Рішення

від 20.05.2024 по справі 754/3272/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/159/24

Справа №754/3272/23

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

судді Буша Н.Д.,

секретарів судового засідання Зануди І.А., Шклярської К.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Улибіної В.О.,

представника відповідача адвоката Піліпенка Д.О.,

представника відповідача Харченко О.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГЕНЕРАЛА НАУМОВА» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, відшкодування вихідної допомоги та моральної шкоди, зміни формулювання підстави звільнення в наказі ОСББ «ГЕНЕРАЛА НАУМОВА»,-

В С Т А Н О В И В:

До Деснянського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГЕНЕРАЛА НАУМОВА» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, відшкодування вихідної допомоги та моральної шкоди, зміни формулювання підстави звільнення в наказі ОСББ «ГЕНЕРАЛА НАУМОВА».

Ухвалою суду від 15.03.2023 р. вищевказану позовну заяву було залишено без руху та було надано позивачу строк для усунення її недоліків.

Позивачем на виконання ухвали суду у встановлені суддею строки, було усунуто зазначені судом недоліки, ухвалою суду від 19.04.2023 року поновлено позивачу строк для подання даної позовної заяви до суду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

07.06.2023 року на адресу суду від представника ОСББ «Генерала - Наумова» Набатової А.В. надійшло до суду клопотання про розгляд вказаної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Вивчивши матеріали цивільної справи та з урахуванням того, що від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про призначення справи в судовому засіданні, судом вирішено питання про перехід від спрощеного провадження без виклику сторін до спрощеного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 09.06.2023 року було здійснено перехід з розгляду справи з порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та в ході розгляду справи від позивача надійшла низка заяв з посиланням на ст.ст. 13, 43, 49 ЦПК України, щодо збільшення розміру позовних вимог. Позивач посилається на те, що починаючи з 20 березня 2015 року її було прийнято на роботу в ОСББ «Генерала Наумова» на посаду бухгалтера. З початку війни 24 лютого 2022 року голова правління ОСББ видав наказ № 1-К «Про переведення на дистанційну роботу у зв`язку з введенням воєнного стану». Відповідно до вказаного наказу, позивач проводила свою роботу дистанційно, а у разі нагальної потреби приїздила в офіс ОСББ для оформлення і роздруківки відповідних робочих документів та подання звітності. 23 червня 2022 року змінилося керівництво ОСББ, про що позивача повідомлено лише 09 вересня 2022 року. З 17 червня по 10 липня 2022 року позивач перебувала у щорічній оплачуваній відпустці. Після закінчення відпустки позивача не було звільнено відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», хоча новим керівництвом ОСББ був укладений договір №01/07/2022-1 від 01 липня 2022 року з ФОП ОСОБА_3 з терміном дії до 30.06.2023 року про надання бухгалтерських послуг. Крім того, позивача також не повідомляли про зміну істотних умов праці. Хоча роботодавцеві надано право повідомити працівника про зміну істотних умов організації праці, не пізніше як до запровадження таких умов. Жодних внутрішніх розпорядчих документів про зміну умов організації праці також надано не було. 05 листопада 2022 року позивач отримала «запрошення» прибути на загальні збори ОСББ, які відбудуться 29 жовтня 2022 року та надати звіт про фінансово-господарську діяльність ОСББ. Запрошення було відправлено із значним запізненням - 27 жовтня 2022 року навмисно, з метою унеможливлення присутності і для подальшого звинувачення позивача у тому, що вона ігнорує вимоги відповідача. Після подання позовної заяви про стягнення заборгованості із заробітної плати з відповідача, тривалої безрезультатної переписки з керівництвом ОСББ, незабезпеченням роботою, позивач 14 листопада 2022 року звернулась до голови правління із заявою про звільнення з роботи за власним бажанням з 16 листопада 2022 року відповідно до ст. 38 КЗпП України внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю. Однак, 22 листопада 2022 року отримала відповідь ОСББ «Генерала Наумова» на свою заяву про звільнення - фактична відмова та чергове повідомлення - запрошення на засідання правління ОСББ на 24 листопада 2022 року на 19.00 год. для надання «пояснень» та знову вимагання бухгалтерських документів щодо діяльності ОСББ. 23 листопада 2022 року позивач звернулась до відповідача з повторною заявою про звільнення з роботи за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю з 25 листопада 2022 року та прохання виплатити належним чином кошти при звільненні. Однак, відповідач не визнав своє порушення та не звільнив позивача з такої підстави. Позивач 02 грудня 2022 року отримала відповідь від відповідача на свою повторну заяву про звільнення. У відповіді відповідач надіслав копію наказу №30/11/2022 від 30.11.2022 року про те, що позивач звільнена з посади згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України 30.11.2022 року та супровідний лист вих. 30/11/2022 від 30.11.2022 року. В преамбулі наказу зазначено, що позивач з 11.07.2022 року по 24.11.2024 року була відсутня на роботі, не з`явилась на засідання правління 24.11.2022 року, не надала письмового пояснення відсутності на роботі. Позивач зазначає, що зазначене не відповідає дійсності. Позивач підкреслює, що звільнення її з роботи 30.11.2022 року є черговим порушенням відповідачем законодавства про працю. Позивач вважає, що її звільнення з роботи відбулося внаслідок систематичного грубого порушення роботодавцем законодавства про працю, зокрема ненадання відповідних даних для виконання службових обов`язків дистанційно, не здійснення розрахунку з працівником, що звільнився, невидача трудової книжки, наявні підстави для стягнення з відповідача вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку. На підставі викладеного, позивач просить суд змінити формулювання підстав звільнення позивача в наказі №30/11/2022 від 30.11.2022 із «звільнити ОСОБА_1 з займаної посади 30 листопада 2022 року згідно п. 4 ст. 40 КзпП України» на «звільнена з роботи за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю 25 листопада 2022 року» та стягнути з відповідача на свою користь: невиплачену при звільненні заробітну плату за листопад 2022 року (за період з 01 листопада по 25 листопада 2022 року включно) в розмірі 10 709,09 грн.; заборгованість із заробітної плати за період з 01 листопада по 16 листопада 2022 року в сумі 6 200 грн.; вихідну допомогу при звільненні в сумі 37 200 грн.; компенсацію за невикористану відпустку за період з 20 березня 2022 року по 25 листопада 2022 року включно в сумі 6 371,40 грн. та з 01 квітня 2022 року по 16 листопада 2022 в сумі 5 973,19 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 26 листопада 2022 року по 10 березня 2023 року включно в розмірі 43 203, 95 грн. та з 11 березня 2023 року по 25 травня 2023 року включно в розмірі 30 730,43 грн.; судовий збір в розмірі 4 294 грн. 40 коп.; моральну шкоду в розмірі 33 500 грн., яка полягає у душевних стражданнях.

22 червня 2023 року сторона відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

26 червня 2023 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

11 липня 2023 року від сторони відповідача на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В судових засіданнях позивач підтримала вимоги позову з урахуванням їх уточнень в повному обсязі з підстав, викладених в цьому позові та інших поданих нею заявах по суті справи.

В судових засіданнях представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на викладене у відзиві та інших поданих ними заявах по суті справи.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідка ОСОБА_4 та відтворивши звукозаписи судових засідань про допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по справі 754/10286/22, оцінивши зібрані по справі докази, представлені в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСББ «ГЕНЕРАЛА НАУМОВА» про стягнення заборгованості по заробітній платі було задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати у розмірі 46 057, 14 грн. та судовий збір.

У межах цієї справи ОСОБА_1 подавалися заяви про збільшення розміру позовних вимог, але ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22 лютого 2023 року позивачу було відмовлено у прийняття таких заяв.

14 березня 2023 року позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог як новий позов. Протоколом автоматизованої системи документообігу суду від 14 березня 2023 року вказаний позов був переданий на розгляд судді Деснянського районного суду м. Києва Буша Н.Д.

Статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України, зазначено, що право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд повинен зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Суд вважає, що стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, відшкодування вихідної допомоги та моральної шкоди, зміни формулювання підстави звільнення в наказі ОСББ «ГЕНЕРАЛА НАУМОВА» подані позивачем не з метою отримання відновлення власного порушеного права, а з метою створення підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження, що суперечить завданням цивільного судочинства, наведеним у ч.1 ст. 2 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2024 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року скасовано та ухвалене нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено у малозначній справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи необхідність формування однакового підходу щодо застосування норм матеріального права, а також з огляду на те, що основною функцією суду є забезпечення сталості та єдності судової практики, судом не встановлено підстав відступати від висновку, викладеного в Постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2024 року по цивільній справі №754/10286/22.

Суд вважає, що окреме заявлення вказаної вище позовної вимоги не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача, оскільки предмет спору, підстави та зміст позовних вимог вже були встановлені судами попередніх інстанцій та були встановлені фактичні обставини, а також в даному випадку має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

За правилами статей 2, 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази з урахуванням наведених правових норм, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись КЗпП України, ст.ст. 1, 4, 10, 11, 12, 71, 82, 88, 212-215, 229, 263 ЦПК України, Законами України «Про оплату праці», "Про організацію трудових відносин в умовах воєного стану», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГЕНЕРАЛА НАУМОВА» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, відшкодування вихідної допомоги та моральної шкоди, зміни формулювання підстави звільнення в наказі ОСББ «ГЕНЕРАЛА НАУМОВА» - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 259 ЦПК України суд відкладає складання повного рішення на строк не більше ніж десять днів з дня закінчення розгляду справи, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більше як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГЕНЕРАЛА НАУМОВА»,ЄДРПОУ 39526120, місцезнаходження: м. Київ, вул. Генерала Наумова, 66.

Повний текст рішення суду складено 27.05.2024 року.

Суддя Н.Д.Буша