Рішення

від 24.05.2024 по справі 910/1597/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2024Справа №910/1597/24За позовом Приватного підприємства «КРАВС ТРЕЙДІНГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АСА»

про стягнення 61006,25 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «КРАВС ТРЕЙДІНГ» (далі - позивач, ПП «КРАВС ТРЕЙДІНГ») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АСА» (далі - відповідач, ТОВ «ТК «АСА») 61 006,25 грн, з яких: 27 000,00 грн основного боргу, 21 194,63 грн пені, 8 211,81 грн інфляційного збільшення, 3% річних у розмірі 1 899,81 грн та 2 700,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 29/10 від 29.10.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, на яку було нараховано пеню, штраф, інфляційне збільшення та 3% річних.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/1597/24 та справу передано на розгляд судді Смирнової Ю.М.

Ухвалою суду від 19.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив та встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Також вказаною ухвалою попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною п`ятою ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята ст. 242 ГПК України).

Нормами частини четвертої ст. 89 ЦК України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 19.02.2024 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0600251915706) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою суду від 19.02.2024, який направлявся на адресу ТОВ «ТК «АСА»: 02094, м. Київ, вул. Краківська, буд. 18-А, був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку Укрпошта з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справа № 917/1998/19 та від 06.07.2021 у справі № 921/494/20.

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Ухвалою суду від 02.05.2024, у порядку частини четвертої ст. 74 ГПК України витребувано у позивача докази часткової оплати відповідачем поставленого позивачем товару (платіжні інструкції, виписки банку з рахунку позивача тощо) та детальний розрахунок заявленої до стягнення суми пені по кожній видатковій накладній окремо, який повинен враховувати часткові оплати відповідачем поставленого позивачем товару у відповідний період із зазначенням суму боргу по кожній накладній окремо, початку та кінця періоду прострочення по кожній накладній окремо, подвійної облікової ставки НБУ у відповідному періоді нарахування, суми пені, яка нарахована по кожній накладній окремо.

На виконання вимог вказаної ухвали суду, 10.05.2024 від представника позивача надійшла заява про долучення витребуваних доказів, в якій останній зазначав, що при розрахунках брався спільний для всіх видаткових накладних період прострочення, тобто з 03.01.2022 до 21.11.2023, та, враховуючи здійснений перерахунок позовних вимог, просив суд позов задовольнити частково та стягнути з відповідача 60 133,83 грн, з яких: 27 000,00 грн сума боргу, 8 213,20 грн інфляційне збільшення, 20 762,63 грн пені, 1 458,00 грн 3% річних та 2 700,00 грн штраф.

До вказаної заяви були надані нові розрахунки пені, штрафу, інфляційного збільшення та 3% річних.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 2521 цього Кодексу.

Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.10.2021 між ПП «КРАВС ТРЕЙДІНГ» (далі - Постачальник) та ТОВ «ТК «АСА» (далі - Покупець) був укладений Договір поставки № 29/10 (далі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого, Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця (далі - Товар), відповідно до переданої Постачальником комерційної пропозиції або замовлень Покупця окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується Сторонами в накладних та (або) специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов, передбачених Договором.

Згідно з п. 2.3. Договору, про узгодження замовлення і можливість його виконання свідчить оформлення накладних (чи інших документів) про приймання-передачу Товару. У накладних вказується найменування (предмет поставки), кількість та вартість Товару.

Право власності (а також ризик випадкового знищення чи пошкодження) на Товар переходить до Покупця з моменту підписання представниками Сторін відповідної накладної чи іншого документу, який підтверджує отримання Покупцем Товару (п. 3.3. Договору).

Умовами п. 3.6. Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється шляхом самовивозу Товару Покупцем або силами та транспортом Постачальника (за усною домовленістю Сторін).

Відповідно до п. 4.1. Договору, ціна Товару визначається відповідно до домовленості Сторін під час оформлення замовлення на чергову партію Товару і вказується у накладній, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Загальна вартість цього Договору визначається сумарно - відповідно до усіх виконаних замовлень Покупця (п. 4.2. Договору).

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що оплата Товару Покупцем здійснюється за договірною ціною за кожну отриману ним партію Товару протягом (14) календарних днів з дати здійснення поставки.

Оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 4.4. Договору).

Згідно з п. 4.6. Договору, датою поставки вважається дата одержання Покупцем обумовленого даним Договором Товару, згідно товарних накладних (або інших документів, які підтверджують отримання Покупцем Товару), підписаних та завірених Сторонами.

Умовами пп. 5.2.1. п. 5.2. Договору передбачено обов`язки Покупця прийняти від Постачальника замовлений Товар та здійснити за нього оплату в строки і порядку, передбаченому Договором. Право Постачальника вимагати від Покупця оплати вартості Товару, відповідно до умов Договору передбачено пп. 5.3.2. п. 5.3. Договору.

За порушення вимог даного Договору Постачальник несе відповідальність у порядку та розмірі, передбаченому чинним законодавством (п. 6.2. Договору).

Відповідно до п. 6.3. Договору, за несвоєчасну або неповну оплату поставленого Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення. А за прострочення понад 20 (двадцять) календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Сплата штрафних санкцій не звільняє боржника від виконання його зобов`язання (п. 6.4. Договору).

Умовами п. 6.5. Договору передбачено, що на підставі частини 6 статті 232 Господарського кодексу України штрафні санкцій за цим Договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов`язань.

Сторони домовились, на підставі статті 259 Цивільного кодексу України, збільшити до трьох років позовну давність за вимогами про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) (п. 6.6. Договору).

Відповідно до п. 9.1. - п. 9.3. Договору, цей Договір набуває чинності в день його підписання обома Сторонами і діє до __ p. Якщо на момент закінчення строку дії Договору Сторонами не виконані будь-які взаємні зобов`язання, передбачені даним Договором, Договір продовжує діяти до здійснення остаточних розрахунків та виконання взаємних обов`язків Сторін. У разі відсутності до дати закінчення строку дії Договору письмового повідомлення рекомендованим листом від будь-якої Сторони Договору про небажання продовжувати договірні відносини, Договір вважається продовженим кожен раз на 1 (один) календарний рік, без обмеження кількості таких продовжень.

Сторони погоджуються з тим, що предмет та ціна кожної поставки відповідно до даного Договору відображаються у специфікаціях та (або) відповідних накладних на Товар (п. 9.11. Договору).

Згідно з п. 9.14. Договору, факсові та електронні копії даного Договору та документів до Договору, у тому числі заявки, додаткові угоди, повідомлення, претензії мають юридичну силу оригіналів до моменту обміну оригіналами документів, які мають бути направлені іншій Стороні протягом 14 (Чотирнадцяти) календарних днів з дня їх підписання. В разі ненадання однією із Сторін оригіналів, факсові та електронні копії документів мають повну юридичну силу та є доказами при пред`явленні їх в суді.

На виконання умов Договору, позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 161 396,07 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відбитками їх печаток видатковими накладними № 17 від 29.10.2021 на суму 5 320,42 грн (товарно-транспортна накладна № 17 19.10.2021 на суму 5 320,42 грн), № 24 від 03.11.2021 на суму 5 428,45 грн (товарно-транспортна накладна № 24 03.11.2021 на суму 5 428,45 грн), № 24 від 17.11.2021 на суму 5 873,94 грн, № 31 від 05.12.2021 на суму 30 171,16 грн, № 32 від 08.12.2021 на суму 55 794,26 грн, № 43 від 10.12.2021 на суму 6 341,45 грн (товарно-транспортна накладна № 43 10.12.2021 на суму 6 341,45 грн), № 51 від 16.12.2021 на суму 43 392,25 грн та № 54 від 18.12.2021 на суму 9 074,14 грн, копії яких надані в матеріали справи.

Проте, відповідачем було здійснено лише часткову оплату отриманого від позивача товару на суму 134 396,07 грн з ПДВ, що підтверджується платіжними інструкціями № 2750 від 03.11.2021 на суму 5 320,42 грн, № 2835 від 25.11.2021 на суму 5 428,45 грн, № 2885 від 06.12.2021 на суму 5 750,00 грн, № 2911 від 10.12.2021 на суму 123,94 грн, № 3015 від 30.12.2021 на суму 24 773,26 грн, № 3047 від 05.01.2022 на суму 10 000,00 грн, № 3066 від 06.01.2022 на суму 10 000,00 грн, № 3099 від 14.01.2022 на суму 17 000,00 грн, № 3108 від 14.01.2022 на суму 8 000,00 грн, № 3131 від 21.01.2022 на суму 10 000,00 грн, № 3154 від 25.01.2022 на суму 15 000,00 грн, № 3172 від 31.01.2022 на суму 10 000,00 грн та № 3190 від 02.02.2022 на суму 13 000,00 грн, а також списком операцій за період з 01.01.2020 по 03.05.2024 в АТ «ПУМБ», копії яких надані в матеріли справи, у зв`язку з чим заборгованість з оплати товару відповідача перед позивачем становить 27 000,00 грн.

Також на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 27 000,00 грн, позивачем було надано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2021 по 31.10.2022, підписаний сторонами та скріплений відбитками їх печаток, яким встановлено, що сальдо на кінець становить 27 000,00 грн (поставлено (дебет) 161 396,07 грн / оплачено (кредит) 134 396,07 грн).

Оскільки відповідачем було здійснено оплату за поставлений позивачем товар лише частково, у відповідача утворилась заборгованість, на яку було нараховано пеню, штраф, інфляційне збільшення та 3% річних, що і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № 29/10 від 29.10.2021.

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).

Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини першої ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3. Договору сторонами передбачено, що оплата Товару Покупцем здійснюється за договірною ціною за кожну отриману ним партію Товару протягом (14) календарних днів з дати здійснення поставки.

Датою поставки вважається дата одержання Покупцем обумовленого даним Договором Товару, згідно товарних накладних (або інших документів, які підтверджують отримання Покупцем Товару), підписаних та завірених Сторонами (п. 4.6. Договору).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги дати поставки позивачем товару (з 29.10.2021 по 18.12.2021) за видатковими накладними, копії яких надані в матеріали справи, суд дійшов висновку, що строк оплати з поставки товару є таким, що настав.

Частиною першою ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 161 396,07 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, проте, відповідачем було здійснено оплату за поставлений позивачем товар лише частково на суму 134 396,07 грн з ПДВ, що підтверджується платіжними інструкціями, а також списком операцій за період з 01.01.2020 по 03.05.2024 в АТ «ПУМБ», у зв`язку з чим заборгованість відповідача з оплати отриманого від позивача товару становить 27 000,00 грн, що підтверджується також підписаним сторонами та скріпленим відбитками їх печаток Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2021 по 31.10.2022.

Заперечень щодо наявності або розміру заборгованості відповідачем надано не було.

Приймачі до уваги вищевикладене, наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар на суму 27 000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 21 194,63 грн пені та 2 700,00 грн штрафу за період з 03.01.2022 по 21.11.2023, суд зазначає наступне.

Представником позивача було надано заяву про долучення витребуваних доказів, в якій останній зазначав, що при розрахунках брався спільний для всіх видаткових накладних період прострочення, тобто з 03.02.2022 до 21.11.2023, та, враховуючи здійснений перерахунок позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 20 762,63 грн пені та 2 700,00 грн штрафу.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (частина перша ст. 612 ЦК України).

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами четвертою та шостою ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Відповідно до п. 6.3. Договору, за несвоєчасну або неповну оплату поставленого Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення. А за прострочення понад 20 (двадцять) календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Умовами п. 6.5. Договору передбачено, що на підставі частини 6 статті 232 Господарського кодексу України штрафні санкцій за цим Договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов`язань.

Так, частиною шостою ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013). Аналогічний висновок викладений у постанові КГС ВС від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16, від 10.04.2018 у справі № 916/804/17 та від 10.09.2020 в справі № 916/1777/19.

При цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відхилив доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19 та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування частини шостої ст. 232 ГК України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З урахуванням вищевикладеного, положень ст.ст. 251, 252 ЦК України, п. 6.5. Договору не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною шостою ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення «день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати», тощо.

Умова, передбачена цим пунктом Договору «за весь період прострочення виконання зобов`язань», не є такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною шостою ст. 232 ГК України.

У зв`язку із зазначеним, суд вважає правомірним нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання з оплати отриманого від позивача товару протягом шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано згідно з частини шостої ст. 232 ГК України.

Частиною першою ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 частини другої ст. 258 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як було зазначено, умовами п. 6.6. Договору передбачено, що сторони домовились, на підставі статті 259 Цивільного кодексу України, збільшити до трьох років позовну давність за вимогами про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені).

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення неустойки та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19

Відтак, позивачем за порушення відповідачем строку оплати отриманого товару за договором було нараховано 20 762,63 грн пені та 2 700,00 грн штрафу.

Перевіривши здійснений розрахунок пені, судом встановлено, що пеня нарахована позивачем без врахування положень частини шостої ст. 232 ГК України, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені, з урахуванням шестимісячного строку від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Слід зазначити, що судом розраховувалась пеня на суму заборгованості 27 000,00 грн, яка виникла через порушення відповідачем строків оплати за отриманий товар за видатковими накладними № 51 від 16.12.2021 на часткову суму 17 925,86 грн та № 54 від 18.12.2021 на суму 9 074,14 грн, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, а саме:

- за видатковою накладною № 51 від 16.12.2021 було поставлено товар на загальну суму 43 392,25 грн - останній день оплати отриманого товару припадає на 30.12.2021, а відлік прострочення згідно з умовами п. 4.3. Договору починається з 31.12.2022 по 30.06.2022 (6 місяців), при цьому відповідачем було здійснено часткові оплати на загальну суму 25 466,39 грн, з яких: 2 466,39 грн згідно платіжної інструкції № 3154 від 25.01.2022, 10 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 3172 від 31.01.2022 та 13 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 3190 від 02.02.2022. Таким чином заборгованість за вказаною видатковою накладеною з оплати поставленого, але не сплаченого відповідачем товару становить 17 925,86 грн за період з 31.12.2022 по 30.06.2022 (6 місяців), а пеня за порушення строків оплати за вказаний період, враховуючи положення частини другої ст. 237 ГПК України та заявлену позивачем дату відліку нарахування, становить 1 866,25 грн за період з 03.02.2022 по 30.06.2022.

- за видатковою накладною № 54 від 18.12.2021 було поставлено товар на суму 9 074,14 грн - останній день оплати отриманого товару, враховуючи положення частини п`ятої ст. 254 ЦК України, припадає на 03.01.2022 (понеділок), а відлік прострочення починається з 04.01.2022 по 03.07.2022 (6 місяців). Таким чином заборгованість за вказаною видатковою накладеною з оплати поставленого, але не сплаченого відповідачем товару за період з 04.01.2022 по 03.07.2022 становить 9 074,14 грн, а пеня за порушення строків оплати за вказаний період, враховуючи положення частини другої ст. 237 ГПК України та заявлену позивачем дату відліку нарахування, становить 982,00 грн за період з 03.02.2022 по 03.07.2022.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 2 848,25 грн (1 866,25 грн + 982,00 грн).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, судом встановлено, що він розрахований вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 700,00 грн підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 8 211,81 грн інфляційного збільшення та 3% річних у розмірі 1 899,81 грн за період з 03.02.2022 по 21.11.2023, суд зазначає наступне.

Представником позивача було надано заяву про долучення витребуваних доказів, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 8 213,20 грн інфляційне збільшення та 1 458,00 грн 3% річних.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання встановлений судом і відповідачем не спростований.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційного збільшення за період з 03.02.2022 до 21.11.2023, судом встановлено, що вони розраховані вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 458,00 грн та 8 213,20 інфляційного збільшення підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АСА» (02094, м. Київ, вул. Краківська, буд. 18-А; ідентифікаційний код: 39340952) на користь Приватного підприємства «КРАВС ТРЕЙДІНГ» (01004, м. Київ, вул. Толстого Льва, буд. 11/61, офіс 69; ідентифікаційний код: 44184081) 42 219 (Сорок дві тисячі двісті дев`ятнадцять) грн 45 коп., з яких: 27 000 (Двадцять сім тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 2 848 (Дві тисячі вісімсот сорок вісім) грн 25 коп. пені, 8 213 (Вісім тисяч двісті тринадцять) грн 20 коп. інфляційного збільшення, 3% річних у розмірі 1 458 (Одна тисяча чотириста п`ятдесят вісім) грн 00 коп. та 2 700 (Дві тисячі сімсот) грн 00 коп. штрафу, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 095 (Дві тисячі дев`яносто п`ять) грн 63 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Смирнова