Постанова

від 28.05.2024 по справі 712/9022/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/849/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/9022/21 Категорія: 301030000 Борєйко О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. судді секретарГончар Н.І., Новіков О.М. Новицька Н.О.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.01.2024 (повний текст складено 03.02.2024, суддя в суді першої інстанції Борєйко О.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, державний нотаріус Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В., ОСОБА_2 , Перша черкаська державна нотаріальна контора про визнання державної реєстрації неправомірною та усунення перешкод в користуванні квартирою,

в с т а н о в и в :

у серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 09.05.2022, клопотання про залишення без розгляду позовної вимоги, викладеної в п.5:

- визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний-центр» Діденко О.П. по державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47135027 від 31.05.2019, на підставі якого внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №31798703, яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк»;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного нотаріуса Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51040968 від 09.02.2020, на підставі якого внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №31798703, яким право власності на спірну квартиру зареєстровано за АТ «Альфа-Банк»;

- припинити право власності АТ «Альфа-Банк» на спірну квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1842008971101;

- поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності на спірну квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1842008971101, за ОСОБА_1 , на підставі договору дарування квартири від 22.10.1998, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В.Я., зареєстрованого в реєстрі за №5433.

В обґрунтування вказано на те, що 05.06.2007 між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту №ДП 895/09.2-056 про надання позичальнику в кредит 30 000 Євро на строк до 05.06.2012.

05.06.2007 між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір №ДП 895/09.2-056 (з майновим поручителем), посвідчений приватним нотаріусом ЧМНО Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 10941, згідно п.1.1 якого іпотекодавець ОСОБА_1 передає в іпотеку в якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за вищевказаний договором про надання кредиту, квартиру загальною площею 37,8 кв. м за адресою АДРЕСА_2 (спірна квартира), яка належить іпотекодавцю - ОСОБА_1 на праві приватної власності.

У подальшому за вимогами банку заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі №2-3732/11 від 11.04.2013 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитними договорами та судові витрати в загальній сумі 484740,39 грн.

Після перегляду заочного рішення за заявою відповідача ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.09.2014 його було скасовано та ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.11.2014 позов залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою в судове засідання представника позивача.

Однак банком було повторно подано аналогічний позов, який рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.05.2018 у справі №711/11366/17, яке набрало законної сили, у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості відмовлено з спливу строку у кредитодавця вимагати повернення споживчого кредиту. Крім того, банком до позову не було надано копій первинних документів, що підтверджують отримання позивачем кредитних коштів.

06.06.2019 позивачу стало відомо про здійснення державним реєстратором КП «Реєстраційний центр» ОСОБА_3 реєстрації права власності на спірну квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк», як іпотекодержателем.

Проте повідомлення ПАТ «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач не отримував, на що державний реєстратор належної уваги не звернув. Указана обставина за приписами чинного на час проведення спірної державної реєстрації законодавства є перешкодою для вчинення відповідних дій на користь іпотекодержателя.

Державним реєстратором не перевірено наявність в наданих ПАТ «Укрсоцбанк» документах висновку про оцінку вартості предмету іпотеки та виконання належним чином умов п.2.4.5 іпотечного договору № ДП 895/09.2-056 (з майновим поручителем) щодо здійснення переоцінки предмета іпотеки за погодженням з іпотекодавцем.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.10.2019, яка набрала законної сили після апеляційного перегляду 09.01.2020, у справі №711/7420/19 було накладено арешт на спірну квартиру.

Також згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.02.2020 №199529908, виданого державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В., 06.02.2020 на підставі передавального акту, серїї та номер 10221-10229 від 11.10.2019 право власності на спірну квартиру було зареєстровано за АТ «Альфа-Банк» (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк»).

05.03.2021 позивач не зміг відкрити власним ключем двері спірної квартири та до цього часу не має можливості потрапити до свого житла, користуватись своїми речами, що знаходяться в квартирі, та вимушений проживати у родичів.

Права власника в даному випадку захищено приписами ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Позивач наголошує на тому, що заборгованість за договором кредиту № 895/09.2-036 від 05.06.2007 відсутня.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.01.2024 позовні вимоги у справі задоволено частково та скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний центр» Діденко О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47135027 від 31.05.2019, згідно якого право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк».

Скасовано рішення державного нотаріуса Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В. про державну реєстрацію прав та ї обтяжень, індексний номер 51040968 від 09.02.2020, згідно якого право власності на спірну квартиру зареєстровано за АТ «Альфа-Банк».

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено, оскільки вони не забезпечують ефективний захист прав позивача.

Суд першоїінстанції керувавсятим,що АТ «Укрсоцбанк» та його правонаступниками не доведено наявності у позичальника ОСОБА_2 зобов`язань за договором кредиту № 895/09.2-056 від 05.06.2007, що надавало б право АТ «Укрсоцбанк» звернути стягнення на предмет іпотеки спірну квартиру. Крім того, відсутність такої заборгованості встановлено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.05.2018 у справі №711/11366/17, яке набрало законної сили. За договором іпотеки №895/09.2-056 забезпечено виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором про надання кредиту №885/09.2-036 від 05.06.2007. Проте доказів укладення з позивачем ОСОБА_1 договору, умовами якого передбачено передачу останнім в іпотеку банку спірної квартири в якості забезпечення виконання ОСОБА_2 умов договору кредиту №895/09.2-056, матеріали справи не містять.

Іпотекодавець не отримував повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є обов`язковою передумовою для позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя. Також останній не дотримався умов договору про обов`язкову переоцінку вартості предмету іпотеку, передбачену, п.п.2.4.5 п.2.4 іпотечного договору № 895/09.2-056 від 05.06.2007, а наданий відповідачем висновок про вартість майна без складення звіту про його оцінку не є належним доказом виконання вимог ст.37 ЗУ «Про іпотеку».

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав у квітні 2024 року через відділення поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відхилити позовні вимоги.

В обґрунтування вказано на те, що суд вийшов за межі позову (висновок ВС від 15.06.2022 у справі №450/624/15-ц), адже позивач в обґрунтування заявлених вимог не вказував на відсутність кредитної заборгованості по договору, виконання зобов`язань за яким забезпечено іпотекою, що встановив суд у оскарженому рішенні.

У постанові ВС від 11.03.2021 у справі №727/7775/18 вказано про те, що сплив позовної давності до основної вимоги не припиняє основного зобов`язання по кредитному договору та не може бути підставою для припинення іпотеки, отже позивач безпідставно вказує на рішення суду про відмову у позові про стягнення кредитного боргу через сплив строків позовної давності.

Приписи ч.11 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачі» щодо заборони кредитору вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у даному випадку застосовані бути не можуть, адже не вони обмежують прав іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Скаржник зауважує, що норми ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до правовідносин сторін не застосовуються, адже як позичальник так і іпотекодавець мають у своїй власності інше житлове приміщення, крім предмету іпотеки, що виключає дію зазначеного мораторію на вимоги кредитора у справі. Також ні позичальник ні іпотекодавець спірну квартиру як своє житло не використовували, здаючи його в оренду. Позивач, маючи невиконані кредитні зобов`язання, подарував синові своє інше нерухоме майно, що свідчить про його недобросовісність у правовідносинах з іпотекодержателем.

Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки було отримано ОСОБА_2 (дружиною позивача), отже він був належним чином повідомленим щодо вимог іпотекодержателя. За умовами договору іпотеки іпотекодержатель мав здійснювати надсилання повідомлень саме на адресу зазначену у договорі, що й мало місце у даному випадку.

Необхідність укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки нормами законодавства не передбачена, на що помилково не звернув уваги суд першої інстанції, вирішуючи спір.

Банк державному реєстратору для проведення реєстрації права власності на предмет іпотеки надав повний пакет документів, передбачений законодавством, а наявність арешту, накладеного на майно, не є перешкодою для задоволення вимог іпотекодержателя, адже саме в його інтересах було накладено зазначений арешт. АТ «Альфа-Банк» як правонаступник АТ «Укрсоцбанк» став власником усього його майна, у тому числі, й спірної квартири.

Банк надав державному реєстратору висновок про вартість майна від 04.12.2017, отже останній не мав права відмовляти у здійсненні реєстраційних дій постанова ВС від 10.05.2023 у справі №713/2743/21.

Відповідач у справі не вчиняв дій, спрямованих на примусове виселення позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При судовому розгляді встановлено, що 05.06.2007 між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № ДП 895/09.2-056, згідно умов якого останній наданий кредит в розмірі 30 000 Євро з терміном повернення до 05.06.2012.

Також 05.06.2007 між АКБ «Укрсоцбанк» та позивачем ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №ДП 895/09.2-056 (з майновим поручителем), посвідчений приватним нотаріусом ЧМНО Романій Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 10941, згідно п.1.1 якого іпотекодавець ОСОБА_1 передає в іпотеку якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором про надання кредиту № 895/09.2-036 від 05.06.2007, квартиру загальною площею 37,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності.

14.06.2010 АКБ «Укрсоцбанк» змінив назву на ПАТ «Укрсоцбанк», а з 10.08.2018 ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на АТ «Укрсоцбанк».

Також зборами акціонерів затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс-Банк», яке й має бути відповідачем у справі.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 169426325 від 06.06.2019, державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний - центр» Черкаської області Діденко О.П. на підставі повідомлення про вручення, серії та номеру: 74/05, виданого 17.05.2019 ТОВ «СЛУЖБА ЕКСПРЕС-ДОСТАВКИ "МЕРКУРІЙ"; повідомлення про вручення, серії та номеру: 14000 4082770 8, виданого 23.08.2018, видавник: МВПЗ Чернігів; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серії та номеру: 1167, виданого 23.08.2018, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк»; іпотечного договору, серії та номеру: 895/09.2-056, виданого 05.06.2007, видавник: приватний нотаріус Раманій Н.В.; договору кредиту, серії та номеру: 895/09.2-056, виданого 05.06.2007, видавник: сторони договору, 28.05.2019 був внесений запис про право власності: 31798703; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47135027 від 31.05.2019 Діденко «Реєстраційний центр», Черкаська обл.; форма власності: приватна; власник: АТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 000391019; об`єкт нерухомого майна : квартира загальною площею 37,8 кв.м, адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1842008971101.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.02.2020 №199529908, виданого державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В., 06.06.2020 державним нотаріусом Починок Ю.В., Перша черкаська державна нотаріальна контора, Черкаського міського нотаріального округу, на підставі передавального акту, серїї та номер: 10221-10229, виданого 11.10.2019, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Розсоха С.С., внесено запис про право власності: 35398351, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51040968 від 09.02.2020, власник: АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ: 23494714; номер запису:1 074 120 0000 003231; об`єкт нерухомого майна : квартира загальною площею 37,8 кв.м, адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1842008971101.

Позивач зазначає, що 05.03.2021 він не зміг відкрити двері спірної квартири та до цього часу не має можливості потрапити до свого житла, користуватись своїми речами, що знаходяться у квартирі, як особа, що не має іншого житла, починаючи з 05.03.2021 і до цього часу змушений проживати у своїх родичів.

Для захисту своїх порушених прав власника, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, мотивуючи про порушення приписів законодавства з боку відповідача, вчинених у ході задоволення своїх вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки.

При цьому, позивач зазначає, що заборгованість за договором кредиту № 895/09.2-056 від 05.06.2007 відсутня.

Так в 2011 році ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - № 895/03-021-143 від 31.10.2006 (борг 4 820, 97 Євро по тілу кредиту, 2 188, 62 Євро по відсоткам та 3 000 Євро штраф); № 895/09.2-056 від 05.06.2007 (заборгованість по сплаті процентів 10 975, 41 Євро).

31.10.2006 та 05.06.2007 з метою забезпечення виконання зобов`язань за договорами кредиту № 895/03-021-143 від 31.10.2006 та № 895/09.2-056 від 05.06.2007 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладено договори поруки № ДП № 895/03-021-143 від 31.10.2006 та № ДП 895/09.2-056 від 05.06.2007, за якими ОСОБА_1 зобов`язався перед ПАТ «Укрсоцбанк» в повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов`язань щодо повернення кредиту.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі №2-3732/11 від 11.04.2013 позов задоволено повністю, однак ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.09.2014 вказане заочне рішення скасовано, справу призначено до нового розгляду в загальному порядку.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.11.2014 у справі №2-3732/11 позов ПАТ «Укрсоцбанк» залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою в судове засідання позивача.

18.12.2017 ПАТ «Укрсоцбанк» повторно звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.05.2018 у справі №711/11366/17 у задоволенні позову відмовлено з висновками про пропуск позивачем строків позовної давності та ненадання банком первинних документів, що підтверджують отримання позичальником кредитних коштів.

Вказані рішення судів набрали законної сили.

Правовідносини між сторонами справи, які ґрунтуються на вказаних фактичних обставинах, мають таку правову регламентацію.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У даному випадку мають застосовуватися положення законодавства, яке регламентувало забезпечення виконання зобов`язань іпотекою на момент укладення відповідного договору у червні 2007 року, що відповідає висновку ВП ВС від 12.12.2018, справа №199/1276/17.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», тут і далі у редакції від 12.05.2006, яка була чинною на час укладення сторонами справи іпотечного договору, іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 ЗУ «Про іпотеку»).

За приписами частини першої статті 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Визначена у частині першій статті 35 ЗУ «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова ВП ВС від 02.06.2019 у справі № 205/578/14-ц).

Положеннями статті 37 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25.12.2008 №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі Закон №800-VI) норми статті 37 ЗУ «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Приписами статті 36 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом №800-VI змін до статті 36 ЗУ «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127 (далі Порядок), який набрав чинності на момент прийняття оскаржуваного рішення, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Із наведеного слідує, що обов`язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах ВП ВС від 20.11.2019 у справі №802/1340/18-а та 19.05.2020 у справі №644/3116/18.

При цьому наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Урахувавши викладене вище правового регулювання спірних правовідносин та встановлені при розгляді даної справи фактичні обставини, апеляційний суд прийшов до таких висновків.

Спір у справі наявний щодо правомірності набуття відповідачем, як іпотекодержателем, права власності на предмет іпотеки у порядку позасудового звернення стягнення на нього за іпотечним застереженням, що міститься у іпотечному договорі.

Суд першої інстанції, вважаючи, що задоволення вимог іпотекодержателя відбулося з порушенням приписів законодавства, прийшов до висновку про необхідність скасування рішень державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем з посиланням, зокрема, на такі порушення:

- відсутність кредитного боргу, забезпеченого іпотекою;

- невручення іпотекодавцеві повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому договором;

- недотримання іпотекодержателем вимог договору про обов`язкову переоцінку майна за погодженням з іпотекодавцем.

Проте з правильністю таких висновків суду першої інстанції погодитися не можна.

Так посиланнярайонного судуна відсутністькредитної заборгованості,забезпеченої іпотекою,з оглядуна рішенняПридніпровського районногосуду м.Черкаси від18.05.2018у справі№ 711/11366/17 є необґрунтованим, адже відмова суду в задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, з посиланням на пропуск строків позовної давності, а також на ненадання банком належних розрахунків боргу не свідчить про те, що іпотека, якою забезпечено виконання зобов`язань за кредитним договором припинилася.

За загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстав пропуску позовної давності, зобов`язання не припиняється.

ЗУ «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням. Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) саме по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, а тому не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 ЗУ «Про іпотеку» - ВС у постановах від 28.01.2019 у справі №639/7920/16-ц та від 01.07.2020 у справі №727/11061/18.

При цьому відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У даній справі іпотекодавцем не надано суду доказів належного погашення всієї наявної заборгованості по кредиту ні ним, ні позичальником ОСОБА_2 .

Крім того, як кредитний договір так і іпотечний договір, що забезпечує належне виконання позичальником кредитних зобов`язань, на даний час є чинними та відповідним чином регламентують правовідносини сторін.

Також апеляційний суд вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що іпотекодавцеві не було вручено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому договором, з урахуванням такого.

Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова ВП ВС від 24.04.2019 у справі № 638/20000/16-ц).

Підтвердженням надіслання банком іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення виконання договору позики, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, є повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12.05.2006 № 211.

Наведені норми спрямовані на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Такі правові висновки викладено у постановах ВП ВС від 23.01.2019 у справі №306/1224/16-ц; від 24.04.2019 у справі №521/18393/16-ц;від 29.09.2020 у справі №757/13243/17.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 , серед іншого, посилався на те, що іпотекодержатель не надсилав йому повідомлення про наміри звернути стягнення на предмет іпотеки.

Водночас, із матеріалів справи вбачається, що 23.08.2018 іпотекодавцю направлялася вимога про усунення порушень та вимога про добровільне виселення на адресу АДРЕСА_2 (т.1 а.с.234, 236).

Відповідач на підтвердження зазначених обставин надав копію опису вкладення цінного листа на ім`я ОСОБА_1 , список (реєстр) згрупованих відправлень рекомендованих листів.

Також суду було надано лист-повідомлення ТОВ «Служба експрес-доставки «Меркурій» від 17.05.2019, де вказано про те, що ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_2 направлялося відправлення, яке після двох невдалих спроб вручення кур`єром повернуто відправнику.

При цьому у п.6.2 договору іпотеки сторони погодили, що усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, у випадку, якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними у договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку.

В якості адреси іпотекодавця сторони у договорі вказали АДРЕСА_2 на яку і здійснювалося поштове інформування іпотекодержателем про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

Так повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Дії учасників цивільних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини

не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Поведінку особи щодо свідомої відмови отримання поштових листів не можна визнати добросовісною та розумною (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 921/383/20).

Крім того, ВП ВС у постанові від 29.09.2020 у справі №757/13243/17 вказала, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

За обставин даної справи вимога іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки багаторазово направлялася іпотекодавцеві на адресу, вказану ним в іпотечному договорі, однак з незалежних від банку причин відповідні поштові відправлення не були вручені, оскільки іпотекодавець на відділення поштового зв`язку для їх отримання не з`являвся.

Також апеляційний суд враховує, що іпотечним договором від 05.06.2007 на підставі якого здійснювалася оспорювана державна реєстрація права власності на іпотечне майно, зокрема, статтею 4, яка регламентує звернення стягнення на предмет іпотеки, не передбачено саме вручення поштового відправлення з повідомленням іпотекодержателя про звернення стягнення на іпотечне майно, як передумова державної реєстрації права власності на таке майно за іпотекодержателем.

Отже суд першої інстанції прийшов до необґрунтованих висновків про неналежне інформування іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції також і щодо недотримання іпотекодержателем вимог договору про обов`язкову переоцінку майна за погодженням з іпотекодавцем.

Так у п.2.4.5 іпотечного договору, що регламентує права іпотекодержателя, передбачено, що за погодженням з іпотекодавцем він має право здійснювати переоцінку предмета іпотеки у зв`язку зі змінами кон`юнктури ринку, інших факторів, а також у разі пролонгації дій основного зобов`язання.

Одночасно у статті 4 іпотечного договору, що регламентує звернення стягнення на предмет іпотеки, узагалі не передбачено здійснення переоцінки предмета іпотеки, як передумови для задоволення вимог іпотекодержателя за його рахунок.

З системного аналізу вказаних положень договору іпотеки, укладеного сторонами, вбачається, що переоцінка предмета іпотеки, яка є правом іпотекодержателя, може здійснюватися як наслідок:

- зміни кон`юнктури ринку;

- зміни інших факторів;

- пролонгації дій основного зобов`язання.

Отже проведення переоцінки вартості іпотечного майна при зверненні стягнення на предмет іпотеки не є обов`язковим, чого не врахував суд першої інстанції.

Також не можна погодитися з посиланнями сторони позивача у справі на те, що висновок про вартість майна складено не уповноваженим суб`єктом оцінки строк дії ліцензії якого на час проведення оцінки не розпочався, адже на а.с.237 т.1 вказано, що оцінку провів 27.05.2019 оцінювач ОСОБА_4 , який мав чинне на час її проведення свідоцтво про реєстрацію в ДРО НОМЕР_1 від 27.12.2016.

Відповідні апеляційні доводи скаржника у даній справі є обґрунтованими.

Одночасно апеляційний суд враховує, що 07.06.2014 набрав чинності Закон №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 ЗУ«Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону

№898-IV).

Отже, ЗУ «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття ЗУ«Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

За обставин цієї справи предмет іпотеки за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 37,8 кв. м., яка використовується як місце постійного проживання позивача, що підтверджується актом ОСББ від 01.09.2021 (т.1 а.с.192), не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті , при цьому доказів наявності іншого житла у позивача в матеріалах справи немає.

Таким чином, у державного реєстратора були наявні правові підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «Укрсоцбанк», що свідчить про обґрунтованість позовних вимог у справі про скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності на спірну квартиру за іпотекодержателем та його правонаступником.

Апеляційний суд констатує, що за обставин цієї справи саме такий спосіб захисту порушеного права іпотекодавця відповідатиме вимогам належної ефективності постанова ВП ВС від 26.07.2023 у справі №759/5454/19.

Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що норми ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до правовідносин сторін не застосовуються, адже як позичальник так і іпотекодавець мають у своїй власності інше житлове приміщення, крім предмету іпотеки, оскільки за даними державного реєстру про право власності іпотекодавець іншого житла не має.

При цьому квартира за адресою АДРЕСА_3 , про наявність прав у ОСОБА_1 на частку в якій стверджує скаржник, на даний час належить повністю ОСОБА_5 за договором дарування від 17.10.2015 (т.1 а.с.193-195), який на даний час є чинним та недійсним, зокрема з ознак його фраудаторності, не визнавався.

Інших доводів, які б свідчили про помилковість зазначених висновків апеляційного суду, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не містять.

Відповідно дост.376 ЦПКУкраїни підставоюдля зміничи скасуваннярішення судупершої інстанціїє неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи;недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими;невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи;порушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.01.2024 у даній справі належить змінити, привівши його мотивувальну частину у відповідність до змісту цієї постанови апеляційного суду, у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, частково задовольнивши вимоги апеляційної скарги.

На підставі ст.141 ЦПК України витрати відповідача по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи слід залишити за цим учасником справи, адже по суті вирішення спору рішення суду першої інстанції змін не зазнало.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.01.2024 у даній цивільній справі - змінити, привівши його мотивувальну частину у відповідність до змісту цієї постанови апеляційного суду.

У решті рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.01.2024 у даній справі залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 29.05.2024.

Суддя-доповідач

Судді