Постанова

від 18.12.2024 по справі 712/9022/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 712/9022/21

провадження № 61-9448св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Сенс Банк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Юлія Володимирівна, ОСОБА_2 , Перша черкаська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Руднічука Дмитра Володимировича на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 травня

2024 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Новікова О. М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив в ході розгляду справи, та остаточно просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний-центр» Діденко О. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47135027 від 31 травня 2019 року, на підставі якого внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №31798703, яким право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк»;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного нотаріуса Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51040968 від 09 лютого

2020 року, на підставі якого внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №31798703, яким право власності на спірну квартиру зареєстровано за АТ «Альфа-Банк»;

- припинити право власності АТ «Альфа-Банк» на спірну квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1842008971101;

- поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності на спірну квартиру, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1842008971101, за ОСОБА_1 , на підставі договору дарування квартири

від 22 жовтня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В. Я., зареєстрованого в реєстрі за №5433.

2. Позовна заява мотивована тим, що 05 червня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №ДП 895/09.2-056, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 30 000,00 Євро на строк

до 05 червня 2012 року.

3. Також 05 червня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №ДП 895/09.2-056 (з майновим поручителем), посвідчений приватним нотаріусом ЧМНО Романій Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 10941, згідно з пунктом 1.1 якого іпотекодавець ОСОБА_1 передав в іпотеку в якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за вищевказаним кредитним договором квартиру загальною площею 37,8 кв. м за адресою АДРЕСА_2 (спірна квартира), яка належить іпотекодавцю - ОСОБА_1 на праві приватної власності.

4. Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси

від 11 квітня 2013 року у справі №2-3732/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитними договорами та судові витрати в загальній сумі 484 740,39 грн.

5. Після перегляду заочного рішення за заявою відповідача ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2014 року його було скасовано та ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси

від 20 листопада 2014 року позов залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою в судове засідання представника позивача.

6. В подальшому рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси

від 16 травня 2018 року у справі №711/11366/17, яке набрало законної сили, у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості відмовлено за спливом строку позовної давності, а також ненаданням первинних документів, що підтверджують отримання позивачем кредитних коштів.

7. Вказував, що 06 червня 2019 року йому стало відомо про здійснення державним реєстратором КП «Реєстраційний - центр» Діденко О. П. реєстрації права власності на спірну квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк», як іпотекодержателем.

8. Проте повідомлення ПАТ «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач не отримував, державним реєстратором також не перевірено наявність в наданих ПАТ «Укрсоцбанк» документах висновку про оцінку вартості предмету іпотеки та виконання належним чином умов пункту 2.4.5 іпотечного договору № ДП 895/09.2-056 (з майновим поручителем) щодо здійснення переоцінки предмета іпотеки за погодженням з іпотекодавцем.

9. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 лютого 2020 року №199529908, виданого державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю. В., 06 лютого 2020 року на підставі передавального акту, серії та номер 10221-10229 від 11 жовтня 2019 року право власності на спірну квартиру було зареєстровано за АТ «Альфа-Банк» (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк»).

10. Посилаючись на те, що 05 березня 2021 року він не зміг відкрити власним ключем двері спірної квартири та до цього часу не має можливості потрапити до свого житла, користуватись своїми речами, що знаходяться в квартирі, та вимушений проживати у родичів, проте заборгованість за договором кредиту

№ 895/09.2-036 від 05 червня 2007 року відсутня, а також посилаючись на приписи Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 січня 2024 року у складі судді Борєйко О. М. позов задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47135027 від 31 травня

2019 року, згідно якого право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк».

Скасовано рішення державного нотаріуса Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю. В. про державну реєстрацію прав та ї обтяжень, індексний номер: 51040968 від 09 лютого 2020 року, згідно якого право власності на спірну квартиру зареєстровано за АТ «Альфа-Банк».

В іншій частині позову відмовлено.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що АТ «Укрсоцбанк» та його правонаступниками не доведено наявності у позичальника ОСОБА_2 зобов`язань за договором кредиту № 895/09.2-056 від 05.06.2007, що надавало б право АТ «Укрсоцбанк» звернути стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру. Крім того, відсутність такої заборгованості встановлено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2018 року у справі №711/11366/17, яке набрало законної сили.

13. Крім того, іпотекодавець не отримував повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є обов`язковою передумовою для позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя. Також останній не дотримався умов договору про обов`язкову переоцінку вартості предмету іпотеку, передбачену, підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 іпотечного договору № 895/09.2-056 від 05 червня 2007 року, а наданий відповідачем висновок про вартість майна без складення звіту про його оцінку не є належним доказом виконання вимог статті 37 ЗУ «Про іпотеку».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

14. Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 травня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» задоволено частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 січня 2024 року змінено, приведено його мотивувальну частину у відповідність до змісту цієї постанови апеляційного суду.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

15. Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначав, що сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) саме по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, а тому не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку». У цій справі іпотекодавцем не надано суду доказів належного погашення всієї наявної заборгованості по кредиту ані ним, ані позичальником ОСОБА_2 .

16. При цьому вимога іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки багаторазово направлялася іпотекодавцеві на адресу, вказану ним в іпотечному договорі, однак з незалежних від банку причин відповідні поштові відправлення не були вручені, оскільки іпотекодавець на відділення поштового зв`язку для їх отримання не з`являвся. До того ж іпотечним договором

від 05 червня 2007 року, на підставі якого здійснювалася оспорювана державна реєстрація права власності на іпотечне майно, зокрема, статтею 4, яка регламентує звернення стягнення на предмет іпотеки, не передбачено саме вручення поштового відправлення з повідомленням іпотекодержателя про звернення стягнення на іпотечне майно, як передумова державної реєстрації права власності на таке майно за іпотекодержателем.

17. Апеляційний суд також вказував, що проведення переоцінки вартості іпотечного майна при зверненні стягнення на предмет іпотеки не є обов`язковим.

18. Водночас, враховуючи, що предмет іпотеки за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 37,8 кв. м, використовується як місце постійного проживання позивача, що підтверджується актом ОСББ від 01 вересня 2021 року, апеляційний суд дійшов висновку, що таке не може бути примусово стягнуто (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті, при цьому доказів наявності іншого житла у позивача в матеріалах справи немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката

Руднічука Д. В., на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 травня

2024 року.

20. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

21. Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити мотивувальну частину постанови апеляційного суду, виключивши з неї наступні висновки апеляційного суду в частині відсутності кредитного боргу:

- «Так посилання районного суду на відсутність кредитної заборгованості, забезпеченої іпотекою, з огляду на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2018 року у справі № 711/11366/17 є необґрунтованим, адже відмова суду в задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, з посиланням на пропуск строків позовної давності, а також на ненадання банком належних розрахунків боргу не свідчить про те, що іпотека, якою забезпечено виконання зобов`язань за кредитним договором, припинилася»;

- «У даній справі іпотекодавцем не надано суду доказів належного погашення всієї наявної заборгованості по кредиту ні ним, ні позичальником ОСОБА_2 »;

- «Крім того, як кредитний договір, так і іпотечний договір, що забезпечує належне виконання позичальником кредитних зобов`язань, на даний час є чинними та відповідним чином регламентують правовідносини сторін».

23. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

24. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, вказуючи на помилковість висновків районного суду в частині відсутності кредитної заборгованості, забезпеченої іпотекою, окрім іншого дійшов неправомірного висновку щодо чинності договорів кредиту та іпотеки, виключення якого з постанови апеляційного суду буде мати фундаментальне значення для захисту прав позивача від недобросовісних дій банку.

25. Відсутність заборгованості за договором кредиту суд першої інстанції обґрунтував відсутністю доказів отримання позичальником ОСОБА_2 грошових коштів за договором кредиту № 895/09.2-056 від 05 червня 2007 року та недоведеністю обставин передачі банком кредитних коштів на користь позичальника, зважаючи на висновки Придніпровського районного суду м. Черкаси, викладені у рішенні від 18 травня 2018 року у справі № 711/11366/17. Вказані висновки є законними та обґрунтованими висновками, не спростовуються доводами апеляційного суду в частині відсутності кредитного боргу, забезпеченого іпотекою, і підлягають виключенню з мотивувальної частини оскаржуваної постанови апеляційного суду.

26. Також вказував, що в даному випадку АТ «Сенс Банк» не може виступати новим кредитором або іпотекодержателем замість ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки укладені кредитний договір та договір іпотеки були припинені 28 травня 2019 року з часу набуття права власності на предмет іпотеки, зокрема й на час передачі прав до правонаступника, а тому АТ «Сенс Банк» є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк» лише в частині набуття права власності на квартиру позивача, що було зареєстрованим за ПАТ «Укрсоцбанк», але не може набути прав нового кредитора по кредитному договору та іпотекодержателя.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

27. У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник АТ «Сенс Банк» просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що апеляційним судом достатньою мірою досліджено докази, надані сторонами, встановлено всі фактичні обставини справи, від яких залежить її правильне вирішення, і доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28. Судами попередніх інстанцій установлено та вбачається з матеріалів справи, що 05 червня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № ДП 895/09.2-056, згідно з умовами якого остання отримала кредит в розмірі 30 000,00 Євро з терміном повернення до 05 червня 2012 року.

29. Також 05 червня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та позивачем

ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №ДП 895/09.2-056 (з майновим поручителем), посвідчений приватним нотаріусом ЧМНО Романій Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 10941, згідно з пунктом 1.1 якого іпотекодавець ОСОБА_1 передає в іпотеку в якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором про надання кредиту № 895/09.2-036 від 05 червня 2007 року квартиру загальною площею 37,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності.

30. 14 червня 2010 року АКБ «Укрсоцбанк» змінив назву на ПАТ «Укрсоцбанк», а з 10 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на АТ «Укрсоцбанк».

31. Також зборами акціонерів затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс-Банк».

32. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 169426325 від 06 червня 2019 року, державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційний - центр» Черкаської області

Діденко О. П. на підставі повідомлення про вручення, серії та номеру: 74/05, виданого 17 травня 2019 року ТОВ «Служба експрес-доставки «Меркурій»; повідомлення про вручення, серії та номеру: 14000 4082770 8, виданого 23 серпня 2018 року, видавник: МВПЗ Чернігів; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серії та номеру: 1167, виданого 23 серпня 2018 року, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк»; іпотечного договору, серії та номеру: 895/09.2-056, виданого

05 червня 2007 року, видавник: приватний нотаріус Раманій Н. В.; договору кредиту, серії та номеру: 895/09.2-056, виданого 05 червня 2007 року, видавник: сторони договору, 28 травня 2019 року був внесений запис про право власності: 31798703; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47135027 від 31 травня

2019 року «Реєстраційний - центр», Черкаська обл.; форма власності: приватна; власник: АТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 000391019; об`єкт нерухомого майна: квартира загальною площею 37,8 кв. м, адреса:

АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1842008971101.

33. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 лютого 2020 року №199529908, виданого державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю. В., 06 червня 2020 року державним нотаріусом Починок Ю. В., Перша черкаська державна нотаріальна контора Черкаського міського нотаріального округу, на підставі передавального акту серїї та номер: 10221-10229, виданого

11 жовтня 2019 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Розсоха С. С., внесено запис про право власності: 35398351, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51040968 від 09 лютого 2020 року, власник: АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ: 23494714; номер запису:1 074 120 0000 003231; об`єкт нерухомого майна: квартира загальною площею 37,8 кв. м, адреса:

АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1842008971101.

34. Також судами установлено, що 31 жовтня 2006 року та 05 червня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за договорами кредиту № 895/03-021-143 від 31 жовтня 2006 року та № 895/09.2-056 від 05 червня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладено договори поруки № ДП № 895/03-021-143 від 31 жовтня 2006 року та № ДП 895/09.2-056

від 05 червня 2007 року, за якими ОСОБА_1 зобов`язався перед ПАТ «Укрсоцбанк» в повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов`язань щодо повернення кредиту.

35. У 2011 році ПАТ «Укрсоцбанк» зверталося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - № 895/03-021-143 від 31 жовтня

2006 року (борг 4 820,97 Євро по тілу кредиту, 2 188,62 Євро по відсоткам та 3 000,00 Євро штраф); № 895/09.2-056 від 05 червня 2007 року (заборгованість по сплаті процентів 10 975,41 Євро).

36. Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси

від 11 квітня 2013 року у справі №2-3732/11 позов задоволено повністю, однак ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2014 року вказане заочне рішення скасовано, справу призначено до нового розгляду в загальному порядку.

37. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2014 у справі №2-3732/11 позов ПАТ «Укрсоцбанк» залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою в судове засідання позивача.

38. 18 грудня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» повторно звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2018 року у справі №711/11366/17 у задоволенні позову відмовлено з висновками про пропуск позивачем строків позовної давності та ненадання банком первинних документів, що підтверджують отримання позичальником кредитних коштів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

39. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

40. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

41. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

42. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

43. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

44. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

45. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

46. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

47. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

48. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності кредитної заборгованості та чинності договорів кредиту та іпотеки, які позивач просить виключити з мотивувальної частини оскаржуваної постанови, а тому постанова апеляційного суду переглядається судом касаційної інстанції тільки в цій частині.

49. Так, звертаючись до суду з уточненою позовною заявою, позивач посилався на відсутність кредитної заборгованості, забезпеченої іпотекою, що зокрема підтверджується рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси

від 16 травня 2018 року у справі № 711/11366/17, яке набрало законної сили, та яким було відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

№ 895/09.2-056 від 05 червня 2007 року.

50. З мотивувальної частини вказаного рішення суду вбачається, що «…право на звернення до суду у позивача за договором кредиту № ДП 895/09.2-056

від 05 червня 2007 року про стягнення з відповідачів як самого тіла кредиту, так і процентів, пені, штрафів, виникло в 2010 році, а тому будь-які позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідачів після спливу трирічного терміну після виникнення права вимоги у позивача за вказаним договором, задоволенню не підлягають…».

«…Крім того банком до позову не надано копію первинних документів, що підтверджують отримання позивачем кредитних коштів, а даний факт відповідачами не визнається…».

51. Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

52. Водночас, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Таким чином, преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (див. постанову Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/2484/19 (провадження

№ 61-12022св22)).

53. Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі

№ 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18), від 20 квітня 2022 року у справі

№ 910/2615/18 (провадження № 12-75гс21)).

54. Отже, вказаним рішенням суду у справі № 711/11366/17 було відмовлено у задоволенні позову банка у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

55. При цьому зазначення судом в мотивувальній частині рішення про те, що банком до позову не надано копію первинних документів, що підтверджують отримання позивачем кредитних коштів, а даний факт відповідачами не визнається, не є обставинами, встановленими судовим рішенням, які б мали преюдиційне значення для цієї справи, у зв`язку із чим позивач помилково посилається на те, що вказаним судовим рішенням встановлено відсутність заборгованості за кредитним договором № ДП 895/09.2-056 від 05 червня

2007 року.

56. Водночас, суд зазначає, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 березня 2019 року у справі

№ 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19) у ЦК України та в Законі України «Про іпотеку» відсутня така підстава для припинення іпотеки як сплив позовної давності за вимогами кредитора за основним зобов`язанням. У цій справі Велика Палата Верховного Суду відхилила довід позивачки про відсутність у кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з пропуском позовної давності.

57. Отже, Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням. Таким чином, якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) саме по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, а тому не може вважатися підставою для припинення іпотеки відповідно до абзацу другого частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» (схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі №639/7920/16-ц та від 01 липня 2020 року у справі №727/11061/18.

58. З огляду на вказане апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що відмова суду в задоволенні позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, з посиланням на пропуск строків позовної давності, а також на ненадання банком належних розрахунків боргу не свідчить про те, що іпотека, якою забезпечено виконання зобов`язань за кредитним договором припинилася, у зв`язку із чим відсутні підстави для виключення вказаних висновків суду з мотивувальної частини оскаржуваної постанови апеляційного суду.

59. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

60. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

61. Правила припинення зобов`язання сформульовані у главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

62. Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

63. З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано суду доказів належного погашення всієї наявної заборгованості за кредитом ані ним, ані позичальником ОСОБА_2 , про що обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції і підстави для виключення вказаних висновків апеляційного суду з мотивувальної частині рішення суду відсутні.

64. Крім того, посилання апеляційного суду на те, що як кредитний договір, так і іпотечний договір, що забезпечує належне виконання позичальником кредитних зобов`язань, на даний час є чинними та відповідним чином регламентують правовідносини сторін, не впливає на правильність вирішеного питання, а тому також не підлягає виключенню з мотивувальної частини оскаржуваної постанови.

65. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

66. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

67. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

68. Колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому її відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Руднічука Дмитра Володимировича залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського апеляційного суду від 28 травня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович