Рішення

від 08.05.2024 по справі 925/1751/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 рокум.Черкаси Справа № 925/1751/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, із секретарем судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф БЦ", Київська область, м.Біла Церква, вул.Надрічна,2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайз Агроінвест Центр", м.Черкаси, вул.Героїв Дніпра, буд.7 кв.108

про стягнення 329120,67 грн заборгованості,

без участі повноважних представників.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролайф БЦ" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайз Агроінвест Центр" з вимогами про стягнення заборгованості за договором про надання послуг від 25.08.2023 №2508/23 в сумі 329120,67 грн, з них:

306000,27 грн основної заборгованості,

19197,39 грн пені,

2448,00 грн інфляційних втрат,

а також про відшкодування судових витрат.

Ухвалами суду: від 04.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання 13.02.2024; від 13.02.2024 проведення підготовчого засідання відкладено на 28.02.2024; від 28.02.2024 задоволено клопотання відповідача, підготовче засідання відкладено на 18.03.2024.

18.03.2024 за вх.№4761/24 до суду надійшло клопотання відповідача від 18.03.2024 (а.с.81) про відкладення підготовчого засідання, мотивоване намірами врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

Ухвалою суду від 18.03.2024 клопотання відповідача задоволено, підготовче засідання відкладено на 11.04.2024.

До дня судового засідання 11.04.2024 від учасників справи надійшли такі документи:

від відповідача клопотання від 10.04.2024 (вх.№6230/24 від 11.04.2024) про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі (із доказами його направлення на адресу позивача);

від позивача заява від 10.04.2024 (вх.суду №6154/24 від 10.04.2024) про розгляд справи без участі його представника. Одночасно позивач зазначив, що не погоджується із затвердженням мирової угоди у справі на умовах, запропонованих відповідачем, підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судове засідання на 08.05.2024.

До дня судового засідання від позивача надійшло клопотання від 08.04.2024 №08/04 (вх.суду №6445/24 від 15.04.2024) про розгляд справи без участі його представника, в якому вказав, що з умовами запропонованої мирової угоди не погоджується, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання.

Так, відповідно до господарського процесуального кодексу України:

ч.5 ст.6. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);

ч.6 ст.6. Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку;

абз.1 ч.7 ст.6. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з:

відповіддю за №1077929, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитом судді Скиби Г.М., Товариство з обмеженою відповідальністю "Санрайз Агроінвест Центр" (код ЄДРПОУ 43275078) з 19.02.2024 має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд";

з довідкою про доставку електронного листа, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", документ в електронному вигляді "ГПК Ухвала ст.216 (відкладення)" від 11.04.2024 у справі №925/1751/23 (суддя Скиба Г.М.) було надіслано одержувачу ТОВ "Санрайз Агроінвест Центр" в його електронний кабінет та доставлено останньому 16.04.2024 о 10:15 год.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак участі повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини його неявки до суду не повідомив.

Явка учасників справи обов`язковою не визнавалась.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з`явились.

Позивач у позовній заяві та процесуальних заявах позовні вимоги підтримав, в їх обґрунтування послався на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно з умовами договору про надання послуг від 25.08.2023 №2508/23 в частині оплати отриманих послуг в розмірі 306000,27 грн, що підтверджується, зокрема, складеним та підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 до 14.11.2023. Одночасно, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача 2448,00 грн інфляційних втрат, а також на підставі п.3.5 договору 19197,39 грн пені.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів належного та повного виконання умов договору суду не надав.

Відповідно до ст.ст.233, 240 ГПК України у судовому засіданні проголошено та приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення.

Судом установлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

23.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролайф БЦ" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санрайз Агроінвест Центр" (замовник) укладено договір про надання послуг №2508/23 (далі договір, а.с.15), за умовами якого: виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги зі збирання врожаю, що зазначені у п.1.2 цього договору, а замовник зобов`язується оплатити вартість та прийняти результати зазначених робіт (п.1.1); виконавець зобов`язується надати послуги зі збирання врожаю ранніх зернових гірчиці та гречки (п.1.2); замовник надає виконавцю площу для надання послуг кількістю 450 гектарів (п.1.3); строк надання послуг протягом 30 календарних днів з моменту підписання даного договору, та може бути продовжений на розгляд виконавця. Виконавець необов`язково повинен залишатись до кінця збирання врожаю, та будь-коли має право забрати надану на послуги сільськогосподарську техніку (комбайн) (п.1.4); результати послуг надаються замовнику у вигляді акту виконаних робіт, який складається виконавцем у двох примірниках, по одному примірнику для кожної зі сторін (п.1.5); виконавець надає послуги із застосуванням зернозбирального комбайну марки CAT LEXION 570R, заводський № НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить виконавцеві (п.1.6); виконавець надає послуги за даним договором за адресою: Рівненська область, Вараський район (раніше Володимирецький район) село Полиці та інші села району. Про результат надання послуг складає акт приймання-передачі послуг (п.2.1); розмір орендної плати визначатиметься сторонами в акті приймання-передачі виконаних робіт/надання послуг (оренда сільськогосподарської техніки з екіпажем) (надалі по тексту "акт") і розраховуватиметься виходячи із ціни за 1 гектар (надалі "га"). Остаточна вартість за послуги с/г техніки (сума до оплати) обчислюється і оплачується в гривнях, що становить загальну кількість актів, в яких вказується кількість оброблених площ у тому числі ПДВ (п.2.2); за результатами надання послуг складається акт приймання-передачі послуг. Обов`язок складання акту приймання-передачі покладається на виконавця (п.2.3); замовник сплачує вартість послуг в усім, яка зазначена в акті приймання-передачі послуг. Оплата проводиться замовником після підписання акту приймання-передачі послуг, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 7 банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту (п.2.4); замовник зобов`язаний /.../ своєчасно провести з виконавцем розрахунки відповідно до умов цього договору (п.3.1); виконавець зобов`язаний: своєчасно надати послуги зі збирання врожаю зернових культур у 2023 році на полях замовника, дотримуючись загальноприйнятих агротехнічних вимог; передати замовнику акт приймання-передачі послуг у термін протягом 3 днів з моменту надання послуг (п.3.2); за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань сторони несуть відповідальність відповідно до умов даного договору та/або чинного законодавства України (п.4.1); сторона, винна у невиконанні чи неналежному виконанні взятих за договором на себе зобов`язань, виплачує іншій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період прострочення, розрахованої за кожний день прострочення від вартості послуги та відшкодовує завдану шкоду (п.3.5); усі зміни до цього договору оформлюються у письмовій формі. Всі додаткові угоди та інші домовленості про зміну умов даного договору, виражені в письмовій формі, які укладаються сторонами в ході виконання даного договору, вважаються додатками до даного договору і є його невід`ємними частинами (п.4.1); Договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін. Одностороннє розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених цим договором та діючим законодавством України (п.4.4).

У період з 12.09.2023 до 20.09.2023 на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролайф БЦ" надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Санрайз Агроінвест Центр" послуги зі збирання врожаю гірчиці та гречки на загальну суму 306000,27 грн, що підтверджується актами про надання послуг: від 12.09.2023 №45 на загальну суму 216000,27 грн (зокрема: послуги зі збирання врожаю гірчиці кількість 51 га, сума 136000,17 грн; послуги зі збирання врожаю гречки кількість 30 га, сума 80000,00 грн), від 20.09.2023 №49 на загальну суму 90000,00 грн (послуги зі збирання врожаю гречки кількість 20 га, сума 90000,00 грн), - підписаними замовником без зауважень; а також актом звірки взаємних розрахунків за період від 01.01.2023 до 14.11.2023 (а.с.16-18).

Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Санрайз Агроінвест Центр" оплати вартості наданих послуг здійснено не було.

Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф БЦ" в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайз Агроінвест Центр" за захистом порушеного права та примусового стягнення 306000,27 грн боргу за договором про надання послуг від 25.08.2023 №2508/23, а також 19197,39 грн пені та 2448,00 грн інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов`язання.

Відповідач відзиву на позов чи й доказів виконання умов договору про надання послуг від 25.08.2023 №2508/23 до суду не надіслав; у клопотанні від 18.03.2024 (вх.суду №4761/24 від 18.03.2024, а.с.81) вказав, що визнає позов частково - в сумі основного боргу 306000,27 грн, однак не має можливості проведення розрахунку одним платежем з огляду на скрутне матеріальне становище, спричинене значним зниженням цін на зернові та перевищенням витрат на сівбу і збір урожаю зернових над доходом від їх продажу (реалізації).

Крім того, відповідач звернувся до позивача із пропозицією про затвердження мирової угоди (проект якої подано до суду за вх.№6230/24 від 11.04.2024), однак позивач заперечив проти затвердження мирової угоди у запропонованій відповідачем редакції та вказав, що підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Інших доказів та документів не подано.

Оцінюючи пояснення учасників та докази сторін у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання на ринку товарного сільськогосподарського виробництва України та допоміжної діяльності у рослинництві, самостійними юридичними особами з присвоєнням ідентифікаційного коду, визначенням видів діяльності, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст.93 Цивільного кодексу України.

Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом про стягнення з відповідача 306000,27 грн основної заборгованості за надані за договором від 25.08.2023 №2508/23 послуги зі збирання врожаю ранніх зернових гірчиці та гречки із застосуванням сільськогосподарського техніки (зернозбирального комбайну марки САТ LEXION 570R, реєстраційний номер НОМЕР_3 ) виконавця.

Відповідно до положень ст.ст.6, 11, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах письмового двостороннього строкового консенсуального оплатного договору надання послуг збирання врожаю ранніх зернових гірчиці та гречки від 25.08.2023 №2508/23; договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним на момент спірних правовідносин. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (приписи ст.204 Цивільного кодексу України). Договір відповідає положенням глави 63 Цивільного кодексу України як різновид послуги.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

п.1 ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

ч.1, 2 ст.509. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

ст.525. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

ст.526. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

ст.530. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;

ст.599. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;

ст.610. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

ст.611. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;

ст.629. Договір є обов`язковим для виконання сторонами;

ст.901. 1. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. 2. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання;

ч.1 ст.903. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору на замовлення відповідача надано послуги зі збирання врожаю ранніх зернових культур гірчиці та гречки на загальну суму 306000,27 грн, що підтверджується актами про надання послуг: від 12.09.2023 №45 на загальну суму 216000,27 грн (зокрема: послуги зі збирання врожаю гірчиці кількість 51 га, сума 136000,17 грн; послуги зі збирання врожаю гречки кількість 30 га, сума 80000,00 грн), від 20.09.2023 №49 на загальну суму 90000,00 грн (послуги зі збирання врожаю гречки кількість 20 га, сума 90000,00 грн), підписаними замовником без зауважень; а також актом звірки взаємних розрахунків за період від 01.01.2023 до 14.11.2023 (а.с.16-18).

Відповідно до п.2.4 договору замовник сплачує вартість послуг в сумі, зазначеній в акті приймання-передачі послуг, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 7 банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту. Разом з тим, відповідачем у визначений договором строк оплати вартості наданих послуг здійснено не було.

Суд вважає, що строк погашення заборгованості за господарським договором є таким, що настав.

Вказані обставини відповідачем не спростовано; станом на день розгляду справи доказів належного виконання умов договору від 25.08.2023 №2508/23 у повному обсязі не надано.

Невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання у строки, встановлені п.2.4 договору, є правовою підставою для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми основного боргу 306000,27 грн у примусовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати стягнення з відповідача грошової заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3% річних.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку розмір інфляційних втрат за користування чужими грошовими коштами за весь період прострочення складає 2448,00 грн. Суд здійснив перевірку розрахунку інфляційних втрат за вказані позивачем періоди за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон" та дійшов висновку, що останній є правильним.

Щодо стягнення 3% річних в сумі 1475,01 грн, суд зауважує, що:

у позивача наявне право заявити вимогу про стягнення з відповідача грошової заборгованості з урахуванням 3% річних відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України;

позивач у тексті позовної заяви вказав на здійснення нарахування 3% річних в сумі 1475,01 грн та подав до позовної заяви відповідний розрахунок, разом з тим, у прохальній частині позовної заяви вимоги про стягнення 3% річних у визначеній сумі не заявив;

у поданому до суду клопотанні від 08.04.2024 №08/04 (вх.суду №6445/24 від 15.04.2024) про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі доказами позивач вказав, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, однак зміст вимог не конкретизував, про допущення у прохальній частині позовної заяви описки/чи й зміну предмету позову не заявляв.

