Постанова

від 23.05.2024 по справі 907/551/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 907/551/14(907/943/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Міністерства економіки України

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10.08.2023

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023

за позовом Міністерства економіки України

до 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) фізичної особи-підприємця Бурин Василя Віталійовича,

за участі третьої особи-1 Державного підприємства "Червона Зірка", як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (на стороні позивача),

за участі третьої особи-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" (на стороні відповідача-1),

за участі третьої особи-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна універсальна біржа" як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (на стороні відповідачів 2,3),

за участі третьої особи-4 Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕР-ТАС" як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (на стороні відповідачів 1, 2, 3),

за участі третьої особи як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Фонду державного майна України (на стороні позивача),

про визнання недійсними відкритих торгів (аукціону), визнання недійсними протоколів електронних аукціонів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу

у межах справи за заявою Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області

до боржника Державного підприємства "Червона Зірка"

про визнання банкрутом.

ВСТАНОВИВ:

03.07.2014 Господарський суд Закарпатської області ухвалив відкрити провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Червона Зірка" (далі - Боржник) за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів Боржника, процедуру розпорядження майном та призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Нестіну Олену Володимирівну тощо.

20.03.2019 Господарський суд Закарпатської області постановив припинити процедуру санації Боржника та повноваження керуючого санацією - арбітражного керуючого Дідича М.А., визнати Божника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедур Боржника та призначити ліквідатором арбітражного керуючого Дідича М.А. тощо.

24.02.2020 Господарський суд Закарпатської області ухвалив подальший розгляд цієї справи здійснювати відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

16.11.2021 Міністерство економіки України (далі - Позивач) подав позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця Бурин Василя Віталійовича за участі Боржника як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (на стороні позивача) про:

- визнання недійсними відкритих торгів (аукціону), що відбулися 21.07.2021 з реалізації лоту № 00413831115, від 21.07.201 з реалізації лоту № 00413831114, від 22.06.2021 з реалізації лоту № 00413831112;

- визнання недійсними відповідних протоколів електронних аукціонів з продажу нерухомого майна Боржника;

- визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених з кожним із відповідачів щодо нерухомого майна Боржника за лотами №00413831115, № 00413831114, лоту № 00413831112;

- повернення Боржнику проданого на оспорюваних торгах нерухомого майна Боржника шляхом витребування від відповідачів.

Позов обґрунтований порушенням ліквідатором Боржника при проведенні відчуження майна Боржника на оспорюваних торгах положень частини вісімнадцятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та статей 61, 62 КУзПБ, оскільки спірне майно Боржника було незаконно відчужено ліквідатором без погодження ним переліку ліквідаційної маси, проведення оспорюваних аукціонів з Позивачем як органом управління підприємством Боржника. Також Позивач вказав на порушення, допущені у процедурі підготовки та проведення оспорюваних аукціонів.

05.01.2023 Позивач подав клопотання про здійснення у справі процесуального правонаступництва, замінивши Позивача на Фонд державного майна України.

Клопотання обґрунтовано ухваленням Кабінетом Міністрів України розпорядження від 20.11.2019 № 1101-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна" (далі - Розпорядження), згідно з яким єдиний майновий комплекс Боржника передано із сфери управління Позивача до сфери управління Фонду державного майна України, що було оформлено між зазначеними особами актом приймання-передачі від 06.12.2022.

24.05.2023 Господарський суд Закарпатської області, керуючись положеннями Розпорядження, ухвалив Залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фонд державного майна України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10.08.2023 Господарський суд Закарпатської області постановив ухвалу, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023, про відмову у задоволенні клопотання Позивача про процесуальне правонаступництво.

Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для здійснення за клопотанням Позивача заміни його на правонаступника - Фонд державного майна України, оскільки Розпорядженням не встановлено правонаступництва, передачі прав та обов`язків Фонду державного майна України щодо Позивача, а відповідно до акта приймання-передачі від 06.12.2022, Фонду державного майна України передано лише право управління Боржника, однак не зазначено про передачу всіх прав та обов`язків.

Встановлені судами обставини

Відповідно до Розпорядження єдиний майновий комплекс Боржника передано із сфери управління Міністерства економіки України до сфери управління Фонду державного майна.

Розпорядженням не встановлено правонаступництва, передачі прав та обов`язків Фонду державного майна України щодо Міністерства економіки України.

Згідно з актом приймання-передачі від 06.12.2022 передано право управління Боржником зі сфери управління Мінекономіки до сфери управління Фонду державного майна, однак не зазначено про передачу всіх прав та обов`язків.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10.08.2023 і прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання Позивача про здійснення процесуального правонаступництва.

Згідно з аргументами касаційної скарги, суди з порушенням статті 52 ГПК України дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для заміни Позивача Фондом державного майна України у спірних правовідносинах на підставі Розпорядження та акту приймання-передачі від 06.12.2022, за яким передано право управління єдиним майновим комплексом Боржника зі сфери управління Мінекономіки до сфери управління Фонду державного майна, оскільки суди дійшли цих висновків без врахування положень статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", за змістом якої всі права та обов`язки органу управління щодо відповідного суб`єкта управління, що визначені зазначеним Законом, були набуті Фондом державного майна України, в той час, як Позивач їх втратив на підставі Розпорядження, що свідчить про правонаступництво Фондом державного майна України після Позивача.

Також скаржник зазначив про неврахування судами при ухваленні оскаржуваних рішень визначених статтями 15, 16, 316 Цивільного Кодексу України та статтями 133, 136 Господарського кодексу України передумов при зверненні Позивача із вимогами у спірних правовідносинах, а саме звернення Позивача на захист майнових інтересів держави щодо державного підприємства (Боржника), який (Позивач) користуючись при цьому правами органу, уповноваженого на управління підприємством Боржника, які після передачі функцій органу управління до Фонду державного майна України, Позивач не має, як і правових підстав бути надалі позивачем у цій справі, тоді як станом на сьогодні зазначеними правами наділений саме Фонд державного майна України.

При цьому скаржник зауважив, що власником, засновником та органом управління підприємства Боржника продовжує залишатися держава, однак в особі іншого органу державної влади, а саме, Фонду державного майна України, а тому змінився не власник та засновник Боржника, а орган, уповноважений на здійснення функцій органу управління вказаним державним підприємством і, як наслідок, наділений правом на користування відповідними процесуальними правами, визначеними ГПК України, як позивач.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Фонд державного майна України заперечує аргументи, викладені в касаційній скарзі з підстав, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, наголошуючи, що Розпорядженням не встановлено правонаступництво Фонду щодо Позивача, а відбулась виключно заміна органу управління підприємством Боржника, що не впливає на процесуальний статус Позивача у цьому позовному провадженні, а матеріали справи не містять доказів, що підтверджують перехід прав та обов`язків позивача у спірних правовідносинах до Фонду державного майна України.

Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Предметом касаційного перегляду є судові рішення, винесені за результатами розгляду заяви Позивача про заміну його правонаступником - Фондом державного майна України, з підстав заміни органу управління державним підприємством Боржника.

У зв`язку з цим та враховуючи, що питання заміни сторони правонаступником порушено у спорі, що розглядається у межах справи про банкрутство Боржника - за правилами позовного провадження (пункти 1.3- 1.6), стаття 7 КУзПБ), згідно з якою, склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України і господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, Суд звертається до загальних правил здійснення процесуального правонаступництва у господарському процесі, а також до правового регулювання, зокрема у справі про банкрутство прав та повноважень органу управління єдиним майновим комплексом державного підприємства, яким є Боржник.

За статтею 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша). Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив (частина 2). Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу (частина 3).

Отже, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

У наведених висновках Суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих в постанові від 18.01.2022 у справі № 34/425.

Суди встановили, що Позивач звернувся із клопотанням про заміну його правонаступником - Фондом державного майна України у спірних правовідносинах, порушених у межах справи про банкрутство Боржника, в яких Позивач діє як орган, у сфері управління якого перебуває підприємство Боржника, та з метою захисту прав держави, від імені якої Позивач і діє при зверненні із позовними вимогами на державне майно, відчужене у справі про банкрутство Боржника, посилаючись на визначені законом особливості та правила відчуження державного майна у справі про банкрутство (пункти 1.3, 1.4).

Згідно з частиною третьою статті 66 Господарського кодексу України єдиний майновий комплекс підприємства (який щодо Боржника передано із сфери управління Міністерства економіки України до сфери управління Фонду державного майна, пункт 3.1) визнається нерухомістю і може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

Правові основи управління об`єктами державної власності визначені положеннями Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

Стаття 1 цього Закону визначає управління об`єктами державної власності як здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

У стаття 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" закріплено перелік об`єктів управління державної власності, якими, зокрема є: майно, яке передане казенним підприємствам, державним некомерційним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; державне майно, надане суб`єкту господарювання на праві господарського відання відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону суб`єктами управління об`єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури), державне підприємство, установа, організація або господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належить державі або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі; Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Повноваження з визначення суб`єкта управління об`єктами державної власності належать Кабінету Міністрів України, що випливає із положень статті 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", згідно з частиною першої якої та пунктом 1 частини другої якої Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом; здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об`єктами державної власності.

Згідно з пунктами 11, 34 частини першої статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань:

11) ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів;

34) здійснює визначені законодавством повноваження під час провадження справ про банкрутство державних підприємств та господарських організацій з корпоративними правами держави, що перебувають у їх управлінні.

Повноваження Фонду державного майна України, що визначені в статті 7 зазначеного Закону, також передбачають, що Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо державних підприємств, установ і організацій здійснює визначені законодавством повноваження під час провадження справ про банкрутство державних підприємств, що перебувають у його управлінні, та господарських організацій з корпоративними правами держави, у тому числі веде їх реєстри (підпункт "д" пункту 1 частини першої).

Особливості управління та обмеження щодо розпорядження об`єктами державної власності за статтею 11 Закону полягають, зокрема в тому, що мирові угоди, плани санації та переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них у справах про банкрутство господарських організацій з корпоративними правами держави понад 50 відсотків їх статутного капіталу погоджуються з суб`єктом управління об`єктами державної власності, Фондом державного майна України (стосовно господарської організації, яка перебуває у процесі приватизації) (частина вісімнадцята).

Суд звертає увагу, що порушення зазначеної норми, тобто порядку формування ліквідатором у справі про банкрутство Боржника ліквідаційної маси з метою подальшого продажу відповідного майна, а саме здійснення такого продажу без погодження з Позивачем як з органом управління (частини перші статей 62, 63 КУзПБ), і стало однією із підстав для позовних вимог у цій справі (пункт 1.4).

Між тим суди, ухвалюючи рішення про відмову Позивачу у задоволенні клопотання про заміну Позивача правонаступником у цій справі, не врахували наведених особливостей управління об`єктами державної власності, умов та правил здійснення повноважень суб`єктами управління об`єктами державної власності, зокрема, у межах справи про банкрутство державного підприємства, діючи у межах та на виконання яких Позивач і звернувся із позовними вимогами у спірних правовідносинах, та які (повноваження) передбачають:

- реалізацію відповідним суб`єктом від імені держави прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними (пункт 7.8);

- з конкретизацією цих повноважень у вигляді, зокрема обліку об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, контролі за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів, зокрема зі здійсненням відповідних повноважень під час провадження справ про банкрутство державних підприємств та господарських організацій з корпоративними правами держави, що перебувають у їх управлінні (пункт 7.11).

Тому, враховуючи встановлені судами обставини (пункти 3.1, 3.2):

- прийняття Кабінетом Міністрів Розпорядження, відповідно до якого єдиний майновий комплекс Боржника передано із сфери управління Міністерства економіки України до сфери управління Фонду державного майна;

- передачу права управління Боржником зі сфери управління Мінекономіки до сфери управління Фонду державного майна згідно з актом приймання-передачі від 06.12.2022;

Суд доходить висновку, що хоча Розпорядженням прямо і не встановлено правонаступництва, передачі прав та обов`язків Фонду державного майна України щодо Міністерства економіки України, а в акті приймання-передачі від 06.12.2022 не зазначено про передачу всіх прав та обов`язків, між тим перехід відповідних прав та обов`язків від одного органу управління до іншого випливає із визначених Законом України "Про управління об`єктами державної власності" особливостей управління об`єктами державної власності, умов та правил здійснення повноважень відповідними суб`єктами управління об`єктами державної власності.

З урахування наведеного, Суд дійшов висновку про наявність матеріально-правових підстав для здійснення заміни Позивача - Міністерства економіки України на Фонд державного майна України, до сфери управління якого було передано єдиний майновий комплекс Боржника, на майно у складі якого і був поданий позов у спірних правовідносинах з метою захисту відповідних прав держави (пункти 1.3, 1.4).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 910/3724/20 (пункти 33 - 40).

Тоді як суди попередніх інстанції, ухваливши протилежні рішення - про відмову у задоволенні відповідного клопотання Позивача та заміну його правонаступником (пункт 1.5), допустили порушення статті 52 ГПК України, не врахувавши визначені Законом України "Про управління об`єктами державної власності" особливості управління об`єктами державної власності та умови, правила здійснення повноважень суб`єктами управління об`єктами державної власності (пункти 7.12, 7.13).

У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 3 частини першої статті 308 та статті 311 ГПК України, Верховний Суд дійшовши висновків про наявність підстав для задоволення вимог Позивача та заміну його правонаступником - Фондом державного майна України, обґрунтованість заявлених скаржником підстав для касаційного оскарження рішень у цій справі, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню, як такі, що постановлені всупереч нормам матеріального права, з ухваленням нового рішення - про задоволення клопотання Позивача та заміну його правонаступником - Фондом державного майна України.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства економіки України задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10.08.2023 у справі № 907/551/14(907/943/21) скасувати.

3. В скасованій частині ухвалити нове рішення: клопотання Міністерства економіки України про здійснення процесуального правонаступництва у справі № 907/551/14(907/943/21) задовольнити, замінити позивача - Міністерство економіки України на правонаступника - Фонд державного майна України.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк