Ухвала

від 09.04.2024 по справі 755/15178/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

09 квітня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12023100040001370 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2023 року, ухвалений щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, раніше судимого, останній раз 07.04.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 7 місяців, звільненого від його відбування на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України,

за участю сторін провадження:

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и л а :

Згідно з вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2023 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України та засуджено до покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років і 1 (один) місяць;

- за ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років і 3 (три) місяці.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, суд визначив ОСОБА_5 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років і 3 (три) місяці.

Також суд задовольнив цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 та стягнув із ОСОБА_5 на її користь 5 584 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) грн. матеріальної шкоди.

Цим вироком вирішені питання щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.

Як встановлено вироком суду, ОСОБА_5 , під час дії воєнного стану в Україні вчинив умисні корисливі злочини за наступних обставин.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 12.04.2023 року, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , помітив належний ОСОБА_8 транспортний засіб марки «Ford Focus», сірого кольору з д.н.з. НОМЕР_1 , який був зачинений, що обмежувало та перешкоджало вільному доступу та незаконному потраплянню сторонніх осіб до майна, яке знаходилось у салоні автомобіля, а отже, доступу до сховища, яке є володінням особи. У цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, яке зберігається в салоні зазначеного автомобіля.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою власного протиправного збагачення, ОСОБА_5 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються непоміченими для інших осіб, підійшов до вищевказаного автомобіля розбив рукою ліве віконне скло від багажного відділення вищевказаного автомобіля та незаконно проник до салону автомобіля, звідки таємно викрав належний ОСОБА_8 акумулятор марки «Bosch 6CT-60 S4 Silver», вартістю 2844 гривень 80 копійок, після чого з місця події зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

В результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_5 , спричинив ОСОБА_8 , матеріальну шкоду в розмірі 2844 гривень 80 копійок.

Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 12.04.2023 року, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Київ, проспект Романа Шухевича, 28А, помітив належний ТОВ «Емпекс» (код ЄДРПОУ 40100480) транспортний засіб марки «Renault Logan», білого кольору з д.н.з. НОМЕР_2 , який був зачинений, що обмежувало та перешкоджало вільному доступу та незаконному потраплянню сторонніх осіб до майна, яке знаходилось у салоні автомобіля, а отже, доступу до сховища, яке є володінням особи. У цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, яке зберігається в салоні зазначеного автомобіля.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою власного протиправного збагачення, ОСОБА_5 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються непоміченими для інших осіб, підійшов до вищевказаного автомобіля розбив рукою ліве віконне скло від багажного відділення вищевказаного автомобіля та незаконно проник до салону автомобіля, звідки таємно викрав належні ТОВ «Емпекс» (код ЄДРПОУ 40100480) фільтр 3М К1 6054, вартістю 654 гривень, напівмаску 3М серії 6000, встановленою вартістю 699 гривень, повнолицьову маску 3М серії 6000, вартістю 4302 гривень, техно куртку К6, вартістю 1158 гривень 72 копійок, техно Н/комб К6, вартістю 1025 гривень 94 копійок, після чого з місця події зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

В результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_5 , спричинив ТОВ «Емпекс» (код ЄДРПОУ 40100480), матеріальну шкоду в розмірі 7839 гривень 66 копійок.

Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 28.06.2023 року, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , помітив належний ОСОБА_7 транспортний засіб марки «Daewoo lanos», з д.н.з. НОМЕР_3 , який був зачинений, що обмежувало та перешкоджало вільному доступу та незаконному потраплянню сторонніх осіб до майна, яке знаходилось у салоні автомобіля, а отже, доступу до сховища, яке є володінням особи. У цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, яке зберігається в салоні зазначеного автомобіля.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою власного протиправного збагачення, ОСОБА_5 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються непоміченими для інших осіб, підійшов до вищевказаного автомобіля розбив рукою віконе скло правих передніх дверей вищевказаного автомобіля та незаконно проник до салону автомобіля, відчинив капот та таємно викрав з-під капоту належний ОСОБА_7 автомобільний акумулятор марки «Furya» 60 Ah 450 А, вартістю 2191 гривень 20 копійок, після чого з місця події зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

В результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_5 , спричинив ОСОБА_7 , матеріальну шкоду в розмірі 2191 гривень 20 копійок.

Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13.07.2023 року, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , помітив належний Паулаускасу Вітаутасу Ромуальдо транспортний засіб марки «ВАЗ-21053», з д.н.з. НОМЕР_4 , який був зачинений, що обмежувало та перешкоджало вільному доступу та незаконному потраплянню сторонніх осіб до майна, яке знаходилось у салоні автомобіля, а отже, доступу до сховища, яке є володінням особи. У цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, яке зберігається в салоні зазначеного автомобіля.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою власного протиправного збагачення, ОСОБА_5 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються непоміченими для інших осіб, підійшов до вищевказаного автомобіля викруткою зламав замки від багажнику вищевказаного автомобіля та незаконно проник до багажного відділення автомобіля, звідки таємно викрав належні ОСОБА_9 набір ключів марки «Мутлу» у кількості 112 шт, вартістю 400 гривень, балонний ключ марки «Yato», вартістю 140 гривень, автомобільний домкрат (гвинтовий) марки «Amio», вартістю 1100 гривень, індукційний зварювальний апарат марки TEX ACTA-00-201, вартістю 2600 гривень, кабель до зварювального апарату, вартістю 1500 гривень, масло автомобільне 5 літрів, вартістю 100 гривень, плащ-палатку військову зеленого кольору, вартістю 50 гривень, пластмасові інструменти для ремонту, вартістю 5000 гривень, компресор для підкачування шин автомобіля 12 вольт, вартістю 600 гривень, після чого з місця події зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

В результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_5 , спричинив ОСОБА_9 , матеріальну шкоду в розмірі 4240 гривень.

Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20.07.2023 року, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_6 , помітив належний ОСОБА_10 транспортний засіб марки «Mercedes Sptinter», з д.н.з. НОМЕР_5 , який був відчинений. У цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, яке зберігається в салоні зазначеного автомобіля.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою власного протиправного збагачення, ОСОБА_5 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються непоміченими для інших осіб, підійшов до вищевказаного автомобіля відкрив двері вищевказаного автомобіля, після чого, незаконно проник до салону вказаного автомобіля, та таємно викрав з салону зазначеного автомобіля належні ОСОБА_11 , рюкзак темно синього кольору, вартістю 600 гривень, портативний зарядний пристрій марки «Hoco HC8 Pulsating», вартістю 1219 гривень 10 копійок, грошові кошти в сумі 500 гривень, банківські картки «monobank», «Raiffeisen bank», ключі від автомобіля «Ford Focus», вартістю 4000 гривень, паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, посвідчення водія на ім`я ОСОБА_11 та технічний паспорт на автомобіль, після чого з місця події зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

В результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_5 , спричинив ОСОБА_11 , матеріальну шкоду в розмірі 1719 гривень 10 копійок.

Крім того, 01.08.2023, приблизно о 02 год. 30 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_7 , помітив належний ОСОБА_12 транспортний засіб марки «Ford Focus», чорного кольору з д.н.з. НОМЕР_6 , який був зачинений, що обмежувало та перешкоджало вільному доступу та незаконному потраплянню сторонніх осіб до майна, яке знаходилось у салоні автомобіля, а отже, доступу до сховища, яке є володінням особи. У цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, яке зберігається в салоні зазначеного автомобіля.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою власного протиправного збагачення, ОСОБА_5 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються непоміченими для інших осіб, підійшов до вищевказаного автомобіля розбив рукою скло правих задніх дверей вищевказаного автомобіля та незаконно проник до салону автомобіля, звідки таємно викрав належну ОСОБА_12 шторку для багажного відділення, встановленою вартістю 2170 гривень, після чого з місця події зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

В результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_5 , спричинив ОСОБА_12 , матеріальну шкоду в розмірі 2170 гривень.

Крім того, 01.08.2023 року після 02 год. 30 хв., перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_7 , у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел спрямований на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, а саме транспортного засобу марки «Ford Focus», чорного кольору з д.н.з. НОМЕР_6 , який належить потерпілому ОСОБА_12 , з метою приховування доказів вчинення ним кримінального правопорушення, а саме крадіжки.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне пошкодження чужого майна, а саме транспортного засобу марки «Ford Focus», чорного кольору д.н.з. НОМЕР_6 , який належить потерпілому ОСОБА_12 , та обравши метод підпалу, як спосіб пошкодження чужого майна, що є загальнонебезпечним способом та усвідомлюючи свої дії, ОСОБА_5 проник до вищевказаного транспортного засобу та перебуваючи в салоні за допомогою власної запальнички підпалив поліетиленову плівку, яку виявив в салоні даного автомобіля, в зв`язку з чим сталося займання в середині салону автомобіля «Ford Focus», чорного кольору з д.н.з. НОМЕР_6 , внаслідок цього пошкоджено даний автомобіль, чим заподіяло шкоду потерпілому ОСОБА_12 .

В результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_5 , спричинив ОСОБА_12 , матеріальну шкоду в розмірі 238 200 гривень.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить, змінити вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2023 року в частині призначеного покарання, та призначити більш м`яке покарання, не пов`язане з позбавленням волі, або призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги обвинувачений посилається на те, що оскаржуваний вирок суду підлягає зміні, оскільки він повністю визнав свою вину у вчиненому, щиро розкаявся, а тому заслуговує на менш суворе покарання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача; пояснення обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просив залишити вирок суду без змін; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, висновки суду першої інстанції про доведеність виниОСОБА_5 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану та поєднаному з проникненням у сховище, а також в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, тобто у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених відповідно ч. 4 ст. 185 та ч. 2 ст. 194 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувались, оскільки ці обставини ніким, у тому числі обвинуваченим, не оспорювалися.

Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і правова кваліфікація дійОСОБА_5 , не є предметом апеляційного розгляду, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої обвинуваченим апеляційної скарги, а саме в межах призначеного йому покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які є тяжкими злочинами; дані про особу винного, який був раніше судимий за кримінальні правопорушення проти власності, має постійне місце проживання та реєстрацію, на спеціальних обліках не перебуває.

Обставиною, що, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшує покарання ОСОБА_5 , суд визнав щире каяття.

Обставин, що, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, а також тієї обставини, що згідно останнього вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2023 року, ОСОБА_5 було зараховано строк його попереднього ув`язнення з 06 вересня 2019 року, та з 21.04.2019 року по 23.04.2019 року включно, у строк відбування покарання та, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, було звільнено від відбування призначеного вироком суду покарання, у зв'язку із його повним відбуттям та звільнено останнього негайно з під варти в залі суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_5 на шлях виправлення не став, оскільки протягом тижня після звільнення з під варти вчинив тяжкий злочин проти власності, що свідчить про його схильність до вчинення правопорушень.

З огляду на зазначене, враховуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд першої інстанції визнав за потрібне призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі, за правилами ст. 70 КК України.

При цьому, суд першої інстанції не знайшов достатніх підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.ст. 69 та 69-1 КК України, через відсутність передумов, за яких вказані правові норми можуть бути застосовані, а також дійшов висновку, що встановлені судом обставини вчинення кримінального правопорушення, в сукупності з переліченими вище даними про особу обвинуваченого, свідчать про неможливість його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень без ізоляції від суспільства, а тому не знайшов підстав для застосування до нього ст.75 КК України.

Таке покарання, як зазначено у вироку, буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Приймаючи до уваги наведені у вироку мотиви призначеного обвинуваченомуОСОБА_5 покарання, як за кожне кримінальне правопорушення окремо, так і за сукупністю кримінальних правопорушень, у відповідності до вимог, передбачених ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, колегія суддів вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам ст.ст. 50, 65, 70 КК України, а тому, всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, не вбачає законних підстав для зміни оскаржуваного вироку в частині призначеного йому покарання та призначення більш м`якого покарання, не пов`язаного з позбавленням волі або зменшення розміру призначеного покарання до 4 років позбавлення волі, оскільки вказана апеляційна скарга не містить ґрунтовних підстав для прийняття такого рішення, в тому числі через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Зокрема, відповідно до вимог, передбачених ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Незважаючи на вимоги вказаної норми кримінального процесуального закону, в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_5 не наведено будь-яких ґрунтовних даних, які б дозволили зробити висновок про те, що призначене йому покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 2 ст. 194 КК України окремо, а також остаточне покарання за сукупністю вказаних кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі строком на п`ять років і три місяці, як за своїм видом, так і розміром, є явно несправедливим через його суворість.

Посилання ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на те, що він повністю визнав свою провину та щиро покаявся у скоєних ним злочинах, на думку колегії суддів, не може свідчити про явну несправедливість призначеного йому покарання через його суворість, оскільки навіть з урахуванням цих обставин, суд першої інстанції не мав законних підстав для призначення ОСОБА_5 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, менше ніж п`ять років позбавлення волі, що є мінімальним строком покарання, передбаченим вказаною нормою закону України про кримінальну відповідальність.

Законних підстав для призначення ОСОБА_5 більш м`якого покарання ніж передбачено законом або для його звільнення від відбування покарання з випробуванням, як обґрунтовано зазначено в оскаржуваному вироку, матеріали кримінального провадження не містять, а в апеляційній скарзі обвинуваченого не наведено.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх правових підстав для пом`якшення призначеного обвинуваченому покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, оскільки вирок суду щодо ОСОБА_5 , в тому числі в частині призначеного йому покарання, є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним прийняти рішення, яким вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2023 року, ухвалений щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а його апеляційну скаргу,- без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 07 листопада 2023 року, ухвалений щодо ОСОБА_5 , - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення..

Судді:

---

---

---

( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )

Номер справи : 755/15178/23

Номер провадження :11-кп/824/996/2024

Категорія: ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_13

Доповідач - суддя ОСОБА_1