Постанова

від 22.05.2024 по справі 504/3596/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 504/3596/20

провадження № 61-17684св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний» (у ході розгляду справи змінило назву на Державне підприємство «Морський торговельний порт «Південний»),

відповідач -- ОСОБА_1 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД» на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2022 року у складі судді Кисельова В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Назарова М. В., Лозко Ю. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний» (далі - ДП «МТП «Южний») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД» (далі - ТОВ «Енерго Продукт ЛТД»), про встановлення безоплатного постійного земельного сервітуту.

Позовна заява мотивована тим, що 01 грудня 1984 року ДП «МТП «Южний» введено в експлуатацію самопливні мережі зливової каналізації, до складу якої входить переливний трубопровід (вид прокладки - підземний; матеріал - залізобетон; діаметр 500-700 мм; довжина - 1,203 км; призначення - аварійний випуск для захисту від переповнення резервуарів чистої води водонасосної станції під час їх наповнення). Зазначені об`єкти нерухомого майна числяться на балансі ДП «МТП «Южний». Переливний трубопровід призначений для забезпечення технологічного обслуговування та захисту від переповнення під час експлуатації резервуарів чистої води водонасосної станції, що забезпечує безаварійне та безперебійне водопостачання об`єктів. Трубопровід виконує функцію водовідведення зливових вод з території водонасосної станції до Аджалицького лиману.

Позивач вказував, що для забезпечення нормального функціонування об`єктів нерухомого майна підприємства, потрібно здійснювати повсякчасне обслуговування і, при необхідності, проводити відповідні ремонтні роботи переливного трубопроводу, що вимагає необхідності забезпечення проходу та проїзду фахівців ДП «МТП «Южний» на територію його місцезнаходження. Переливний трубопровід прокладений під землею та проходить через земельні ділянки декількох суміжних землевласників та землекористувачів від водонасосної станції ДП «МТП «Южний» до берегової лінії Аджалицького лиману, зокрема, через земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

На земельній ділянці зареєстровано інше речове право - оренда, відповідно до якого зазначена земельна ділянка передана власником у користування (оренду) ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» строком на 50 років.

Посилаючись на Правила технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05 липня 1995 року № 30, позивач вважав, що виникла необхідність постійного безперешкодного доступу ДП «МТП «Южний» до місця прокладки переливного трубопроводу для його належного обслуговування та здійснення поточних ремонтних робіт.

Позивач зазначав, що відповідачу було надіслано відповідні пропозиції щодо земельного сервітуту з додаванням технічної документації, проте відповіді не отримано.

Ураховуючи наведене, ДП «МТП «Южний» просило суд: встановити за ним безоплатний постійний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею 0,2015 га (кадастровий номер 5122780500:01:003:0028; загальна площа 7,8653 га; місце розташування: Одеська область, Лиманський район, Визирська сільська рада), що знаходиться у власності ОСОБА_1 з правом прокладання, ремонту та експлуатації переливного трубопроводу від ВНС самопливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій; визначити істотні умови сервітуту: встановлення земельного сервітуту в інтересах ДП «МТП «Южний» на право прокладання, ремонту та експлуатації переливного трубопроводу від ВНС самопливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій, згідно з Планом меж частини земельної ділянки на яку поширюватиметься право сервітуту площею 0,2015 га; встановлення постійного земельного сервітуту; встановлення безоплатного земельного сервітуту.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року, позов ДП «Морський торговельний порт «Южний» задоволено.

Встановлено за ДП «Морський торговельний порт «Южний» безоплатний постійний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею 0,2015 га (кадастровий номер 5122780500:01:003:0028; загальна площа 7,8653 га; місце розташування: Одеська область, Лиманський район, Визирська сільська рада), що знаходиться у власності ОСОБА_1 з правом прокладання, ремонту та експлуатації переливного трубопроводу від ВНС самопливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій.

Визначено істотні умови сервітуту: встановлення земельного сервітуту в інтересах ДП «Морський торговельний порт «Южний» на право прокладання, ремонту та експлуатації переливного трубопроводу від ВНС самопливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій, згідно з Планом меж частини земельної ділянки, на яку поширюватиметься право сервітуту площею 0,2015 га; встановлення постійного земельного сервітуту; встановлення безоплатного земельного сервітуту.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовано тим, що переливний трубопровід проходить через земельну ділянку, яка належить відповідачу, ДП «МТП «Южний» зазначає про те, що задоволення його потреб неможливо здійснити яким-небудь іншим способом, аніж шляхом укладення з власником договору про встановлення безоплатного постійного земельного сервітуту на частину належної йому на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,2015 га, а саме: на право прокладання, ремонту та експлуатації переливного трубопроводу від ВНС самопливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій.

ДП «МТП «Южний» надсилало ОСОБА_1 лист з пропозицією укласти договір безоплатного постійного сервітуту в позасудовому порядку, проте відповіді не отримало.

Апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», зазначив, що позивач довів, що іншим способом безперешкодне обслуговування об`єкту без обтяження сервітутом є неможливим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2023 року до Верховного Суду, ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2022 року, постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили обставини справи, розглянули її однобічно, не врахувавши, що земельний сервітут може бути встановлений виключно у тому випадку, якщо власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. При цьому, ДП «МТП «Южний» не надало до суду жодних належних й допустимих доказів на підтвердження того, що задоволення його потреб неможливе ніяким іншим способом, ніж встановлення безоплатного постійного земельного сервітуту. Встановлення такого сервітуту буде порушувати, у тому числі, права ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», як орендаря земельної ділянки, яку орендовано на 50 років та яка використовується для сільськогосподарських потреб.

Судами не було враховано, що ДП «МТП «Южний» жодного разу не зверталося до власника ділянки чи орендаря у позасудовому порядку з-приводу необхідності ремонту чи обслуговування трубопроводу, необхідності проведення будь-яких робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 5122780500:01:003:0028. Вважає, що підстав у встановленні земельного сервітут немає, оскільки відсутня потреба, обумовлена метою встановлення сервітуту.

Вважає, що надані позивачем документи не можуть бути підтвердженням місця знаходження трубопроводу, оскільки містять лише схематичні графічні схеми, при цьому відсутні будь яка технічна документація (графічні матеріали) розміщення відповідного об`єкту.

Крім того, позивач ввів суд в оману, вказуючи, що ДП «МТП «Южний» введено до експлуатації трубопровід 01 грудня 1984 року, що не підтверджується жодним доказом, у той час як всі надані документи щодо оприбуткування об`єкту датовані 2017 роком.

Вважає, що визначення підстав необхідності встановлення земельного сервітуту, а також взагалі підтвердження пролягання трубопроводу через земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 , можливе виключно за умови проведення відповідної експертизи, проте позивачем такого висновку надано не було та не заявлено клопотання про проведення судової експертизи у межах цієї справи.

При цьому, посилається на те, що у межах аналогічних справ були призначені судові технічно-будівельні експертизи для визначення можливості встановлення сервітуту саме за клопотаннями ДП «МТП «Южний», як позивача, який повинен довести обґрунтованість своїх позовних вимог, що також підтверджує необхідність проведення експертизи у відповідній категорії справ.

Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2024 року ДП «МТП «Південний» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи не спростовують правильність ухвалених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а доводи позивача є безпідставними, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення та постанову судів - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

05 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 грудня 1984 року ДП «МТП «Южний» введено в експлуатацію самопливні мережі зливової каналізації до складу якої входить переливний трубопровід від ВНС (вид прокладки - підземний; матеріал - залізобетон; діаметр 500-700 мм; довжина - 1,203 км; призначення - аварійний випуск для захисту від переповнення резервуарів чистої води водонасосної станції під час їх наповнення).

Зазначені об`єкти нерухомого майна є на балансі ДП «МТП «Южний» під інвентарним № 757 (самопливні мережі зливової каналізації), № 71490 (переливний трубопровід від ВНС) та входять до переліку об`єктів цілісного майнового комплексу ДП «МТП «Южний», згідно зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 березня 2015 року.

Переливний трубопровід від ВНС призначений для забезпечення технологічного обслуговування та захисту від переповнення під час експлуатації резервуарів чистої води водонасосної станції, що забезпечує безаварійне та безперебійне водопостачання об`єктів стратегічного ДП «МТП «Южний».

Також трубопровід виконує функцію водовідведення зливових вод з території водонасосної станції до Аджалицького лиману.

Переливний трубопровід від ВНС прокладений під землею та проходить через ділянки декількох суміжних землевласників та землекористувачів від водонасосної станції ДП «МТП «Южний» до берегової лінії Аджалицького лиману, зокрема, через земельну ділянку (кадастровий номер 5122780500:01:003:0028; загальна площа 7,8653 га; цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства; розташована за адресою: Одеська область, Лиманський район, Визирська сільська рада), яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту від 21 жовтня 2004 року ОД 045168.

На земельній ділянці (кадастровий номер 5122780500:01:003:0028) зареєстровано інше речове право - оренда зазначеної земельної ділянки, відповідно до якого зазначена земельна ділянка передана у користування (оренду) ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» строком на 50 років.

Позивачем вживались заходи щодо встановлення земельного сервітуту за домовленістю з власником відповідної земельної ділянки зальною площею 7,8653 га (кадастровий номер: 5122780500:01:003:0028) - ОСОБА_2 , шляхом звернення до останнього з пропозицією укласти договір про встановлення постійного земельного сервітуту на частину зазначеної земельної ділянки площею 0,2015 га, з огляду на лист за вих. № 3639/01/145/20 від 19 червня 2020 року. При цьому, підприємством направлялись власнику, окрім проекту договору про встановлення постійного земельного сервітуту з визначеними істотними умовами, план меж частини земельної ділянки, на яку поширюватиметься право сервітуту (Додаток № 1 до Договору), ДП «МТП «Южний» до пропозиції про укладення договору сервітуту, яка містилась у листі, було додано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюватиметься право сервітуту.