Відповідно до ст.14, п.4 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач, тому суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який ця особа не просить застосувати. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №571/1306/16-ц, від 29.05.2019 у справі №2-3632/11, від 15.07.2019 у справі №235/499/17, від 17.07.2019 у справі №523/3612/16-ц, від 24.07.2019 у справі №760/23795/14-ц, від 25.09.2019 у справі №642/6518/16-ц, від 30.10.2019 у справі №390/131/18, від 06.11.2019 у справах №464/4574/15-ц, №756/17180/14-ц, від 13.11.2019 у справі №697/2368/15-ц, від 04.12.2019 у справі №635/8395/15-ц, від 01.04.2020 у справі №686/24003/18, від 01.07.2020 у справі №287/575/16-ц, від 19.08.2020 у справі №287/587/16-ц).

Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до господарського суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №824/399/17-а).

До початку розгляду судом справи по суті позивач має право у спосіб подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову (постанова Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №264/4263/16-ц).

Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №819/1420/15).

За невиконання грошового зобов`язання, відповідно до ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, п.3.5 договору, позивач має право на стягнення пені за прострочення сплати боргу. Договір про забезпечення виконання зобов`язання у виді неустойки укладено у письмовому виді відповідно до вимог ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України.

Суд здійснив перевірку поданих позивачем розрахунків пені на загальну суму 19197,39 грн (з них: 14108,07 грн за актом про надання послуг від 12.09.2023 №45 на суму 216000,27 грн за період з 21.09.2023 до 20.11.2023 та 5089,32 грн за актом про надання послуг від 20.09.2023 №49 на суму 90000,00 грн за період з 29.09.2023 до 20.11.2023) за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон" та дійшов висновку, що останні є неправильними з огляду на неправильне визначення позивачем періодів для застосування розмірів облікової ставки 20% та 16%. Так, у період з 21.09.2023 до 26.10.2023 (36 днів) розмір облікової ставки становив 20%, а з 27.10.2023 до 20.11.2023 (25 днів) 16%. Враховуючи заявлені позивачем періоди для стягнення пені та розмір облікової ставки НБУ, що діяв у зазначені періоди прострочення, суд стягує її частково у розмірі 17990,16 грн.

В частині стягнення решти пені позивачеві необхідно відмовити з мотивів безпідставності та недоведеності.

Відповідач проти задоволення вимог позивача про стягнення пені та інфляційних втрат заперечив, разом з тим, доводів, що спростовують їх підстави застосування та розмір не навів; контррозрахунку штрафних санкцій до суду не подав.

Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд зазначає, що сплата заборгованості відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів проведення розрахунку з позивачем.

Відповідачем всупереч вимог та приписів ч.1 ст.74, ст.76, 77 ГПК України факту належного виконання зобов`язання перед позивачем у визначений договором строк не доведено; доводів та документів позивача не спростовано.

За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до повного задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача 306000,27 грн заборгованості за договором про надання послуг від 25.08.2023 №2508/23, 2448,00 грн інфляційних втрат та 17990,16 грн пені.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на часткове задоволення позову (326438,43 грн), відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає сума судового збору у розмірі 4896,58 грн.

Одночасно суд наголошує, що відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру позивачем сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру позивачем сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2023 року статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.

Позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області із вимогою про стягнення з відповідача 327645,66 грн заборгованості за договором про надання послуг від 25.08.2023 №2508/23, з них: 306000,27 грн основної заборгованості, 19197,39 грн пені та 2448,00 грн інфляційних втрат, а отже розмір судового збору, який останній мав сплатити при зверненні до суду, становить 4914,68 грн (327645,66*1,5/100).

У позовній заяві позивачем ціною позову визначено суму 329120,67 грн (із врахуванням суми 3% річних 1475,01 грн, вимоги про стягнення яких останнім заявлено не було) та згідно з платіжною інструкцією від 13.12.2023 №825 сплачено судовий збір у розмірі 4936,82 грн, що на 22,14 грн більше від встановленого чинним законодавством розміру та не відповідає положенням вищезазначених норм закону щодо належного до сплати розміру судового збору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи відсутність відповідного клопотання позивача, питання про повернення останньому суми судового збору, сплаченої в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судом не розглядається.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санрайз Агроінвест Центр" (м.Черкаси, вул.Героїв Дніпра,7 кв.108; код ЄДРПОУ 43275078; номер рахунку в банку невідомий) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф БЦ" (Київська область, м.Біла Церква, вул.Надрічна,2; код ЄДРПОУ 44210598; номер рахунку в банку невідомий) 306000,27 грн боргу, 2448,00 грн інфляційних втрат, 17990,16 грн пені та 4896,58 грн судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено і підписано 27.05.2024.

Суддя Г.М.Скиба