Рішення

від 21.05.2024 по справі 916/794/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/794/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Боднарук І.В., розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРІОРІГРУП" (08200, Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул.Стельмаха Михайла, буд.9-А, кабінет 505, код ЄДРПОУ 40109426) до відповідача: Приватного підприємства "ВКФ УНІПРОМ" (65012, м.Одеса, вул.Чорновола В`ячеслава, буд.4, офіс 8, код ЄДРПОУ 35705471) про стягнення 650 000грн.

Представники сторін

від позивача Балашов Ю.В., за ордером

від відповідача Краснопивцев О.К., за ордером.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АПРІОРІГРУП" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "ВКФ УНІПРОМ" про стягнення 650 000грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2024 справу № 916/794/24 передано на розгляду судді Господарського суду Одеської області Пінтеліній Т.Г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2024р. судом, у порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРІОРІГРУП" було залишено без руху.

07.03.2024р. до Господарського суду надійшла заява (вх.№ 9806/24) від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРІОРІГРУП" про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024р. було відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.04.2024р.

До канцелярії суду 01.04.2024р. надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача, згідно якого заперечує проти задоволення позову з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що до початку повномасштабної збройної агресії проти України Приватне підприємство "ВКФ УНІПРОМ" займалось підприємницькою діяльністю за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул.Станіславського,1.

Внаслідок військових дій на території м. Маріуполя все майно підприємства, в тому числі документи і печатка були втрачені або знищені.

У зв?язку з цим, у підприємства не залишилось документів, які підтверджують наявність та виконання зобов`язань на користь позивача.

Наведене підтверджується листом Слідчого відділу 2 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 29.11.2023 року та Витягом з ЄРДР.

Відповідач не заперечує, що між позивачем та відповідачем було укладено договір субпідряду №28/07. 3а виконані роботи в межах вказаного договору позивачу було сплачено: 100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5515 від 17.08.2021 року; 274880,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5681 від 20.09.2021 року.

Будь-які інші зобов?язання зі сплати за вказаним договором підряду у відповідача відсутні. У відповідача відсутні відомості про приймання будь-яких додаткових робіт за вказаним договором.

Крім того, у відповідача наявна інформація про укладення в подальшому між сторонами вже іншого договору №18/10. В межах вказаного договору позивачу було сплачено: 100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5833 від 05.11.2022 року; 100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5909 від 19.11.2021 року; 200000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6074 від 13.01.2022 року; 300000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6133 від 04.02.2022 року.

Відповідач зазначає, що позивач посилається на три податкові накладні (від 31.01.2022р., від 16.11.2021р. та від 05.11.2021р.)

При цьому акти наданих послуг датовані 16.11.2021р. та 31.01.2022р. Таким чином, податкова накладна від 05.11.2021 року складена та зареєстрована моменту надання послуг. Тобто вона могла бути складена лише на підставі факту попередньої оплати. Відповідач зазначає, що 05.11.2021 року здійснював оплату саме на підставі договору № 18/10.

З огляду на відсутність актів приймання-передачі виконаних робіт № 157 та № 204, відповідач вважає, що копії вказаних актів не відповідають дійсно складеним оригіналам актів, що зумовило подання клопотання про витребування оригіналів актів приймання-передачі виконаних робіт № 157 та № 204 для огляду в судовому засіданні.

04.04.2024р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої вважає заперечення відповідача безпідставними та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2024р. було відкладено підготовче засідання на 29.04.2024р. та задоволено клопотання представника відповідача про витребування оригіналів актів приймання-передачі виконаних робіт № 157 та № 204 для огляду в судовому засіданні.

17.04.2024р. до канцелярії суду на виконання вимог ухвали суду від 08.04.2024р. позивачем надано для огляду в судовому засідання оригінали актів приймання-передачі виконаних робіт № 157 та № 204.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2024р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.05.2024р.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст.240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, Господарський суд Одеської області встановив:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи 01.07.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПРІОРІГРУП" та Приватним підприємством "ВКФ УНІПРОМ" укладено договір субпідряду № 28/07 про виконання робіт на території ПрАТ "ММК ім. Ілліча", згідно якого генпідрядник (відповідач) доручив субпідряднику (позивачу) виконати роботи у рамках реалізації проекту "Реконструкція систем газоочистки агломашин № 1-12 (зона спікання) та реконструкція застарілих систем газоочистки агломашин № 7-12 (зона охолодження), ПрАТ "ММК ім. Ілліча".

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частиною четвертою статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно зі ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п.2.3. Договору строк оплати становить 30 календарних днів від дати підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно акту виконаних робіт № 157 від 16.11.2021р. та рахунку № 157 від 16.11.2021р. роботи виконані в повному обсязі на суму 600 000 грн.

Згідно акту виконаних робіт № 204 від 31.01.2022р. та рахунку № 157 від 31.01.2022 р. роботи виконані в повному обсязі на суму 50 000 грн.

Оригінали вказаних актів були оглянуті в судовому засіданні за участю представників сторін.

Згідно із положеннями статей 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підписання відповідачем актів наданих послуг (виконаних робіт), який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги (виконані роботи).

У відповідності до законодавства позивачем було зареєстровано податкові накладні №4/1 від 05.11.2021р. на суму 100 000 грн. та № 6/1 від 16.11.2021р. на суму 500 000 грн. до акту № 157 від 16.11.2021р. та податкову накладну № 8/1 від 31.01.2022р. до акту № 204 від 31.01.2022р.

В силу положень ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач своє зобов`язання щодо оплати виконаної роботи за актами № 157 від 16.11.2021р. та № 204 від 31.01.2022р. не виконав.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість за договором субпідряду № 28/07 про виконання робіт на території ПрАТ "ММК ім. Ілліча" становить 650 000 грн.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, Господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартість поставленого товару в сумі 650 000 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

За змістом частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРІОРІГРУП" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Твердження позивача відповідачем належними доказами не спростовані. Відповідач наявності заборгованості зі сплати боргу не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт виконання робіт (надання послуг) та наявність заборгованості у відповідача.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРІОРІГРУП" (08200, Київська область, Бучанський район, м.Ірпінь, вул.Стельмаха Михайла, буд.9-А, кабінет 505, код ЄДРПОУ 40109426) до Приватного підприємства "ВКФ УНІПРОМ" (65012, м.Одеса, вул.Чорновола В`ячеслава, буд.4, офіс 8, код ЄДРПОУ 35705471) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ВКФ УНІПРОМ" (65012, м.Одеса, вул.Чорновола В`ячеслава, буд.4, офіс 8, код ЄДРПОУ 35705471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРІОРІГРУП" (08200, Київська область, Бучанський район, м.Ірпінь, вул.Стельмаха Михайла, буд.9-А, кабінет 505, код ЄДРПОУ 40109426) заборгованість в розмірі 650 000 (Шістсот п`ятдесят тисяч) грн. та судовий збір в розмірі 7 800 (Сім тисяч вісімсот) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 28 травня 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна