Договору, оплату за поставлений товар здійснено несвоєчасно.

Несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого товару стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення суми 3 % річних та втрат від інфляції.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційних скаргах, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем поставлено товар відповідачу за Договором на загальну суму 4 350 639,00 грн., що підтверджується встановленими вище видатковими накладними та товарно-транспортними накладними. Відповідачем здійснено оплату на загальну суму 2 558 428,80 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями.

Згідно з Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.09.2022, сторони здійснили взаємозалік на суму 1 792 210,20 грн. та в цій частині припинили зобов`язання відповідача за Договором.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар відсутня, однак, відповідачем порушено, встановлений п. 5.2 Договору, тридцятидений строк оплати товару, що і стало підставою позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не виконано пунктів 3.4., 5.3. Договору, відтак, строк оплати для відповідача не настав, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 5.3 Договору поставки № 07/2022/01 від 06.01.2022 передбачено, що обов`язок покупця прийняти та оплатити поставлений Товар виникає лише у випадку поставки товару, який повністю відповідає вимогам стосовно якості, передбачених даним договором, додатками до нього, стандартами, іншою документацією, яка встановлює вимоги до якості такого товару та додатковим вимогам, висунутим Покупцем та прийнятим Постачальником, а також після подання документів , зазначених у п.3.4. цього Договору.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що Постачальник при поставці кожної партії товару зобов`язаний надати Покупцю відповідні товаророзпорядчі та товаросупровідні документи: видаткову накладну; товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, дозвіл Держпраці на застосування обладнання підвищеної небезпеки; сертифікат (декларацію, паспорт) відповідності (якості) тощо підприємства-виробника Товару або якщо товар не підлягає обов`язковій сертифікації в Україні - оригінал або копію довідки з органу сертифікації, завірену печаткою Постачальника.

Аналізуючи зазначені положення законодавства та договору, колегія суддів висновує, що обов`язку приймання товару передує передача постачальником покупцю товаророзпорядчих та товаросупровідних документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено суду неотримання ним визначених Договором документів та не спростовано тверджень позивача про протилежне.

Також матеріали справи не містять обґрунтованої відмови від прийняття товару чи заперечень щодо невідповідності поставленого позивачем товару умовам Договору. Натомість, видаткові накладні за спірним договором були підписані без зауважень.

Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем встановленого Договором строку оплати товару, а відповідні протилежні доводи апелянта не знайшли свого підтвердження.

Стосовно аргументу скаржника, що укладена між сторонами Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог не передбачає стягнення 3% річних, інфляційних втрат, колегія суддів зазначає про таке.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Частина 2 ст. 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У постанові від 07.04.2020 по справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання у визначені договором строки та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

Таке право кредитора виникає в силу закону та не залежить від положень Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, як про це помилково стверджує відповідач.

Твердження апелянта про те, що внаслідок укладення угоди про взаємозалік вимог спірні зобов`язання було трансформовано з грошової в натуральну форму, що виключає застосування ст. 625 ЦК України, відхиляється як необґрунтоване та таке, що засноване на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального права.

Стосовно доводів апеляційної скарги про наявність підстав для зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних до 0 грн., судова колегія зазначає наступне.

3% річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 ЦК України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Судом враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, стосовно права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Проте, викладений вище Великою Палатою Верховного Суду висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості, при цьому сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних, ніж передбачений статтею 625 ЦК України.

Натомість, у даній справі сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у статті 625 ЦК України, а відтак обставини справи №908/3459/23 є відмінними від обставин у справі №902/417/18.

Аналогічний правовий висновок щодо відсутності підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ставка процентів річних (3%) передбачена законом (частина 2 статті 625 ЦК України) та не є завищеною на відміну від ставки річних у справі №902/417/18 (до 40% та 96%), викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/9911/21 та від 26.01.2022 у справі №910/4094/21.

Застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним, а наведені відповідачем підстави щодо зменшення розміру 3% річних є недоведеними.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача.

Стосовно доводів апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2024 у даній справі, колегія суддів констатує, що вони не знайшли свого підтвердження, виходячи з наступного.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно зі ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у позовній заяві було викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн., які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Процесуальним законодавством не встановлено вимог щодо форми і змісту заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

До Господарського суду Запорізької області 21.05.2024 надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №908/3459/23 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн., тобто, в межах строків, визначених частиною восьмою статті 129 ГПК України.

Судом встановлено, що 22.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Спецмашремонт (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням ПРАВО ГАРАНТ (Адвокатське об`єднання) укладено Договір про надання правової допомоги № 2201 (Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах цього Договору Адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнту правову допомогу: комплексний супровід судового стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво за Договором поставки № 07/2021/240 від 21.09.2021 справа №908/3461/23 у Господарському суді Запорізької області та Договором поставки № 07/2022/01 від 06.01.2022 справа № 908/3459/23 у Господарському суді Запорізької області на користь ТОВ Завод Спецмашремонт, а саме: ознайомлення з матеріалами справи; підготовка відповіді на відзив; підготовка апеляційної скарги / відзиву на апеляційну скаргу; участь адвоката у судових засіданнях в суді першої та апеляційної інстанції; підготовка клопотань інших заяв процесуального характеру; вчинення інших необхідних процесуальних дій.

Правова допомога за цим Договором надається адвокатами, які перебувають у трудових відносинах з Адвокатським об`єднанням або залучені на підставі договору з Адвокатським об`єднанням (далі - Адвокат).

Відповідно до умов п.п. 2.1-2.3 Договору, гонорар Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги становить: 35000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ за повний супровід справи № 908/3459/23 в Господарському суді Запорізької області. Оплата гонорару за повний супровід справи у суді першої інстанції або апеляційної інстанції здійснюється за фактом надання правничої допомоги, а саме: після прийняття відповідного судового рішення судом першої / апеляційної інстанції за результатами розгляду справи, на підставі рахунку, виставленого за фактом надання правничої допомоги Адвокатським об`єднанням Клієнту. Адвокатське об`єднання за фактом надання правової допомоги надає Клієнту акт приймання-передачі наданих послуг, а Клієнт зобов`язується у триденний строк з моменту отримання вищезазначених документів підписати акт приймання-передачі та повернути один примірник Адвокатському об`єднанню.

Правову допомогу позивачу у справі № 908/3459/23 надавав адвокат Загрія Р.О. на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1158849 від 22.01.2024 (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП № 001504 від 29.11.2017).

20.05.2024 позивач та Адвокатське об`єднання ПРАВО ГАРАНТ підписали Акт № 2201/2 прийому-передачі виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги № 2201 від 22.01.2024, яким засвідчили надання професійної правничої допомоги згідно з Договором про надання правової допомоги № 2201 від 22.01.2024, а саме Клієнт прийняв наступні роботи (послуги): повний супровід справи № 908/3459/23 за позовом ТОВ Завод Спецмашремонт до ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво про стягнення заборгованості за договором поставки № 07/2022/01 від 06.01.2022 у Господарському суді Запорізької області.

Загальна вартість правових послуг, наданих Адвокатським об`єднанням Клієнту за Договором про надання правової допомоги № 2201 від 22.01.2024, становить фіксовану суму 35000,00 грн. Претензій щодо обсягу та якості виконаних робіт (наданих послуг) Клієнт до Адвокатського об`єднання не має.

У відповідності до Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Адвокатським об`єднанням ПРАВО ГАРАНТ в межах комплексного супроводу справи № 908/3459/23 за позовом ТОВ Завод Спецмашремонт до ТОВ АЛД Інжиніринг та Будівництво про стягнення заборгованості за договором поставки № 07/2022/01 від 06.01.2022 у Господарському суді Запорізької області виконані наступні роботи: ознайомлення з матеріалами справи № 908/3459/23 (22.01.2024, 3 години витраченого часу); ознайомлення з відзивом відповідача та підготовка відповіді на відзив (05.03.2024, 3 години витраченого часу), участь в судових засіданнях у Господарського суду Запорізької області, які відбулися 12.02.2024, 11.03.2024, 18.04.2024, 17.05.2024 (2 години витраченого часу).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.

При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

З аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019р. у справі №910/15944/17, від 19.02.2019р. у справі №917/1071/18) вбачається, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Наведеним вище спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів оплати позивачем послуг на професійну правничу допомогу на користь АО Право Гарант, що унеможливлює її стягнення з відповідача на користь позивача.

Доводи апелянта про те, що сторонами Договору в акті виконаних робіт не зазначені перелік, найменування та вартість послуг, що були надані клієнту спростовуються наступним.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням ч.ч. 2 та 3 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 ГПК України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Аналогічні висновки наведені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Зі змісту Акта №2201/2 від 20.05.2024 (т. 1, а.с. 166) вбачається, що АО Право гарант в особі адвоката Загрія Р.О. надав, а ТОВ Завод Спецмашремонт прийняв послугу повний супровід справи №908/3459/23 у Господарському суді Запорізької області на загальну вартість правової допомоги у фіксованому розмірі 35 000,00 грн. Окрім цього, позивачем надано Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (т. 1, а.с. 167).

Судова колегія зауважує, що процесуальним законодавством не визначено конкретних вимог до детального опису робіт, а наведений адвокатським об`єднанням опис наданих адвокатом послуг є достатнім для того, щоб визначити та перевірити матеріалами справи наданий об`єм правової допомоги.

Такий аргумент скаржника як відсутність відомостей про ознайомлення з матеріалами справи представника позивача вже був врахований судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного додаткового рішення.

Аргументи скаржника про те, що Договір про надання правової допомоги №2201 від 22.01.2024 укладений на супровід одночасно двох справ №908/3459/23 та №908/3461/23, тому неможливо визначити, що надані послуги стосуються саме даної справи, відхиляються як необґрунтовані. Натомість, зі змісту Акта №2201/2 прийому-передачі виконаних робіт від 20.05.2024 слідує, що послуги надавалися за повний супровід саме справи №908/3459/23, а матеріалами справи підтверджується наступний обсяг виконаної роботи, заявлений у детальному описі робіт: підготовка відповіді на відзив та участь адвоката Загрія Р.О. в судових засіданнях у Господарському суді Запорізької області 12.02.2024, 11.03.2024, 18.04.2024, 17.05.2024.

Інших доводів на спростування законності та обґрунтованості додаткового рішення від 05.06.2024 у даній справі апелянтом не наведено.

Підсумовуючи вищевикладене, з урахуванням співмірності розміру витрат позивача на правничу допомогу зі складністю справи, підтвердженим обсягом наданих адвокатом послуг, критеріїв реальності таких витрат, розумності їх розміру та статей 126, 129 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. є обґрунтованими та правомірно покладені на відповідача місцевим господарським судом.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Доводи заявника апеляційних скарг не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішення та додаткового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржувані рішення та додаткове рішення підлягають залишенню без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 у даній справі, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-276, 282-284, 287-289 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 у справі № 908/3459/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2024 у справі № 908/3459/23 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2024 у справі №908/3459/23 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 05.06.2024 у справі №908/3459/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю АЛД Інжиніринг та Будівництво.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.11.2024.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін