Рішення

від 09.05.2024 по справі 914/3018/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2024 Справа № 914/3018/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "На Варшавській"

про стягнення 55922,43 грн.

за участю представників:

від позивача Трофимчук О.В.

від відповідача Прімєрова Н.Г.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "На Варшавській" про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з 01.12.2021 по 31.07.2021 в розмірі 104899,11 грн.

Відповідно до заяви позивача (вх.№1419/23 від 20.01.2023) про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята до розгляду судом ухвалою суду від 07.03.2023, Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "На Варшавській" заборгованість за період з 01.12.2021 по 30.11.2022 за постачання теплової енергії у розмірі 55922,43 грн.

Належить зазначити, що ухвалою суду від 08.06.2023, занесеною до протоколу судового засідання, суд ухвалив відмовити в прийнятті заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 2183/23 від 01.06.2023).

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№1419/23 від 20.01.2023).

Представник відповідача проти позову заперечив, у задоволенні позовних просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив таке.

Як зазначає позивач, з 01.12.2021 почав діяти новий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, форма якого затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, 1023 від 08.09.2021.

Відповідно до пункту 1 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктами 2-4 договору, даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на https://lmkp.lte.lviv.ua. Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на https://lmkp.lte.lviv.ua. Інформування споживача про намір зміни ціни/тарифу на послугу здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 05.06.2018 №130. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Пунктом 5 договору передбачено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Відповідно до пунктів 8 та 9 договору, виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку). Контроль якісних та кількісних характеристик послуги здійснюється за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії та іншими засобами вимірювальної техніки.

Згідно з пунктом 11 договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 (далі - Методика розподілу). Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Пунктом 18 договору передбачено, що виконавець здійснює заміну та обслуговування вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії, зокрема його (їх) огляд, опломбування, ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) та періодичну повірку засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла комерційного обліку, за рахунок плати за абонентське обслуговування.

Відповідно до пункту 30 договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019 р., N 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://lmkp.lte.lviv.ua. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Згідно з пунктом 31 договору, вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://lmkp.lte.lviv.ua.

Відповідно до пунктів 32 та 33 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Пунктами 34 та 35 договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Згідно з пунктами 38 та 39 договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору. Плата за послугу не нараховується за час перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до пунктів 40 - 42 договору, споживач має право, зокрема, відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. N 169; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції). Споживач зобов`язаний, зокрема, оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором. Виконавець має право, зокрема, звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору.

Пунктами 51-56 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". У разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії. Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними. Повідомлення, документи та інформацію споживач надсилає виконавцю засобами зв`язку, зазначеними в розділі "Реквізити виконавця" цього договору. Виконавець надсилає повідомлення, документи та інформацію, що передбачені цим договором, на поштову адресу приміщення споживача або іншими засобами зв`язку, зазначеними споживачем.

Як зазначає позивач, відповідач не сплачував за послуги передбачені вказаним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Як стверджує позивач відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "На Варшавській" за період з 01.12.2021 по 30.11.2022 за постачання теплової енергії становить 55922,43 грн.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 55922,43 грн заборгованості за постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 30.11.2022.

Відповідач проти позову частково заперечив, подавши відзив на позовну заяву. Зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю "На Варшавській" частково визнає позовні вимоги, проте заперечує щодо стягнення з нього нарахувань на потреби МЗК Опал., ФВБС Опал., ФВБС ГВП.

Відповідач не погоджується із твердженням позивача про те, що з 01.12.2021 на нього розповсюджується новий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Заперечуючи проти цього твердження, відповідач зазначає, що 01.09.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "На Варшавській" (споживач) та Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (енергопостачальна організація) був укладений договір №536/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір №536/Ш), копію якого відповідач долучив до відзиву на позовну заяву.

Так, згідно з пунктом 1 договору №536/Ш, енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору №536/Ш, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади.

Як зазначив відповідач, фактично за цим договором №536/Ш здійснювалось і здійснюється постачання теплової енергії на опалення, оскільки нежитлові приміщення відповідача не під`єднані до гарячого водопостачання.

Відповідно до пунктів 10.1. та 10.4. договору №536/Ш, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2004. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відтак на переконання відповідача, у зв`язку із тим, що жодна із сторін договору №536/Ш письмово не заявляла про його припинення за місяць до закінчення терміну його дії, тому договір №536/Ш щороку пролонговувався на кожний наступний рік. Тобто, як зазначив відповідач, оскільки до 01.12.2021 жодна із сторін письмово не заявляла про припинення дії договору №536/Ш, тому його дія була пролонгована на наступний 2022 рік.

Згідно з додатком №2/1 до договору №536/Ш "Схема розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності між енергопостачальною організацією та споживачем» встановлено, що теплова енергія до об`єктів споживача постачається від теплових джерел енергопостачальної організації, об`єктом є ТзОВ "На Варшавській", адреса об`єкта - вул. Масарика №3. Межа балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності між Енергопостачальною організацією та Споживачем встановлюється на внутрішній поверхні стіни приміщення Споживача запірної арматури перед лічильником. Від теплового джерела до межі балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності експлуатаційне обслуговування здійснює Енергопостачальна організація. Від межі балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності експлуатаційне обслуговування теплових мереж в бік подачі теплової енергії до об`єктів Споживача здійснює Споживач.

Згідно додатку № 2/2 до Договору №536/Ш «Схема розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності між Енергопостачальною організацією та Споживачем» встановлено, що теплова енергія до об`єктів Споживача постачається від теплових джерел Енергопостачальної організації, об`єктом є ТзОВ «На Варшавській», адреса об`єкта - вул. Варшавська, №56.

Посилаючись на вищевказані схеми, відповідач зазначає, що на них зображено розташування теплотрас, що перебувають на балансі Споживача, та теплотрас, що перебувають на балансі Енергопостачальної організації та межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності - червона лінія, по обох об`єктах Споживача.

Щодо посилання позивача на частину 5 статті 13 Закону №2189 «Про житлово-комунальні послуги» відповідач зазначив, що частина 5 статті 13 Закону №2189 «Про житлово-комунальні послуги» стосується порядку укладення договору про надання комунальної послуги співвласниками багатоквартирного будинку з виконавцем комунальної послуги, однак як зазначив відповідач, він не є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та не є співвласником багатоквартирного будинку №56 по вул. Варшавській у м. Львові, оскільки відповідач є власником двох об`єктів - нежитлових приміщень, а саме:

1) нежитлових приміщень цокольного поверху загальною площею 399,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Масарика Т., буд. 3а, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №308837948 від 02.09.2022р. та Технічним паспортом на нежитлові приміщення по вул.Варшавській, 56а в м. Львові, копії яких додані до відзиву на позовну заяву;

2) нежитлових приміщень загальною площею 537,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Варшавська, 56а, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 169460289 від 06.06.2019р. та Технічним паспортом на групу нежитлових приміщень по вул. Масарика, 3а в м.Львові, копії яких додані до відзиву на позовну заяву.

До заперечення (вх.№ 5838/23 від 08.03.2023) відповідачем долучено копії довідок Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №№ 803, 804 від 06.03.2023, в яких зазначено, що нежитлові приміщення за адресою вул. Масарика 3а та Варшавська 56а, власником яких є ТзОВ «На Варшавській», не є частиною будинків, а саме житлових багатоквартирних будинків, що розташовані за адресою вул. Масарика 3а та Варшавська 56а, а є окремими будівлями з окремо влаштованими в них інженерними комунікаціями.

Втім, належить зазначити, що позивачем до письмових пояснень (вх.№9011/23 від 11.04.2023) долучено довідку Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №ХІ 01-23-48 від 10.04.2023, відповідно до якої, частина приміщення цокольного поверху, що знаходяться за адресою, м.Львів, вул. Масарика Т. буд. 3а, які належать ТОВ «На Варшавській» (загальна площа приміщень 399,4 кв.м.) є відокремленими від основного будинку окремою стіною, а саме приміщення заг. площею 195,6 кв.м. Частина приміщень цокольного поверху заг. площею 203,8 кв.м., знаходяться в складі основного будинку. Окрім цього, частина приміщення цокольного поверху, що знаходяться за адресою, м.Львів, вул. Варшавська буд. 56а, які належать ТОВ «На Варшавській» (загальна площа приміщень 537,0 кв.м.) є відокремленими від основного будинку окремою стіною, а саме приміщення заг. площею 412,0 кв.м. Частина приміщень цокольного поверху заг. площею 125,0 кв.м., знаходяться в складі основного будинку.

Тим не менше, як зазначає відповідач, дані об`єкти права власності є окремими об`єктами нерухомості, окремими будівлями, які обладнані своїми окремими системами опалення, мають встановлені окремі лічильники та експлуатаційні вузли окремо від житлових будинків, які розташовані за адресою: вул. Масарика, 3 у м. Львові та вул. Варшавська, 56 у м. Львові.

Відтак, як зазначив відповідач, покликання позивача на те, що з 01.12.2021 почав діяти новий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є необґрунтованим. Відповідач вважає, що єдиним чинним договором між позивачем та відповідачем є договір №536/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно з яким позивачем здійснюється постачання теплової енергії відповідачу для опалення. При цьому відповідач зазначив, що із долучених копій рахунків за період з грудня 2021 року по липень 2022 року вбачається, що позивач сам посилається на договір №536/Ш.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач вказав про те, що відповідно до актів прийому-здавання робіт по прийманню вузла обліку теплової енергії в експлуатацію після чергової державної метрологічної повірки, свідоцтв про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, актів експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії (ВОТЕ), копії яких додано до відзиву, в нежитлових приміщеннях відповідача, які розташовані за адресами вул. Масарика, 3а та вул. Варшавська, 56а в м. Львові, встановлені власні окремі вузли обліку теплової енергії, лічильники теплової енергії.

В нежитлових приміщеннях, які розташовані за адресою вул. Масарика, 3а у м. Львові встановлено Теплолічильник CALMEX-U, виробник ІНВ.-ПРЕМЕКС, власник ТзОВ «На Варшавській», а в нежитлових приміщеннях, які розташовані за адресою вул.Варшавська, 56а у м. Львові встановлено Теплолічильник LQM-III, виробник APATOR S.A., Польща.

Відповідно до акту про включення системи теплоспоживання від 11.10.2021 вбачається, що в опалювальному сезоні 2021/2022 система теплоспоживання в приміщеннях ТзОВ «На Варшавській» за адресою вул. Масарика, 3 включено опалення 11.10.2021. Відповідно до акту про включення системи теплоспоживання від 01.12.2021 вбачається, що в опалювальному сезоні 2021/2022 система теплоспоживання в приміщеннях ТзОВ «На Варшавській» за адресою вул. Варшавська, 56 включено опалення 01.12.2021. Тобто як вважає відповідач, даними актами підтверджується факт включення системи теплоспоживання в приміщеннях ТзОВ «На Варшавській» як окремих приміщень від будівель житлових будинків по вул. Масарика, 3 та по вул. Варшавській, 56.

Відповідач вважає, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Методика 315, а розподіл обсягів у житлових будинках по вул. Масарика, 3 та по вул. Варшавська, 56 спожитої даними будинками теплової енергії, в т.ч. витраченої на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, повинно здійснюватись позивачем між споживачами даних житлових будинків, без урахування приміщень відповідача, які не є частинами вищевказаних житлових будинків.

Клопотанням (вх. № 9031/23 від 11.04.2023) в доповнення до відзиву на позовну заяву відповідач долучив до матеріалів справи копії договорів №3/22 від 2022р., № 2/22 від 2022р., укладених відповідачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕО ЕКО ТЕРРА», предметом яких є виконання робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) м. Львів, вул. Варшавська та м. Львів, вул. Масарика, копії рахунків на оплату виконання робіт, копії банківської виписки від 19.09.2022р. щодо оплати 50000,00 грн на користь ТОВ «ГЕО ЕКО ТЕРРА», копію довідки ТзОВ «На Варшавській» вих.№17 від 10.04.2023р., копії банківських виписок від 30.12.2021, 15.11.2021, 25.10.2021, 23.09.2021, 16.08.2021, 19.07.2021, 22.06.2021, 24.05.2021, 16.03.2021, 17.02.2021 про оплату відповідачем земельного податку.

Як зазначив відповідач, дані документи надані ним з метою підтвердження його доводів щодо тієї обставини, що нежитлові приміщення відповідача, які розташовані в м. Львові по вул. Варшавській, 56а та вул. Масарика, 3а є окремими будівлями та не є частинами житлових будинків, які розташовані за адресами м. Львів, вул. Варшавська, 56 та вул. Масарика, 3.

Зокрема, як стверджує відповідач, з вищенаведених документів вбачається, що земельні ділянки, на яких розташовані нежитлові приміщення відповідача в м. Львові по вул. Варшавській, 56а та вул.Масарика, За, не є прибудинковою територією житлових будинків за адресами м. Львів, вул. Варшавська, 56 та вул. Масарика, 3, за користування земельними ділянками на яких розташовані нежитлові приміщення відповідач сплачує земельний податок.

Як вказав відповідач, ТзОВ «ГЕО ЕКО ТЕРРА» виконує роботи за завданням ТзОВ «На Варшавській» по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам під будівлями, в яких розташовані нежитлові приміщення відповідача в м. Львові по вул. Варшавській, 56а та вул. Масарика, 3а.

Крім того відповідач зазначив, що взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються згідно з Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила №1198). Правилами №1198 визначено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

В пункті 14 Правил №1198, які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, вказано, що споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Отже, як вказує відповідач, у разі якщо споживач знаходиться поза межами багатоквартирного будинку, то договірні відносини між виконавцем послуг та ним регулюються відповідно до статей 179-188 Господарського кодексу України на основі господарських договорів.

Тобто, за твердженням відповідача, оскільки нежитлові приміщення відповідача розташовані поза межами житлових будинків, а відтак договірні відносини між виконавцем послуг (позивачем) та споживачем (відповідачем) регулюються відповідно до статей 179-188 Господарського кодексу України на основі господарських договорів, а постачання теплової енергії позивачем відповідачу не є комунальною послугою, а є постачанням теплової енергії як товарної продукції згідно Договору № 536/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2003.

Оскільки, за твердженням відповідача, Договір № 536/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2003 є чинним, так як ані до 01.12.2021, ані до 01.12.2022 жодна із сторін письмово не заявляла про припинення дії Договору № 536/Ш, тому, на переконання відповідача, його дія була пролонгована на наступні 2022 та 2023 рік.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач також долучив до матеріалів справи звіт Приватного підприємства "Архітек" від 25.10.2023 про наявність мереж централізованого теплопостачання у нежитлових приміщеннях будівлі №56а на вул. Варшавській у м. Львові.

На вирішення експерта-будівельника поставлено такі питання:

1) Чи знаходяться (розташовані) нежитлові приміщення пл. 537,0 кв.м на вул. Варшавській, 56а у м. Львові, яке є власністю ТзОВ "На Варшавській" у складі багатоповерхового житлового будинку №56 на вул. Варшавській у м. Львові?

2) Чи проходять теплопостачальні транзитні трубопроводи (стояки) через нежитлові приміщення цокольного поверху площею 537,0 кв.м. на вул. Варшавській №56а у м. Львові?

За наслідками проведення дослідження експертом з обстеження будівель і споруд було надано такі висновки:

1. Об`єкт обстеження - нежитлові приміщення площею 537,0 кв.м. будівлі №56а на вул. Варшавській у м. Львові, яка є у власності ТзОВ «На Варшавській» збудовані за змішаною схемою, частина приміщень знаходиться у складі житлового будинку, а частина приміщень окремо стояча, відокремлена деформаційними швами в місцях примикання до багатоповерхового житлового будинку.

Частина нежитлових приміщень площею 417,0 кв.м є відокремленою від житлового будинку.

Частина нежитлових приміщень площею 120,0 кв.м знаходиться під підвалами житлового будинку.

Частина приміщень, що у складі житлового будинку не з`єднана по вертикалі з підвальними приміщеннями та приміщеннями першого поверху житлового будинку.

2. У нежитлових приміщеннях цокольного поверху площею 537,0 кв.м на вул. Варшавській 56а у м. Львові відсутні теплопостачальні транзитні трубопроводи (стояки).

3. Нежитлові приміщення площею 537,0 кв.м на вул. Варшавській №56а у м. Львові, які є власністю ТзОВ «На Варшавській», відокремлені від житлового будинку товщиною стіни 0,85 м, що свідчить про відсутність можливості перетоку теплової енергії для обігріву нежитлових приміщень від багатоповерхового житлового будинку.

4. Центральні мережі теплопостачання житлового будинку №56 на вул. Варшавській відключені від нежитлової будівлі № 56а на вул. Варшавській у м. Львові;

5. Акт відключення від централізованого теплопостачання підписано від «Львівтеплоенерго» в особі головного інженера Штейбарт В.В. та власницею ТзОВ "На Варшавській" Окілко О.І. 01 травня 2023.

6. Житловий будинок №56 та нежитлова будівля №56а на вул. Варшавській є відокремленими будівлями, мають окремі входи та не з`єднані між собою по вертикалі.

Таким чином відповідач вважає, що проведення йому нарахувань на потреби МЗК Опал., ФВБС Опал., ФВБС ГВП здійснено безпідставно та необґрунтовано, з огляду на що відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з огляду на таке.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно із статтею 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

01.09.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "На Варшавській" (споживач) та Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (енергопостачальна організація) був укладений договір №536/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір №536/Ш).

Так, згідно з пунктом 1 договору №536/Ш, енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до пунктів 10.1. та 10.4. договору №536/Ш, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2004. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Таким чином, відповідно до пунктів 10.1. та 10.4., договір №536/Ш пролонговувався до 01 жовтня кожного наступного року.

Втім, 10.12.2017 набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, відповідно до пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» якого, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 4 Закону України №2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги", до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, належить, зокрема, встановлення методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії, а також послуги з поводження з побутовими відходами) у багатоквартирних будинках та інших будівлях, де налічуються два або більше споживачів.

Статтею 5 вказаного Закону встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

- забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

- інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України №2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги", у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» № 1060-IX від 03.12.2020, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

При цьому відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги", у редакції Закону України № 1060-IX від 03.12.2020, договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Судом встановлено, що 01.10.2021, тобто на дату закінчення строку дії договору №536/Ш, набрали чинності постанови Кабінету Міністрів України №1022, № 1023 від 08.09.2021, якими затверджено форму типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

Відповідно до пункту 1 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Таким чином суд не погоджується з доводами відповідача, що дія договору №536/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладеного між позивачем та відповідачем, пролонгована на 2022 рік.

Проте, суд погоджується з доводами позивача, наведеними у відповіді на відзив, що з урахуванням частини 5 статті 13 Закону України №2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги", у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» № 1060-IX від 03.12.2020, з 01.12.2021 договірні відносини між сторонами змінились в силу Закону, а відтак почав діяти новий індивідуальний договір про надання послуг, що є публічним договором приєднання, та змінено порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії.

Втім відповідач зазначає, що частина 5 статті 13 Закону України №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» стосується порядку укладення договору про надання комунальної послуги співвласниками багатоквартирного будинку з виконавцем комунальної послуги та стверджує, що він не є співвласником багатоквартирного будинку №3 по вул. Масарика у м.Львові та будинку №56 по вул. Варшавській у м. Львові.

До заперечення (вх.№ 5838/23 від 08.03.2023) відповідачем долучено копії довідок Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №№ 803, 804 від 06.03.2023, в яких зазначено, що нежитлові приміщення за адресою вул. Масарика 3а та Варшавська 56а, власником яких є ТзОВ «На Варшавській», не є частиною будинків, а саме житлових багатоквартирних будинків, що розташовані за адресою вул. Масарика 3 та Варшавська 56, а є окремими будівлями з окремо влаштованими в них інженерними комунікаціями.

В той же час, відповідачем подано звіт Приватного підприємства "Архітек" від 25.10.2023, відповідно до якого на вул. Варшавській 56а нежитлові приміщення площею 537,0 кв.м. збудовані за змішаною схемою, частина приміщень знаходиться у складі житлового будинку, а частина приміщень окремо стояча, відокремлена деформаційними швами в місцях примикання до багатоповерхового житлового будинку.

З приводу долученого відповідачем до матеріалів справи звіту експерта-будівельника Приватного підприємства "Архітек" від 25.10.2023 про наявність мереж централізованого теплопостачання у нежитлових приміщеннях будівлі №56а на вул. Варшавській у м. Львові необхідно зазначити, що він не відповідає вимогам до висновку експерта, встановлених статтею 98 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема цей звіт не відповідає частині 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в ньому відсутні відомості, що експерт-будівельник попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Водночас, як зазначено у самому звіті, дослідження проводилось після відключення об`єктів від мереж теплопостачання, що також підтверджується актами відключення від 01.05.2023, що долучені позивачем до матеріалів справи клопотанням (вх. № 11085/23 від 02.05.2023).

Таким чином, судом відхиляється звіт експерта-будівельника Приватного підприємства "Архітек" від 25.10.2023, оскільки такий не є належним доказом.

Тим не менше, поданим звітом відповідач сам спростовує обставини наведені у довідці БТІ про те, що нежитлові приміщення за адресою вул. Варшавська 56а, є окремою будівлею.

Поряд з цим, актами обстеження від 19.09.2023, які підписані сторонами, встановлено, що за адресою вул.Масарика 3а, частина нежитлових приміщень знаходиться в підвалі будинку № 3, решту приміщень прибудовою до підвального приміщення, а за адресою вул. Варшавська 56а, нежитлове приміщення частково вбудоване в будинок АДРЕСА_2 .

До того ж, позивачем до письмових пояснень (вх.№9011/23 від 11.04.2023) долучено довідку Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №ХІ 01-23-48 від 10.04.2023, відповідно до якої, частина приміщення цокольного поверху, що знаходяться за адресою, м.Львів, вул. Масарика Т. буд. 3а, які належать ТОВ «На Варшавській» (загальна площа приміщень 399,4 кв.м.) є відокремленими від основного будинку окремою стіною, а саме приміщення заг. площею 195,6 кв.м. Частина приміщень цокольного поверху заг. площею 203,8 кв.м., знаходяться в складі основного будинку. Окрім цього, частина приміщення цокольного поверху, що знаходяться за адресою, м.Львів, вул. Варшавська буд. 56а, які належать ТОВ «На Варшавській» (загальна площа приміщень 537,0 кв.м.) є відокремленими від основного будинку окремою стіною, а саме приміщення заг. площею 412,0 кв.м. Частина приміщень цокольного поверху заг. площею 125,0 кв.м., знаходяться в складі основного будинку.

Проаналізувавши подані учасниками справи докази, судом встановлено, що нежитлові приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «На Варшавській» за адресами м.Львів вул. Масарика, 3а та вул. Варшавська, 56а є вбудовано-прибудовані до житлових будинків за адресами м.Львів вул. Масарика, 3 та вул. Варшавська, 56. Водночас ці нежитлові приміщення були під`єднані у спірний період до послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді до цих будинків, що підтверджується схемами розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності. Відповідно до актів про включення системи теплоспоживання опалення в опалювальному сезоні 2021/2022 в приміщеннях ТзОВ "На Варшавській" за адресою вул. Масарика, буд. 3 включено 11.10.2021, а в приміщеннях за адресою вул. Варшавська, 56 включено 01.12.2021.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»)

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (частина 1 статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Крім того, відповідно до пункту "г" частини 2 статті 89 Земельного кодексу України, у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно частини 2 статті 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту вищенаведених норм законодавства вбачається, що земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, фактично перебуває у спільній сумісній власності співласників багатоквартирного будинку.

Види документації із землеустрою, порядок погодження і затвердження документації із землеустрою встановлено статтею 25 Закону України «Про землеустрій» та статтею 186 Земельного кодексу України.

З цього приводу суд зазначає, що подані відповідачем договори відповідно до яких ТзОВ «ГЕО ЕКО ТЕРРА» виконує роботи за завданням ТзОВ «На Варшавській» по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам під будівлями, в яких розташовані нежитлові приміщення відповідача в м. Львові по вул. Варшавській, 56а та вул. Масарика, 3а, не є погодженою та затвердженою документацією із землеустрою у розумінні вищенаведених норм Закону України «Про землеустрій» та Земельного кодексу України, а відтак нежитлові приміщення відповідача розміщені на земельних ділянках, права на які належать співвласникам багатоквартирних будинків у м. Львові по вул. Варшавській, 56 та вул. Масарика, 3.

Керуючись статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", пунктом 4 частини другої статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пунктом 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року № 197, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України видано Наказ № 315 від 22.11.2018 «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (надалі - Методика № 315).

Ця Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг (пункт 1 Розділу І Методики № 315).

Відповідно до пункту 3 Методики № 315, розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Загальні правила розподілу спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг встановлено у пункті 4 Розділу І Методики № 315.

Аналізуючи положення Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Земельного кодексу України та Методики № 315, беручи до уваги подані учасниками справи докази, суд дійшов висновку, що положення частини 5 статті 13 Закону України №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» стосуються відповідача, як співвласника багатоквартирних будинків за адресами його нежитлових приміщень по вул. Масарика 3 та Варшавська 56 на якого розповсюджується положення Методики № 315 щодо розподілу обсягів спожитих у будинку комунальних послуг на загальнобудинкові потреби МЗК Опал., ФВБС Опал., ФВБС ГВП.

Щодо нарахувань на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до пункту 8 Розділу V Методики № 315, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень у будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) незалежно від обсягу спожитої гарячої води у кожному розрахунковому періоді в опалювальний та міжопалювальний період пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Відповідно до пункту 8 Розділу І Методики №358, у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку, та оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то показання такого вузла враховуються як показання вузла комерційного обліку при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку та як показання вузла розподільного обліку при розподілі цього визначеного загального обсягу спожитої комунальної послуги відповідно до цієї Методики. За рішенням співвласників будівлі/будинку визначення обсягу спожитої послуги у такому приміщенні може здійснюватися лише на підставі показань вузла обліку відповідної комунальної послуги, яким воно оснащене, та не враховуватись при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку і не приймати участь в загальному розподілі комунальної послуги у будівлі/будинку.

Необхідно зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази, що співвласниками будинків приймалось рішення щодо відповідача про визначення обсягу спожитої послуги у його приміщенні лише на підставі показань вузла обліку теплової енергії, яким він оснащений, а тому в даному випадку при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будинках враховуються показники його вузла обліку як показання вузла комерційного обліку при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги будинку і при цьому він приймає участь в загальному розподілі комунальної послуги у будинку.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на дату подання заяви про зменшення розміру позовних вимог заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "На Варшавській" перед позивачем за постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 30.11.2022 відповідно до виставлених рахунків становила 55922,43 грн.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 06.03.2023 було частково погашено заборгованість на загальну суму 8422,28 грн, що підтверджується платіжним дорученням №61 від 06.03.2023 на суму 2105,57 грн, №62 від 06.03.2023 на суму 2105,57 грн, №63 від 06.03.2023 на суму 2105,57 грн та №64 від 06.03.2023 на суму 2105,57 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 8422,28 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору цій частині.

Інша частина заборгованості за постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 30.11.2022, а саме заборгованість в розмірі 47500,15 грн відповідачем не погашена, докази сплати 47500,15 грн в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом перевірено розрахунок позовних вимог, поданий позивачем з урахуванням пояснень до розрахунку, що викладені у запереченні (вх. № 7727/23 від 28.03.2023) та у відповіді на додаткові пояснення (вх.№ 29442/23 від 01.12.2023), та вважає, що такий розрахунок є обгрунтованим.

Необхідно зазначити, що заперечуючи правильність розрахунку чи обраної методики нарахування, відповідачем не надано жодного обгрунтованого контррозрахунку здійснених нарахувань.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "На Варшавській" 47500,15 грн заборгованості за постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 30.11.2022 є обґрунтований, підтверджений матеріалами справи, не спростований відповідачем, з огляду на що підлягає задоволенню в цій частині.

Крім того необхідно зазначити, що статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на справедливий суд) хоч і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року)» (Постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі № 465/3586/17, від 08.10.2020 у справі № 712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18).

За таких обставин суд зазначає, що судом надано відповіді на всі істотні доводи, які викладені сторонами у заявах по суті спору.

Позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області було сплачено судовий збір в розмірі 2481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №19913 від 01.12.2022 на суму 2232,90 грн та платіжним дорученням №15362 від 23.09.2022 на суму 248,10 грн

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Згідно з частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Слід зазначити, що у процесі розгляду даної справи відповідачем подавались різного роду клопотання, пояснення, нові докази, що призвело до затягування розгляду справи, внаслідок чого розгляд справи тривав значний час з вини відповідача, а відтак враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору повністю покласти на відповідача, стягнувши з нього на користь позивача 2481,00 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 98, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "На Варшавській" (79009, місто Львів, вулиця Масарика Т., будинок 3А, ідентифікаційний код 20796768) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, місто Львів, вулиця Данила Апостола, будинок 1, ідентифікаційний код 05506460) заборгованість за теплову енергію в розмірі 47500,15 грн та 2481,00 грн втрат по сплаті судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 8422,28 грн закрити провадження у справі.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 29.05.2024.

Суддя Петрашко М.М.