ОСОБА_1 відповіді на лист не надав.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 379/794/16-ц, від 17 вересня 2018 року у справі № 127/1417/16-ц, від 17 вересня 2018 року у справі № 686/3104/16-ц та від 17 січня 2019 року у справі № 607/12777/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (частини перша, друга статті 404 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

З аналізу наведених норм права можна дійти висновку, що: земельний сервітут може бути встановлено для задоволення потреб особи, яка вимагає його встановлення, які не можуть бути задоволені іншим способом; при його встановленні повинно бути чітко визначено обсяг прав щодо користування особою чужим майном; сервітут повинен здійснюватися способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки та не може призводити до позбавлення власника земельної ділянки прав володіння, користування та розпорядження нею.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позов ДП «МТП «Південний», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що переливний трубопровід проходить через земельну ділянку, яка належить відповідачу, а позивач вказував про те, що задоволення його потреб неможливо здійснити яким-небудь іншим способом, аніж шляхом укладення з власником договору про встановлення безоплатного постійного земельного сервітуту на частину належної йому на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,2015 га, а саме: на право прокладання, ремонту та експлуатації переливного трубопроводу від ВНС самопливної мережі зливової каналізації та інших лінійних комунікацій.

Суди погодилися з доводами позивача про те, що тільки після надання підприємству доступу до місця прокладання переливного трубопроводу, уповноважені співробітники ДП «МТП «Південний» матимуть можливість на підставі даних зовнішнього і технічного оглядів каналізаційної мережі складати дефектні відомості, розробляти проектно-кошторисну документацію і проводити поточний і капітальний ремонти, а, враховуючи термін експлуатації переливного трубопроводу, може виникнути виробнича необхідність його капітального ремонту.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вказані норми процесуального та матеріального права, кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

У пункту 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Встановлюючи сервітут на користь ДП «МТП «Южний», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, чітко не визначили обсяг прав щодо користування чужим майном.

Звертаючись до суду з позовом про встановлення сервітуту, ДП «МТП «Южний» просило встановити постійний, безоплатний земельний сервітут на частину земельної ділянки площею 0,2015 га.

При цьому у резолютивній частині рішення суду зазначено загальну площу, на яку встановлений земельний сервітут, з посиланням на межі згідно з Планом меж.

Разом з тим, судові рішення не містять дослідження цього плану, відповідність меж тій ділянці, на яку встановлено сервітут, а заявник касаційної скарги зазначає про їх невідповідність.

Верховний Суд звертає увагу на те, що резолютивна частина рішення суду повинна містити чіткі а не двозначні висновки з метою належного виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що сервітут повинен здійснюватися способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки та не може призводити до позбавлення власника земельної ділянки прав володіння, користування та розпорядження нею.

При цьому, позивачем належно не обґрунтовано та не надано належних доказів, що задоволення його прав неможливе в інший спосіб, крім як встановлення саме постійного та безоплатного земельного сервітуту. ДП «МТП «Южний» не обґрунтувало необхідності встановлення саме постійного земельного сервітуту для обслуговування та ремонту трубопроводу, враховуючи, як стверджує сам позивач, знаходження трубопроводу під землею, а також введення його до експлуатації ще у 1984 році та роботи без обслуговування та ремонту з того часу (станом на час розгляду справи майже 40 років).

Суди попередніх інстанції не врахували та не надали належної правової оцінки доводам заявника про те, що ДП «МТП «Южний» жодного разу не зверталося до власника ділянки чи орендаря у позасудовому порядку з-приводу необхідності ремонту чи обслуговування трубопроводу на земельній ділянці з кадастровим номером 5122780500:01:003:0028.

Посилання районного суду на те, що під час розгляду справи зі сторони відповідача або третьої особи не надійшло жодного письмового відзиву (пояснення) з приводу позовних вимог, а також доказів, що спростовують доводи позивача, не може бути підставою для задоволення позову саме по собі, оскільки саме на позивача покладений обов`язок довести обґрунтованість своїх позовних вимог, а саме, у цьому випадку, що: його потреби не можуть бути задоволені іншим способом; сервітут заявлений у спосіб, найменш обтяжливий для власника земельної ділянки та не буде позбавляти власника земельної ділянки прав володіння, користування та розпорядження нею, а також чітко визначити обсяг прав щодо користування чужою земельною ділянко.

При цьому, клопотань про призначення судової експертизи для встановлення наведених обставин та критеріїв для встановлення сервітуту не було заявлено жодним з учасників справи, а суд у порядку, передбаченому нормами ЦПК України, вказане питання не вирішував.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, які не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, а саме: встановили земельний сервітут без чітко визначеного обсягу прав щодо користування частиною земельною ділянкою, не встановили неможливість задоволення прав позивача в інший спосіб, а також не проаналізували ту обставину, що сервітут повинен здійснюватися способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки та не може призводити до позбавлення власника земельної ділянки прав володіння, користування та розпорядження нею, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД» задовольнити.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець