Постанова

від 16.05.2024 по справі 496/277/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3261/24

Справа № 496/277/23

Головуючий у першій інстанції Горяєв І.М.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю: представника ОСОБА_1 адвоката Бондара М.О.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на додаткове рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14 листопада 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос», третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про розірвання договору суборенди земельної ділянки та стягнення заборгованості за договором суборенди, -

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (- далі ТОВ «Колос»), третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про розірвання договору суборенди земельної ділянки та стягнення заборгованості за договором суборенди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона є орендарем земельної ділянки площею 1,832 га, кадастровий номер 5121082000:01:002:0024, розташованої на території Граденицької сільської ради Одеського (колишнього Біляївського) району Одеської області згідно договору оренди земельної ділянки від 22.04.2014 (яким передбачено право здавати земельну ділянку в суборенду), що був укладений нею з власником цієї земельної ділянки ОСОБА_3 , якому ця земельна ділянка належить згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №481320 від 19.06.2003.

Згідно договору суборенди земельної ділянки, укладеним між позивачкою та ТОВ «Колос» 10 липня 2014 року, дата державної реєстрації: 16.07.2014, номер запису про інше речове право: 6417251, земельна ділянка площею 1,832 га, кадастровий номер 5121082000:01:002:0024, була передана позивачкою в суборенду відповідачу ТОВ «Колос». Відповідно до пунктів 3.1 та 3.4 цього договору відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою, в термін з 01 серпня по 30 листопада кожного року дії договору суборенди земельної ділянки сплачувати позивачці орендну плату у розмірі 1 400 грн. Згідно пункту 3.3 Договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. 31 грудня 2021 року до вказаного договору суборенди була укладена додаткова угода, якою було збільшено термін договору на 2 роки та було викладено п. 3.1. в такій редакції: «Орендна плата за рік складає 10 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, але не може бути меншою за вартість 1,1 (однієї цілої та однієї десятої) тони пшениці станом на перше жовтня поточного року за середніми цінами, що сформовані основними зерновими трейдерами Одеської області».

Факт укладання та реєстрації договорів оренди та суборенди земельної ділянки підтверджується інформаційною довідкою від 27.12.2022 за №318980343, в якій вказані всі реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5121082000:01:002:0024. З пунктів 3.1 3.4 договору суборенди земельної ділянки від 10.07.2014, кадастровий № 5121082000:01:002:0024 вбачається, що суборендар - ТОВ «Колос» зобов`язаний своєчасно сплачувати позивачці орендну плату.

На даний час відповідачем ТОВ «Колос» не виплачено орендну плату за договором суборенди земельної ділянки від 10.07.2014, кадастровий №5121082000:01:002:0024 за 2020-2022 роки. Позивачка неодноразово зверталася в усній та в письмовій формі до керівника ТОВ «Колос» з питання виплати заборгованості за договором суборенди земельної ділянки від 10.07.2014, кадастровий №5121082000:01:002:0024 за 2019-2021 роки, але це питання до цього часу так і залишилося не вирішеним, орендну плату позивачці не виплачено.

Розмір заборгованості з орендної плати за зазначеним Договором за 2020-2021 роки складає 2 800,00 грн. Щодо заборгованості за 2022 рік: нормативно-грошова оцінка земельної ділянки кадастровий №5121082000:01:002:0024 складає 61 760,31 грн. Таким чином орендна плата за 2022 рік складає 6 176,03 грн. Загальна сума заборгованості з орендної плати складає 8 976,03 грн. У відповідності до п. 3.7 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Таким чином розмір пені складає 741,81 грн. Через те, що відповідач не виконує умов договору, позивачка була змушена звернутися до суду із вказаною позовною заявою.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 08 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір суборенди земельної ділянки від 10.07.2014, кадастровий номер 5121082000:01:002:0024, площею 1,832 га, укладений між ТОВ «Колос» та ОСОБА_1 , дата державної реєстрації: 16.07.2014, номер запису про інше речове право: 6417251.

Стягнуто з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 плату за суборенду земельної ділянки в період з 2020 року по 2022 рік включно в розмірі 8 976,03 грн, та пеню в розмірі 1 516,42 грн, а всього 10 492,45 грн, а також судові витрати у розмірі 1 984,80 грн.

14 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Бондар М.О. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.

Заява обґрунтована тим, що в провадженні суду розглядалась позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Колос» про розірвання договору суборенди земельної ділянки та стягнення заборгованості за договором суборенди. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належить витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням суду від 08.08.2023 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Позивачем було укладено договір №239/23-12-2022 від 23.12.2022 про надання правової допомог з адвокатом Боднарем М.О., за отримання вказаної правової допомоги сплачено адвокату 30 000 грн, як це передбачено договором. У зв`язку з чим, представник позивача звернувся до суду із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 14 листопада 2023 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Бондара М.О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Не погодившись із вищезазначеним додатковим рішенням суду, керівник ТОВ «Колос» - ОСОБА_4 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14 листопада 2023 року, та ухвалити нове судове рішення яким відмовити ОСОБА_1 в стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача ТОВ «Колос» та треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання до апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про отримання судових повісток-повідомлень.

15 травня 2024 року від керівника ТОВ «Колос» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю в іншому процесі.

Однак, розглянувши вказане клопотання, колегія суддів приходить до висновку про недоцільність відкладення розгляду справи та відмовляє в задоволенні клопотання, з огляду на наступне.

Згідно ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані іззволіканням урозгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, апеляційна скарга ТОВ «Колос» на додаткове рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14 листопада 2023 року перебуває в проваджені Одеського апеляційного суду, з листопада 2023 року, тому відповідач мав достатньо часу, в разі необхідності та достатньої зацікавленості в розгляді справи, в повній мірі реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї правової позиції по справі.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та те, що сама по собі неможливість брати участь у судовому засіданні не є безумовною перешкодою для відкладення судового засідання, колегія суддів керуючись вимогами ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 адвоката Бондара М.О., який заперечував в задоволенні апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне задовольнити частково апеляційну скаргу, за наступних підстав.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 8Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 3.2 рішення КонституційногоСуду Українивід 30вересня 2009року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19), зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно правил пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Матеріалами справи, 23 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Боднаром М.О. був укладений договір №239/23-12-2022 про надання правової допомоги, в обсязі та на умовах передбачених даним договором. Вартість правової допомоги сторони погодили в сумі 30000 грн (а.с. 24).

10 серпня 2023 року ОСОБА_1 та адвокат Боднар М.О. підписали акт про прийняття-передачу наданих послуг, згідно якого загальна вартість послуг за період з 23.12.2022 по 09.08.2023, становить 30000 грн. Крім того, акт містить детальний опис наданих адвокатом послуг (а.с. 90-91).

Згідно квитанції про прийняття коштів, 10 серпня 2023 року адвокатом Боднаром М.О. прийнято від ОСОБА_1 30000 грн, згідно умов договору №№239/23-12-2022 про надання правової допомоги від 23.12.2022 (а.с. 91 зворот).

Суд першої інстанції частково задовольнив заяву про стягнення витрат на правову допомогу, та стягнув з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, вказавши, що такий розмір відповідає принципам співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру.

Однак, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, на переконання колегії суддів апеляційного суду є неспівмірними із складністю даної справи, її тривалістю та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), розмір таких витрат не відповідає критерію реальності, крім того не в повній мірі є доведеними.

В постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд також неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

При визначенні суми відшкодування колегія суддів враховує та виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, доводів сторін та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів колегія суддів враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Згідно із позиції Верховного Суду, що відображена в постановах від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Також, в постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) Верховний Суд зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, в акті про прийняття-передачу наданих послуг від 10.08.2023, зазначено, що адвокат Боднар М.О. 16 лютого 2023 року, 04 квітня 2023 року та 03 травня 2023 року здійснював виїзд з м. Одеси до м. Біляївка Одеської області для участі в судових засіданнях в даній справі, ним було витрачено по 3 години за кожне судове засідання, та сплачено позивачем по 2000 грн за кожне, однак апеляційний суд вважає недоведеними такі послуги.

Матеріалами справи встановлено, що 16 лютого 2023 року судове засідання в Біляївському районному суді Одеської області в даній справі не відбулось, у зв`язку з неявкою сторін. Розгляд справи відкладено на 24 березня 2023 року (а.с. 36-38).

24 березня 2023 року судове засідання також не відбулось, у зв`язку з неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 03 травня 2023 року (а.с. 49).

03 травня 2023 року у зв`язку з неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 06 липня 2023 року (а.с. 56).

Апеляційний суд також вважає недоведеними такі послуги адвоката як, виїзд 28 грудня 2022 року з м. Одеси до с. Троїцьке Одеської області для узгодження остаточного тексту позовної заяви, на що адвокатом було витрачено 3 години; виїзд 29 грудня 2022 року з м. Одеси до с. Троїцьке Одеської області для сплати судового збору за подання позову, формування остаточного пакету документів, на що адвокатом було витрачено 3 години; а також виїзд 30 грудня 2022 року з м. Одеси до с. Троїцьке Одеської області для подання засобами поштового зв`язку до суду позовної заяви з доданими документами, на що адвокатом було витрачено 3 години.

Оскільки, як вбачається із квитанції про сплату судового збору №56 від 29.12.2022, судовий збір був сплачений в м. Біляївка Одеської області, особисто ОСОБА_1 (а.с. 1-2).

Також встановлено, що позовну заяву із доданими до неї документами було подано засобами поштового зв`язку особисто ОСОБА_1 (а.с. 25-26).

Недоведеним на думку апеляційного суду також є така послуга адвокаті як, отримання додаткових доказів у справі, на що адвокатом витрачено 1 годину 27 грудня 2022 року.

Щодо премії адвоката за позитивне вирішення справи на користь позивача, в розмірі 6000 грн, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити вказану суму, з урахуванням принципу пропорційності та постанови Одеського апеляційного суду від 16 травня 2024 року, якою частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Колос» та відмовлено ОСОБА_1 в частині позовних вимог, а саме у вимогах про розірвання договору суборенди земельної ділянки.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підставі вищевикладеного, витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, на переконання колегії суддів апеляційного суду будуть співмірними із складністю даної справи, її тривалістю, ціною позову та виконаними адвокатом об`ємом роботи, та відповідатимуть критерію розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, враховуючи вище встановлені обставини, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, колегія суддів апеляційного суду на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу та змінює додаткове рішення суду першої інстанції в частині розмірі витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» задовольнити частково.

Додаткове рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14 листопада 2023 року змінити, зменшивши розмір витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на користь ОСОБА_1 , з 15000 гривень до 5000 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 29 травня 2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда