Постанова

від 16.05.2024 по справі 496/277/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2418/24

Справа № 496/277/23

Головуючий у першій інстанції Горяєв І.М.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю: представника ОСОБА_1 адвоката Бондара М.О.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 08 серпня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про розірвання договору суборенди земельної ділянки та стягнення заборгованості за договором суборенди, -

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (- далі ТОВ «Колос»), третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про розірвання договору суборенди земельної ділянки та стягнення заборгованості за договором суборенди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона є орендарем земельної ділянки площею 1,832 га, кадастровий номер 5121082000:01:002:0024, розташованої на території Граденицької сільської ради Одеського (колишнього Біляївського) району Одеської області згідно договору оренди земельної ділянки від 22.04.2014 (яким передбачено право здавати земельну ділянку в суборенду), що був укладений нею з власником цієї земельної ділянки ОСОБА_3 , якому ця земельна ділянка належить згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №481320 від 19.06.2003.

Згідно договору суборенди земельної ділянки, укладеним між позивачкою та ТОВ «Колос» 10 липня 2014 року, дата державної реєстрації: 16.07.2014, номер запису про інше речове право: 6417251, земельна ділянка площею 1,832 га, кадастровий номер 5121082000:01:002:0024, була передана позивачкою в суборенду відповідачу ТОВ «Колос». Відповідно до пунктів 3.1 та 3.4 цього договору відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою, в термін з 01 серпня по 30 листопада кожного року дії договору суборенди земельної ділянки сплачувати позивачці орендну плату у розмірі 1 400 грн. Згідно пункту 3.3 Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. 31 грудня 2021 року до вказаного договору суборенди була укладена додаткова угода, якою було збільшено термін договору на 2 роки та було викладено п. 3.1. в такій редакції: «Орендна плата за рік складає 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, але не може бути меншою за вартість 1,1 (однієї цілої та однієї десятої) тони пшениці станом на перше жовтня поточного року за середніми цінами, що сформовані основними зерновими трейдерами Одеської області».

Факт укладання та реєстрації договорів оренди та суборенди земельної ділянки підтверджується інформаційною довідкою від 27.12.2022 за №318980343, в якій вказані всі реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5121082000:01:002:0024. З пунктів 3.1 3.4 договору суборенди земельної ділянки від 10.07.2014, кадастровий №5121082000:01:002:0024 вбачається, що суборендар - ТОВ «Колос» зобов`язаний своєчасно сплачувати позивачці орендну плату.

На даний час відповідачем ТОВ «Колос» не виплачено орендну плату за договором суборенди земельної ділянки від 10.07.2014, кадастровий №5121082000:01:002:0024 за 2020-2022 роки. Позивачка неодноразово зверталася в усній та в письмовій формі до керівника ТОВ «Колос» з питання виплати заборгованості за договором суборенди земельної ділянки від 10.07.2014, кадастровий №5121082000:01:002:0024 за 2019-2021 роки, але це питання до цього часу так і залишилося не вирішеним, орендну плату позивачці не виплачено.

Розмір заборгованості з орендної плати за зазначеним Договором за 2020-2021 роки складає 2 800,00 грн. Щодо заборгованості за 2022 рік: нормативно-грошова оцінка земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0024 складає 61 760,31 грн. Таким чином орендна плата за 2022 рік складає 6 176,03 грн. Загальна сума заборгованості з орендної плати складає 8 976,03 грн. У відповідності до п. 3.7 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Таким чином розмір пені складає 741,81 грн. Через те, що відповідач не виконує умов договору, позивачка була змушена звернутися до суду із вказаною позовною заявою.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 08 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір суборенди земельної ділянки від 10.07.2014, кадастровий номер 5121082000:01:002:0024, площею 1,832 га, укладений між ТОВ «Колос» та ОСОБА_1 , дата державної реєстрації: 16.07.2014, номер запису про інше речове право: 6417251.

Стягнуто з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 плату за суборенду земельної ділянки в період з 2020 року по 2022 рік включно в розмірі 8 976,03 грн, та пеню в розмірі 1 516,42 грн, а всього 10 492,45 грн, а також судові витрати у розмірі 1 984,80 грн.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду, керівник ТОВ «Колос» - ОСОБА_4 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 08 серпня 2023 року, та ухвалити нове судове рішення в частині вимог про стягнення заборгованості за договором суборенди, яким відмовити в задоволенні вимог в цій частині, а в частині позовних вимог про розірвання договору суборенди земельної ділянки закрити провадження, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача ТОВ «Колос» та треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про отримання судових повісток-повідомлень.

15 травня 2024 року від керівника ТОВ «Колос» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю в іншому процесі.

Однак, розглянувши вказане клопотання, колегія суддів приходить до висновку про недоцільність відкладення розгляду справи та відмовляє в задоволенні клопотання, з огляду на наступне.

Згідно ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані іззволіканням урозгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, апеляційна скарга ТОВ «Колос» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 08 серпня 2023 року перебуває в проваджені Одеського апеляційного суду, з вересня 2023 року, тому відповідач мав достатньо часу, в разі необхідності та достатньої зацікавленості в розгляді справи, в повній мірі реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї правової позиції по справі.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та те, що сама по собі неможливість брати участь у судовому засіданні не є безумовною перешкодою для відкладення судового засідання, колегія суддів керуючись вимогами ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 адвоката Бондара М.О., який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного висновку.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).

Крім того, частиною 1 ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки площею 1,832 га, кадастровий номер 5121082000:01:002:0024, розташованої на території Граденицької сільської ради Одеського (колишнього Біляївського) району Одеської області згідно договору оренди земельної ділянки від 22.04.2014 (яким передбачено право здавати земельну ділянку в суборенду), що був укладений нею з власником цієї земельної ділянки ОСОБА_3 , якому ця земельна ділянка належить згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №481320 від 19.06.2003 (а.с. 16-18).

10 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Колос» було укладено договір суборенди земельної ділянки, що підтверджується копією Договору суборенди земельної ділянки від 10.07.2014, актом передачі-прийому в натурі (на місцевості) земельної ділянки, переданої в суборенду (а.с. 10-12).

Відповідно до п. 1.1. Договору суборенди орендар зобов`язується за плату передати суборендареві земельну ділянку у строкове платне володіння і користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства.

Згідно п. 1.3 Договору, зазначена земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_3 , виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, розташована на території Граденицької сільської ради Біляївського району Одеської області, кадастровий номер 5121082000:01:002:0024.

Як вбачається з п. 2.1. Договору, термін суборенди складає 25 років з моменту прийняття об`єкту, що орендується і державної реєстрації договору суборенди, строком дії до 14 липня 2039 року.

31 грудня 2021 року орендарем та суборендарем було підписано додаткову угоду до договору суборенди земельної ділянки №б/н від 10.07.2014 про зміну умов договору суборенди, відповідно до якої: термін суборенди складає 27 років з моменту прийняття об`єкту, що орендується і державної реєстрації договору суборенди; договір може бути розірваний в односторонньому порядку в разі не сплати суборендарем орендної плати за поточний рік в термін до першого грудня цього ж року; орендна плата за рік складає 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, але не може бути меншою за вартість 1,1 тони пшениці станом на перше жовтня поточного року за середніми цінами, що сформовані основними зерновими трейдерами Одеської області (а.с. 13).

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач ТОВ «Колос» не виконує взяті на себе зобов`язання за договором суборенди земельної ділянки від 10.07.2014, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд розірвав договір суборенди земельної ділянки від 10.07.2014, кадастровий номер 5121082000:01:002:0024, площею 1,832 га, укладений між ТОВ «Колос» та ОСОБА_1 , дата державної реєстрації: 16.07.2014, номер запису про інше речове право: 6417251, та стягнув з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 плату за суборенду земельної ділянки в період з 2020 року по 2022 рік включно в розмірі 8 976,03 грн, та пеню в розмірі 1 516,42 грн, а всього 10 492,45 грн.

Колегія суддів апеляційного суду частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для розірвання договору суборенди земельної ділянки від 10.07.2014, з огляду на наступне.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України (далі ЗК України) та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання договору.

Згідно статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Так, апеляційним судом встановлено, що 15 травня 2023 року між ОСОБА_1 та власником земельної ділянки ОСОБА_3 було укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 22.04.2014, кадастровий номер 5121082000:01:002:0024, площа 1,832 га. Угода пророзірвання договорубула зареєстрованав Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень 02червня 2023року (а. с. 124, 130-132).

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Крім того, вказані положення містяться в п. 2.2. договору суборенди земельної ділянки 10.07.2014.

З огляду на вказане договір суборенди було припинено - 02червня 2023року внаслідок розірвання договору оренди та її реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Щодо доводів апеляційної скарги про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору суборенди, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20.

Предметом спору у вказаній справі є розірвання договору суборенди, та стягнення плати за договором та пені за порушення умов виконання договору суборенди.

Так колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що на час ухвалення судом рішення по справі, предмет спору, щодо розірвання договору суборенди був відсутній, у зв`язку з розірванням договору оренди 02 червня 2023 року, тому з огляду на вказане у задоволенні позову у вказаній частині слід відмовити.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що як на час ухвалення рішення, так і на час перегляду апеляційним судом, відповідачем не було спростовано вимоги позову щодо стягнення плати за договором та пені за порушення умов виконання договору суборенди.

Тому з огляду на вказане, підстави для закриття провадження у справі відсутні, оскільки на момент ухвалення рішення суду між сторонами були наявні неврегульовані питання, щодо стягнення плати за договором суборенди.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що стягнення заборгованості за договором суборенди, здійснювалось за період 2020 2022 роки, тобто коли договір був чинний. Відповідачем, як на час ухвалення рішення, так і на час перегляду апеляційним судом не було спростовано вимоги позову про стягнення плати за договором та пені за порушення умов виконання договору суборенди.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Колос» є частково доведеними, а тому вона підлягає задоволенню частково.

Таким чином, враховуючи вище наведене, положення діючого цивільного законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасовує в частині розірвання договору суборенди та ухвалює в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог. В решті рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 08 серпня 2023 року в частині розірвання договору суборенди скасувати, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про розірвання договору суборенди земельної ділянки, - залишити без задоволення.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 29 травня 2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда