Постанова

від 27.05.2024 по справі 357/11047/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 354/11047/23 головуючий у суді І інстанції Орехов О.І.

провадження № 22-ц/824/721/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Марценюк Лесею Анатоліївною, на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

11 вересня 2023 року адвокат Тетеря Світлана Ігорівна звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, у якому просила:

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0010, дата, час державної реєстрації 19 грудня 2022 року 15:07:47;

- визнати укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі №755 від 13 жовтня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА»;

- визнати відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0010 (реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна 1688437032204).

Того ж дня представник товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» - адвокат Тетеря Світлана Ігорівна подала до суду заяву про забезпечення вищевказаного позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0010 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1688437032204);

- заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0010 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1688437032204);

- заборони товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:023:0010;

- заборони ОСОБА_1 та товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОТРЕЙД-2000» вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть товариству з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:023:0010 до закінчення строку дії Договору оренди землі №755 від 13 жовтня 2015 року.

Вимоги заяви обґрунтувала тим, що 13 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» було укладено Договір оренди землі №755, за яким Відповідач-1 передала в оренду строком на 7 років земельну ділянку площею 1,4569 га з кадастровим номером 3220489500:01:023:0010, розташовану у межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (наразі - Білоцерківська міська територіальна громада Київської області).

Право оренди Позивача на Земельну ділянку було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 листопада 2015 року.

Протягом усього часу дії Договору оренди землі Орендар користувався Земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином виконував свої обов`язки за цим договором.

З огляду на це, більше, ніж за рік до закінчення строку дії Договору оренди землі, який був автоматично продовжений до 13 жовтня 2023 року в силу дії пп. 1 п. 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України у редакції Закону України від 24 березня 2022 року №2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», у вересні 2022 року ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» направило ОСОБА_1 лист-повідомлення (клопотання) про поновлення Договору оренди землі на 7 років разом з проектом відповідної додаткової угоди до нього у порядку, визначеному у ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п. 5 Договору оренди землі. Однак Орендодавець не відповіла на цей лист у місячний строк, як того вимагають норми ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Натомість у грудні 2022 року ОСОБА_1 було вчинено низку дій, внаслідок яких порушено право оренди ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» на земельну ділянку.

По-перше, 19 грудня 2022 року Відповідач-1 звернулася до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни з заявою про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» на земельну ділянку у зв`язку з нібито припиненням дії Договору оренди землі, на підставі якої 22 грудня 2022 року державний реєстратор Майорко Т.О. незаконно провела державну реєстрацію припинення права оренди товариства, хоча Договір оренди землі був автоматично поновлений до 13 жовтня 2023 року і підстав для припинення цього права, відповідно, не було.

По-друге, 22 грудня 2022 року ОСОБА_1 укладено Договір оренди земельної ділянки №81 з ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000», за яким вона передала йому в оренду Земельну ділянку на 7 років, і подано тому ж державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди Земельної ділянки за Відповідачем-2, яку було проведено 28 грудня 2022 року.

Таким чином, завдяки незаконній державній реєстрації припинення права оренди ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» на земельну ділянку ОСОБА_1 до закінчення строку дії Договору оренди землі передала цю ділянку в оренду іншому орендарю, тим самим порушивши право оренди Позивача як її законного орендаря і його переважне право на поновлення Договору оренди землі на новий строк.

Вважає, що попередня поведінка Відповідачів свідчить про те, що до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом, що подається разом з цією заявою, ними можуть бути вчинені дії, спрямовані на подальше ускладнення поновлення порушеного права оренди ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» і унеможливлення виконання рішення суду у цій справі про задоволення його позову шляхом проведення вищевказаних реєстраційних дій у Державному реєстрі, зокрема, Відповідачами може бути розірваний наявний договір оренди землі, після чого буде укладено новий договір оренди землі чи договір емфітевзису щодо Земельної ділянки з цим же орендарем або іншими пов`язаними з ним особами, або земельна ділянка може бути передана в суборенду третім особам тощо. У разі укладення нових правочинів щодо земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будуть проведені нові реєстраційні дії, які в силу норм ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є дійсними допоки не будуть скасовані в судовому порядку. Це унеможливить виконання рішення суду у цій справі і. відповідно, поновлення порушеного права оренди позивача на цю ділянку, а також зумовить необхідність звернення ним до суду з новим позовом вже щодо нових правочинів та реєстраційних дій.

Позивач не має об`єктивної можливості попередити такі дії Відповідачів та інших осіб самостійно, оскільки відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про подання будь-якими особами заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є відкритими, а інформація про вчинення правочинів і проведення реєстраційних дій у ньому відображається у відкритих даних цього реєстру лише після їх проведення.

Враховуючи вищенаведені обставини, вважає, що є наявність реальної загрози настання обставин, які можуть унеможливити ефективне поновлення порушеного права оренди ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА», за захистом якого звернулося до суду, що є підставою для вжиття заходів забезпечення його позову.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 року заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» - адвоката Тетері Світлани Ігорівни про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи по забезпеченню позову шляхом встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0010 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1688437032204). В частині інших вимог про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 через представника - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни, 06 жовтня 2023 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, незабезпечення балансу інтересів усіх учасників справи, просила скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що вжиті заходи є неспівімірними з предметом позову. Судом першої інстанції взагалі не досліджено зв`язку між позовними вимогами та вжитими заходами забезпечення, не вказано якими доказами позивач обґрунтував неможливість виконання рішення у разі задоволення позову.

Вказує, що необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що у разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.

ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» в обґрунтування заяви про забезпечення позову по справі в якості обставин, які на думку позивача можуть створити перешкоди для виконання рішення суду вказало лише припущення, що відповідачі можуть припинити дію договору оренди земельної ділянки, однак такі дії навіть якщо і матимуть місце, жодним чином не вплинуть на предмет позову, а тим більше жодним чином не ускладнять виконання рішення. Жодних доказів на підтвердження своїх припущень не надали та інших обставин не вказали.

Також звертає увагу, на те, що оспорювана ухвала суду першої інстанції порушує права та інтереси ОСОБА_1 , позбавляє її можливості належним чином на власний розсуд користуватися та розпоряджатися власним майном, безпідставно та необґрунтовано без законних підстав наявне втручання у мирне володіння майном, яке є непропорційним та неспівмірним із предметом позову.

Крім того, у справі №357/3305/23 позивач також подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, яку Білоцерківський міськрайонний суд Київської області задовольнив частково ухвалою від 31 березня 2023 року шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки апелянта. Такі заходи забезпечення позову не були скасовані, тобто діють і по нині.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Марценюк Лесею Анатоліївною, на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

19 грудня 2023 року представник ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» - адвокат Тетяря Світлана Ігорівна подала відзив, у якому заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 року законною та обґрунтованою.

Вказує, що дійсно звернулася до суду із немайновими вимогами та в разі їх задоволення рішення суду не вимагатиме примусового виконання, тому у заяві про забезпечення позову було обґрунтовано необхідність вжиття таких заходів тим, що їх невжиття може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» звернулося до суду. І саме попередня поведінка відповідачів щодо державної реєстрації припинення права оренди позивача на спірну земельну ділянку та подальшу її передачу в оренду ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» була підставою для подання заяви про забезпечення позову.

Отже, вчинення відповідачами правочинів та проведення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки можуть унеможливити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову, а надати докази наміру вчинення таких дій чи наміру таких дій до їх внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно позивач не має можливості, оскільки інформація про вчинення правочинів відображається вже після їх внесення.

Наголошує, що спір в даній справі виник щодо земельної ділянки, право оренди позивача щодо якої було порушено тим, що до закінчення строку дії укладеного ним договору оренди ОСОБА_1 передала ділянку в оренду іншому орендарю, тим самим позбавивши позивача можливості користуватись нею до закінчення строку дії договору та реалізувати своє переважне право на його укладення на новий строк.

Натомість, наведені в заяві про забезпечення позову обставини свідчать про наявність реальної загрози настання обставин, які можуть унеможливити ефективне поновлення порушеного права позивача та відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» - Кравець Олександра Іванівна просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, з підстав викладених у відзиві.

В судове засідання апелянт та її представник не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову в частині встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0010 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1688437032204), суд першої інстанції виходив з того, що невжиття даного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, постановляючи ухвалу суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю дотримався вимог ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України та положень постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши суть спору, що виник між сторонами, можливість реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, правильно прийшов до висновку про обґрунтованість заяви, оскільки між сторонами дійсно існує спір, який перебуває на розгляді у суді, а спосіб забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо оренди земельної ділянки загальною площею 1,4569 гектарів, з кадастровим номером 3220489500:01:023:0010, що розташована на території Білоцерківської міської територіальної громади Київської області.

Оскільки саме вчинення відповідачами правочинів та проведення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки можуть унеможливити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення його позову, існує потреба у вжитті заходів забезпечення позову, які обмежать розпорядження відповідачами земельною ділянкою і проведення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційних дій щодо неї.

Викладені обставини, враховуючи положення ст.151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.

Колегія суддів також враховує, що у постановах від 22 вересня 2021 року в справі №199/7995/20, від 14 вересня 2023 року в справі №493/1450/22 Верховний Суд підтвердив можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо земельних ділянок, з приводу яких виник спір, навіть якщо у справі були заявлені вимоги немайнового характеру.

Враховуючи викладене, а також інтереси та права усіх учасників справи, кожний з яких має сподівання на законне і справедливе вирішення виниклих спірних правовідносин об`єктивним та безстороннім судом, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку належним та ефективним видом забезпечення позову буде заборона усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки.

Доводи представниці ОСОБА_1 про те, що предметом позову є три немайнові вимоги, не спростовують правильні висновки суду першої інстанції щодо забезпечення позову шляхом заборони здійснювати реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.

Також судом враховано, що в разі укладення нових правочинів щодо земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будуть проведені нові реєстраційні дії, які є дійсними, допоки не будуть скасовані в судовому порядку, що зумовить необхідність звернення до суду з новим позовом вже щодо нових правочинів та реєстраційних дій. Позивач не має об`єктивної можливості попередити такі дії відповідачів та інших осіб самостійно, оскільки відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про подання будь-якими особами заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є відкритими, а інформація про вчинення правочинів і проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відображається у відкритих даних цього реєстру лише після їх проведення.

Апеляційний суд також не погоджується з доводами скаржника про порушення права мирного володіння майном, з огляду на тимчасовий характер заходів забезпечення позову, і оскільки вжиттям даних заходів обмежується лише можливість розпоряджатися майном.

Колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 14 лютого 2022 року в справі №367/3628/21.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову шляхом встановлення заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:023:0010 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1688437032204) є законним та обґрунтованим.

Вжиті заходи забезпечення позову є необхідними, достатніми та співмірними із заявленими позовними вимогами та не порушують вимоги ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а навпаки сприяють захисту права позивача на справедливий суд, гарантованого п. 1 ст. 6 цієї ж Конвенції.

Інших доводів на спростування висновків місцевого суду апеляційна скарга не містить, а зводиться до незгоди з судовим рішенням та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, що не може бути підставою для скасування ухвали суду.

Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.

В іншій частині ухвала суду першої інстанції не оскаржувалася, а тому, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядалася.

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Марценюк Лесею Анатоліївною, на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28 травня 2024 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова